Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/4507/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 61-43855ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/4507/18
		 
		провадження № 61-43855св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,  
		 
		учасники справи:
		 
		позивач -  ОСОБА_4,
		відповідач - Київська міська рада,
		третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві,
		особа, яка не брала участі в розгляді справи - ОСОБА_5, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Махініча Руслана Вікторовича як представника ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року в складі судді Панченко О. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва                         від 21 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалася на те, що у 2000 році                 ОСОБА_7 склала на її ім'я заповіт, який посвідчила у 15 Київській державній нотаріальній конторі, яким вона все своє майно, де б воно не знаходилося і в чому б не виражалося на час її смерті, заповіла їй.
		 
		Чоловік ОСОБА_7 помер у 1997 році, дітей в неї не було, а тому єдиними рідними для неї залишилися позивач та її батьки, які постійно спілкувалися та підтримували одне одного.  В останні роки зв'язок між ними перервався через проведення антитерористичної операції на тимчасово окупованій території, де позивач зареєстрована та постійно проживає, телефонний та транспортний зв'язок з м. Києвом припинився.
		 
		 20 березня 2018 року знайома повідомила її про те, що ОСОБА_7 померла в лютому 2017 року, після чого вона звернулася до 15 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак державний нотаріус відмовилася видавати їй свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом, оскільки нею пропущено встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини. 
		 
		У зв'язку з викладеним позивач просила визнати, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 пропущений з поважних причин і визначити їй додатковий строк в один місяць з дня набрання чинності рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини позивач пропустила з поважних причин. 
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій 07 вересня 2018 року до Верховного Суду, адвокат Махініч Р. В. як представник ОСОБА_5  просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року, і ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
		 
		Надходження касаційної скарги
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
		 
		26 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи касаційної скарги
		 
		Касаційна скарга адвоката Махініча Р. В. як представника ОСОБА_5 мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та несправедливими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції своїм рішенням фактично усунув ОСОБА_5 від спадщини за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_7, без залучення її до розгляду справи. Апеляційний суд на порушення районним судом норм права уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції в силі. 
		 
		13 листопада та 17 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив та додаткові пояснення до відзиву адвоката  ОСОБА_8 як представника             ОСОБА_4 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. 
		 
		Спадкоємцем за законом вважається не просто особа, яка вчасно подала заяву про прийняття спадщини, а особа, яка відноситься до однієї із черг спадкоємців за законом, що визначені статтями 1261-1265 ЦК України. Твердження  ОСОБА_5 про те, що вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_7 як особа, яка більше п'яти років проживала зі спадкоємцем однією сім'єю, не ґрунтуються на обставинах справи та наданих заявником доказах, рішення про встановлення такого факту на час розгляду справи судами не існує. Факт звернення ОСОБА_5 до суду з позовом про встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не є доказом того, що вона є спадкоємцем за законом четвертої черги. Аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди встановили, що 20 жовтня 2000 року у 15 Київській державній нотаріальній конторі посвідчено заповіт, яким ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не знаходилося і в чому б не виражалося на час її смерті.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
		 
		27 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до 15 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті          ОСОБА_7
		 
		Постановою від 30 березня 2018 року державний нотаріус 15 Київської державної нотаріальної контори Мазур О. Ю. відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті             ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_4 пропустила встановлений чинним законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини.
		 
		06 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального 
		права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, ОСОБА_5 як особа, яка не брала участь у справі, апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті - ОСОБА_7 та має право на спадщину.
		 
		Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування - заяву про прийняття спадщини.
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину (частина перша статті 1272 ЦК України).
		 
		За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
		 
		Визначаючи спадкоємцю додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
		 
		Ухвалене у цій справі рішення суду першої інстанції про визначення ОСОБА_4 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини стосується прав і обов'язків ОСОБА_4 як спадкоємця за заповітом, предметом судового розгляду було питання визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, а не права на спадщину.
		 
		ОСОБА_5 не довела, що при розгляді цієї справи суд вирішував питання про її права та обов'язки як спадкоємця, адже належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_7 суду не надала, а сам по собі факт  перебування на розгляді справи за позовом ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_7 та визнання права на спадкове майно не спростовує висновків апеляційного суду та не дає підстав уважати, що ОСОБА_5 є спадкоємцем четвертої черги. Підстав уважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права або неправильно застосував норми матеріального права, немає.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча суди й застосували позовну давність, що не підлягала застосуванню, про те це не вплинуло на прийняття правильних по суті та законних рішень.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня              2018 року, зупинено ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року, у зв'язку із залишенням цих рішень без змін необхідно поновити його виконання.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Махініча Руслана Вікторовича як представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року залишити без змін.
		 
		Поновити дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня           2018 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва                              від 21 серпня 2018 року.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                            В.І. Журавель
		 
		                                                                                                            В.І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...