Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/201/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2019. Зареєстровано: 21.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/201/18
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Смірнової О.В. 
		при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,  м. Харків до Фермерського господарства "Фортуна", с. Артемівка про внесення змін до договору за участю представників:
		позивача  ОСОБА_2, довіреність №32-20-0.14,2-5/62-19 від 03.01.2019 року;
		відповідача  ОСОБА_1, адвокат, ордер №54049 від 30.10.2018 року,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Фортуна" (відповідач) згідно якої просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 року, укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та Фермерським господарством "Фортуна", який зареєстровано за № 040670100002 від 12.05.2006 року, виклавши преамбулу договору в такій редакції:
		"Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі виконуючого обов'язки начальника Головного управління ОСОБА_3, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, надалі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ", з однієї сторони та Фермерське господарство "Фортуна" (код ЄРДПОУ 23009452), в особі голови ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, надалі "ОРЕНДАР", уклали цей договір про нижченаведене". 
		Пункт 5 договору оренди землі в такій редакції:
		"Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки складає 1953825,25 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят три тисячі вісімсот двадцять п'ять гривень 25 копійок)".
		Пункт 6 договору оренди землі в такій редакції:
		"Договір укладено на 7 (сім) років (до 01.01.2025 включно). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".
		Пункт 7 договору оренди землі в такій редакції:
		"Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 156306,02 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч триста шість гривень дві копійки) на рік".
		Пункт 9 Договору оренди землі в такій редакції:
		"Орендна плата вноситься орендарем відповідно до статті 287 Податкового кодексу України рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця".
		Також, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), якою встановлюється розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі не нижче 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 23.10.2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 року у справі №922/201/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2018 року призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.12.2018 року о 10:30 год.
		У підготовчому засіданні оголошувались перерви з 03.12.2018 року до 18.12.2018 року та з 18.12.2018 року до 10.01.2019 року. 
		06.12.2018 року відповідач надав відзив (вх.№34097), в якому зазначив, що позивач звернувся до суду без достатніх підстав для зміни преамбули та пункту 9 договору саме в судовому порядку, спір між сторонами в цій частині відсутній, що позивачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині, на думку відповідача, задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач вважає, що Стратегія, на яку посилається позивач, не є нормативно-правовим актом, що визначає розмір орендної плати та строки оренди, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Відповідач також вказує, що позивачем належним чином не доведено наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, не доведено того факту, що внаслідок настання цих обставин позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору. Отже, зміна строку дії договору позивачем не має жодних законних на це підстав. Відповідач також звернув увагу, що умовами п. 5 договору оренди землі в чинній редакції визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Натомість, пунктом 4 договору оренди землі визначена сума нормативної грошової оцінки землі у розмірі 591867,94 грн. Проте, позивач не змінив та не уточнив позовні вимоги в частині конкретизації пункту договору оренди землі, відносно якого слід внести зміни про розмір нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2017 року, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо внесення змін до умов п. 5 договору оренди землі на думку відповідача також є безпідставними.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2018 року підготовче засідання відкладено до 28.01.2019 року.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2019 року на 11:45 год.
		Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
		Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2019 проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.
		Зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
		Відповідно до розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 33 від 14.02.2006 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі цієї ділянки в оренду фермерському господарству Фортуна було надано в оренду фермерському господарству Фортуна земельну ділянку загальною площею 56,0016 га, із них рілля 56,0016 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення на території Артемівської сільської ради терміном на 50 років.
		Пунктом 3 вказаного розпорядження було вказано ФГ Фортуна в місячний термін заключити договір оренди земельної ділянки.
		На виконання вищезазначеного розпорядження, 12.04.2006 року між ФГ Фортуна та Печенізькою районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі від 12.04.2006 року (надалі - Договір; а.с. 22-27), який зареєстровано в Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 12.05.2006 року за №040670100002.
		Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець (Печенізька районна державна адміністрація Харківської області) надає, а орендар (ФГ Фортуна) приймає в строкове, платне користування земельну ділянку із земель запасу (землі сільськогосподарського призначення  рілля), які знаходяться на території Артемівської сільської ради.
		Пунктом 2 Договору було передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею  56,0016 га в тому числі: рілля  56,0016 га.
		Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 13 Договору).
		Нормативно грошова оцінка земельної ділянки, станом на час укладення Договору, становила 591867,94 грн. (п.4 Договору).
		В пункті 5 Договору зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: недоліків немає.
		Відповідно до п. 6 Договору, його було укладено на 50 (п'ятдесят) років.
		Пунктом 7 Договору сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки в сумі 5919,0 грн. за кожен рік.
		Згідно з п. 8 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється автоматично (без окремої угоди сторін) і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції за місяць.
		За приписами п. 9 Договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати в сумі 493,25 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного/податкового/ місяця.
