Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/1778/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2019. Зареєстровано: 24.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Результат оскарження 21.01.2020 Полтавський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/537/13/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014170110001537

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/537/13/2019 
		Справа № 537/1778/17 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   22.02.2019 року м. Кременчук
		 
		   Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю: секретаря - ОСОБА_2 , прокурора  ОСОБА_3 , захисника  ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12014170110001537 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кременчук Полтавської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працює, раніше судимий: 18.02.1991 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 140 ч.3 КК України(1960 року) із застосуванням ст. 46-1 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі із відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 03.06.1992 року Комсомольським міським судом Полтавської області заст.ст. 117 ч.3, 43 КК України(1960 року)до 7 років позбавлення волі з конфіскацією частини всього особистого майна; 25.10.1999 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст.140 ч.3 КК України(1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна; 01.07.2004 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст.ст.121 ч.1,187 ч.3,309 ч.1,395 ч.1, 70 ч.1 КК Українидо 7 років позбавлення волі; 03.12.2010 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст.ст.185 ч.2,263 ч.2,395, 70 КК Українидо 3 років позбавлення волі; 16.08.2016 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 263 ч.2, 309 ч.2,310 ч.1,70 ч.1 КК Українидо 4 років позбавлення волі; 20.09.2016 року Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ст.ст.15 ч.2,185 ч.3, 70 ч.4 КК Українидо 4 років 1 місяця позбавлення волі; 02.02.2017 року Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		   у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.2 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вчинив злочини за наступних обставин.
		   24.11.2014 року близько 17 год. ОСОБА_5 перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: цифровий фотоапарат «Canon Power Shot А495» вартістю 470 грн., ноутбук марки «Asus Х55А» вартістю 2488 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2958 грн., після чого з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.
		   23.05.2016 року близько 20 год. ОСОБА_5 перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме: велосипед «Fort» чорного кольору вартістю 2867 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.
		   Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ст..185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину по пред`явленому обвинуваченню за ст..185 ч.2 КК України не визнав та суду пояснив, що у другій половині листопада 2014 року він орендував кімнату у будинку АДРЕСА_2 . Із господаркою будинку домовились про плату за оренду житла у розмірі 400 грн. на місяць, які він їй віддав. Будинок складався із кухні та двох кімнат. Кімнати на ключ не закривались. У одній кімнаті жив він, а у іншій кімнаті потерпілий ОСОБА_6 із іншим чоловіком. Із ОСОБА_6 ,. він познайомився, коли заселився до будинку, а із його сусідом наступного дня. Із ОСОБА_6 вони пили «за знайомство» у день коли він заселився чи наступного дня. Пили горілку та пиво, які придбали в магазині та це відбувалось на кухні. Чи заходив він до кімнати, у якій проживав ОСОБА_6 він не пам`ятає та чи буди у будинку речі, які зазначені в обвинувальному акті він не звернув увагу. У його кімнаті був якийсь телевізор, однак марку він не пам`ятає. Від вхідних дверей будинку був один ключ, який мешканці будинку залишали під навісом біля входу в будинок, коли йшли з будинку. До цього у його кімнаті також хтось проживав, так як господарка питала, чи не заважають йому речі колишнього мешканця, які знаходились у шафі його кімнати. Тобто ця особа також могла знати де знаходиться ключ від будинку. У будинку він проживав декілька днів, а потім поїхав працювати на будівництво до м.Київ, при цьому перед поїздкою до м.Київ до м.Горішні Плавні він не їздив та жодних речей до ломбарду не здавав. Свідок ОСОБА_8 йому не знайомий. Колись, раніше, речі до ломбарду здавав. У наявній в матеріалах справи специфікації договору фінансового кредиту підпис він не ставив. Хто вчинив крадіжку речей із будинку йому невідомо. Крадіжку велосипеда, що належить потерпілому ОСОБА_7 він не вчиняв. Де він знаходився 23.05.2016 року не пам`ятає.
