Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2686/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2019. Зареєстровано: 22.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.

Номер судового провадження: 2/331/42/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		24.01.2019 
		Справа № 331/2686/15-ц
		Провадження 2/331/42/2019
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«24» січня 2019 р.             м. Запоріжжя
		 
		Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого  судді Антоненко М.В.      при секретарі  Андрієнко С.О. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання нотаріальної дії неправомірною та стягнення компенсації за моральну шкоду, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому вказує на те, що згідно з матеріалами кримінального провадження (рішення по судовій справі №334/2265/14к) та фактичних обставин справи, 23.04.2010р. ОСОБА_1 шляхом обману було вмовлено в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 підписати довіреність, згідно з якою вона уповноважувала гр. ОСОБА_3 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та таке інше), належною їй єдиною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Пізніше на підставі вказаної довіреності 11.05.2010р. гр. ОСОБА_3 уклав договір купівлі- продажу квартири з гр. ОСОБА_4, а вже через місяць, тобто 11.06.2010р. гр. ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з гр. ОСОБА_5. 
		Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_1 позбулася власності єдиної квартири.
		Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 р. по справі №334/2265/14к визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 357 КК України та призначено відповідне покарання, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 17 224,55 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (складається з вартості проїзного документа та витрат на правову допомогу) та 100000,0 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		За результатами вказаного кримінального провадження, в діях приватного нотаріуса Запорізького міського округу не було виявлено ознак злочинів у відповідності до Кримінального кодексу України, однак дії приватного нотаріуса з огляду на вимоги Цивільного кодексу України вважає неправомірними в зв'язку з наступним. 
		Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (Закон № 3425-ХІІ).
		Частиною 1 ст. 1 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обовязок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Статтею 50 Закону № 3425-ХІІ передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
		Як зазначено в Узагальненій судовій практиці розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, затвердженій 07.02.2014р. на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує закон нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
		Згідно з Узагальненою судовою практикою розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, затвердженої 07.02.2014 р. на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (п.9), перевіряючи законність дій нотаріуса, суддя повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі документи, зясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обгрунтоване рішення. Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні згідно з ч. 1 ст. ЦПК є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів зазначених у ч. 1 ст. 179 ЦПК, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ч. 2 ст. 179 ЦГІК). Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної, постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.
		Вважає, що посвідчення довіреності від 23.04.2010 року, зареєстрованої в реєстрі за № 902 якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатися (продати, обміняти здати в оренду та інш.) належною їй на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, було здійснено приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_2 з порушенням багатьох норм законодавства на підставі чого дії приватного нотаріусу щодо її посвідчення є неправомірними.
		Так, згідно зі ст. 47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
		Згідно п. п. 13, 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україні, установлення особи нотаріусом здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства.
		Відповідно п. 7 Положення про паспорт громадянина України, записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою. Паспорт, за яким приватний нотаріус посвідчив особу ОСОБА_1, був недійсним, оскільки у ньому невідомими особами була замінена фотографія, про що позивач повідомила органи міліції, після чого паспорт був вилучено для проведення експертизи в рамках кримінального розслідування.
		В межах досудового слідства у кримінальній справі було призначено технічну експертизу оригіналу паспорту, при пред'явленні якого видано довіреність від 23.04.2010р.. Згідно з висновками експерта від 14.11.2010 № 159 в паспорті серії СЮ 035598, заповненому на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 04.05.2007 Ленінським РВ УМВД України в Запорізькій області, мало місце змінення первинного змісту, а саме переклеювання фотографії на першій сторінці паспорта.
		Саме на підставі зазначеного оригіналу паспорту, з переклеєною фотографією та без відтиска печатки, приватним нотаріусом ОСОБА_2 видано довіреність ОСОБА_1ІО. на ім'я ОСОБА_3, адже у матеріалах нотаріальної справи міститься ксерокопія саме цього паспорту, що відрізняється від паспорта, виданого ОСОБА_1 04.05.2007 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області.
