Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/2129/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2019. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2019.
Дата набрання законної сили: 22.03.2019
Номер судового провадження: 1-кп/333/98/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018080040000562

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 333/2129/18 
		 
		Провадження № 1-кп/333/98/19
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		19 лютого 2019 року м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурорів      ОСОБА_3 ,
		ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, українця, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		- 18.07.1990 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.140 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
		- 24.01.1992 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.215-3 КК України до 10 місяців позбавлення волі;
		- 31.05.1995 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.215-3, ч.2 ст.140, ст. 17 ч.2 ст.140, ст.17 ч.2 ст.215-3 КК України до 3 років позбавлення волі;
		- 26.11.1998 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.196-1 КК України до 6 місяців позбавлення волі;
		- 19.10.1999 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.142, ч.3 ст.140, ч.2 ст.140 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- 13.01.2006 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ст.391 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.71 КК України;
		- 09.06.2009 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;
		- 23.01.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190 КК України до 2 років 10 днів позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України;
		- 17.11.2014 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, із застосуванням ст.71 КК України;
		- 30.04.2015 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України. Звільнився 10.01.2018 року по відбуттю строку покарання,
		за обвинуваченням його у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_7 , будучи особою раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, і знов скоїв злочини за таких обставин.
		 
		17.02.2018 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що його дії залишаться непоміченими, невстановленим під час судового розгляду способом, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , звідки, таємно викрав майно ОСОБА_8 , а саме: 
		- металеву драбину зеленого кольору із чорного металу, зварену із труб, діаметром 3 см, висотою 315 см із сходинками у кількості десяти штук, яка звужена догори, шириною у верхній частині  35,5 см, у нижній частині  50,5 см, виготовленою заводським способом, вартістю 866 грн. 67 коп.;
		- металеву драбину із чорного металу, зварену із кутків 3х3 см, саморобним способом, загальною довжина 249,8 см, шириною 45 см, вагою 14 кг, вартістю 94 грн. 78 коп.
		Після цього, ОСОБА_7 , разом з викраденим майном, покинув місце вчиненого злочину та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд. 
		Таким чином, злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 було завдано майнову шкоду на загальну суму 961 грн. 45 коп. 
		 
		24.08.2018 року, приблизно о 16 год. 20 хв., ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужого майна шляхом обману, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою особистого збагачення, підійшов до приміщення «Велопрокат», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул.Глісерна, буд. 21, де потерпілий ОСОБА_9 здає в оренду власні велосипеди.
		Обов`язковою умовоюдля орендивелосипеда булонадання документу,який посвідчуєособу.На виконання вказаної умови, ОСОБА_7 надав ОСОБА_9 підроблений документ в якості залогу, а саме: посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , видане 22.08.2000 року ДАЇ МВС-УВС, з метою отримання в оренду велосипеду та заплативши за годину його користування 40 грн., після закінчення якої повинен був повернути майно потерпілому.
		У подальшому, в цей же день, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_9 , не маючи на меті повернення вказаного велосипеду, діючи шляхом обману, під приводом оренди велосипеда на одну годину, повторно, з корисливих мотивів, отримавши від потерпілого велосипед «Intenzo flagman» з номером рами « НОМЕР_2 », чорно-жовтого кольору, вартістю 3500 грн. 16 коп., прослідував до кіоску, розташованому по вул. Базарній в м. Запоріжжі, де продав вказаний велосипед. Отримані від продажу велосипеда грошові кошти, ОСОБА_7 використав на власні потреби.
		Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3 500 грн. 16 коп. 
		 
		  29.09.2018 року, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, знаходячись у приміщенні торгового залу супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс», який розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Космічна, 122, скориставшись відсутністю поруч сторонніх осіб, таємно викрав з торгової полиці:
		- пляшку коньяку «Коблево» п`ять зірок, об`ємом 0,5 літрів, вартістю 115 грн. 50 коп. (без НДС),
		- пляшку коньяку «Шустов» п`ять зірок, об`ємом 0,5 літрів, вартістю 115 грн. 49 коп. (без НДС),
		- пляшку «The Glen Morris Aplle 30%», об`ємом 0,5 літрів, вартістю 71 грн. 33 коп. (без НДС), а всього майна на загальну суму 302 грн. 32 коп. 
		Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна у швидкому темпі, разом з викраденим майном, попрямував до виходу з супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс» та, не сплативши за товар, покинув приміщення магазину. У подальшому, ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
		Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_7 , супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс» завдав матеріальну шкоду на загальну суму 302 грн. 32 коп.
		 