		Згідно з п. 11 Договору, розмір орендної плати переглядається у разі:
		- зміни умов господарювання, передбачених договором;
		- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі
		внаслідок інфляції;
		- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що
		підтверджено документами;
		- в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 33 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
		За актом від 12.05.2006 року Печенізькою РДА в особі голови ОСОБА_5 було передано, а ФГ Фортуна в особі голови ОСОБА_4 прийнято земельну ділянку в присутності суміжних власників земельних ділянок: Артемівська сільська рада та ФГ "Віра".
		25.12.2014 року рішенням XXVIII сесії VI скликання Печенізької районної ради Харківської області було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у постійному користуванні фізичних осіб та в користуванні на умовах оренди у юридичних осіб на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області (за межами населених пунктів), розроблену ТОВ Енергосинтез, в тому числі гр. ОСОБА_4 земельна ділянка площею 56,0016 га вартістю 1303593,04 грн.
		Відповідно до витягу з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у постійному користуванні фізичних осіб та в користуванні на умовах оренди у юридичних осіб на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області (за межами населених пунктів), розробленої ТОВ Енергосинтез, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 56,0016 га, що перебуває у користуванні на умовах оренди у відповідача, станом на 01.01.2017 з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки становить 1953825,25 грн.
		ГУ Держгеокадастру (як орган виконавчої влади, який розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності у межах Харківської області, у тому числі й спірною земельною ділянкою) звертався до ФГ "Фортуна" із листом-пропозицією від 15.12.2017 № 27-20-14.3-16920/0/19-17 про необхідність приведення у відповідність до вимог Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України, умов договору від 12.04.2006 року, укладеного ФГ "Фортуна" із Печенізькою РДА, щодо розміру орендної плати, строку дії договору, та направляв відповідачеві проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.
		Листом № 01 від 04.01.2018 року на лист-пропозицію № 27-20-14,3-16920/0/19-17 від 15.12.2017 року відповідач повідомив позивача про те, що він вважає передчасним прийняття рішень про зміни умов договору оренди, поки всі питання розглянуті в Стратегії не будуть приведені до відповідності всім вимогам законодавства України.
		Отже, станом на час розгляду справи, сторони не досягли згоди щодо внесення змін до Договору. Додаткової угоди до Договору між сторонами укладено не було.
		Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду у цій справі.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
		Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).
		Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
		Пунктом 33 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
		Аналогічні правила щодо змін умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
		За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). 
		Статтею 288 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. 
		За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону). 
		Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
		Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 у справі № 41/81пд.
		Разом із тим оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію навів Верховний Суд України у постанові від 20.08.2013 у справі № 5009/3430/12, постанові від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16.
		Отже, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам законодавства і є підставою для перегляду встановленого у договорі розміру орендної плати. Водночас, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, тому зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є також обов'язковою підставою для перегляду розміру орендної плати та, відповідно, внесення змін до договору оренди землі.
		Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у даній справі.
		Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною.
		Наполягаючи на внесенні змін до умов п. 6 Договору шляхом встановлення строку дії договору у 7 років та до умов п. 7 Договору оренди землі відносно застосування 8 % від нормативної грошової оцінки землі при визначенні розміру орендної плати позивач посилається на Стратегію як на нормативно-правовий акт, що регулює спірні правовідносини.
		Так, позивач стверджує, що необхідність застосування саме 8 % від нормативної грошової оцінки землі встановлена розділом Стратегії "Система організації процесу Стратегії" яким визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності в користування (оренда, емфітевзис) повинні встановлювати розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності не нижче 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Щодо зміни такої істотної умови договору оренди землі як строк дії цього договору позивач зазначає, що одним з пріоритетів управління, визначених Стратегією, у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більше, як 7 років.
		Таким чином, позивач вважає вищезазначені істотні умови законодавчо встановленими з огляду на Стратегію, з чим суд не погоджується з наступних підстав.
		В світлі теорії держави та права, нормативно-правовий акт визначається, як письмовий документ органу державної влади, спрямований на встановлення, зміну та припинення правових норм.
		За юридичною силою нормативно-правові акти підрозділяються на два види, або дві групи: закони та підзаконні акти.
		Закон  це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку (шляхом законодавчої процедури) вищим представницьким органом держави (Верховною Радою України) або безпосередньо народом (шляхом референдуму), володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.
		Підзаконний акт  це нормативно-правовий акт, який видається на основі і відповідно до законів, проте має меншу юридичну силу, ніж останні.
		Таким чином, позивачем помилково ототожнюються поняття закону та підзаконного акту, оскільки Стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року і є саме підзаконними нормативно-правовим актом, що обумовлює пріоритетність застосування законів, які регулюють спірні правовідносини.
		Судом встановлено, що, станом на час розгляду справи, будь-яких змін до порядку визначення розміру орендної плати та строку оренди, передбаченого ЗК України, ПК України, Законом України "Про оренду землі", у звязку із затвердженням Стратегії, не внесено.