		21.03.2017 року, коли він перебував у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23» то до нього прийшов працівник установи на надав йому мобільний телефон, щоб він поспілкувався і коли він взяв телефон, то по телефону з ним почав спілкуватись чоловік, який представився як начальник відділення карного розшуку ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 . ОСОБА_9 йому повідомив, що за ним рахується крадіжка із будинку та щоб він написав заяву про те, що він дійсно вчинив цю крадіжку, а якщо не напише, то після відбуття ним покарання його знову буде затримано. Також ОСОБА_9 повідомив, що особисто приїде до нього у слідчий ізолятор наступного дня. 22.03.2017 року його привели у кімнату для допитів ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», куди також зайшов чоловік, який представився як начальник відділення карного розшуку ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 і під психологічним тиском останнього та під його диктовку, він написав заяви про те, що вчинив крадіжку речей із будинку та крадіжку велосипеду, хоч насправді він цих злочинів не вчиняв.
		   Відповідно до вимог ст..ст.22, 26 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом для сторін провадження, було забезпечено всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі і щодо подання для дослідження судом доказів на обґрунтування їх позицій.
		Відповідно до ст..91 КПК України укримінальному провадженніпідлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ст..ст.84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		   Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. 
		Також докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
		   Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ст..92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		Розглянувши кримінальне провадження, вислухавши показання обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_8 , дослідивши надані прокурором і стороною захисту письмові докази та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд встановив наступне.
		Так, за твердженням сторони обвинувачення, обвинувачення ОСОБА_5 у таємному викладенні 24.11.2014 року майна, що належить потерпілому ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 та іншими доказами, зокрема висновком експерта з оцінки майна від 29.03.2017 року (а.с.98); заявою ОСОБА_5 від 22.03.2017 року (а.с.103); копією специфікації до договору фінансового кредиту від 25.11.2014 року (а.с.109); копією видаткової накладної №п59  009074 від 21.12.2014 року (а.с.111); копією гарантійного талону від 27.09.2008 року (а.с.112); висновком експерта №799 від 03.12.2014 року (а.с.114); довідкою експерта (а.с.119); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення або таке, що готується від 24.11.2014 року (а.с.196); протоколом огляду місця події від 24.11.2014 року (а.с.198).
		   Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що у листопаді 2014 році він разом із ОСОБА_10 винаймав одну кімнату у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Ще одну кімнату у будинку протягом двох днів винаймав ОСОБА_5 , а саме у суботу заселився, а у понеділок його у кімнаті вже не було та до будинку ОСОБА_5 більше не з`являвся. Кімнати у будинку на замок не зачинялись, а зачинялись тільки вхідні двері до будинку. 24.11.2014 року він пішов на роботу та у будинку залишився тільки ОСОБА_5 , а коли повернувся з роботи, то вдома нікого не було та він виявив, що зникло належне йому майно, а саме цифровий фотоапарат «Canon Power Shot», ноутбук марки «Asus», спінінг, колонки та одяг. Також зник LCD телевізор, однак він йому не належить, а належить господарці будинку. Після цього він викликав працівників поліції. Речі йому не повернуто.
		Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що обвинувачений йому не знайомий. У 2014 році він працював юристом у ПТ «Ломбард Павленко і Компанія», який заходиться за адресою: Полтавська область м.Горішні Плавні вул.Г.Дніпра, 42. В 2014 році був наданий фінансовий кредит під заставу майна, який зробила особа із прізвищем ОСОБА_5 . Після закінчення строку договору речі було реалізовано. При укладенні договору кредиту складалася специфікація договору фінансового кредиту та до цієї специфікації номери побутової техніки вносяться відповідно до інформації, що міститься на табличках цієї техніки. Наявна в матеріалах справи специфікація належить їхньому товариству, однак її оригінал на даний час вже відсутній. Особу, що здає речі, вони встановлюють по паспорту, однак у даній специфікації паспортні дані не вказані. Камери відеоспостереження у 2014 році у ломбарді встановлено не було. Чи здавав ці речі саме обвинувачений ОСОБА_5 він не пам`ятає.
		Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування, в ході досудового розслідування, для підтвердження чи спростування факту того, чи саме ОСОБА_5 25.11.2014 року укладав договір фінансового кредиту під заставу майна, останній для впізнання свідку ОСОБА_8 не пред`являвся, відповідний протокол не складався.
