Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/5406/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2019. Зареєстровано: 25.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Результат оскарження 18.06.2019 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/752/30/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 752/5406/14-ц 
		Провадження №: 2/752/39/18 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.11.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Плахотнюк К.Г., 
		за участі секретаря судового засідання  Веременко Т.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Диканька», служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміеістрації про поділ майна, що є об»єктом спільної сумсної власності подружжя,
		встановив:
		15.04.2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю з відповідачем ОСОБА_2
		В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що 25.10.2003 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_4. Рішенням суду від 23.01.2014 року їх шлюб з відповідачем ОСОБА_2 розірвано.
		Спірним майном, що є предметом поділу є: трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2, орієнтовна ціна якої 80 000 дол. США, що в національній валюті на час подачі позову відповідало 1 037 600, 00 грн.; автомобіль марки Пежо -2066 2007 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1, орієнтовна вартість якого 6 000, 00 дол. США, що в національній валюті на час подачі позову відповідало 77 820, 00 грн.; частка в статутному капіталі ТОВ «Диканька», котра складала 16 500, 00 грн. та пропорційна частка відповідача в майні ТОВ «Диканька». Через відсутність правовстановчих документів на зазначене майно не могла вказати його реальну вартість.
		Стверджувала про неможливість досягти з відповідачем згоди щодо поділу майна, котре є спільною сумісною власністю, а також з урахуванням того, що відповідач систематично не забезпечував родину, не забезпечив малолітнього сина-інваліда належним місцем для навчання, відпочинку та транспортом. Послалась на наявність в діях відповідача таких обставин, як приховування майна або витрачання його на шкоду інтересам сім»ї, оскільки їй невідомо про місце знаходження спільно придбаного ними автомобіля марки Пежо-2006 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 для інтересів родини та потреб дитини, допускає, що автомобіль відповідачем відчужено без згоди родини, а грошові кошти від продажу використані в особистих інтересах. При розподілі майна також просила суд врахувати, що їх спільна з відповідачем дитина після поділу майна буде проживати з нею, оскльки дитина страждає на тяжку хворобу, має діагноз ДЦП синдром дистонічного тетрапарезу з перевагою ніг в стадії самостійної ходи, в фазі самостійного вставання, вона ж за фахом є лікарем-невропатологом, а тому повністю займається усіма необхідними процедурами та лікуванням дитини.
		Просила: визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2; присудити відповідачу грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2; присудити їй грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Пежо-2006 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 або коштів, отриманих з його відчуження; визнати за нею право власності більше ніж на 1\2 частки відповідача в статутному капіталі ТОВ «Диканька», котра складає 16 500, 00 грн. та більш ніж 1\2 пропорційної частки відповідача в майні ТОВ «Диканька»; присудити їй грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на частку відповідача в статутному капіталі ТОВ «Диканька», котра складає 16 500, 00 грн. та пропорційної частки відповідача в майні ТОВ «Диканька».
		За час перебування справи в провадженні суду, позивачка неодноразово змінювала предмет спору.
		30.03.2016 року представником позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої, з урахуванням підстав для позову, зазначених у первісній позовній заяві представник позивачки просила визнати за ОСОБА_3 право власності на: 2\3 частки квартири АДРЕСА_2; 2/3 частки вартості автомобіля НОМЕР_2 105 120, 00 грн., повна вартість якого 157 680, 00 грн.; 2/3 частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Диканька», що складає 11 000, 00 грн. від частки 16 500, 00 грн.; на 2/3 частки ОСОБА_2 у майні ТОВ «Диканька», а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору.
