Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1443/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; укладення, зміна, розірвання договорів, пов’язаних з реалізацією; авторського права (суміжних прав).
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2019. Зареєстровано: 22.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.
Дата набрання законної сили: 20.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.02.2019 м.Дніпро Справа № 908/1443/18
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), 
		суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М., 
		секретар судового засідання: Абадей М.О., 
		представники сторін: 
		від позивача: представник не з'явився; 
		від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 08.01.2019, адвокат; 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прості займи на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2018 у справі №908/1443/18 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст рішення складено 14.12.2018)
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Прості займи, м.Запоріжжя
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька незалежна телерадіокомпанія ТВ-5, м.Запоріжжя, 
		про розірвання договору та стягнення 50 000 грн., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прості займи (надалі  ТОВ Прості займи) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про розірвання договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав №210518 від 21.05.2018, який укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька незалежна телерадіокомпанія ТВ-5 (надалі  ТОВ Запорізька незалежна телерадіокомпанія ТВ-5), та про зобовязання повернути позивачу сплачені за вказаним договором грошові кошти у розмірі 50 000 грн.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2018 у справі №908/1443/18 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати та змінити.
		Апелянт зазначає, що: 
		-місцевий господарський суд, не прийнявши до уваги відповідь на відзив на позовну заяву, не зясував обставин справи повністю;
		-обставини про наявність взаємовідносин сторін по договору про надання рекламних послуг №030118 від 03.01.2018 є недоведеними, однак судом першої інстанції визнані встановленими; 
		- відповідач не підтвердив належними письмовими доказами свої доводи щодо виконання взятих на себе зобовязань щодо надання як рекламних послуг за договором №030118 від 03.01.2018 на суму 50 000 грн., так і за виготовлення відеороликів за спірним договором на таку ж суму; 
		-у спірних взаємовідносинах сторін місцевий господарський суд безпідставно не застосував Закон України «Про авторське право і суміжні права». 
		Апелянт на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.
		Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення  без змін. 
		Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Прості займи (замовник) та ТОВ Запорізька незалежна телерадіокомпанія ТВ-5 (виконавець) укладено договір виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав №210518 від 21.05.2018, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобовязався виготовити чотири відеоролики хронометражем до 10 секунд кожен, характеристики та вимоги до яких визначені в п. 1.2 договору, передати замовникові носій, на якому ці відеоролики зафіксовані та передати (відчужити) замовникові майнові авторські права на відеоролики, виникнення яких обумовлене фактом їх (відеороликів) виготовлення, а замовник зобовязався прийняти носій, на якому зафіксовані відеоролики, та виплатити виконавцю обумовлену договором винагороду. 
		Пунктами 10.2 і 2.1 договору сторони обумовили, що договір вступає в силу після його підписання сторонами і дії до повного виконання ними своїх зобовязань. 
		Розмір та порядок виплати авторської винагороди сторонами визначений в розділі 3 договору. Так, сторони домовилися, що за виготовлення 4-х відеороликів замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 98 000 грн. з ПДВ. (п. 3.1); за передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на відеоролики замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 2 000 грн. з ПДВ (п. 3.2); розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковій формі. (п. 3.4). 
		За умовами п. 3.3 договору замовник зобовязався сплатити виконавцю винагороду, встановлену в п. 3.1 договору, в два етапи: 50 % вартості винагороди  до початку виготовлення відеороликів, але в будь-якому випадку не пізніше 24.05.2018; 50 % вартості винагороди  після закінчення виготовлення відеороликів протягом 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт по виготовленню відеороликів. Замовник зобовязався сплатити виконавцю винагороду, встановлену в п. 3.2 договору, протягом 2-х днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі носія з відеороликами. 
		Відповідно до п. 4.1 договору виконавець зобовязався в строк до 31.05.2018 виготовити відеоролики та передати замовнику носій, на якому він зафіксований, у порядку, передбаченому договором. 