		Крім цього, 29.09.2018 року, приблизно о 21 год. 17 хв., ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, знаходячись у приміщенні торгового залу супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс», який розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Космічна, 122, скориставшись відсутністю поруч сторонніх осіб, таємно викрав з торгової полиці:
		- пляшку коньяку «Чайка марочний», об`ємом 0,5 літрів, вартістю 157 грн. 83 коп. (без НДС), 
		- пляшку коньяку «Староармянський» п`ять зірок, об`ємом 0,5 літрів, вартістю152 грн. 25 коп. (без НДС), а всього майна на загальну суму 310 грн. 08 коп. 
		Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна у швидкому темпі, разом з викраденим майном, попрямував до виходу з супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс» та, не сплативши за товар, покинув приміщення магазину. У подальшому, ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
		Протиправними діями ОСОБА_7 супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс» завдав матеріальну шкоду на загальну суму310 грн. 08 коп. ( без НДС).
		 
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 як скоєння злочинів, передбачених:
		- ч.2 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно  по епізодах крадіжок майна ТОВ «ТК «Економ Плюс» і потерпілого ОСОБА_8 ;
		- ч.2 ст.190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно  по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 .
		 
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, він визнає у повному обсязі, також визнає повністю цивільний позов ТОВ «ТК «Економ Плюс». При цьому, обвинувачений повідомив, що йому зрозуміло обвинувачення по вказаних епізодах крадіжок, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними у відповідному обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. 
		Дійсно, 29.09.2018 року, після обіду, він зайшов до супермаркету «Економ Плюс», який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 122, взяв з полиці дві пляшки коньяку та одну пляшку спиртного напою і вийшов з магазину. При цьому, гроші у нього були, але він вирішив не платити за товар. Його відразу ж затримали працівники поліції, які були викликані охороною магазину, але викрадені пляшки алкоголю він успів заховати біля кіоску, який стоїть поряд з супермаркетом. Коли його відпустили, він виявив, що схований ним алкоголь вже відсутній, тобто його хтось узяв, поки він спілкувався з працівниками поліції. Ввечері, того ж дня він знову пішов до супермаркету «Економ Плюс», зайшов до торгівельного залу, взяв з полиці дві пляшки коньяку, та аналогічним способом вийшов з магазину, не заплативши за товар. У подальшому, одну пляшку відніс додому, а іншу  подарував своїм знайомим. 
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті № 12018080040003261, повністю визнав цивільний позов ТОВ «ТК «Економ Плюс», приймаючи до уваги, що прокурор, представник потерпілого, обвинувачений та його захисник не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даним епізодам кримінального провадження. 
		Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_7 по вказаним епізодам послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєного злочинів, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».
		Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , а також представника потерпілого ТОВ «ТК «Економ Плюс» ОСОБА_11 , який підтримав цивільний позов і пояснив, що 29.09.2018 року у супермаркеті було скоєно дві крадіжки алкогольних напоїв, відеозапис про які, у подальшому, були вилучені працівниками поліції, дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів і цивільного позову, дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у скоєнні крадіжок у супермаркеті ТОВ «ТК «Економ Плюс» при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		 
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 за обставинами скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, останній пояснив, що він визнає свою вину у повному обсязі та визнає повністю цивільний позов, пред`явлений потерпілим ОСОБА_9 . При цьому пояснив, що 24 серпня 2018 року він прогулювався у парку «Дубовий гай», розташованому по вул. Глісерній у м. Запоріжжі, і знайшов посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , забрав його та вклеїв в нього свою фотокартку для того, щоб отримати у прокат велосипед, так як йому необхідно було поїхати до свого знайомого та забрати інструмент, а з собою його особистих документів не було. У вказаному парку, пред`явивши та залишивши підроблене посвідчення водія, він взяв в оренду на 1 годину велосипед, заплативши при цьому 40 грн. 
		У подальшому, він поїхав до будинку на АДРЕСА_3 , де проживав його знайомий на ім`я ОСОБА_12 . Приїхавши на зазначену адресу, він від брата ОСОБА_12 дізнався, що останнього не має вдома. Велосипед залишав біля двору, а коли вийшов виявилося, що велосипед його викрали. Він вирішив особисто знайти викрадене майно, тому коли власник велосипеду дзвонив йому, він один раз відповів на дзвінок, а потім виключив свій телефон. Взагалі він планував повернути велосипед, але його крадіжка унеможливила це зробити. 
		Враховуючи, що зі змісту показань обвинуваченого випливає, що ОСОБА_7 фактично лише частково визнає свою вину, тому докази по даному кримінальному провадженні досліджувалися у повному обсязі і, на думку суду, вина останнього у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, підтверджується такими доказами. 
		 
		Допитаний потерпілим ОСОБА_9 суду пояснив, що він орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , де здає в оренду власні велосипеди. 24.08.2018 року приблизно о 16 год. 00 хв. до нього прийшов ОСОБА_7 і виявив бажання орендувати велосипед. Обов`язковою умовою для оренди велосипеда є надання в якості завдатку документа, який посвідчує особистість, так як велосипеди фірмові і дорогі. Обвинувачений вибрав велосипед «Intenzo flagman» з номером рами « НОМЕР_2 » чорно-жовтого кольору, заплатив за його оренду 40 грн., тобто за одну годину і надав в якості завдатку посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , залишивши при цьому свій номер мобільного телефону. Проте, через годину ОСОБА_7 велосипед не повернув, за номером мобільного телефону, який залишив обвинувачений, останній відповідав декілька разів і обіцяв повернути велосипед, але цього не зробив. В той же день, приблизно о 20-00 год., він вимушений був викликати поліцію. Потім, через знайомих дізнався, що обвинувачений продав його велосипед на ринку «Анголенко». Велосипед він купив в червні 2018 року за 4500 грн. Подав до суду цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у сумі 3500 грн., який і підтримує.
		 
		Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 24.08.2018 року, в якому потерпілий ОСОБА_9 повідомив обставини скоєного відносно нього злочину;
		- протокол огляду місця події від 24.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 , під час якого оглянуто приміщення «Велопрокат», і заявником  ОСОБА_9 видано посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , яке вилучено і долучено до протоколу; 
		- висновок експерта № 4-284 від 26.09.2018 року, згідно якого посвідчення водія серійний номер НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мало місце зміни первинного змісту, а саме: заміна фотокартки, шляхом видалення первинної фотокартки та наклеювання на її місце наявної фотокартки;
		- висновок ринкової вартості велосипеду «Intenzo flagman», за яким вартість велосипеду складає 3500 грн. 16 коп. без врахування ПДВ;
		- протокол пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 13.09.2018 року, під час якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 як особу, котра заволоділа його велосипедом;
		- протокол пред`явлення особи до впізнання за фотографіями від 28.08.2018 року, під час якого свідок ОСОБА_13 вказав на ОСОБА_7 як особу, котра продала йому 24.08.2018 року велосипед «Intenzo flagman»;
		- копія чеку від 09.06.2018 року на придбання велосипеду «Intenzo flagman» з номером рами « НОМЕР_2 », вартістю 4500 грн.
		Судом також були здійснені заходи, направлені на виклик свідка ОСОБА_13 , у т.ч. примусовий привід, проте останній до суду не з`явився і не був доставлений працівниками поліції. У подальшому, стороною обвинувачення було заявлено клопотання про відмову від допиту даного свідка. Оскільки інші сторони кримінального провадження не наполягали на виклику даного свідка, судом було прийнято відмову прокурора від допиту свідка ОСОБА_13 .
		Після дослідження письмових доказів обвинувачений ОСОБА_7 визнав, що велосипед, який брав на прокат, він особисто продав у той же день невідомій йому раніше особі, тобто фактично визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. 
		 
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 по епізоду крадіжки майна потерпілого ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, не визнав та пояснив, що він не має відношення до викрадення драбин. 17.02.2018 року, приблизно о 13-14 годині, він поїхав до с. Канкринівка, Запорізького району, Запорізької області у будинок його знайомої ОСОБА_14 . Остання доглядала за його хворим батьком, тому просила допомогти їй по господарству. Повернувся додому лише пізно ввечері і наступного дня, тобто 18.02.2018 року, знову поїхав до с. Канкринівки поратися по господарству.
		06.03.2018 року або 07.03.2018 року його затримали співробітники поліції і пояснили, що його підозрюють у викраденні драбин, так як є свідки, які вказують саме на нього. Після цього, працівники поліції вмовили його дати пояснення, що нібито він знайшов на вулиці дві драбини, які у подальшому відніс до ОСОБА_15 . Враховуючи запевнення працівників поліції, що він за це не буде нести ніякої відповідальності, він погодився на пропозицію працівників поліції і спочатку надавав такі пояснення. Після того, як слідчий суддя обрав йому запобіжний захід - домашній арешт, він змінив свої пояснення і почав казати правду, що не причетний до цієї крадіжки. Під час проведення його впізнання свідком ОСОБА_16 були присутні два працівники карного розшуку, які вказали йому, де сідати серед статистів. 
		Вважає, що свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_15 у судовому засіданні дали неправдиві показання. ОСОБА_16 він взагалі не знав, а свідок ОСОБА_15 йому знайома, так як у 2012-2013 році він здавав їй металеві вироби, але драбини, викрадені у потерпілого ОСОБА_8 , він останній не приносив. Свідок ОСОБА_15 суду повідомила неправду, коли вказала, що він купляв у неї розкладушку у 2017 році, так як в цей час він знаходився у місцях позбавлення волі.
		 
		Незважаючи на показання обвинуваченого, на думку суду, вина ОСОБА_7 у скоєнні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_8 підтверджується такими доказами. 
		 
		Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_8 пояснив, що він мешкає у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 17.02.2018 року, приблизно до 18-00 год. він знаходився вдома, а потім поїхав із своєю дівчиною до неї додому, де і ночував. Приблизно о 10-00 год. 18.02.2018 року, йому на мобільний телефон зателефонував сусід, який повідомив, що у нього відкрита хвіртка і розбите вікно. 
		Повернувшись додому ним було виявлено, що хвіртка до двору і вхідні двері у будинок відкриті, також у будинку розбите вікно. Під час подальшого огляду ним було виявлено, що у дворі відсутні дві драбини, одна, з яких вела на горище, а інша - стояла біля будинку. Одну драбину, зеленого кольору, ще купував батько, а іншу - він зварив самостійно. Крім того, у будинку було ще викрадено телевізор, ноутбук, модем та ковдру. 
		Наступного дня він пішов обходити пункти прийому металобрухту з метою знайти свої речі. На самому ближньому, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луганська, буд. 16 він виявив свої драбини. Після цього, він по телефону викликав працівників поліції, які приїхала на вказану адресу, де провели огляд. Зі слів ОСОБА_15  власника металобрухту, напередодні ввечері його драбини приніс якийсь чоловік. Прізвище вона його не назвала, але вказала, що він вже притягався до кримінальної відповідальності. Викрадені драбини було вилучено співробітниками поліції і повернуто йому під розписку. Від його будинку до місця, де він знайшов свої драбини йти пішком не більше 3-5 хвилин.
		17.02.2018 року, коли він виходив з будинку, вже вечоріло. Вулиця, на якій він проживає, освітлюється добре, неподалік від його хвіртки перебувають ліхтарі на стовпах з обох боків, на відстані 10 і 15 метрів, відповідно. 
		 
		Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що він з обвинуваченим не знайомий, побачив його вперше у лютому 2018 року, ввечері, приблизно о 17 год. 30 хв., на вул. Антарктичній у м. Запоріжжі, коли йшов на зустріч до свого знайомого ОСОБА_17 . ОСОБА_7 він побачив у той момент, коли останній виходив з хвіртки будинку АДРЕСА_5 з драбиною у руках. Приблизно, через 15 метрів, він під деревом побачив ще одну драбину, яка стояла на землі. Пам`ятає, що хвіртка була металевою, а домоволодіння, з якого виходив ОСОБА_7 огороджено бетонним «європарканом». В чому був одягнений обвинувачений, не запам`ятав, але впевнений, що того вечора бачив саме ОСОБА_7 . 
		Через деякий час він дізнався від ОСОБА_17 , що пограбували когось по вул. Антарктичній і викрали драбини, тому він і зрозумів, що бачив злочинця. У подальшому, до нього на роботу (КП «Водоканал») приїхали працівники поліції з приводу крадіжки майна на підприємстві, яким він і розповів про те, що бачив особу, котра викрала драбини. Потім його запросили до райвідділу, де він і дав свідчення. Весною 2018 року його було запрошено для проведення слідчого експерименту, при якому були присутні поняті. Він на місці показав та пояснив події, які відбувалися у лютому 2018 року. Проте, складений протокол він не читав, тому і не виправив слідчого, який написав, що він обвинуваченого відразу бачив з двома драбинами. 
		 
		Допитана свідком ОСОБА_15 пояснила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_6 . Обвинуваченого бачила декілька разів, так як він мешкає в їх районі. На початку лютого 2018 року, приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_7 приніс їй дві драбини, спочатку одну, а через п`ять хвилин ще одну. Вона перепитала у останнього звідки драбини, на що ОСОБА_7 пояснив, що це батько попросив їх продати і підтвердив, що вони не викрадені. Наступного дня прийшов потерпілий ОСОБА_8 , який повідомив, що у неї знаходяться його драбини, які напередодні були викрадені. У подальшому, працівники поліції вилучили дві драбини. Обвинуваченого знає як особу, яка у 2017 році купляла у неї розкладушку, але точно вказати про цей факт вона не може. 
		 
		Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 18.02.2018 року, в якому потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що у період з 17-00 год. 17.02.2018 року по 10 год. 30 хв. 18.02.2018 року невідомі особи викрали його майно з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- протокол огляду місця події від 18.02.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 та ілюстраційну таблицю до цього протоколу. Під час огляду місця події було встановлено що вхід до домоволодіння здійснюється через хвіртку, яка має два засови (зверху і знизу), а також виявлено пошкодження скла на вікні будинку. В ході огляду місця події було вилучено 1 слід структури тканини та фрагмент сліду низу взуття;
		- постанова слідчого про визнання та приєднання предметів до кримінального провадження речових доказів - 1 сліду структури тканини та фрагменту сліду низу взуття, вилучених під час огляду місця події;
		- протокол огляду від 20.03.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого були оглянуті драбини, вилучені 19.02.2018 року у ОСОБА_15 .. В ході цієї слідчої дії було проведено зважування драбин і встановлено, що одна драбина важить 26 кг, друга  14 кг;
		- постанова слідчого про визнання та приєднання предметів, а саме: двох драбин до кримінального провадження як речових доказів;
		- висновок експерта № 10-528 від 26.03.2018 року, яким встановлено ринкову вартість драбин: першої драбини, вагою 26 кг  866грн.67коп.; другої драбини, вагою 14 кг  94 грн. 78 коп. за ціною лому чорного металу;
		- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 04.04.2018 року, згідно даних якої з кримінального провадження №12018080040000562 виділяються матеріали в окреме провадження за фактом крадіжки іншого майна потерпілого ОСОБА_8 (телевізора, ноутбуку, модему, ковдри).
		 