		Крім цього, згідно з п. 19 Інструкції при посвідченні правочинів майнового характеру нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб - ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або (витяг), фотокопія якої (го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса. Позивач ОСОБА_1 не мала при собі довідку з ідентифікаційним номером, оскільки вона знаходилася у її тітки ОСОБА_7, тітка навмисно тримала довідку у себе, оскільки племінниця має проблеми з психічним здоров'ям і вона боялася, що племінниця оформить кредит, за який не мала чим розраховуватись.
		При посвідченні вказаної довіреності нотаріусом не було встановлено особу ОСОБА_1, вона бачила тільки його помічника, яка принесла на підпис документи у коридорі нотаріальної контори. 
		Згідно з п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, яка діяла на момент підписання довіреності, при вчиненні нотаріальних дій, нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Згідно з п. 16 Інструкції нотаріально посвідчуванні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.
		Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат», під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь- яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дії. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживания відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
		ОСОБА_1 навчалась з другого по дев'ятий клас в КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 4», в класі з затримкою психічного розвитку.
		Однак, нотаріус вказану довідку не затребував, із ОСОБА_1 не спілкувався зовсім.
		Крім того, згідно з Інструкцією, нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
		Нотаріус не спілкувався з ОСОБА_1, не встановив її наміри при підписанні довіреності, не пояснив правові наслідки її підписання. Якщо б нотаріус поспілкувався з ОСОБА_1 та пояснив, що внаслідок підписання довіреності вона залишиться без житла, вона би ніколи не підписала документ.
		До того ж, текст довіреності викладено українською мовою, на якій позивач погано читає та розуміє, тому ОСОБА_1 не могла зрозуміти значення слів, викладених у документі, який підписувала, та підписала довіреність лише внаслідок довіри своїм знайомим, взагалі не вникала в суть документу, а як би нотаріус доступно пояснив значення правочину довіреності, то вона б її не підписувала.
		До видачі посвідчення довіреності у нотаріуса ОСОБА_2, ОСОБА_1 привозили до інших приватних нотаріусів ОСОБА_8 (вул.40 років Радянської України, 51) та ОСОБА_9 (пр.Леніна/ вул,ОСОБА_10, 155/13, кв. 77), які відмовилися посвідчувати будь-які довіреності, оскільки, поспілкувавшись з нею, встановили, що вона не усвідомлювала, які правові наслідки має підписання довіреності такого роду, а також викликав сумніви наданий паспорт з переклеєною фотографією.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.2017 по справі №334/9037/14- ц, яке було залишено без змін в частині основних позовних вимог апеляційним судом Запорізької області від 09.11.2017, позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсною довіреність від 23.10.2010, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за № 902, видану ОСОБА_1 на імя ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 11.05.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребувано з володіння ОСОБА_11 спірну квартиру на користь ОСОБА_1Ю; визнано право приватної власності на вказану квартиру за первинним її власником ОСОБА_1
		Згідно з пунктів 8 та 9 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоді а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно зі ст. 23 ЦК моральна шкода може полягати:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням, пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;
		5) в інших формах завдання кривди особі.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суди керуються також постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 3.1.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінам доповненнями від 25.05.2001р., Методичними рекомендаціями «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004р. №35-13/797).
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати зокрема у моральних переживаннях, повязаних з порушенням права власності (п.З). В пункті 4 даної Постанови зазначено, що відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характер обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутаці та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п.9).
		У праці «ОСОБА_12 питання судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди за ЦК України», розробленої ОСОБА_12 визначено, що розглядаючи протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди, необхідно відзначити, що це поведінка, яка заборонена законом... Причинний звязок зясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Щодо вини заподіювача моральної шкоди слід зазначити, що це може бути умисел або необережність... Тут діє презумпція заподіювана шкоди (за аналогією майнової шкоди), тобто саме відповідач повинен довести, що шкода настала не з його вини, якщо він це не спростує, то є юридична підстава про наявність його вини...
		Відповідно до Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004р. №35-13/797 (п.6.4), моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		ОСОБА_1 являється інвалідом III групи, вона ніде не працює, та існує суто на її мінімальну пенсію. Позбавившись насильницьким шляхом своєї єдиної квартири, яка дісталась їй в спадщину від бабусі та дідуся, вона фактично стала бомжем. Будь-коли заробити кошти на помешкання вона б не змогла, тому її хвилювання з цього приводу можливо співвіднести із вартістю житла, яке вона втратила.
