Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1883/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2019. Зареєстровано: 24.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.
Дата набрання законної сили: 20.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №822/1883/18
		адміністративне провадження №К/9901/727/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Кравчука В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ланни Я.О. від 23 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В., Сіренко О.І. від 02 листопада 2018 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, у якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Хмельницькій області від 03 січня 2018 року про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 по справі № 822/2518/17;
		- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Хмельницькій області скласти та направити Міністерству внутрішніх справ України висновок та додані до нього документи про призначення йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності;
		- визнати протиправним рішення від 18 січня 2018 року Міністерства внутрішніх справ України про відмову у затвердженні висновку щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що передбачена Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850);
		- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок та додані до нього документи про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, та прийняти рішення про призначення чи про відмову в призначенні йому одноразової допомоги, відповідно до Порядку № 850.
		Позовна заява мотивована тим, що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та встановлення інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», однак виплату такої допомоги відповідачем протиправно не здійснено.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням працівникові міліції інвалідності не обмежується у часі. Вирішальним є наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ. При первинному установленні інвалідності, зв'язок якої зі службою в органах внутрішніх справ встановлений компетентним органом, такий працівник має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 незалежно від того, чи була встановлена часткова втрата працездатності такого працівника міліції без установлення йому інвалідності у попередніх періодах.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство внутрішніх справ України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		02 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Кравчука В.М.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/1883/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01 липня 1998 року по 06 листопада 2015 року. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 06 листопада 2015 № 310 позивач звільнений в запас на підставі пункту 63 "з" (через скорочення) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року.
		Позивачу у 2003 році під час огляду МСЕК було встановлено 25 % втрати працездатності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим НАСК "Оранта" йому 08 липня 2004 року   виплачено страхову суму в розмірі 2000 грн.
		18 грудня  2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ), у зв'язку з чим 15 грудня 2016 року йому виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 206 700 грн.; 24 березня 2017 року в результаті повторного медичного огляду, Хмельницька обласна МСЕК встановила позивачу ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 24 березня 2017 року серії АГ №0017930.
		27 березня 2017 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області 30 березня 2017 року сформувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та направило його разом з поданими позивачем документами до МВС України для прийняття рішення.
		Супровідним листом від 14 червня 2017 №15/2-2040 Міністерство внутрішніх справ України повернуло вказані документи ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області як такі, що не відповідають вимогам законодавства, а саме, посилаючись на пункт 4 Порядку № 850, Міністерство внутрішніх справ України вказало на відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 822/2518/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року було задоволено адміністративний позов позивача до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - ліквідаційна комісія управління МВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття у встановлений строк рішення по матеріалах про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, згідно Порядку № 850, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» пункту 9 Порядку № 850 та прийняти відповідне рішення.
		На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 822/2518/17, ліквідаційна комісія Управління МВС України в Хмельницькій області сформувала висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу від 03 січня 2018 року та направила його разом із іншими документами до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.
		Листом від 01 лютого 2018 року №15/2-353 Міністерство внутрішніх справ України повернуло вищевказані матеріали без права на виплату одноразової грошової допомоги та повідомило позивача, що підставою для відмови у її призначенні є відсутність інформації про попередні огляди МСЕК та встановлення втрати працездатності.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач втратив право на нарахування одноразової грошової допомоги через сплив часу більше двох років від первинного огляду МСЕК з вказівкою на пункт 4 Порядку № 850.
		Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Хмельницькій області, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850.
		Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
		Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
		Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
		Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
		Таким чином, як правильно зазначили суди, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, яке, однак, всупереч наведеному, повернуло документи позивача без розгляду.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17 та  № 361/7249/17, і суд не вбачає підстав для відходу від такого висновку.
		Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
		Відтак, суди у цій правильно встановили, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  М.І. Гриців
		                                                                                                      В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...