		При оцінці вказаних доказів, суд вважає, що вони досить переконливі, чіткі і узгоджені між собою, а також відповідають критерію «поза розумним сумнівом». 
		Також, суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_15 щодо викривання ОСОБА_7 у скоєнні злочину, які отримані безпосередньо у судовому засіданні, і не спростовані жодним доказом стороною захисту під час судового розгляду. 
		 
		У судовому засіданні було досліджено протокол огляду місця події від 19.02.2018 року, під час якого слідчий за адресою: АДРЕСА_7 оглянула дві драбини та вилучила їх. Вказану слідчу дію було проведено слідчим Комунарського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_18 . 
		Відповідно до обвинувального акту досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018080040000562 від 18.02.2018 року здійснювалося слідчою групою у складі слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 .
		Положеннями ч.1 ст.86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Враховуючи, що огляд місця події 19.02.2018 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луганська, 16 було проведено неуповноваженою на це особою, суд приймає рішення про визнання даних, вказаних у протоколі огляду місця події від 19.02.2018 року  недопустимими доказами. 
		 
		Крім цього, судом було досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 11.04.2018 року за участю свідка ОСОБА_16 та відеозапис даної слідчої дії.
		Враховуючи показання свідка ОСОБА_16 , які він надав у судовому засіданні, що слідчий у вказаному протоколі неправильно записала його пояснення про наявність у ОСОБА_7 в руках двох драбин, замість однієї, суд дійшов до висновку про визнання даних цього протоколу недопустимими доказами. 
		Крім того, у протоколі проведення слідчого експерименту фактично містяться пояснення свідка ОСОБА_16 , які безпосередньо не були отримані судом. Тому, суд приймає до уваги показання останнього, надані саме у судовому засіданні. 
		За клопотанням сторони захисту судом були викликані і допитані в якості свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , котрі були вказані як поняті у протоколі слідчого експерименту від 11.04.2018 року. 
		Так, свідки ОСОБА_23 і ОСОБА_24 повідомили, що вдень весною 2018 року вони сиділи на лавочці в парку по вул. Космічній в м. Запоріжжі. До них підійшли співробітники поліції і запропонували підзаробити, для цього необхідно було побути понятими, на що вони відповіли згодою. Чоловік, який був свідком, прізвища його не пам`ятають, на одній із вулиць Комунарського району м. Запоріжжя розповів, що бачив особу, яка виносила з двору будинку драбину. Зазначені дії було зафіксовано на відеокамеру. 
		Враховуючи, що судом вказані у протоколі проведення слідчого експерименту від 11.04.2018 року дані визнанні недопустимими доказами, тому показання свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_24 суд також не приймає до уваги. 
		Відеозапис проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 є невід`ємною частиною відповідного протоколу. Сторона захисту стверджувала, що вказаний відеозапис не був їм відкритий під час виконання вимог ст.290 КПК України. Крім обвинувачений та його захисник зазначили, що взагалі не знали про існування такого відеозапису, так як у протоколі про проведення слідчого експерименту вказано, що слідча дія фіксується за допомогою фотозйомки на фотоапарат «Canon». 
		Дані щодо зазначення фотозйомки підтвердилися під час дослідження відповідного протоколу у суді. Крім того, у судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів, які б свідчили про факт ознайомлення обвинуваченого і його захисника з даними відеозапису слідчого експерименту. Так, з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 11.04.2018 року вбачається, що у ньому не вказано про ознайомлення ОСОБА_7 і ОСОБА_25 з відеозаписом. Також, час надання доступу до матеріалів досудового розслідування з 15 год. 30 хв. до 15 год. 50 хв. дає підстави стверджувати, що сторона захисту фактично навіть фізично не могла ознайомитися і з матеріалами кримінального провадження і з відеозаписом протоколу проведення слідчого експерименту. 
		Вважаю, що слідчим в даному випадку були порушені вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів кримінального провадження. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування. Тому, відповідно до положень ч.12 ст.290 КПК України дані, що містяться у відеозаписі проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_16 , суд визнає недопустимими доказами. 
		 
		Не може суд визнати належним доказом і дані, що містяться у протоколі пред`явлення для впізнання від 06.03.2018 року. Вказаний процесуальний документ має чисельні виправлення, а саме: у даті, коли ОСОБА_16 бачив ОСОБА_7 із драбиною в руках, тобто 17.02.2018 року. У кінці протоколу вказано, що свідок бачив обвинуваченого 18.02.2018 року. Час вчинення злочину є однією з обставин, що підлягає доказуванню. З таких суперечливих даних, вказаних у протоколі пред`явлення особи для впізнання, суд не може встановити дату, про яку зазначав свідок. У дослідженому протоколі фактично містяться пояснення свідка ОСОБА_16 , які безпосередньо не були отримані судом. Тому, суд приймає до уваги показання останнього, надані саме у судовому засіданні. 
		Крім того, фототаблиця до вказаного протоколу є настільки низької якості, з якої навіть не вбачається можливим ідентифікувати осіб, які на ній відображені. Тому, дані, що містяться у цій фототаблиці суд визнає неналежними доказами. 
		 