		Відповідно до видаткової накладної №П59  009074 від 21.12.2012 року, 21.12.2012 року ОСОБА_6 придбав, зокрема, ноутбук «Asus Х55А» (Х55А  SX117D).
		Відповідно до висновку експерта з оцінки майна від 29.03.2017 року середня залишкова вартість майна складає: цифровий фотоапарат «Canon Power Shot А495», придбаний 10.07.2010 року, бувший у використанні, у справному стані та без пошкоджень, з урахуванням зносу, станом на 24.11.2014 року складає  470 грн.; ноутбук «Asus Х55А» (Х55А  SX117D), придбаний 21.12.2012 року, бувший у використанні, у справному стані та без пошкоджень, з урахуванням зносу, станом на 24.11.2014 року  2488 грн..
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 24.11.2014 року ОСОБА_6 зазначив, що 24.11.2014 року близько 17 години за адресою: м.Кременчук вул.Кавказька, 1 з будинку зникли речі: «Ноутбук», телевізор, колонки, фотоапарат.
		Відповідно до протоколу огляду від 24.11.2014 року слідчим СВ Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області оглянуто будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та, зокрема, виявлено та вилучено на дві липкі стрічки чотири відбитки пальців рук.
		Згідно висновку експерта №799 від 03.12.2014 року сліди пальців рук розмірами 32х12 мм., 35х15мм., 23х11 мм.,22х15 мм. вилучені з поверхні пляшки пива, виявлені та вилучені 24.11.2014 року під час ОПМ за адресою: АДРЕСА_2 придатні для ідентифікації особи, що їх залишила.
		Згідно довідки, що складена начальником сектору №1 відділу ТКЗ ОВС НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області ОСОБА_11 від 24.11.2014 року, при перевірці слідів пальців рук, виявлених та вилучених 24.11.2014 року за фактом крадіжки у ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою АДІС «Дакто  2000» встановлено співпадіння з відбитком пальця руки на дактилокарті, заповненої на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував факт того у кінці листопада 2014 року протягом декількох днів він проживав у будинку АДРЕСА_2 , при цьому також поясняв, що вживав у будинку алкогольні напої, зокрема горілку та пиво.
		Факт проживання обвинуваченого ОСОБА_5 у вказаний час та у вказаному будинку також підтвердив і потерпілий ОСОБА_6 при його допиті в судовому засіданні.
		У копії специфікації договору фінансового кредиту, що складена ПТ «ЛПІК» оригінал якої суду для дослідження стороною обвинувачення не надано, зазначено: 25.11.2014 року було прийнято від ОСОБА_5 , паспортні дані не вказано, адреса: АДРЕСА_4 , у заставу наступне майно: тел..Сатурн; ноут - бук Asus RA34180  1BTM; фотоапарат Кенон  РС 1592 №273061 №273061004724.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 як факт викрадення належного потерпілому ОСОБА_6 майна так і факт укладення вказаного договору заперечив, зазначивши, що свій підпис у договорі він не ставив, як і взагалі не надавав у вказаний день майно під заставу з метою отримання фінансового кредиту.
		Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування, в ході досудового розслідування судово  почеркознавча експертиза з метою встановлення факту того, чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у специфікації від 25.11.2014 року саме обвинуваченим ОСОБА_5 не призначалась.
		В ході судового розгляду ні стороною обвинувачення ні стороною захисту клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи також не заявлялось.
		Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що у ПТ "Ломбард Павленко і Компанія" на даний час відсутній оригінал вказаної специфікації, так як сплив строк її зберігання.
		Відповідно до п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.
		Згідно п.1.1 Науково  методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
		З наведеного вбачається, що відповідно до вказаних нормативно  правових актів електрофотокопія документу не може бути об`єктом дослідження почеркознавчої експертизи, що, відповідно, унеможливлює проведення по справі судово  почеркознавчої експертизи.
