Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 319/58/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України.
Надіслано судом: 21.02.2019. Зареєстровано: 22.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2019.
Дата набрання законної сили: 26.03.2019
Номер судового провадження: 2/319/155/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 319/58/19
		Номер провадження2/319/155/2019
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		21 лютого 2019 року                                                                смт. Більмак
		 
		Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
		головуючого судді                                 Хамзіна Т.Р.
		секретар судового засідання                         Фінько Ю.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі судових засідань Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, 
		ВСТАНОВИВ:
		17 січня 2019 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (ділі - відповідач) про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.
		В своїй позовній заяві позивач вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області у справі №0545/8894/2012 від 13.09.2012 між нею та відповідачем шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає з позивачем за місцем її фактичної реєстрації. Позивач самостійно піклується про здоров'я дитини, займається її розвитком та навчанням. З 2012 року відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає. З 2012 року позивачу не відоме місцезнаходження відповідача, з нею та сином він не спілкується.
		Протягом декількох років після розлучення позивачем неодноразово здійснювалися спроби вивезти сина за кордон з метою відпочинку та оздоровлення на нетривалий період часу, проте відповідач щоразу безпідставно відмовляв в оформленні документів.
		В своїй заяві позивач просить суд винести рішення, яким дозволити ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі на багаторазові тимчасові в'їзди/виїзди неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Сніжне та його переміщення вздовж лінії зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, в'їзд на неконтрольовану територію України та виїзд з неї, до тимчасово окупованої території України - Автономної республіки Крим та м.Севастополя, за кордон до Російської Федерації, до держав Шенгенської угоди, Єгипту, Туреччини, Королівства Таїланд, Грузії, країн Азії та інших країн світу, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною 16 років; дозволити ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі виготовити проїзний документ сину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 для виїзду за кордон без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2
		Позивач в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Позивачем подана заява про розгляд справи у її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
		Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду належним чином повідомлений, відзиву на позов та заперечень проти позовних вимог не надав.
		Неявка сторін не заважає розгляду справи. 
		Судом під час розгляду цивільної справи встановлено наступне.
		Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області №0545/8894/2012 від 13 вересня 2012 року розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (а.с.9).
		Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження (а.с.7).
		В даний час дитина проживає та зареєстрована з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5, звор.ст.).
		Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законний підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень які установлюються законом.
		Згідно ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовано цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
		Частиною 3 статті 313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
		Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом (частини 1, 2 статті 3 Конвенції). Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
		Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Згідно ч.1 ст. 141 СК України батько та мати рівні у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей, незалежно від перебування їх у шлюбі.
		Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Метою звернення позивача з даним позовом є отримання дозволу на вивіз дитини за кордон. При цьому позивач в позовній заяві посилається на норми Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правила перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 (зі змінами), які передбачають можливість ухвалення судом рішення на конкретний (одноразовий) виїзд без згоди батька із зазначенням його періоду (початку та закінчення), не позбавленого батьківських прав. Без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків можливо у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування, або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб. 
		Позивачем в позовній заяві не вказано конкретного періоду часу, протягом якого вона разом з дитиною має намір перебувати за кордоном. В позовних вимогах позивачем вказано загальний перелік країн, до яких просить вивезти дитину, а саме: до Російської Федерації, до держав Шенгенської угоди, Єгипту, Туреччини, Королівства Таїланд, Грузії, країн Азії та інших країн світу, а також просить дозволити переміщення сина вздовж лінії зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, в'їзд на неконтрольовану територію України та виїзд з неї, до тимчасово окупованої території України - Автономної республіки Крим та м. Севастополя. Позивач зазначила, що характером та метою в'їзду/виїзду на непідконтрольну територію України є лише оздоровлення та відпочинок дитини на короткий термін, а метою виїзду дитини за кордон - є її оздоровлення та розширення кругозору, без мети постійного проживання за межами України.
		Суд при цьому зазначає, що надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька, як зазначене в позовній заяві, на багаторазові виїзди, не вказавши конкретний період виїзду за кордон, за межі України, в даному випадку на майбутнє, на короткий термін, при цьому не вказавши конкретну країну та конкретний період виїзду, суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, чим фактично позбавляють батька дитини можливості брати участь у його вихованні та можливості спілкування з ним.
		Аналогічний висновок був зроблений Верховним Судом України в постанові від 12.04.2017 року, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою у справі № 6-33303ск15 від 16.03.2016 року, зокрема про те, що надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька дитини суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, чим фактично позбавлять батька дитини можливості брати участь у його вихованні та можливості спілкування з ним.
		Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд (виїзд) спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
		Чинним законодавством передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька, з визначенням його часового проміжку (початку і закінчення виїзду) та у конкретну країну або країни (із зазначенням держави прямування), у яких перебуватиме дитина протягом виїзду.
		Згідно ч. 5 ст.157 Сімейного кодексу України, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
		Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
		1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
		2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне органне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
		Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
		Також можливість виїзду неповнолітньої дитини за кордон у супроводі одного із батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків викладені також і в пункті 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України.
		Згідно із пунктом 5.1.1 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом №415ог від 12 червня 2015 року, в'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
		Пунктом 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, передбачено, що в'їзд/вхід на територію пункту пропуску громадян, які перетинають державний кордон, перебування у пункті пропуску та виїзд/вихід громадян з нього здійснюється за паспортними документами.
		Відповідно до ч.1, 2, п.2 ч.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 1001), паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
		Проаналізувавши вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог. Надання дозволу на багаторазовий виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретної держави, часу, періоду, мети та місця перебування - суперечить положенням чинного законодавства та чинним законодавством не передбачено, а тому необхідно відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 259, 264-265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст. 313 ЦК України, ст. ст. 141, 157 СК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. 
		Рішення суд набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2
		Відповідач: ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                 Т. Р. Хамзін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...