		Враховуючи захворювання ОСОБА_1, необхідно відзначити, що її емоційний стан залежить від будь-яких дій, направлених на її скривдження і тому побічні ефекти, які виражаються у її агресивній поведінці, могли привести до неадекватних наслідків.
		Як зазначено у вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 р. по справі 334/2265/14к вартість належної ОСОБА_1 квартири, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд.21/110 та яку протягом 8 років вона повертала в тому числі у звязку з неправомірними діями нотаріуса коштує 28000 дол. США, що станом на 04.09.2018 р. складає 28,3782 Х 28000 = 794590,0 грн. 
		Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1Ю просить суд, визнати дії приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо посвідчення довіреності від 23.04.2010р. за № 902 неправомірними.
		    Стягнути з приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодуванн моральної шкоди в розмірі 794590 грн. 
		   В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники позов підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог.
		Представник відповідача приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Вважала, що позивачем не доведено вини нотаріуса при оформленні довіреності від 23.04.2010р. за № 902, наполягала на застосуванні судом строку позовної давності. 
		Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані докази, дійшов наступних висновків.
		Щодо строку позовної давності на застосуванні якого наполягав представник відповідача, суд зауважує наступне. 
		Згідно з ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Як слід з вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 р. (справа №334/2265/14к), 23.04.2010 ОСОБА_1 шляхом обману було вмовлено в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 підписати довіреність, згідно з якою вона уповноважувала гр. ОСОБА_3 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та таке інше), належною їй єдиною квартирою, розташованою за адресою: м. Запоріжжя. АДРЕСА_4. 
		Пізніше на підставі вказаної довіреності 11.05.2010    гр. ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу квартири з гр. ОСОБА_4, а вже через місяць, тобто 11.06.2010 гр. ОСОБА_4М уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири 3 гр. ОСОБА_5 Внаслідок неправомірних вказаних осіб дій ОСОБА_1 позбулася володіння єдиною квартирою.
		Майже відразу (в червні 2010 року) позивачка звернулася із відповідною заявою до Ленінського РВ УМВС України в Запорізької області. Однак, тільки 15.01.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013089990001133, №12013089990001132 було внесено інформацію про вчинене вказаними особами кримінального правопорушення з попередньою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме за фактом шахрайського заволодіння квартирою № 110, що розташована в будинку № 21 по вулиці Маршала Чуйкова в місті Запоріжжі та за ч.1, ч.3 ст.357 КК України - викрадення, підробка документа (паспорта). В даному кримінальному провадженні ОСОБА_1Ю, було визнано потерпілою, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
		Досудове слідство за кримінальними провадженнями №12013089990001132 (ч.4 ст.190 КК України, шахрайство), №12013089990001133 (ч.1, ч.3 ст.357 КК України, викрадення, підробка документа (паспорта) здійснювалось протягом 4 років. За цей час кримінальне провадження двічі призупинялося по причині неможливості встановити осіб, які здійснили злочин. В звязку з чим, представник ОСОБА_1Ю, - ОСОБА_13 вимушена була звертатися до Генеральної прокуратури, міністра МВС України, в Адміністрацію Президента України, на телебачення каналів СТБ, ІСТВ.
		18.08.2014 Ленінським районним судом м. Запоріжжя був винесений вирок по справі №334/2265/14к, де ОСОБА_3 та ОСОБА_14 було визнано винними у скоєнні двох злочинів.
		Крім цього, ОСОБА_1 разом із своєю тіткою ОСОБА_13 здійснювали, також, захист свого майна в цивільному судочинстві.
		Наприкінці 2010 року було подано позов про визнання довіреності та договорів купівлі-продажу недійсними на підставі ст. 225 Ж України, визнання права власності.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2011 по справі №2-565/11 позов прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_11, третя особа ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_2 про визнання довіреності та договорів купівлі продажу недійсними, визнання права власності задоволено; визнано недійсною та скасовано довіреність від 23.04.2010, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за №902 на імя ОСОБА_3, видану ОСОБА_1; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 11.05.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 11.06.2010 між ОСОБА_4 та ОСОБА_11.
