Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2040/5858/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2019. Зареєстровано: 24.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2019.
Дата набрання законної сили: 19.02.2019
Номер судового провадження: 354/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2019 р.Справа № 2040/5858/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Бегунца А.О.,
		Суддів: Лях О.П. ,  Яковенка М.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., 
		представника позивача Гануленко А.О.,
		представника відповідача Павловського Р.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області   на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.11.18 року по справі № 2040/5858/18
		за позовом                    Головного управління ДФС у Харківській області  
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт"                            
		про стягнення податкового боргу,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду з  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" (далі - відповідач), в якому просив суд: стягнути до бюджету України кошти у розмірі 95876,33 грн. в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" з усіх відкритих розрахункових рахунків.
		Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем самостійно визначених та узгоджених податкових зобов'язань, а отже, підлягає стягненню у примусовому порядку.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року вказаний позов залишено без задоволення.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки згідно норм податкового законодавства до моменту внесення запису про припинення та зняття юридичної особи з податкового обліку як платника податків, підприємство (в особі ліквідатора) зобов'язано вести податковий облік та сплачувати податки і збори в розмірах та у строки, встановлені Податковим кодексом України.
		Крім того, зазначає, що позиція суду першої інстанції є помилковою та стверджує, що в оскаржуваному рішенні судом допущено неправильне застосування приписів ст.ст. 95, 97 Податкового кодексу України та ст.ст. 110, 111, 112 Цивільного кодексу України.
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.02.2018 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
		Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання та перебуває на податковому обліку в Лозівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.
		На момент звернення податковим органом з вказаним адміністративним позовом до суду за підприємством обліковувалася заборгованість зі сплати податкових зобов'язань на загальну суму 95876,33 грн., в тому числі основний платіж 81438,63 грн та штрафні санкції 14437,70 грн.
		Заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної сплати: плати за землю по податковим деклараціям від 21.07.2017 № 9142607667, від 09.02.2018 року № 9015999242 та штрафним санкціям нарахованим відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.01.2018 року № 0028091212 та від 21.01.2018 року № 0028081212; податку на нерухоме майно, самостійно визначеного підприємством у податковій декларації від 14.02.2018 року № 902118399та уточненій податковій декларації від 20.03.2018 року № 9049628905.
		Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агропромислова асоціація «Агросвіт» від 15.08.2018 року прийнято рішення про припинення Товариства шляхом його добровільної ліквідації, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 14801100090001123.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 112 ЦК України, що в свою чергу порушує приписи ст. 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 97 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
		За приписами вказаної статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
		Згідно з пунктом 97.2 статті 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.
		Статтею 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
		Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
		Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у третю чергу, зокрема, задовольняються вимоги кредиторів щодо податків, зборів (обов'язкових платежів).
		Згідно з частинами 4, 5 статті 112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду із позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
		У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або у разі ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації.
		Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо стягнення податкового боргу та вважає позицію суду першої інстанцій обґрунтованою, оскільки саме після погашення вимог кредиторів першої та другої черги за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені вимоги позивача про відшкодування заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.
		Норми статті 97 ПК України є спеціальними нормами, які встановлюють особливості погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
		Стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України, що, в свою чергу, порушує приписи статті 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.
		Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року по справі №822/2730/16 (№К/9901/41693/18)
		Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про безпідставність позову.
		В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
		Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого  ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		Отже, інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.  
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області    залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі № 2040/5858/18 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис)  (підпис) О.П. Лях    М.М. Яковенко   Повний текст постанови складено  22.02.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...