Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1410/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права на чуже майно; Спори про право власності та інші речові права володіння чужим майном.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2019. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2019.

Номер судового провадження: 2/363/334/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		31.01.2019 Справа № 363/1410/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 січня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
		головуючого  судді            РудюкаО.Д.,
		за участю секретаря            КлименкоВ.В.,
		прокурора                КривошеяС.В.,
		представник відповідачів        ОСОБА_1,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді в загальному провадженні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Мінінстрів України до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
		ВСТАНОВИВ:
		Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що прокуратурою Київської області на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам. Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 12.12.2013 року №609 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)» затверджено проект із землеустрою та передано у власність 63 громадянам, згідно з додатком, земельні ділянки загальною площею 6,2204 га для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району. 
		На підставі зазначеного розпорядження, 16 громадян отримали свідоцтва на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_4 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0085; ОСОБА_21 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0086; ОСОБА_15 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0087; ОСОБА_14 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0088; ОСОБА_13 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0089; ОСОБА_12 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0090; ОСОБА_11 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0091; ОСОБА_17 площею 0,1 га за кадастровим номером 3221886800:31:144:0092; ОСОБА_16 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0093; ОСОБА_10 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0094; ОСОБА_9 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095; ОСОБА_20 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0096; ОСОБА_19 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0097; ОСОБА_18 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0098; ОСОБА_7 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0099; ОСОБА_6 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0100;.
		Відповідно до інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_15 та ОСОБА_21 на підставі договрів дарування від 29.04.2014 року №880 та №884 подарували належні їм земельні ділянки площами 0,1 га кожна, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0087 та 3221886800:31:144:0086, ОСОБА_3 
		Крім того, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 на підставі договорів купівлі-продажу від 24.09.2015 року №2228, 01.10.2015 року №2264, 06.10.2015 року №2287, 14.10.2016 року №2925 відчужили земельні ділянки площами 0,1 га кожна, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093 на користь ОСОБА_5
		Разом з тим, ОСОБА_20 на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2014 року №165 відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0096 на користь ОСОБА_22
		Розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 12.12.2013 року №609 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)» в частині відведення у власність 16 громадянам земельних ділянок загальною площею 1,6 га, прийнято з порушенням вимог закону. Оскільки, вилучення земельних лісових ділянок відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. 
		Крім того, виділені земельні ділянки площею 1,6 га для індивідуального дачного будівництва належать на праві користування ДП «Вищедубечанське лісове господарства», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна лісова ділянка відноситься до земель лісовпорядкування. Спірні лісові ділянки, які відведено у приватну власність на підставі розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 12.12.2013 року №609 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)» накладаються на виділ 2 кварталу 614 Лебедівського лісництва ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
		Прокурору стало відомо про порушене право лише у 2018 році, за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство», ВО «Укрдежліспроект», Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Кабінету Міністрів України, що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення єдиним масивом поза волею їх власника. Прокурор вважає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, а саме у звязку з великим обсягом дослідження вищезазначених документів, а також у звязку зі складнощами повязаними із штучними перешкодами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення. Таким чином, дані обставини свідчать про наявність обєктивних перешкод для предявлення позову у визначені законом строки. 
		Ухвалою суду від 12.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		11.01.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду направив письмові пояснення, згідно яких, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив задовольнити, розгляд справи проводити у відсутність представника.
		Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Скориставшись своїм правом, представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, ОСОБА_2 районна державна адміністрація Київської області заперечує проти позову, вважає його надуманим, безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах законодавства та не підлягає задоволенню з наступних підстав. На час виникнення правовідносин, розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом, відносилось до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва. Крім того, статею 121 Земельного кодексу України, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва  не більше 0,10 гектара. Таким чином, ОСОБА_2 районна державна адміністрація Київської області при передачі у власність земельних ділянок з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, діяла в межах своїх повноважень у відповідності до законодавства України. Разом з тим, представник відповідача вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності, який сплинув 12.12.2016 року.
		Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Крім того, подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Однак, вилучені та надані у приватну власність громадянам земельні ділянки лісового фонду не перевищують 1 га, а тому ОСОБА_2 районна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень. Разом з тим, Кабінет Міністрів України відповідно до наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатись про порушене право з моменту прийняття ОСОБА_2 районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження, тобто 12.12.2013 року. Таким чином, на час звернення прокурора до суду з даним позовом строк позовної давності сплинув, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в звязку з пропуском строку позовної давності.
		Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судове засідання не зявились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.
		Представник третьої особи ДП «Вищедубечанське лісова господарство» в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, на адресу суду направив до суду письмові пояснення відповідно до яких, представник третьої особи підтримує заявлені позовні вимоги, оскільки передані земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, тобто до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність. Таким чином, розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації винесено з перевищенням повноважень та порушенням законодавства України. Крім того, представник третьої особи просив задовольнити позов, розгляд справи проводити у його відсутність.
		Треті особи ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 в судове засідання не зявились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.
		Заслухавши прокурора, представника відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного. 
		Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 12.12.2013 року №609 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)», затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 63 громадянам України, згідно з додатком, загальною площею 6,2204 га для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). Передано безоплатно у власність 63 громадянам України, згідно з додатком, земельні ділянки загальною площею 6,2204 га, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).