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11.04.2012 по справі №2-565/11 апеляційну скаргу ОСОБА_11 задоволено; скасовано рішення першої інстанції; відмовлено в задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 по причині не доведеності «абсолютної неспроможності ОСОБА_1 під час видачі довіреності розуміти значення своїх дій».
		Рішенням від 21.06.2012 Ленінським районним судом м. Запоріжжя по справі № 2/814/17/2012, яке було залишено без змін апеляційним судом Запорізької області (ухвала від 30.08.2012 по справі №22ц-4420/12), позов ОСОБА_11, предявлений до ОСОБА_1 був задоволений; усунуто перешкоди для ОСОБА_11 в користуванні квартирою № 110 в будинку № 21 по вул. М.Чуйкова в м. Запоріжжі, що належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 за реєстровим № 1236, виселивши ОСОБА_1 та ОСОБА_10 з квартири за вищевказаною адресою.
		Ухвалами від 19.06.2013 у справі №334/4460/13-ц та від 03.02.2014 у справі №334/4460/13-ц Ленінським районним судом м. Запоріжжя було відстрочено виконання судового рішення від 21.06.2012 по цивільній справі №2/814/17/2012. Ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2013 у справі № 334/4460/13-ц була скасована апеляційним судом Запорізької області (ухвала від 31.10.2013 у справі №22-ц/778/4185/13), як така, що не містить строк дії відстрочки.
		В червні 2012 року прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя, який діяв в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати дії останнього протиправними при посвідченні довіреності від 23.04.2010, виданої на імя ОСОБА_3 щодо розпорядження квартирою за № 110 в будинку за № 21 по вул. Маршала Чуйкова в м. Запоріжжі, зареєстрованої в реєстрі за №902 та визнати вказану довіреність недійсною.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2012 у справі №2/0808/1606/2012, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2013 у справі №22ц/778/426/13 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1Ю - відмовлено, вважаючи не доведеним таку підставу визнання правочину недійсним як помилка (ст.229 ЦК України).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2013 у справі №6-13143св13 скасовано Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2012 у справі №2/0808/1606/2012 та Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2013 у справі №22ц/778/426/13, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		04.02.2014    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №2/331/179/14 справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 про визнання правочину щодо посвідчення довіреності від 23.04.2010 недійсним, визнання дій нотаріуса протиправними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та зобовязання вчинити певні дії передано на розгляд Ленінському районному суду м. Запоріжжя.
		02.09.2014 ОСОБА_1 надіслала на адресу Ленінського районного суду м. Запоріжжя заяву про залишення її позовної заяви без розгляду, враховуючи неможливість визнати правочин недійсним на підставі ст.229 ЦК України та в звязку з тим, що Ленінським районним судом м. Запоріжжя був прийнятий вирок, який є доказом для інших підстав визнання правочину недійсним/Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2014 у справі №0808/4629/2012 (провадження №2/334/1192/14) позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 про визнання дій протиправними, визнання довіреності недійсною - залишено без розгляду.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 по справі №334/9037/14-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені; витребувано з володіння ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_1; визнано право приватної власності на вказану квартиру; зобовязано реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_11 на спірну квартиру та здійснити реєстрацію права власності на зазначений обєкт нерухомості за ОСОБА_1.
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18.11.2015 у справі №22- ц/778/9037/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_11 задоволено, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 по справі № 334/9037/14-ц та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
		Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.06.2016 по справі №334/9037/14-ц касаційні скарги ОСОБА_1 та заступника прокурора Запорізької області задоволено частково; рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18.11.2015 скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.05. 2017 р по справі №334/9037/14- ц, яке було залишено без змін в частині основних позовних вимог апеляційним судом Запорізької області від 09.11.2017, позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсною довіреність від 23.10.2010, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за №902, видану ОСОБА_1 на імя ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 11.05.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребувано з володіння ОСОБА_11 спірну квартиру на користь ОСОБА_1Ю; визнано право приватної власності на вказану квартиру за первинним її власником ОСОБА_1.
