Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/6079/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2019.
Дата набрання законної сили: 06.02.2019
Номер судового провадження: 14-485цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		06 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 607/6079/18
		Провадження № 14-485цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області (далі - ГТУЮ у Тернопільській області), Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Тернопільська міська рада
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 
		 
		на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 рокуу складі колегії суддів Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ГТУЮ у Тернопільській області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради про відшкодування моральної шкоди, та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів 2 млн грн на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 березня 2001 року Тернопільська міська рада надала Приватному малому підприємству «Галактика» (далі - ПМП «Галактика») у постійне користування земельну ділянку площею 0,70 га на вул. Головацького, 3 у м. Тернополі для будівництва 12-квартирного житлового будинку на підставі державного акта серії ІІ-ТР № 002030 від 26 квітня 2001 року. 12 липня 2013 року Тернопільська міська рада прийняла рішення № 6/35/72 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2960 га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: вулиця Головацького, 3-а», на виконання якого 19 липня 2013 року між Тернопільською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Головацького, 3-а» (далі - ОК «ЖБК «Головацького, 3-а») укладено договір оренди землі, зареєстрований 27 липня 2013 року за № 4901. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 серпня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року, визнано недійсним рішення Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/72. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2014 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19 липня 2013 року між Тернопільською міською радою та ОК «ЖБК «Головацького, 3-а». На думку позивача, рішенням Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/72 та її рішенням про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,296 га, прийнятим на підставі договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2013 року, укладеного між Тернопільською міською радою та ОК ЖБК «Головацького, 3-а», принижено честь, гідність та ділову репутацію ПМП «Галактика» та його як єдиного власника і засновника цього підприємства.
		 
		Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено. Роз'яснено позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.
		 
		Ухвала суду мотивована тим, що спір виник стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів не ОСОБА_3 як фізичній особі, а ПМП «Галактика», тому він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства.
		 
		Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року - без змін. 
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і такою, що постановлена відповідно до норм процесуального права. 
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги, що позовні вимоги заявлені про відшкодування моральної шкоди, а ці спори не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства та повинні вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної відповідачами йому як фізичній особі - власнику ПМП «Галактика». На думку ОСОБА_3, за своїм суб'єктним складом такий позов не передбачений у статтях 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не є господарським спором і не належить до юрисдикції господарських судів.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У серпні 2018 року ГТУЮ у Тернопільській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у відкритті провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 17 жовтня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Суд установив, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 002030 від 26 квітня 2001 року ПМП «Галактика» надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,7000 га для будівництва та обслуговування 12-квартирного житлового будинку за адресою: вул. Головацького, 3 м. Тернопіль.
		 
		Кінцевим бенефіціарним власником ПМП «Галактика» є ОСОБА_3
		 
		12 липня 2013 року Тернопільською міською радою прийнято рішення № 6/35/72 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2960 га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1», на виконання якого 19 липня 2013 року між Тернопільською міською радою та ОК «ЖБК «Головацького, 3-а» укладено договір оренди землі, зареєстрований 27 липня 2013 року за № 4901.
		 
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 серпня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року, визнано недійсним рішення Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/72.
		 
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2014 року визнано недійсним договір оренди землі, укладений 19 липня 2013 року між Тернопільською міською радою та ОК «ЖБК «Головацького, 3-а».
		 
		Позивач вважає, що рішенням Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/72 та рішенням про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, прийнятим на підставі договору оренди землі від 19 липня 2013 року, порушено його права, а саме принижено честь, гідність та ділову репутацію як ПМП «Галактика», так його як єдиного власника та засновника цього підприємства, чим завдано моральну шкоду.  
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв'язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. 
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). 
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		 
		Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди(пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		У позові ОСОБА_3 просив стягнути солідарно з відповідачів 2 млн грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
		 
		Відповідно до пункту 14 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
		 
		Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		 
		Зі змісту позовних вимог убачається, що ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх немайнових прав як єдиного власника і засновника ПМП «Галактика». Зазначив, що рішення Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/72 та рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, прийняте на підставі договору оренди землі від 19 липня 2013 року, порушили права ПМП «Галактика», чим йому було завдано моральну шкоду.
		 
		Відповідно до частини першої та третьої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
		 
		ЦПК України не передбачає обмежень щодо розгляду спору між фізичною і юридичною особами про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
		 
		У ГПК України визначено право виключно юридичної особи звертатися до суду з подібними вимогами (пункт 14 частини першої статті 20 цього Кодексу).
		 
		Разом з тим визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (статті 89, 263, 264 ЦПК України).
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18).
		 
		Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про його належність до юрисдикції господарських судів України.
		 
		Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Отже, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		 
		Оскільки розгляд справи не вирішено, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 406, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.М. Ситнік
		Судді:                                                Н. О. Антонюк  Л.М. Лобойко
		С. В. Бакуліна Н.П. Лященко
		В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима  Л.І. Рогач
		В. І. Данішевська І.В. Саприкіна
		О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко  О.Г. Яновська
		                                              В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...