Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7728/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2019. Зареєстровано: 21.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.
Дата набрання законної сили: 19.02.2019
Номер судового провадження: А/855/8654/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7728/17                                                                       Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 лютого 2019 року                                                                                            м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді                    - Пилипенко О.Є.  
		          суддів                                        - Горяйнова А.М. та Файдюка В.В.,
		          при секретарі                              - Грабовській Т.О.,
		          за участю:
		          представника відповідача:           - Палінчака А.О.,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної комісії Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної комісії Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У червні 2017 року  позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Центральної комісії Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просив: 
		-   скасувати рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 11 травня 2017 року, прийняте за результатами розгляду звернення позивача про його переведення для відбування терміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі із ЗВК № 58 м. Ізяслав Хмельницької області до ДУІН № 4 м. Дніпро;
		- зобов'язати Центральну комісію Міністерства юстиції України прийняти рішення про задоволення клопотання позивача про переведення його для відбування покарання в ДУВП № 4 м. Дніпро або іншу установу виконання покарань Дніпропетровської області, яка має спеціально обладнаний сектор для утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі або надати альтернативний варіант у Запорізькій області. 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
		Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. 
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Центральна комісія Міністерства юстиції України, посилаючись на відсутність вільних місць, не надала жодних конкретних відомостей щодо колоній, можливість переведення заявника до яких вона розглядала, а також щодо рівня їхньої наповненості, у рішенні Центральної комісії Міністерства юстиції України від 11 травня 2017 року, прийняте за результатами розгляду звернення позивача про його переведення для відбування терміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі із ЗВК № 58 м. Ізяслав Хмельницької області до ДУІН № 4 м. Дніпро відсутнє обґрунтування причин такої відмови, зазначаються лише загально положення КВК України.
		Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджений до довічного позбавлення волі і з серпня 2007 року відбував покарання в Єнакіївській виправній колонії (№ 52).
		З 21 липня 2016 року він утримувався в Маріупольському слідчому ізоляторі, як особа, передана із неконтрольованої території для подальшого відбування покарання на контрольованій українською владою території.
		З 17 лютого 2017 року ОСОБА_2 відбуває покарання в державній установі Замкова виправна колонія (№ 58) (далі ЗВК № 58) максимального рівня безпеки (далі - ЗВК (58), яка знаходиться в м. Ізяслав Хмельницької області.
		До вищевказаної установи відбування покарань позивача направлено із Маріупольського слідчого ізолятора управління ДПтС України в Донецькій області відповідно до рішення Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі від 15 вересня 2016 року, оформленого протоколом № 12.
		11 квітня 2017 року до Міністерства юстиції України надійшло клопотання позивача про переведення його із ЗВК № 58 до Дніпровської установи виконання покарань № 4 або інших установ у Дніпропетровській чи Запорізькій областях.
		Згідно з доводами позивача він неодноразово звертався з аналогічними клопотаннями до відповідача, позитивного вирішення яких не отримував.
		В обґрунтування вищевказаного клопотання ОСОБА_2 вказав на віддаленість місця відбування покарання від місць проживання його рідних та свого місця проживання до засудження, а саме син заявника ОСОБА_3 проживає в м. Дніпро, в якому раніше проживав і сам заявник, а в Запорізькій області проживають батьки заявника, пенсіонери з незадовільним станом здоров'я. Місце проживання членів його родини територіально віддалене від місця відбування ним покарання (800-1000 км), що через їхній складний фінансовий стан та поганий стан здоров'я батьків похилого віку їм важко відвідувати заявника в колонії.
		Рішенням від 11 травня 2017 року, оформленим протоколом № 3, Центральна комісія Міністерства юстиції України, відмовила позивачу в задоволенні його клопотання у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України та вільних місць для тримання такої категорії осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі.
		Не погоджуючись із вищевказаним рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 11 травня 2017 року, позивач звернуся до суду з даним позовом. 
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК України) встановлено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
		Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними (частина 2 статті 1 КВК України).
		Відповідно до частини 2 статті 7 КВК України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
		Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (частина 4 статті 7 КВК України).
		Частиною 1 статті 8 КВК України, серед іншого, передбачено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань.   Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
		Наказом Міністерства юстиції України відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, ті їх переведення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року за № 266/30134 (далі - Положення №266/30134).
		Пунктом 2 Положення розділу I №266/30134 визначено, що комісії у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, а також Положенням про визначення виду колонії.
		Відповідно до пункту 3 розділу I Положення №266/30134 центральна комісія - колегіальний орган, що утворюється у Міністерстві юстиції України, який розглядає скарги на рішення міжрегіональних комісій, здійснює направлення для відбування покарання окремо визначених осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.
		Центральна комісія, в контексті приписів пункту 2 розділу II Положення №266/30134 утворюється Міністром юстиції України у кількості не менше дев'яти осіб. До складу центральної комісії обов'язково входять заступник Міністра юстиції України, на якого згідно з розподілом обов'язків покладено координацію та контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби, директор Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби України, керівники підрозділів, які здійснюють організацію оперативної роботи, медичного забезпечення, контролю за виконанням судових рішень.