		Оспорювана довіреність від 23.10.2010, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрована в реєстрі за № 902, що видана ОСОБА_1 на імя ОСОБА_3, була визнана недійсною 09.11.2017, оскільки саме цією датою Апеляційним судом Запорізької області було залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.2017 по справі №334/9037/14-ц щодо визнання вказаної довіреності недійсною.
		Таким чином, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 тривалий час  з червня 2010 р. по листопад 2017 р. захищала свої права як в кримінальному, так і в цивільному судочинстві, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем порушено строк позовної давності. 
		Судом встановлено, що згідно з вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014р. (справа №334/2265/14к), 23.04.2010 р. позивача ОСОБА_1 шляхом обману було вмовлено в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 підписати довіреність, згідно з якою вона уповноважувала гр. ОСОБА_3 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та таке інше), належною їй єдиною квартирою, розташованою за адресою: м. Запоріжжя. АДРЕСА_4. 
		Пізніше на підставі вказаної довіреності 11.05.2010 гр. ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу квартири з гр. ОСОБА_4, а вже через місяць, тобто 11.06.2010 гр. ОСОБА_4М уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з гр. ОСОБА_5 Внаслідок неправомірних вказаних осіб дій ОСОБА_1 позбулася володіння єдиною квартирою.
		18.08.2014 Ленінським районним судом м. Запоріжжя було постановлено обвинувальний вирок по справі №334/2265/14к у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_14, яких визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.
		Вироком встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, заволоділи шляхом зловживання довірою належним ОСОБА_1 майном, а саме зазначеною квартирою, яка вибула із її володіння поза її волі. Вироком встановлено, що шахраї мали можливість реалізувати свій злочинний намір, використавши вразливий психологічний стан ОСОБА_1, яка є інвалідом дитинства, страждає на розумову відсталість та не здатна у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх дій. Наведене підтверджується актом амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи в матеріалах кримінального провадження.
		Наведені обставини створюють істотні та непереборні труднощі в реалізації позивачкою своїх наданих Конституцією та законами України прав і свобод та позбавляють її передбаченого законодавством права на власність, за рахунок якого вона могла б забезпечити собі належний рівень життя, адже спірна квартира була її єдиним житлом.
		Таким чином вироком у кримінальному провадженні встановлено, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 поза її волею, внаслідок шахрайських дій ОСОБА_3 та ОСОБА_6 а ОСОБА_16 та ОСОБА_4 не мали права її відчужувати.
		Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.05. 2017 р по справі №334/9037/14- ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, 
		позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсною довіреність від 23.10.2010, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за № 902, видану ОСОБА_1 на імя ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8, укладений 11.05.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребувано з володіння ОСОБА_11 спірну квартиру на користь ОСОБА_1Ю ; визнано право приватної власності на вказану квартиру за первинним її власником ОСОБА_1
		Рішення суду набрало чинності 09.11.2017 р. 
		   Згідно із рішенням суду, підписання довіреності від 23 квітня 2010 року ОСОБА_1 на ім.*я ОСОБА_3 , згідно з якою уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та інше) належну їй квартиру , було вчинено під впливом шахрайських дій ОСОБА_3 та ОСОБА_17, що підтверджено вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 року , і ця угода не відповідала волі позивачки, і не була вільною, тому з цих підстав довіреність є недійсною. 
		Частиною 1 ст. 1 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обовязок посвідчувати права, а також факт: мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Статтею 50 Закону № 3425-ХІІ передбачено можливість оскарження в судовому по нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
		Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.
		Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
		Згідно зі ст. 47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
		Згідно п. п. 13, 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україні (чинної на момент посвідчення правочину), установлення особи нотаріусом здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства.
		Відповідно п.7 Положення про паспорт громадянина України (чинної на момент посвідчення правочину), записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою.
		Статтею 49 Закону України «Про нотаріат», п. 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5 (чинної на момент посвідчення правочину), передбачені підстави для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії, в тому й числі, зазначено, що нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановлених у ст. 47 Закону України «Про нотаріат».