		У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник заявлені позовні вимоги підтримали. Просили визнати за позивачкою право власності на 2\3 частки від усього належного їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності майна з тих підстав, що вона повністю взяла на себе і виконує обов»язок щодо утримання сина, який є інвалідом, потребує значних фізичних та матеріальних затрат на його лікування та реабілітацію, а також навчання. Відповідач приймає в цьому участь тільки у частині сплати аліментів, а витрати які несе у зв»язку з утриманням сина позивачка значно є більщими ніж розмір аліментів, які сплачує відповідач. Крім того, позивачка та її представник стверджували, що квартира, котра є предметом розподілу складається з трьох кімнат, відповіно з урахуванням частки кожного з батьків їх спільна дитина має бути забезпечена окремою кімнатою для проживання, а відповідач заперечує закріпити за сином таке право власності. Також позивачка у судовому засіданні стверджувала, що відповідач без її згоди на те продав належний їм на праві спільної сумісної власності автомобіль НОМЕР_2, а отриманими грошовими коштами від продажі автомобіля розпорядився на свої власні потреби.
		Представник відповідача, а також сам відповідач категорично заперечували щодо розподілу спільного майна, що було набуте відповідачем та позивачкою під час шлюбу у спосіб визнання за позивачкою права власності на 2\3 частки, стверджували, що відповідач також приймає участь у забезпеченні сина, а та обставина, що позивачка витрачає додаткові кошти на утримання та лікування сина не є підставою для збільшення її частки у праві власності на майно, що є спільною сумісною власністю колишнього подружжя. Також відповідач стверджував, що належний йому та позивачці автомобіль «Пежо-2006» ним було продано за згоди останньої, для чого ОСОБА_3 йому видала довіреність, виручені грошові кошти були витрачені на потреби сім»ї. Довіреність, якою позивачка надала йому право розпоряджатися належним їм автомобілем остання скасувала одразу ж після його продажу.
		Представники третіх осіб ТОВ «Диканька» та Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з»явилися, про його дату, час та місце треті особи повідомлялися належним чином.
		Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надіслала на адресу суду висновок з приводу заявленого спору, відповідно до змісту якого просила суд вирішити питання щодо розподілу майна сторін у справі з урахуванням інтересів дитини ОСОБА_4, у випадку неявки у судове засідання представника, просили вирішувати справу за відсутності останнього з урахуванням зробленого висновку.
		Врахувавщи думку сторін у справі, суд визнав за можливе розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна за відсутності представників третіх осіб ТОВ «Диканька» та Служби у справі дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
		Заслухавши сторони у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.
		Відповідно п.9 роділу ХІII ЦПК України «Перехідні положення» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), дану справу, провадження в якій відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд розглядає за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Правилами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов»язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		За змістом ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. В той же час, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено, що сторони у справі  ОСОБА_3  та ОСОБА_2 з 25.10.2003 року перебували в шлюбі, зареєстрованому 25.10.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_6»янського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 1725 (а.с.7).
		Від цього шлюбу сторони у справі мають сина ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с.8). 
		Рішенням суду від 23.01.2014 року за позовом ОСОБА_3, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.54-57 том №1).
		15.06.2017 року позивачка ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_7, виданим Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 16 червня 2017 року (а.с.39 том №3).
		Судом також встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення НОМЕР_8 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору міни посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02.05.2008 року за номером 4983, та записано в реєстрову книгу № 3539- 166 за реєстровим №45352 09 жовтня 2008 року (том №1 а.с.68).
		За даними технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, квартира складається з трьох кімнат жилою площею 57,0 м.кв., у тому числі: перша кімната - 21,7 м.кв., друга кімната - 17,4 м.кв., третя кімната - 17,9 м.кв. (том №1 а.с. 69-70).
		Як видно зі змісту довідки НОМЕР_9 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України ТОВ «Диканька» , ідентифікаційний код: 35315283, місцезнаходження - АДРЕСА_1, зареєстровано 31.07.2007 року, керівник ОСОБА_2, розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу) 50 000, 00 грн., сформований 31.07.2008 року, засновники: ОСОБА_6 розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн., ОСОБА_2 розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн., ОСОБА_8 розмір внеску до статутного фонду - 17 000, 00 грн. (том №1 а.с. 71,72-73).