		Судом перевірялася версія обвинуваченого щодо непричетності його до скоєння крадіжки майна ОСОБА_8 . Так, за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні була допитана свідком ОСОБА_26 , яка повідомила суду, що вона є знайомою ОСОБА_7 . У неї є приватний будинок в с. Малокатеринівці, Запорізького району, Запорізької області, де вона мешкала у 2014-2015 роках. У подальшому, цей будинок вона здавала в оренду. Так як 20.02.2018 року до будинку повинні були заїхати нові мешканці, вона попрохала ОСОБА_7 з`їздити до вказаного будинку, для того, щоб наколоти дров та прибрати. Вона в цей час не могла поїхати, так як доглядала за хворим батьком обвинуваченого. 17.02.2018 року ОСОБА_7 поїхав, приблизно о 11-00 год. і повернувся додому, приблизно о 22 год. 30 хв. 18.02.2018 року вона також доглядала за батьком ОСОБА_7 , а останній їздив до її будинку. В чому був одягнений ОСОБА_7 17.02.2018 року, вона не пам`ятає. До її будинку у с. Малокатеринівка із зупинки громадського транспорту «Запоріжжя 1» їхати, приблизно 40 хв. Чи точно ОСОБА_7 знаходився у неї у будинку 17.02.2018 року у період з 12 год. до 21-00 год., вона підтвердити не може, так як весь цей час перебувала з батьком обвинуваченого у м. Запоріжжі. 
		Таким чином, свідок ОСОБА_26 не змогла підтвердити знаходження обвинуваченого в момент скоєння крадіжки у потерпілого ОСОБА_8 в іншому місці, тобто забезпечити алібі ОСОБА_7 . 
		Також, суд звертає увагу на різні дані щодо назви села, в якому знаходиться будинок свідка ОСОБА_26 . Так, остання зазначила, що цей будинок розташований у с. Малокатеринівка, Запорізького району, Запорізької області, а обвинувачений  у с. Канринівка, Запорізького району, Запорізької області. 
		 
		Посилання захисника обвинуваченого щодо не встановлення часу скоєння злочину та певних протиріч щодо часу подій у показаннях потерпілого і свідків суд не приймає до уваги. Так, потерпілий ОСОБА_8 суду повідомив, що з будинку він вийшов, приблизно о 18-00 год., водночас у своїй заяві про скоєний злочин останній повідомив, що крадіжка була вчинена у період з 17-00 год. 17.02.2018 року по 10 год. 30 хв. 18.02.2018 року. Свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що бачив ОСОБА_7 , який виходив з хвіртки з драбиною, приблизно о 17 год. 30 хв. Свідок ОСОБА_15 пояснила, що драбини ОСОБА_7 приніс їй додому, приблизно о 17-00 год. Тобто, фактично розбіжностей по часу скоєння злочину судом не встановлено: усі події відбувалися у період з 17-00 год. до 18-00 год. 17.02.2018 року. 
		 
		Твердження захисника ОСОБА_25 щодо суттєвих процесуальних порушень, допущених слідчим під час складання протоколу огляду місця події від 18.02.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. У вказаному протоколі чітко зазначено місце проведення слідчої дії. У матеріалах кримінального провадження, долучених у судовому засіданні прокурором, мається протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 , датоване 12-00 год. 18.02.2018 року, що передує проведенню огляду місця події: з 13 год. 25 хв. до 14 год. 40 хв. 18.02.2018 року, тобто вказане повідомлення потерпілого є підставою для проведення огляду. Крім того, прокурором до суду надана згода потерпілого ОСОБА_8 на проведення огляду його домоволодіння. 
		 
		Також, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо порушення процесу виділення матеріалів досудового розслідування, так як це спростовується даними, встановленим із відповідної постанови, згідно яких чітко вбачається, які саме виділяються матеріали, а які залишаються у матеріалах кримінального провадження №12018080040000562 від 18.02.2018 року. 
		 