		Згідно п. 5.2, п.5.3 договору приймання-передача виконаних робіт по виготовленню відеороликів оформлюється актом приймання-здачі виконаних робіт, укладеним виконавцем та переданим замовнику в строк до 25.05.2018. Якщо до 30.05.2018 виконавець не отримує підписаний замовником акт приймання-здачі виконаних робіт (або вмотивовану відмову), то роботи по виготовленню відеороликів вважаються належним чином виконаними і прийнятими замовником, з виконанням усіх умов даного договору. 
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що виконав свої зобовязання за договором виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018, а саме: на виконання п. 5.5 договору перерахував відповідачу 50 000 грн. передоплати за виготовлення відеороликів. У підтвердження проведеного з відповідачем розрахунку позивачем до позовної заяви додані рахунок №0230 від 21.05.2018 на суму 50 000 грн. і платіжне доручення №890 від 22.05.2018 на суму 50 000 грн. 
		Натомість, як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобовязання за договором №210518 від 21.05.2018, зокрема: у встановлені договорі строки відповідач замовлені ТОВ Прості займи відеоролики не виготовив, не передав позивачу носій, на якому зафіксовані виготовлені відеоролики, а також не надав акт приймання-здачі виконаних робіт по виготовленню відеороликів. Не отримавши від відповідача відеоролики, виготовлення яких є предметом договору №210518 від 21.05.2018, позивач був позбавлений можливості розпочати літню рекламну компанію на телеканалах України, що позбавило його конкурентних переваг та нових клієнтів, внаслідок чого втратив зацікавленість в подальшому виконанні спірного договору та зазнав збитків, у зв'язку з чим просить суд на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвати договір виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та зобовязати відповідача повернути ТОВ Прості займи 50 000 грн. коштів, сплачених у якості передоплати за виготовлення відеороликів.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). 
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		За приписами статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав №210518 від 21.05.2018, який, як правильно зазначив місцевий господарський суд, за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки сторони домовились про виконання певних робіт виконавцем та передачу результатів цих робіт замовникові. 
		Статтею 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти і оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 
		Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача, що договір № 210518 від 21.05.2018 є авторським договором, оскільки головним критерієм, що відмежовує авторський договір від договору підряду на створення певного твору є врегулювання сторонами порядку і строку передачі автором замовникові певного комплексу авторських прав на створений продукт. За договором підряду підрядник виконує роботу на свій ризик, а результат роботи переходить у власність замовника. За авторським договором, якщо за його умовами образотворчий твір переходить у власність замовника, за автором залишаються певні права.
		З аналізу змісту договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав №210518 від 21.05.2018 слідує, що сторонами не врегульоване питання передачі замовникові авторських прав на створений продукт, отже, у спірних взаємовідносинах сторін місцевий господарський суд обґрунтовано не застосував Закон України «Про авторське право і суміжні права». 
		Згідно п. 6.4.2 договору позивач прийняв на себе зобовязання у строк та спосіб, визначені в цьому договорі, сплатити виконавцю винагороду. 
		З рахунку №02030 від 21.05.2018 на суму 50 000 грн. (а.с. 36) і платіжного доручення №890 від 22.05.2018 на суму 50 000 грн. (а.с.37), якими позивач підтверджує перерахування відповідачу предоплати за виготовлення відеороликів за спірним договором, вбачається, що рахунок виставлено відповідачем позивачу на оплату рекламних послуг, та в платіжному дорученні №890 від 22.05.2018 в призначенні платежу також зазначено: «За рекламні послуги, згідно рах.№0230 від 21.05.2018».
		Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). 
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України).
		Колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 50 000 грн. у якості передоплати за виготовлення ТОВ Запорізька незалежна телерадіокомпанія ТВ-5 чотирьох відеороликів за договором №210518 від 21.05.2018, а, отже, не довів виконання своїх зобовязань щодо сплати виконавцю винагороди до початку виготовлення відеороликів, як це обумовлено розділом 3 договору. 
		Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Запорізька незалежна телерадіокомпанія ТВ-5 та ТОВ Прості займи існують правовідносини на підставі договору про надання рекламних послуг №030118 від 03.01.2018, за яким позивач доручив, а відповідач зобовязався виконати рекламні послуги: виготовлення та/чи прокат рекламно-інформаційних матеріалів, крім політичної реклами і передвиборчої агітації, на телеканалі відповідача. Позивач зобовязався оплатити послуги відповідача в розмірі та порядку, визначені в розділі 3 договору.
		Як зазначив відповідач, на виконання договору №030118 від 03.01.2018 ним в період 19.04.2018-20.05.2018 видано в ефірний прокат рекламну продукцію за замовленням позивача загальним хронометражем 4368 секунд і вартістю 50 000 грн. У підтвердження цього відповідачем надано ефірну довідку розміщення рекламної продукції та медіа-план. Відповідач вказує, що саме на оплату цих послуг позивачу виставлявся рахунок №0230 від 21.05.2018 і ТОВ Прості займи згідно платіжного доручення №890 від 22.05.2018 сплачені кошти в розмірі 50 000 грн.
		Апелянт проти цих доводів відповідача заперечує, однак відповідними письмовими доказами не спростовує. 
		Окрім того, безпідставним є твердження позивача щодо виконання ним умов п. 5.5 договору № 210518 від 21.05.2018 про перерахування відповідачу передоплати, оскільки зазначений договір взагалі не містить такого пункту. 
		Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. 
		Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
		В обґрунтування вимоги про розірвання договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав №210518 від 21.05.2018 позивач посилається на ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України та мотивує тим, що невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо виготовлення та передачі позивачу чотирьох відеороликів унеможливило для позивача проведення запланованої рекламної компанії та спричинили шкоду правам і інтересам позивача, а подальше виконання договору втратило для позивача інтерес. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Натомість, позивачем належними та допустимими доказами не доведено істотного порушення відповідачем умов спірного договору №210518 від 21.05.2018. 
		Відповідач стверджує, що робота з виготовлення на замовлення позивача відеороликів, що є предметом договору № 210518 від 21.05.2018, була розпочата і проведена. Зазначені факти відповідач підтверджує посиланням на електронне листування між сторонами та компакт-диском, на якому розміщено чотири відеоролики з рекламним продуктом ТОВ «Прості-Займи» (а.с. 105). 
		Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що чотири відеоролики, виготовлені за умовами договору №210518 від 21.05.2018, ним були надані 25.05.2018 представнику ТОВ Прості займи ОСОБА_2 разом з двома примірниками акту приймання-здачі носія з відеороликами. Проте, належних доказів передачі-прийняття виготовлення відеороликів, електроносія з розміщеними на ньому відеороликами та робіт з виготовлення цих відеороликів в порядку та строки, обумовлені сторонами в п.п.4.1, 5.1, 5.2 договору, відповідач суду не надав. 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не доведений факт своєчасного та належного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №210518 від 21.05.2018, разом із тим, зазначене не може бути підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку за ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України та застосування відповідних наслідків такого розірвання, визначених ч.5 ст. 653 Цивільного кодексу України (відшкодування збитків). 
		Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо розірвання договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та зобовязання відповідача повернути ТОВ Прості займи 50 000 грн. коштів, сплачених у якості передоплати за виготовлення відеороликів за недоведеністю. 
		Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростували. 
		Якщо позивач вважає, що його права порушені неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №210518 від 21.05.2018, він не позбавлений можливості захистити свої права шляхом звернення з позовом до суду у належний спосіб з дотриманням норм діючого законодавства. 
		Отже, Господарським судом Господарського Запорізької області обставини справи зясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, повязані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ТОВ Прості займи. 
		З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прості займи залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2018 у справі №908/1443/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
		 
		Суддя Л.П. Широбокова 
		 
		Суддя І.М.Подобєд 
		 
		(Повний текст постанови складено 22.02.2019).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...