Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1940/1717/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2019. Зареєстровано: 22.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2019.
Дата набрання законної сили: 18.02.2019
Номер судового провадження: 857/4012/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4012/18
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:           
		 
		головуючого-судді                                Довга О.І.,
		судді                                                    Запотічний І.І.
		судді                                                          Сапіга В.П.    
		 
		секретар судового засідання                     Гнатик А.З.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача ОСОБА_1
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2  на рішення Тернопільського  окружного  адміністративного суду  від 12 листопада 2018 року ( суддя Дерех Н.В., оголошено  в м. Тернопіль о  10:29, повний текст складено 19.11.2018) у справі № 1940/1717/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського  об'єднаного  управління Пенсійного фонду України  Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог  на предмет спору ВАТ «Тернопільський  облагропостач» про  зобов'язання  вчинити певні дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		ОСОБА_2 (позивач), звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача відкрите акціонерне товариство «Тернопільський облагропостач» (третя особа) про зобов'язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_2 з 07.08.1986 р. по 13.03.1995 р. в Тернопільській облбазі МТС облсільгосптехніки до страхового стажу та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 16.04.2018 р.
		В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. 18.06.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області із заявою щодо призначення пенсії за віком з 16.04.2018 р. Листом №13430/04 від 23.08.2018 р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії та повідомлено, що період роботи з 07.08.1986 р. по 13.03.1995 р. в Тернопільській облбазі МТС облсільгосптехніки, правонаступником якої є ВАТ «Тернопільський облагропостач», до страхового стажу позивача не врахований у зв'язку з недоліками в заповненні трудової книжки (нечіткий відбиток печатки), а також неналежним підтвердженням періоду роботи первинними документами (відсутність обов'язкових реквізитів довідок, підписання довідок не уповноваженою особою).
		Рішенням Тернопільського  окружного  адміністративного суду  від 12 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський облагропостач» до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю. 
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.    З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить  рішення суду першої інстанції    скасувати, та прийняти  нове, яким  позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на  апеляційну скаргу. Із зазначених у  відзиві підстав  просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити. 
		Представник позивача в судовому зсіданні підтримує вимоги  апеляційної скарги. 
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що  усі первинні документи, подані ОСОБА_2 до Тернопільського ОУ ПФУ Тернопільської області, не містили дати їх складання та вихідного номера. Усі довідки підписані громадянином ОСОБА_4, проте у довідках вказані різні посади, які обіймала дана особа - керівник, директор, в.о. голови правління ВАТ «Тернопільський облагропостач». Більше того ОСОБА_4, який був допитаний судом як свідок, у своїх показаннях підтвердив, що на момент складання довідок уже не працював у ВАТ «Тернопільський облагропостач» та визнав, що не мав повноважень підписувати вказані довідки. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що трудовий стаж роботи ОСОБА_2 не знайшов своє відображення в матеріалах справи.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних  мотивів. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18.06.2018 р. звернувся із заявою до Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком.
		Листом №13430/04 від 23.08.2018 р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії та повідомлено, що період роботи з 07.08.1986 р. по 13.03.1995 р. в Тернопільській облбазі МТС облсільгосптехніки, правонаступником якої є ВАТ «Тернопільський облагропостач», до страхового стажу позивача не врахований у зв'язку з недоліками в заповненні трудової книжки (нечіткий відбиток печатки), а також неналежним підтвердженням періоду роботи первинними документами (відсутність обов'язкових реквізитів довідок, підписання довідок не уповноваженою особою).
		На підтвердження стажу роботи позивачем надано трудову книжку та первинні документи, які, на думку позивача, підтверджують роботу в Тернопільській облбазі МТС облсільгосптехніки.
		З трудової книжки ОСОБА_2 встановлено, що він 07.08.1986 р. прийнятий на роботу в Тернопільську облбазу МТС водієм 3-го класу, підстава - наказ №296б-к від 07.08.1986 р. Далі 01.12.1988 р. облбаза МТП перейменована на головне підприємство обласного виробничого об'єднання матеріально-технічного забезпечення, підстава - наказ №145 від 01.12.1988 р., про що зроблено запис у трудовій книжці. 14.03.1995 р. позивач був звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства по переводу в Державне обласне підприємство «Облагропостач». Запис внесено на підставі наказу №29 від 31.03.1995. Такий запис завірено підписом директора ОСОБА_5 та скріплено печаткою підприємства.
		14.03.2018 р. ОСОБА_2 прийнятий на роботу в Тернопільський «Облагропостач» в порядку переводу водієм 2 класу на підставі наказу №41а від 20.03.1995 р. Як видно із записів у трудовій книжці від 31.07.1996 р., Тернопільське державне обласне підприємство МТЗ «Облагропостач» перетворене у відкрите акціонерне товариство «Тернопільський облагропостач», підстава - наказ №1 від 25.07.1996 р. В подальшому 25.03.1999 р. позивач звільнений з роботи у зв'язку з скороченням чисельності працівників, про що зроблено запис у трудовій книжці, підписаний головним спеціалістом по роботі з кадрами ОСОБА_6 та скріплено печаткою підприємства.
		Також в матеріалах справи міститься довідка, видана ОСОБА_2 про те, що він дійсно працював водієм в Головному підприємстві обласного виробничого об'єднання матеріально-технічного забезпечення з 07.08.1986 р., наказ № 2695-к від 07.08.1986 р. Звільнений 25.03.1999 р., наказ №25-к від 25.03.1999 р. Довідка без вихідного номера та дати, підписана в.о. Голови правління ВАТ «Тернопільський облагропостач» ОСОБА_4 та скріплена печаткою ВАТ «Тернопільський облагропостач».
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
		Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення».
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
		Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону №1788-XII).
		Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).
		За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
		Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
		В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада, характер роботи; розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
		Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 788-XII).
		У трудовій книжці позивача міститься запис щодо  його трудової діяльності. 
		Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
		Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
		Як слідує з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою: з 07.08.1986 р. по 13.03.1995 р.  у зв'язку з тим, що у трудовій книжці не читається відбиток печатки.
		Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
		Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
		Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. №637.
		У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Як встановлено в судовому засіданні, всі первинні документи (накази про прийняття на роботу, зарплатні відомості, тощо) зберігаються у архіві товариства за його місцезнаходженням.
		Тобто, у відповідача були і інші можливості перевірити наявність у позивача необхідного трудового стажу.
		Суд критично оцінює таку позицію відповідача та зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки, а у даному випадку - за чіткість відбитку печатки підприємства. 
		Аналогічний висновок вказаний і в постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17 (адміністративне провадження №К/9901/3158/17).
		Окрім зазначеного апелянт в апеляційній скарзі  просить стягнути з  відповідача  на користь позивача  судові витрати та витрати  на професійну  правову допомогу  у розмірі 3000,00 грн. 
		Дослідивши  матеріали справи  колегія суддів приходить до висновку про задоволення  таких вимог з наступного. 
		          Частиною 3   статті 134 КАС України   встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4   статті 134 КАС України).
		Відповідно до положень частини 5   статті 134 КАС України   розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Матеріалами справи доведено, що 27.08.2018 року  між позивачем  та Адвокатським  об'єднанням  «Твій адвокат», в особі керівника, адвоката ОСОБА_1, був  укладений договір  про надання  правничої допомоги.  Попередня вартість  послуг адвоката  згідно зазначеного  договору становить 2000,00 грн. Позивачем було сплачено  вартість наданих послуг, що підтверджується квитанцією № 42 від 29.08.2018. Позивачем  долучено  акт  виконаних робіт  від 11.10.2018 року (додаток до договору від 27.08.2018) де розрахована  вартість наданих послуг.
		Додатково, 28.11.2018 між позивачем  та АО «Твій адвокат» підписаний акт  виконаних робіт  щодо підготовки  апеляційної скарги  на суму 1000,00 грн. 
		Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, на користь  позивача слід стягнути з відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 3000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до   ст.242 КАС України   рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Ст. 317 КАС України   передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
		Щодо розподілу судових витрат, то такі у відповідності до   ст.139 КАС України покладаються на відповідача.
		           Керуючись ст. 139, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          
		          