		Дії ОСОБА_7 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 слідчий кваліфікував за ч.3 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище. 
		Водночас, суд не погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого за ознакою «проникнення у сховище», виходячи з такого.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 листопада 2018 року (справа №205/5830/16-к), сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб. 
		З огляду на це, належним чином огороджена територія домоволодіння, яка використовується для постійного чи тимчасового зберігання майна, як правило, може бути визнана сховищем.
		Проте не можна вважати сховищем подвір`я, огорожа якого не перешкоджає проникненню туди сторонніх осіб, внаслідок незавершеності (окремі частини подвір`я не мають суцільного паркана), наявності пошкоджень (проломів), конструктивних особливостей (невелика висота, складається лише зі стовпів та жердин чи дроту, не містить воріт чи хвірток). Також не може виступати сховищем таке подвір`я, яке є загальнодоступним, зокрема, коли на ньому є об`єкти громадського користування (наприклад, колодязь, туалет) чи через нього проходять спільні комунікації (зокрема, стежка), або влаштовані пристосування, які полегшують доступ на подвір`я тощо.
		Відсутність же загальної доступності подвір`я, а тим більше наявність на ньому пристосувань, засобів, які перешкоджають доступу сторонніх осіб (собак, освітлення, засувів чи гачків, а тим більше, замків на воротах та хвіртках), огорожі, яка за своїми розмірами, матеріалами, конструкцією призначена обмежити чи утруднити доступ сторонніх осіб, навпаки, вказує на те, що таке подвір`я в кримінально-правовому розумінні набуває статусу сховища. Про те, що подвір`я виконує роль сховища, вказує його фактичне використання для зберігання майна.
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 , описуючи огорожу навколо свого домоволодіння зазначив, що будинок з вулиці огороджений парканом висотою 2 метри, який складається з бетонних конструкцій, так званий «європаркан». Крім того, з інших боків домоволодіння мається ще огорожа у виді металевої сітки «рабіца», а також дерев`яний паркан. Вихід на вулицю з двору будинку здійснюється через металеву хвіртку, висотою, приблизно 1,6  1,7 метрів. Коли хвіртка зачинена, то з вулиці можливо побачити частину земельної ділянки, навіть видно, що горить світло у будинку. Хвіртка зачиняється на два засови (зверху і знизу), які він закриває, просовуючи свою руку. Засови на хвіртки сховані, але їх можливо з вулиці замітити, і таким чином проникнути до двору будинку. Собаки у дворі не має, сигналізація відсутня. 
		У формулюванні обвинувачення зазначено про те, що «… ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що його дії залишаться непоміченими, переліз через бетонний паркан, тим самим незаконно проник на територію домоволодіння..». Водночас, прокурор у судовому засіданні не довів, що обвинувачений саме таким способом проник на територію домоволодіння ОСОБА_8 . 
		Крім того, прокурором суду не були надані належні та допустимі докази, які у сукупності доводили б наявність ознак сховища у території домоволодіння, звідки було викрадено майно. Так, у протоколі огляду місця події від 18.02.2018 року зазначено, що паркан має висоту 2,5 м., але показання потерпілого з цього приводу, а також дані ілюстраційної таблиці до вказаного протоколу (ілюстрація №1) спростовують ці відомості. Як пояснив потерпілий паркан висотою, приблизно 2 м., що підтверджується і ілюстрацією №1, з якої вбачається приблизно така сама висота, виходячи з того, що висота хвіртки є 1,6 -1,7 м, про що стверджував потерпілий у судовому засіданні. 
		Враховуючи вказані дані суд дійшов до висновку, що домоволодіння за адресою:  АДРЕСА_2 не має таких засобів охорони, що унеможливлювали або суттєво ускладнювали на момент скоєння злочину доступ сторонніх осіб.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17, ч. 3 ст. 373КПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.
		Тому, виходячи із обставин, встановлених у судовому засіданні, вважаю, що в діях обвинуваченого відсутня така кваліфікуюча ознака як «проникнення у сховище». 
		 
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у скоєнні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_8 , тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, доведена у повному обсязі. 
		 
		В ході судового розгляду суд також дослідив документи, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_7 .
		 
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено. Обвинувачений фактично визнав свою вину лише у скоєнні крадіжок у супермаркеті ТОВ «ТК «Економ Плюс», тому відсутні підстави вказувати про щире каяття ОСОБА_7 , так як воно характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. 
		Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_7 є рецидив злочинів, що підтверджується даними про наявність у останнього судимостей за скоєння умисних злочинів. 
		 
		Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При призначенні покарання ОСОБА_7 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів, які відповідно до вимог ст.12 КК України є середньої тяжкості, його суспільну небезпечність, особу обвинуваченого: раніше неодноразово (10 разів) судимий за вчинення умисних, у т.ч. корисливих злочинів, а також той факт, що ОСОБА_7 звільнився з місць позбавлення волі лише 10.01.2018 року, його вік та здоров`я (на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває). Обвинувачений має постійне місця проживання. 
		Враховуючи особистість ОСОБА_7 , конкретні обставини кримінального провадження, обставину, що обтяжує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі, тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		З урахуванням відсутності виняткових обставин, суд не вбачає підстав для застосування вимог ч.3 ст.377 КПК України та вважає за необхідне залишити запобіжний захід ОСОБА_7  тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Також, на думку суду, обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 , виходячи з приписів ч.5 ст.72 КК України. 
		 