		З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається, що 17.12.2013 року ОСОБА_4 зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3221886800:31:144:0085; 18.12.2013 року право власності на земельні ділянки площею 0,1 га з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0091, зареєстровано за ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_11; 19.12.2013 року право власності на земельні ділянки площею 0,1 га з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0088, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0100, зареєстровано за ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_8 27.01.2014 року, зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3221886800:31:144:0096. ОСОБА_3М 29.04.2014 року, зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки площами по 1 га, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0086 та 3221886800:31:144:0087. ОСОБА_5 зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки площею по 0,1 га, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093, 24.09.2015 року, 01.10.2015 року, 06.10.2015 року та 14.10.2016 року відповідно. 
		Прокуратурою Київської області 23.02.2018 року отримано відповідь від Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», з якої вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, являються земельними ділянками лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення те перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» квартал 614 виділ 2 Лебедівського лісництва. ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельних ділянок чи зміну їх цільового призначення. Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на вказані земельні ділянки не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало. 
		Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 20.02.2018 року №04-48/447, отриманого прокуратурою Київської області 27.02.2018 року, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення із наступними кадастровими номерами: 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанський лісгосп» квартал 614 виділ 2 Лебедівського лісництва. Крім того, відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 06.04.2018 року №04-48/785, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095. 
		Крім того, відповідно листа Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» від 05.04.2018 року №09-21/188 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095, згідно матеріалів лісовпорядкування являється земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» квартал 614 виділ 2 Лебедівського лісництва. ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельних ділянок чи зміну їх цільового призначення. Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на вказану земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало. 
		Як вбачається, з фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2003 року з нанесеними межами кварталу 42 і кварталу 43 та межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088 вбачається, що вищезазначені земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП «Вищедубечанський лісгосп».
		Крім того, згідно до фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2014 року з нанесеними межами кварталу 612 та межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088 вбачається, що вищезазначені земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП «Вищедубечанський лісгосп».
		Згідно листа Кабінету Міністрів України від 16.03.2018 року №2876/0/2-18, вбачається, що Кабінетом Міністрів рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, розташованих в адміністративних межах Пірнівської сільської ради Вишгородського району, що перебували у постійному користуванні державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», не приймалося.
		Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України Держлісагентство від 10.04.2018 року №02-33/2881-18, Держлісагентство не погоджувало проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами: 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088.
		Відповідно до ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
		Згідно до частин 1, 2, 4 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
		Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
		Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
		Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.
		Згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
		Крім того, відповідно до п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
		Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є обєктом земельних правовідносин, то субєктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
		Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є обєктами права власності Українського народу.
		Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_20 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
		Статтею 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га., що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено ст.27 ЛК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
		Згідно до ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_20 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га. для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами пятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, ОСОБА_20 міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
		Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Прокурор вказує, що підставною для звернення до суду слугувала перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, під час якої виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилучені з постійного користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам.
		Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до наданих фрагментів публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2003 року з нанесеними межами кварталу 42 і кварталу 43, а також згідно до фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2014 року з нанесеними межами кварталу 612 та межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, повністю накладається на землі лісового фонду, які перебувають в користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
		Відповідно до приписів ст.125 ЗК України, відповідачі по справі у встановленому законом порядку реєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому вимога позивача про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок, не ґрунтується на вимогах закону.
		Крім того, у даному випадку, первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю.
		Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнароднеприватне право»,законів України,що визначаютьособливості розглядуокремих категорійсправ,а такожміжнародних договорів,згода наобовязковість якихнадана ВерховноюРадою України. 
		Крім того, відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Виходячи зі змісту статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).
		Згідно до ч.3 та ч.4 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		За положеннями ч.1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути повязаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.
		Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Частиною 3статті 56ЦПК Українипередбачено,що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Процесуальні права прокурора як особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, визначені у ст.57 ЦПК України. Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України, органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обовязки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		Отже, прокурор, який бере участь у справі, має обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2018 року №911/2646/17.
		Таким чином, прокурор в силу наданих законом повноважень, міг дізнатися про факт набуття відповідачами права власності на земельні ділянки на підставі розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області. Дана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 13 березня 2017 року (справа №6-80цс17), від 01 липня 2015 року (справа №6-178цс15).
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 12.12.2013 року для прокурора почався перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
		Однак, прокурор звернувся до суду з позовною заявою лише 20.04.2018 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності, що має наслідком відмову у позові.
		Застосовуючи позовну давність до вимог прокурора у даній справі суд також керується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Розкриваючи суть цього принципу у рішенні від 20.10.2011 року у справі «ОАО «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії» (§570) Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, яке може трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
		Строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Stubbings and Others v. the United Kingdom), n. 51, Reports 1996- IV. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
		Таким чином застосовуючи строки позовної давності, суд фактично забезпечує реалізацію права особи на мирне володіння майном.
		Отже, на час звернення заступника прокурора Київської області з вказаним позовом до суду строк позовної давності сплив, що фактично не заперечує прокурор ставлячи питання перед судом про поновлення строку з поважних причин.
		Тому, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.
		Разом із тим, уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обовязків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.
		Таким чином, прокурор та Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, могли довідатися про порушене право з моменту прийняття ОСОБА_2 районною державною адміністрацію розпорядження від 12.12.2013 року №609 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)».
		За таких обставин, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що прокурором під час розгляду справи не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності, а тому суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позову саме у звязку із пропуском прокурором строку позовної давності звернення до суду.
		На підставі викладеного та керуючись статтею 256, 257, 261, 267 ЦК України, статтями 13, 19, 20, 21, 125, 149 ЗК України, 4, 12, 13, 56, 57, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України  відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 08 лютого 2019 року. 
		 
		Суддя                                                О.Д.Рудюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...