		Встановлено, що паспорт, за яким приватний нотаріус посвідчив особу ОСОБА_1, був недійсним, оскільки у ньому невідомими особами була замінена фотографія, про що позивач повідомила органи міліції, після чого паспорт був вилучено для проведення експертизи в рамках кримінального розслідування.
		В межах досудового слідства у кримінальній справі було призначено технічну експертизу оригіналу паспорту, при пред'явленні якого видано довіреність від 23.04.2010р.. Згідно з висновками експерта від 14.11.2010 № 159 в паспорті серії СЮ 035598, заповненому на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 04.05.2007 Ленінським РВ УМВД України в Запорізькій області, мало місце змінення первинного змісту, а саме переклеювання фотографії на першій сторінці паспорта.
		Саме на підставі зазначеного оригіналу паспорту, з переклеєною фотографією та без відтиска печатки, приватним нотаріусом ОСОБА_2 видано довіреність ОСОБА_1ІО. на ім'я ОСОБА_3, адже у матеріалах нотаріальної справи міститься ксерокопія саме цього паспорту, що відрізняється від паспорта, виданого ОСОБА_1 04.05.2007 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області.
		Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат», під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь- яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дії. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживания відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
		Крім того, згідно з п. 36 Інструкції нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.
		Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.
		Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
		Встановлено, що ОСОБА_1 навчалась з другого по дев'ятий клас в КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 4», в класі з затримкою психічного розвитку. Позивачка є інвалідом дитинства, страждає на розумову відсталість та не здатна у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх дій. Вказане підтверджується актом № 30 амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи в матеріалах кримінального провадження.
		Згідно протоколів допиту, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 12013089990001132, до видачі посвідчення довіреності у нотаріуса ОСОБА_2, ОСОБА_1 привозили до інших приватних нотаріусів, саме ОСОБА_8 (вул.40 років Радянської України, 51) та ОСОБА_9 (пр.Леніна/вул,ОСОБА_10, 155/13, кв. 77), які відмовилися посвідчувати будь-які довіреності, оскільки, в ході спілкування з нею, встановили, що вона не усвідомлювала, які правові наслідки має підписання довіреності такого роду, а також викликав сумніви наданий паспорт з переклеєною фотографією.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази, враховуючи преюдиціальне значення рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2017 р по справі №334/9037/14- ц та вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 (справа №334/2265/14к), суд дійшов висновку про те, що при оформленні доручення від імені позивача, відповідачем - нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, було допущено порушення вищенаведених вимог законодавства України про нотаріат, оскільки нотаріус прийняв для вчинення нотаріальних дій неналежний документ, не пересвідчився в однаковому розумінні значення сторонами умов правочину, його правових наслідків, відсутності стороннього впливу на волевиявлення позивачки, внаслідок чого неправомірно посвідчив відповідну довіреність. 
		Згідно з пунктів 8 та 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоді а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно зі ст. 23 ЦК моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтво або іншим ушкодженням здоров'я; 2)     у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправно поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням пошкодженням її майна;4)     у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; 5) в інших формах завдання кривди особі.
		Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 «судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» мора. шкода може полягати зокрема у моральних переживаннях, повязаних з порушенням права власності (п.З). В пункті 4 даної Постанови зазначено, що відповідно до ст.137 ЦПК у позо заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характер обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п.9).
		Судом встановлено вину відповідача та факт наявності душевних страждань позивача, спричинених внаслідок (в тому числі) незаконних дій відповідача, враховано що позивач є інвалідом III групи, не працює та існує суто на свою мінімальну пенсію, що позбавившись через шахрайські дії інших осіб своєї єдиної квартири, яка дісталась їй в спадщину від баби та діда, позивач фактично стала безхатченком та протягом майже 7 років відстоює свої права.
		Визначаючи суму моральної шкоди в розмірі 100000 тис. грн, суд вважає, що така сума стягнення відповідає вимогам розумності та справедливості. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 759, 827, 831, 833, 836 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання нотаріальної дії неправомірною та стягнення компенсації за моральну шкоду  задовольнити частково.
		Стягнути з приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень. 
		Стягнути з приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді професійно-правничої допомоги у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. 
		Стягнути з приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок. 
		В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя .
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:                         М.В. Антоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...