		Договором строк його дії встановлений у 50 років, що кореспондується з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При цьому, 7 років є мінімальним строком дії такого договору з огляду на предмет  земельні ділянки сільськогосподарського призначення і, відповідно, регулюється ч. 3 ст. 19 вказаного Закону.
		Враховуючи викладене суд вважає, що вимога про внесення змін до п. 6 Договору є необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні, що відповідає висновкам Верховного Суду, які містяться в постанові від 23.10.2018 року у даній справі. 
		Статтею 288 Податкового кодексу України встановлений мінімальний розмір річної сума платежу з орендної плати - 3 % нормативної грошової оцінки та максимальний - 12 % нормативної грошової оцінки.
		Оскільки пунктом 7 Договору встановлена орендна плата у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки в сумі 5919,0 грн. за кожен рік, що суперечить вищенаведеним вимогам законодавства, суд вважає за необхідне внести зміни до пункту 7 Договору. Водночас, суд відхиляє посилання позивача на Стратегію, як підставу для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності не нижче 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з підстав викладених вище.
		Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Суд враховує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність встановлення орендної плати за спірну земельну ділянку саме у розміру 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому суд приходить до висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню мінімальний розмір річної суми платежу з орендної плати, який відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, складає 3 % нормативної грошової оцінки.
		Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне пункт 7 Договору викласти в такій редакції:
		"Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 58614,75 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот чотирнадцять гривень сімдесят пять копійок) на рік". 
		Щодо вимоги позивача про внесення змін до преамбули Договору, суд зазначає наступне.
		До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (стаття 122 Земельного кодексу України у редакції, чинній до 2013 року).
		Законом України від 06.09.2012 року № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року), зокрема, внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). 
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" внаслідок реорганізації Держземагентства України було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Держгеокадастру за переліком згідно з додатком. Реорганізовано територіальні органи Держземагентства України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держгеокадастру за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2). Установлено, що територіальні органи Держземагентства України, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Держгеокадастру (пункт 3).
		Таким чином, станом на час звернення із цим позовом розпорядником спірної земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за спірним договором, є ГУ Держгеокадастру, тому преамбулу Договору має бути приведено у відповідність до діючого законодавства.
		Щодо тверджень відповідача про те, що він не заперечував щодо внесення змін до преамбули та п. 9 Договору, суд зазначає наступне.
		Так, лист-пропозиція № 27-20-14,3-16920/0/19-17 від 15.12.2017 року, в якому, зокрема, містилась пропозиція про внесення змін до преамбули та п. 9 Договору, отримано відповідачем ще на початку 2018 року. Водночас, у своїй відповіді на вказаний лист відповідач не зазначив про свою згоду на внесення змін до преамбули та п. 9 Договору. Більш того, станом на час розгляду справи, сторонами так і не були внесені зазначені зміни до Договору.
		Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність у позивача підстав для звернення до суду з вказаними вимогами, суд вважає необґрунтованими.
		За таких обставин, зважаючи на згоду відповідача на внесення змін до преамбули та п. 9 Договору, суд задовольняє позов в цій частині.
		Щодо внесення змін до пункту 5 Договору, суд зазначає, що наведена умова Договору визначає стан земельної ділянки, яка передавалася в оренду за цим Договором, і не стосується розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який натомість визначено сторонами саме у пункті 4 Договору, хоча вимоги про внесення змін до цього пункту Договору у судовому порядку позивачем заявлено не було.
		Таким чином, вимога про внесення змін до пункту 5 Договору не може бути задоволена. 
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
		На підставі ст. ст. 13, 19, 144 Конституції України, ст. ст. 26, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 2, 3, 19, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 271, 288, 289 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 6, 14, 15, 21, 30 Закону України Про оренду землі, ст. ст. 15, 18, 23 Закону України Про оцінку земель, ст. ст. 3, 6, 627-629, 630, 632, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 184, 188 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 1, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 року, укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та Фермерським господарством "Фортуна", який зареєстровано за №040670100002 від 12.05.2006 року, виклавши:
		Преамбулу договору в такій редакції:
		"Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі виконуючого обов'язки начальника Головного управління ОСОБА_3, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, надалі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ", з однієї сторони та Фермерське господарство "Фортуна" (код ЄРДПОУ 23009452), в особі голови ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, надалі "ОРЕНДАР", уклали цей договір про нижченаведене". 
		Пункт 7 договору оренди землі в такій редакції:
		"Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 58614,75 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот чотирнадцять гривень сімдесят пять копійок) на рік".
		Пункт 9 Договору оренди землі в такій редакції:
		"Орендна плата вноситься орендарем відповідно до статті 287 Податкового кодексу України рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця".
		Стягнути з Фермерського господарства "Фортуна" (62821, Харківська область, Печенізький район, с. Артемівка, вул. Довженка, 4а, ідентифікаційний код 23009452) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код 39792822) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2643,00 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 3524,00 грн.
		Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
		В решті частини позову відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
		Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/. 
		Повний текст рішення складено 20.02.2019 року. 
		 
		 
		СуддяОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...