		Також, як зазначено вище, відповідно до видаткової накладної №П59  009074 від 21.12.2012 року, 21.12.2012 року ОСОБА_6 придбав, зокрема, ноутбук «Asus Х55А» (Х55А  SX117D).
		В свою чергу у копії специфікації договору фінансового кредиту, що складена ПТ «ЛПІК» зазначено, зокрема, що 25.11.2014 року було прийнято у заставу наступне майно: тел..Сатурн; ноут - бук Asus RA34180  1BTM; фотоапарат Кенон  РС 1592 №273061004724.
		Із змісту вказаної видаткової накладної та специфікації вбачається, що у власності ОСОБА_6 перебував ноутбук «Asus Х55А» (Х55А  SX117D), а предметом застави був ноут - бук Asus RA34180  1BTM, тобто неможливо однозначно визначити, чи був предметом застави саме ноутбук, який належить потерпілому ОСОБА_6 , при цьому, слід зазначити, стороною обвинувачення суду для дослідження не надано жодного належного доказу (квитанція, чек, гарантійний талон, і т.п.) із змісту яких можливо було б встановити, що фотоапарат Кенон  РС 1592 №273061004724, який був предметом застави, є тим самим фотоапаратом, який було викрадено у потерпілого ОСОБА_6 .
		Місце знаходження вказаного майна в ході досудового розслідування не встановлено та, відповідно, вказане майно у порядку передбаченому законом, слідчим не вилучалось та не оглядалось.
		Крім того, прокурором суду для дослідження не надано докази про те, у який, передбачений КПК України, спосіб, у кого саме та коли було отримано вказану копію специфікації, тобто не доведено факт того, що цей доказ, був отриманий у порядку, встановленому КПК України, а тому суд визнає вказаний доказ недопустимим.
		Також, за твердженням сторони обвинувачення, обвинувачення ОСОБА_5 у таємному викладенні 23.05.2016 року майна, що належить потерпілому ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7 ; заявою ОСОБА_5 від 21.03.2017 року (а.с.101); фотокартками (а.с.106 - 108); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.05.2016 року (а.с.195).
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.05.2016 року ОСОБА_7 зазначив, що 23.05.2016 року близько 20 години 50 хвилин по вул.І.Мазепи, 54 невстановлена особа шляхом перерізання тросу, викрала велосипед «Fort» чорного кольору;
		   Потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 23.05.2016 року близько 20 год. 15 хв. він перебував у залі царства «Свідків Ієгови», що розташований у буд.№54 по вул.І.Мазепи в м.Кременчуці Полтавської області. Коли визирнув у вікно, то побачив, що зі стоянки для велосипедів зник належний йому велосипед «Fort», який він придбав десь за півроку до цього. Сам момент викрадення велосипеду ні він ні його знайомі не бачили.
		Згідно висновку експерта з оцінки майна від 29.03.2017 року середня залишкова вартість майна складає: гірський велосипед «Fort Exstrasonic», придбаний у 2013 році, бувший у використанні, у справному стані та без пошкоджень, з урахуванням зносу, станом на 25.03.2016 року  2867 грн.
		Із змісту фотознімків, що надані прокурором для дослідження суду вбачається, що на них зображено чоловіка, який знаходиться біля паркану, а також біля велосипедів, які стоять на місці, пристосованому для стоянки велосипедів, при цьому із змісту вказаних фотознімків неможливо однозначно визначити, що на них зображений саме обвинувачений ОСОБА_5 , при цьому останній цей факт заперечує.
		При цьому слід зазначити, що прокурором суду для дослідження не надано докази про те, у який, передбачений КПК України, спосіб, у кого саме та коли було отримано вказані фотокартки, тобто не доведено факт того, що ці докази, були отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому суд визнає вказані докази недопустимими.
		Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 21.03.2017 року останній зазначив, що віг вчинив у м.Кременчук 23.05.2016 року по вул.Бутиріна, 54, біля будинку «Свідків Ієгови», крадіжку велосипеду «Форд».
		Згідно заяви ОСОБА_5 від 22.03.2017 року, останній зазначив, що на початку 2014 року по оголошенню орендував кімнату у приватному будинку на Крюківській території і вчинив з неї крадіжку ноутбуку, акустичної системи марки «Sven» і телевізора «Рейнфорд», які він продав до ломбарду м.Комсомольськ.