		До складу центральної комісії обов'язково входять заступник Міністра юстиції України, на якого згідно з розподілом обов'язків покладено координацію та контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби, директор Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби України, керівники підрозділів, які здійснюють організацію оперативної роботи, медичного забезпечення, контролю за виконанням судових рішень.
		Міністр юстиції України затверджує склад центральної комісії та призначає голову і заступника голови комісії. Головою центральної комісії, як правило, призначається заступник Міністра юстиції України, на якого згідно з розподілом обов'язків покладено координацію та контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Основними завданнями центральної комісії є, зокрема, розгляд питань про переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої за межами зони діяльності одного міжрегіонального управління згідно з вимогами статей 57, 93 Кримінально-виконавчого кодексу України.
		У свою чергу, зона діяльності міжрегіонального управління - адміністративно-територіальні одиниці, на територію яких поширюються повноваження відповідного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - міжрегіональне управління) (пункт 3 розділу I Положення №266/30134).
		Пунктами 1, 2, 5 розділу IV Положення №266/30134 встановлено, що у своїй діяльності комісії керуються Конституцією України та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, вироком суду, а також цим Положенням та матеріалами про особу засудженого.
		Формою роботи комісій є засідання. Засідання скликаються залежно від потреби прийняття рішення, надходження заяв, скарг, запитів, але не рідше одного разу на місяць та не пізніше ніж протягом 30 днів з дня надходження звернення.
		Міжрегіональна та центральна комісії мають право залучати спеціалістів органів, установ виконання покарань, СІЗО та інших установ для розгляду і вирішення питань, що належать до їх компетенції.
		Згідно пункту 1 розділу VI Положення №266/30134 рішення комісій оформлюються протоколами (додатки 1, 2), які підписуються усіма присутніми на засіданні членами комісії.
		Матеріали засідання комісії формуються в облікові справи, які прошиваються, а сторінки нумеруються. Облікова справа обов'язково має містити протокол засідання комісії та документи, що стосуються прийнятих на засіданні рішень (пункт 3 розділу VI Положення №266/30134).
		Про прийняте комісією рішення уповноваженим органам, установам чи заінтересованим особам надається витяг з протоколу засідання комісії (додаток 3), а засудженому - оголошується під підпис (пункт 4 розділу VI Положення №266/30134).
		У той же час, порядок переведення засуджених врегульовано Положенням про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року №265/30133 (далі - Положення №266/30133).
		Зокрема, пунктом 1 розділу ІV Положення №266/30133 передбачено, що переведення засудженого для подальшого відбування покарання без зміни умов тримання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої за межами зони діяльності міжрегіонального управління здійснюється за рішенням центральної комісії.
		Пунктом 4 розділу ІV Положення №266/30133 встановлено, що переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави «відповідно до його місця постійного проживання близьких родичів та/або членів сім'ї засудженого» здійснюється на підставі клопотання засудженого або близького родича чи члена сім'ї засудженої особи. Підпис засудженого на клопотанні засвідчується керівником адміністрації установи виконання покарань.
		У клопотанні про переведення має міститися додаткова інформація щодо всіх близьких родичів та членів сім'ї засудженого відповідно до ступеня їх спорідненості та місця їх постійного проживання.
		До клопотання про переведення додаються довідка-витяг з особової справи засудженого, копії паспортних документів засудженої особи та близьких родичів чи членів сім'ї засудженої особи, а також оригінали або нотаріально засвідчені копії довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування близького родича чи члена сім'ї, який звернувся з клопотанням, документів, що підтверджують наявність родинних стосунків (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
		Так, зі змісту рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 11.05.2017 року вбачається, що підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про переведення його до іншої колонії було:
		-          відсутність підстав, передбачених ч.2 ст. 93 КВК України;
		          -          відсутність вільних місць для тримання такої категорії осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі.
		Разом з тим, судом першої інстанції вірно зауважено, що ані письмове заперечення відповідача на позовну заяву, ані додані до нього докази не містять жодної оцінки, здійсненої відповідачем, щодо відсутності підстав для переведення позивача до іншої установи відбування покарання, а також доказів щодо відсутності вільних місць у місцях відбування покарань для засуджених до довічного позбавлення волі м.Дніпра, Дніпропетровської та Запорізької області, про переведення до яких просив позивач.
		Не спростовано даного факту в апеляційній скарзі.
		В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність додатків до заяви, передбачених пунктом 4 розділу ІV Положення №266/30133, проте такі доводи не можуть братися судом до уваги з огляду на той факт, що це не було підставою для відмови у задоволенні заяви про переведення до іншої колонії, більше того, жодний із документів, наданих відповідачем не містить зауважень щодо оформлення ОСОБА_2 клопотання про його переведення до іншого місця відбування покарання.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Центральної комісії Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року - без змін. 
		Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -  
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Центральної комісії Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є.Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 А.М.Горяйнов      
		 
		                                                                                                    В.В.Файдюк  
		   
		 
		Повний текст виготовлено 19 лютого 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...