		За даними Статуту, ТОВ «Диканька», ідентифікаційний код: 35315283, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Диканька» від 25.07.2011 року, засновниками (учасниками) якого є ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_2, створено з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку, а також задоволення соціально-економічних інтересів учасників товариства та членів його трудового колективу. Майно товариства становлять основні капітали та оборотні кошти, а також інші матеріальні і нематеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Товариство є власником: майна переданого йому засновником і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Джерелами формування майна товариства є: грошові та матеріальні внески учасника до статутного (складеного) капіталу; доходи , одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Вкладом учасника до статутного (складеного) капіталу товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності , цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність) грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад у грошових коштах становить частку учасника у Статутному (складеному) капіталі. Внесення вкладу для статутного (складеного) капіталу підтверджується у відношенні грошових коштів - банківськими документами, майна - актами передачі такого майна на баланс товариства, майнових прав - договорами про передачу таких прав. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає належній експертній перевірці. Частки учасників товариства в статутному (складеному) капіталі розподіляються наступним чином: учасник ОСОБА_8 розмір вкладу до статутного капіталу 17 000, 00 грн., частка 34%; учасник ОСОБА_6 розмір вкладу 16 500, 00 грн., частка 33%; учасник ОСОБА_2, розмір вкладу 16 500, 00 грн,, частка 33%. 
		Регіональний сервісний центр в м. Києві на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомив, що за даними автоматизованої інформаційної системи МВС , 28.12.2012 року автомобіль PEUGEOT 206. номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску був зареєстрований у ВРЕР №11 підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за громадянкою ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_12 від 16.11.2012 року, а 01.06.2013 року знятий з обліку для реалізації у ВРЕР №11 громадянином ОСОБА_2, що діяв в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності серії НОМЕР_11 від 01.06.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Літвінчуком ІА.. 07.06.2013 року у ВРЕР №11, автомобіль PEUGEOT 206 був зареєстрований за громадянином ОСОБА_10 на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_10 від 02.06.2013 року та присвоєно номерний знак НОМЕР_3. 02.10.2013 року зазначений транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації власником у ВРЕР №11. (а.с. 244 том №2).
		Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а статтею 61 цього Кодексу передбачено, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Крім того, правилами ч.3 ст.368 ЦК України також встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, заявлене позивачкою для поділу майно - квартира АДРЕСА_2; автомобіль PEUGEOT 206. номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, а також грошові кошти в розмірі 16 500, 00 грн, внесені ОСОБА_2 в якості вкладу в статутний фонд ТОВ «Диканька», що склали 33% частки статутного фонду цього товариства, були набуті сторонами у справі за час перебування у шлюбі, відповідно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3
		Правилами статтей 63, 70 СК України встановлено, що: дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		Доказів щодо домовленості подружжя ОСОБА_3 про визначення іншого розміру часток на придбане під час шлюбу майно сторонами не надано, шлюбний договір подружжям не укладався.
		То ж, відповідно ст.70 СК України, частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на вказане майно, що заявлено позивачкою для розподілу є рівними.
		Звертаючись до суду з позовом про розподіл майна, позивачка просить збільшити її частку права на кожний об»єкт з майна, що є предметом поділу з урахуванням того, що їх спільна з позивачем дитина є інвалідом, потребує значних фізичних та матеріальних затрат на його лікування та реабілітацію, а також навчання, а відповідач приймає в цьому участь тільки у частині сплати аліментів, витрати, які несе у зв»язку з утриманням сина позивачка значно є більщими ніж розмір аліментів, які сплачує відповідач.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.04.2005 року перебуває під наглядом в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України з діагнозом органічне ураження центральної нервової системи (родова травма, крововилив у ліву лобну частку), виражений атактичний синдром, легка затримка мовленнєвого розвитку. Станом 19.01.2007 року було встановлено діагноз - органічне ураження центральної нервової системи, виражений атактичний синдром, а станом на 2009 рік діагноз - ДЦП (синдром дистонічного тетрапарезу з перевагою ніг, в стадії самостійної ходи, в фазі самостійного вставання. (а.с. 9-15 том №1).
		За даними довідки з місця проживання про склад сім»ї та реєстрацію, виданої 14.09.2016 року ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», у квартирі АДРЕСА_2, зареєстровані та проживають: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_11 (а.с.155 том №3).