		В свою чергу як встановлено судом, факт викладення майна у потерпілого ОСОБА_6 мав місце не на початку 2014 року, а у листопаді 2014 року.
		Також, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказані заяви були написані ОСОБА_5 після початку досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню.
		В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що вказані заяви він написав перебуваючи в установі виконання покарань під психологічним тиском особи, яка представилась йому працівником поліції, хоч насправді вказаних у заявах злочинів він не вчиняв.
		Відповідно до довідки Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» від 28.11.2018 року №15/06  2/7913 в період з 21.03.2017 року по 23.03.2017 року в умовах Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» ОСОБА_5 ніхто не відвідував.
		В свою чергу, згідно довідки, що складена начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» ОСОБА_13 , ОСОБА_5 22.03.2017 року мав зустріч в умовах Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» з заступником начальника СКП ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 .
		Як вбачається із листа начальника Кременчуцького ВП ГУНП у Полтавській області від 18.12.2018 року та листа т.в.о. начальника відділення поліції №1 Кременчуцького ВП ГУНП у Полтавській області від 15.01.2019 року №551/115/108/03  2019 за наслідками перевірки, яка проведена з приводу заяв ОСОБА_5 про застосування до нього психологічного впливу, підтвердити чи спростувати інформацію надану ОСОБА_5 не виявилось можливим, у зв`язку із наявністю суттєвих протиріч у поясненнях обох сторін.
		Зважаючи на викладене та встановлені судом обставини, добровільність написання вказаних заяв обвинуваченим є сумнівною.
		Крім того, згідно ст.ст.7,18 КПК України одною із засад кримінального провадження є свобода від самовикриття, тобто те, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		В матеріалах справи відсутні відомості про те, що перед складенням вказаних заяв ОСОБА_5 був повідомлений про його право відмовитись від давання пояснень, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, а тому суд визнає ці заяви обвинуваченого ОСОБА_5 від 21.03.2017 року та від 22.03.2017 року недопустимими доказами.
		Відповідно до ст..ст.8, 9 КПК України кримінальне провадженняздійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ст..7 КПК України зміст та формакримінального провадженняповинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до ст..62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Враховуючи викладене,встановлені обставинисправи, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд приходить до висновку, що вказані докази доводять факт того, що 24.11.2014 року з будинку АДРЕСА_2 було викрадено майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 , зокрема цифровий фотоапарат «Canon Power Shot» і ноутбук марки «Asus Х55А», а також доводять факт того, що 23.05.2016 року близько 20 год. поряд з будинком АДРЕСА_3 було викрадено велосипед «Fort», що належить потерпілому ОСОБА_7 .
		Між тим, вказані докази не доводять факт того, що вказане майно, що належить потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , таємно викрав саме обвинувачений ОСОБА_5 . Показання обвинуваченого щодо обставин його перебування у будинку АДРЕСА_2 та твердження обвинуваченого про його непричетність до таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належними та допустимими доказами не спростовані.
		За таких обставин, з урахуванням вимог ст..ст.7, 8, 9, 17 КПК України, ст..62 Конституції України, суд приходить до висновку, що оскільки надані прокурором суду на дослідження та безпосередньо досліджені судом докази не доводять винуватість ОСОБА_14 поза розумним сумнівом у висунутому останньому обвинуваченні за ст.185 ч.2 КК України, тобто прокурором не доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_5 24.11.2014 року та 23.05.2016 року таємно викрав майно, що належить, відповідно, потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно визнати невинуватим по пред`явленому обвинуваченню та виправдати.    
		 
		Керуючись ст..ст.368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Обвинуваченого ОСОБА_5 визнати невинуватим по обвинуваченню у вчиненні злочинів передбачених ст..185 ч.2 КК України та виправдати.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, яка подається через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому і прокурору та надіслати потерпілим, які не були присутніми в судовому засіданні.
		Обвинуваченому, його захиснику та потерпілим роз`яснити їх право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...