		У кримінальному провадженні заявлені цивільні позови:
		- представником ТОВ «ТК «Економ Плюс» на суму 612 грн. 40 коп. (матеріальна шкода),
		- потерпілим ОСОБА_9 на суму 3500 грн. 00 коп. (матеріальна шкода).
		Згідно зіст. 1177 ЦК України, шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від злочину, відшкодовується відповідно до закону.
		У відповідності зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла таку шкоду. 
		Вирішуючи питання про вказані цивільні позови суд приймає до уваги, що їх обвинувачений визнав у повному обсязі. Крім того, вартість велосипеду, яким заволодів ОСОБА_7 , підтверджується висновком Правобережної товарної біржі від 16.10.2018 року, а також товарним чеком від 09.06.2018 року. 
		Вина ОСОБА_7 у скоєних крадіжках майна у супермаркеті ТОВ «ТК «Економ Плюс» та заволодінні майном потерпілого ОСОБА_9 , на думку суду, доведена повністю, тому зазначені цивільні позови є такими, що підлягають задоволенню.
		 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експертів на проведення: 
		- судової товарознавчої експертизи (висновок № 10-528 від 26.03.2018 року) складають 572 грн.;
		- судової технічної експертизи документів (висновок №4-284 від 26.09.2018 року) складають 2145 грн.
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		Враховуючи, що зазначені процесуальні витрати документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 витрат на користь держави у розмірі 2717 грн. 
		В обвинувальному акті по епізоду крадіжки майна ОСОБА_8 слідчим вказано, що процесуальні витрати складають витрати на залучення експертів на проведення судових трасологічних експертиз (висновки експертів №3-290 і №3-291 від 12.03.2018 року) на загальну суму 1144 грн. Водночас, під час судового розгляду прокурором не були доведені вказані процесуальні витрати, так як судом не досліджувалися докази з приводу вказаних експертиз і відповідно витрати на їх проведення. 
		 
		Судом встановлено, що постановами слідчих: диски з відеозаписами з супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс» за 29.09.2018 року; 1 слід структури тканини та фрагмент сліду низу взуття, вилучених під час огляду місця події; 2 металевих драбини, викрадених у ОСОБА_8 , а також посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 22.08.2000 року ДАІ МВС  УВС на ім`я ОСОБА_10 були визнані речовими доказами. 
		Відповідно до п.п. 4, 5, 7 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому:
		- майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується; 
		- гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю);
		- документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання; 
		Враховуючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 22.08.2000 року ДАІ МВС  УВС на ім`я ОСОБА_10 , є підробленим, воно не має ніякої цінності і не може бути вже використане за призначенням його власником, суд вважає за необхідне його знищити. 
		Викрадене майно (дві драбини), яке під час досудового розслідування було повернуто потерпілому ОСОБА_8 , необхідно залишити останньому.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст.99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). 
		Отже, враховуючи, що на СD-дисках міститься інформація, що стосується скоєного злочину, тому він є документом, який необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження. Слід структури тканини та фрагмент сліду низу взуття, що були вилучені під час огляду місця події. Також необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадженя. 
		 
		Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України. 
		Призначити  ОСОБА_7  покарання:
		- за ч.2ст.185 КК Україниу виді 2 (двох) років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 (одного) року 6 місяців позбавлення волі.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  ОСОБА_7  остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		 
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили. 
		 
		Цивільний позов ТОВ «ТК«Економ Плюс» про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 40 коп. задовольнити повністю. 
		Стягнути з  ОСОБА_7  на користь ТОВ «ТК «Економ Плюс» матеріальну шкоду у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 40 коп. 
		 
		Цивільний позов  ОСОБА_9  про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. задовольнити повністю. 
		Стягнути з  ОСОБА_7  на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 
		 
		Речові докази:
		- диски з відеозаписами з супермаркету ТОВ «ТК «Економ Плюс» за 29.09.2018 року, долучені до матеріалів кримінального провадження №12018080040003261 та №120180800400032682  залишити в матеріалах вказаних кримінальних проваджень;
		- 1 слід структури тканини та фрагмент сліду низу взуття, долучені до матеріалів кримінального провадження № 12018080040000562  залишити в матеріалах вказаного кримінального провадження;
		- металеву драбину зеленого кольору, із чорного металу, зварену із труб, діаметром 3 см, висотою 315 см із сходинками у кількості десяти штук, виготовлена заводським способом, а також металеву драбину із чорного металу, зварену із кутків 3х3 см, саморобним способом, вагою 14 кг, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_8  залишити останньому;
		- посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 22.08.2000 року ДАІ МВС  УВС на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що долучено до матеріалів судового кримінального провадження  знищити. 
		 
		Стягнути з  ОСОБА_7  на користь держави за залучення експертів на проведення судових експертиз суму у розмірі 2 717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) грн.
		 
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишити запобіжний захід  тримання під вартою.
		Зарахувати у строк покарання  ОСОБА_7  строк його попереднього ув`язнення з 04.10.2018 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...