Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/924/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2019. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 19.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		19 лютого 2019 року 
		справа №825/924/17
		адміністративне провадження №К/9901/40536/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області
		на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у складі судді Бородавкіної С.В.
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у складі суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І.
		у справі №825/924/17 
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
		до Головного управління ДФС у Чернігівській області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У червні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) і просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 000641302 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 220594,97 грн (176475,98 грн за податковими зобов'язаннями та 44118,99 грн за штрафними (фінансовими) санкціями), № 000651302 з військового збору в сумі 11797,98 грн (9438,38 грн за податковими зобов'язаннями та 2359,60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями), № 000681302 за адміністративними штрафами та санкціями в сумі 510,00 грн, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2017 року № Ф-000661302 з єдиного внеску в сумі 252710,38 грн,  скасувати рішення від 03 березня 2017 року № 000671302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску зі штрафних санкцій з єдиного внеску в сумі 29333,47 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
		Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 000641302, № 000651302 та № 000681302; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2017 року № Ф-000661302; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 03 березня 2017 року № 000671302.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
		 
		У жовтні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивач не з'явилася для документальної планової виїзної перевірки і не надала відповідні документи для проведення перевірки. 
		 
		У запереченні на касаційну скаргу платник податків посилаючись на її необґрунтованість та порушення процедури проведення перевірки, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою цього суду від 24 жовтня 2017 року, та витребувано справу № 825/924/17 з Чернігівського окружного адміністративного суду.
		 
		02 січня 2018 року справа № 825/924/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
		 
		19 березня 2018 року справа № 825/924/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/40536/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 13 червня 2016 року прийнято наказ № 100 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1.», згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2016 року, з 23 червня 2016 року тривалістю 10 робочих днів щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року. 
		Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом зафіксовано відсутність позивача за місцем її реєстрації, документи для проведення перевірки не надані, вказану перевірку розпочато не було.
		16 грудня 2016 року податковим органом винесено наказ № 768 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1.» на підставі вимог пункту 77.4 статті 77, статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2016 року з 26 грудня 2016 року тривалістю 10 робочих днів щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.
		Листами від 16 грудня 2016 року № 7469/С/25-22-13-05 та від 29 грудня 2016 року           № 7858/С/25-12-22-13-05-16 позивача повідомлено про необхідність надання відповідного переліку документів, для проведення планової документальної перевірки. 
		Наказ та лист від 16 грудня 2016 року надіслані позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
		В період із 26 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року посадовими особами податкового органу складено акти про ненадання позивачем документів для проведення документальної планової невиїзної перевірки.
		Судами встановлено, що перевірка проводилась з 26 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року з перервою в роботі з 31 грудня 2016 року по 02 січня 2017 року, з 07 січня 2017 року по 09 січня 2017 року. 
		Як вбачається з акта перевірки від 17 січня 2017 року № 14/13/2973912707 (далі - акт перевірки), документальною плановою невиїзною перевіркою встановлено порушення статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України та пункту 1 Порядку № 1025 - не надано на перевірку книгу обліку доходів та витрат; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 138.2 статті 138, статті 177 Податкового кодексу України - завищено витрати на загальну суму 1224031,97 грн, в тому числі за 2013 рік на 239789,83 грн, за 2014 рік на суму 355016,41 грн та за 2015 рік на суму 629225,73 грн; пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1224031,97 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 239789,83 грн, за 2014 рік на суму 355016,41 грн та за 2015 рік на суму 629225,73 грн.
		На підставі вказаного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 000641302, яким позивачу збільшено зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 220594,97 грн (176475,98 грн - за основним платежем та 44118,99 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 000651302, яким позивачу збільшено зобов'язання з військового збору на суму 11797,98 грн (9438,38 грн - за основним платежем та 2359,60 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 000681302, яким позивачу нараховано штрафні санкції на суму 510,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2017 року № Ф-000661302; рішення про застосування штрафних санкцій від 03 березня 2017 року № 000671302.
		Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.
		Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
		До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 72.1 статті 72 Податкового кодексу України).
		Пунктом 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196 (далі - Порядок № 524), встановлено, що затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.
		Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. 
		Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
		При цьому, надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.
		З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
		Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.
		Як встановили суди попередніх інстанцій, доказів на підтвердження факту пред'явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення документальної планової невиїзної перевірки, згідно з яким проведено перевірку та за результатами якої складено акт перевірки, відповідачем суду надано не було. Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження факту отримання позивачем наказу про призначення податкової перевірки у встановлений законодавством строк.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що наказ від 16 грудня 2016 № 768 «Про проведення 26 грудня 2016 року документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1.» надіслано позивачу 16 грудня 2016 року. В свою чергу, перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена в період з 26 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року. Таким чином, наказ від 16 грудня 2016 року № 768 направлений позивачу пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку перевірки.     
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірка позивача проведена в період з 26 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року відповідно до плану-графіку перевірок на ІІ квартал 2016 року, що є порушенням вимог статті 77 Податкового кодексу України та Порядку № 524. Матеріали справи не містять затвердженого належним чином плану-графіку перевірок на IV квартал 2016 року, в якому передбачена перевірка позивача у зазначений період.
		Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, з наявних в матеріалах справи листів податкового органу від 16 грудня 2016 року № 7469/С/25-22-13-05 та від 29 грудня 2016 року № 7858/С/25-22-13-05-16 вбачається, що вони не містять обставин, передбачених статтями 77, 78 Податкового кодексу України для проведення перевірки позивача.
		За наведених законодавчих приписів та встановлених обставин (відсутність доказів повідомлення позивача про проведення перевірки; проведення перевірки в IV кварталі 2016 року на підставі плану-графіку перевірок на ІІ квартал 2016 року, тощо), Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення перевірки, що дає підстави вважати висновки такої перевірки передчасними, а наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню. 
		Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року 
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року 
		у справі №825/924/17 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова
		 
		                                                                                                             І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...