		                                                     П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити. 
		Рішення Тернопільського окружного  адміністративного суду  від 12 листопада 2018 року  у справі № 1940/1717/18 скасувати, та прийняти нове, яким  адміністративний позов  задовольнити. 
		Зобов'язати  Тернопільське  об'єднане  управління  Пенсійного фонду України  Тернопільської області  зарахувати  період роботи ОСОБА_2  з 07.08.1986 року по 13.03.1995 року  в Тернопільській  облбазі МТС  облсільгосптехніки до  страхового стажу  та призначити  ОСОБА_2  пенсію  за віком з 16.04.2018 року. 
		Стягнути з  Тернопільського об'єднаного  управління  Пенсійного фонду  України  Тернопільської області (м. Тернопіль, вул. Руська,17, код ЄДРПОУ 40377598)  за рахунок бюджетних асигнувань  на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІК НОМЕР_1)  судові витрати:  судовий збір на загальну суму 1760,80 грн. та витрати на професійну  правничу допомогу   у розмірі 3000,00 грн. 
		Постанова апеляційного суду  набирає законної сили  з дати її  прийняття, але може  бути  оскаржена  у касаційному   порядку шляхом  подачі  касаційної скарги  безпосередньо до  суду  касаційної інстанції  протягом  тридцяти днів  з дня  проголошення  судового рушення. 
		У випадку  оголошення  судом  апеляційної інстанції  лише ступної  та резолютивної  частини  судового рішення зазначений строк  обчислюється з дня  складення  повного судового  рішення.   
		 
		 
		Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний   В. П. Сапіга      Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...