Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/326/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2019. Зареєстровано: 22.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.
Дата набрання законної сили: 25.03.2019
Номер судового провадження: 1-кп/642/390/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220830000258

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		20.02.2019 
		                    
		   справа № 642/326/19
		провадження № 1кп/642/390/19 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі     ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 , 
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові матеріали кримінального провадження відносно
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого
		який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, -
		та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Киселі, Первомайського району, Харківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_2 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , судимого:
		1) 11.04.2017 вироком Первомайського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., 
		2) 11.05.2018 вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
		який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		03.12.2018 року ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді поліцейського сектору патрульної поліції № 1 ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області, який відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» є працівником поліції, тобто працівником правоохоронного органу, знаходячись у добовому наряді, у форменому одязі та табельною вогнепальною зброєю, виконуючи свої службові обов`язки, цього ж дня, приблизно о 22:30 викликаний черговою по залу-вокзалу - ОСОБА_7 до вестибюлю № 2 станції метрополітену «Центральний Ринок» за адресою: м. Харків, просп. Машинобудівників, 2-М. Прибувши за вказаним місцем виклику, ОСОБА_4 побачив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння та гучно лаялись в бік ОСОБА_7 , яка забороняла останнім користуватись метрополітеном в стані алкогольного сп`яніння. Після цього, ОСОБА_4 , виконуючи свої службові обов`язки, передбачені п.п. 3, 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо вжиття заходів з метою виявлення та припинення адміністративних правопорушень; вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку в публічних місцях, роз`яснив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що згідно з пунктом п.п. 4.2.8 «Правил користування Харківським метрополітеном», затверджених рішенням Харківської міської ради № 957/17 від 20.12.2017, входити на станцію у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, заборонено та ознайомив останніх з вказаними правилами користування Харківським метрополітеном, які знаходились на стенді зазначеного вестибюлю, після чого неодноразово висловив законну вимогу до останніх покинути вказану станцію.
		ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що ОСОБА_4 є працівником поліції, тобто працівником правоохоронного органу, почали вести себе агресивно, безпідставно висловлювались в адресу ОСОБА_4 словами грубої нецензурної лайки, погрожували йому фізичною розправою та звільненням зі служби. Не виконуючи вказані законні вимоги поліцейського, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагались пройти на платформу зазначеної станції через турнікет. ОСОБА_4 , не припиняючи вимагати від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покинути станцію, став перед турнікетом, загородивши прохід останнім. Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи кількісну перевагу, продовжуючи погрози фізичною розправою, почали скорочувати відстань до ОСОБА_4 . Після цього, ОСОБА_6 , який знаходився поруч з ОСОБА_4 на відстані приблизно 45-50 см з правого боку від останнього, де розташована табельна вогнепальна зброя у вигляді пістолету, ще більш скоротивши відстань, різко протягнув свою ліву руку в бік розташованої вказаної зброї. Після цього, ОСОБА_4 відштовхнув від себе ОСОБА_6 , відвернувши можливість заволодіти зброєю. В цей час ОСОБА_5 , діючи умисно, здійснив опір у вигляді застосування фізичної сили вказаному працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, завдавши один удар рукою в область голови ОСОБА_4 , у скроневу область з ліва. Після цього, ОСОБА_6 , схопивши ОСОБА_4 рукою за комірець форменого бушлату, потягнув до себе, почав утримувати, надаючи можливість наносити удари ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_5 , схопивши ОСОБА_4 за шию, застосував стосовно останнього прийоми боротьби, затиснувши голову. В цей час ОСОБА_6 , розташовуючись попереду, схопив ОСОБА_4 руками за верхню частину форменого бушлату, під силою власної ваги, потягнув на себе, поваливши ОСОБА_4 на підлогу. Після цього, не припиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 розташовуючись праворуч, тримаючи рукою за комірець бушлату, наніс ОСОБА_4 рукою не менше 5 ударів в обличчя з правої сторони.
		Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому їм обвинуваченні визнали повністю, щиро покаялися у скоєному злочині, погодилися з кваліфікацією вчинених ними діяннях та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Прохали суворо їх не карати. Також у судовому засіданні просили вибачення у потерплілого, запевняючи що такого більше ніколи не станеться.
		ОСОБА_4 пояснив, що виконуючі своїх функціональні обов`язки, пов`язані з охороною громадського порядку, неодноразово висловив законну вимогу до останніх покинути станцію Харківського метрополітену. 
		Проте, обвинувачені відмовлялися, нецензурно лаялися, чинили опір, спровокували бійку, розмахували руками, один з яких наніс йому не менше пяти ударів в область обличчя з правої сторони. 
		Під час затримки було пошкоджено одяг. Потерпілий зауважив, цей випадок нехай буде уроком для їх виправлення. 
		Враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст. 342 КК України, тобто здійснення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та за ч.2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.2 ст. 342 КК України, тобто здійснення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.
		Суд вважає, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України доведена повністю.
		Судом вивчалась особистість обвинувачених.
		З вивчення даних про особу ОСОБА_5 вбачається, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується негативно. 
		З вивчення даних про особу ОСОБА_6 вбачається, що він неодноразово судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має неповнолітню доньку, розлучений, за місцем проживання характеризується формально. 
		Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Обставиною, що пом`якшують покарання обвинувачених відповідно до ст. 66 КК України, є щире каятті. Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Згідно абз.17 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого Згідно висновку, складеної інспектором Холодногірського районного філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, шо необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, наприклад, участь у заходах, організованих уповноваженим органом з питань пробації. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків відповідно до ч. 1 п.п. 2,3,4; ч. 2 п.п. 2 ст. 76 КК України.
		На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, однак, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. 
		Призначаючи покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, відношення особи до скоєного злочину та факт повного визнання вини, обтяжуючу обставину, дані про особу обвинуваченого.
		Так, обвинуваченим ОСОБА_6 злочин було вчинено в період іспитового строку за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 11.05.2018 року, тому суд призначає остаточне покарання у відповідності вимог ст.71КК України.
		Цивільний позов прокурора Харківської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_3 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення в сумі 2564,65 грн. злочину, підлягає задоволенню, як такий що знайшов своє повне підтвердження.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		- за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		У відповідності дост.70 КК Українишляхом поглинання менш суворого покарання більш сувором остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.
		Відповідно до п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк відраховувати з моменту проголошення вироку.
		До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без зміни у вигляді домашнього арешту.
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 342 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		Відповідно до правил ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 11.05.2018 року, остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6  рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 26 грудня 2018 року.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироку законної сили залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор".
		Стягнути із ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням у розмірі 2564 (дві тисячі шістдесят чотири ) грн. 65 коп.
		Речові докази: диск, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...