		Як видно зі змісту наданих суду позивачкою договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг: №ТЕР 5201 від 24.12.2012 року, №ТЕР 30149 від 18.05.2015 року, №ТЕР 51539 від 24.10.2016 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 було замовлено та отримано спортивно-оздоровчі послуги за кожним договором на дванадцять місяців, вартістю 3 990,00 грн. (том2 а.с.81-82 том №3 а.с.49, 77-92,175-190). 
		За даними виписки з історії хвороби ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданої Міжнародною клінікою відновного лікування (Україна, м. Трускавець), останній з 28.07. по 09.08.2014 року проходив 11-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. Крім того проходив санаторно-курортне лікування в оздоровчому комплексі «Десятка» та санаторії «Райдужний». (том №2 а.с.74-80,84-86,96-97,100-101,144,146-149).
		Витрати на спортивно-оздоровчі послуги, нейрофізіологічну реабілітацію та санаторно-курортне лікування ОСОБА_4 несе позивачка у справі ОСОБА_1
		Відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на користь позивачки на утримання сина в ј частці від доходу ( том №1 а.с.182-183, том №2 а.с. 111-117,192-197, том №3 а.с. 99-102,129-137).
		Отже, судом встановлено, що син сторін у справі ОСОБА_4 з народження страждає на тяжку хворобу, потребує постійного лікування та реабілітації, а обов»язок щодо виховання, лікування та фізичного і духовного розвитку дитини фактично виконує мати, позивачка у справі - ОСОБА_1.
		Станом на час вирішення заявленого позивачкою ОСОБА_1 позову про розподіл майна, що було набуте у спільну сумісну власність з відповідачем ОСОБА_2, їх син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг віку майже тринадцяти років, відповідно для належного створення умов його проживання потребує окремої кімнати.
		Як зазначено судом вище квартира сторін у справі, що є предметом розподілу складається з трьох житлових кімнат площею - 21,7; 17,4; 17,9 м.кв.
		З огляду на стан здоров»я та вік сина сторін у справі, приймаючи до уваги, що обов»язок щодо забезпечення утримання, лікування, реабілітаації та фізичного і духовного розвитку дитини фактично виконує мати, позивачка ОСОБА_1, а також площу та технічну характеристику квартири №45 в житловому будинку №2/1 по вулиці Василя Касіяна у м.Києві, суд приходить до висновку про необхідність, в інтересах сина сторін у справі, відступити від рівності часток співвласників цього нерухомого майна та виділення у власність позивачки 2/3 частки зазначеної квартири.
		На думку суду, такий розподіл квартири, що перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя ОСОБА_4 та фактично використовється ними та їх спільним сином для проживання буде відповідати вимогам ст.ст. 63, 70 СК України та не порушить законних прав та інтересів відповідача ОСОБА_2
		Щодо визнання за позивачкою права власності на 2/3 частки в статутному капіталі ТОВ «Диканька», яка складає 16 500, 00 грн. та 2/3 частки відповіддача у майні товариства, то такі вимоги не можуть бути задоволені судом у повному обсязі, з огляду на наступне.
		Правилами статей 140, 144, 147 ЦК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом; статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів; учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
		Як видно зі змісту Статуту ТОВ «Диканька», що в редакції, затвердженій 25.07.2011 року, яка є в розпорядженні суду, а саме розділу 8: учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у Статутному (складеному) капіталі одному або кільком учасникам товариства. Відчуження учасником своєї частки (її частини) третім особам допускається за згодою інших учасників. ( том №1 а.с.76-96).
		Розділом 6 зазначеного вище статуту встановлено, що посадовими особами органів управління товариства визнаються - директор товариства. Керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор товариства, який є вищою посадовою особою товариства та призначається (обирається) зборами учасників товариства. До компетенції директора товариства віднесено вирішення питань діяльності товариства, за винятком віднесених цим статутом до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних загальним зборам учасників повноважень до компетенції директора. Директор товариства розпоряджається майном та коштами товариства, а також банківськими рахунками товариства в межах встановлених цим статутом та законодавством.
		Заперечуючи проти позову в частині визнання за позивачкою права власності на частку у статутному капіталі, представник відповідача тільки послався на те, що таке майно не може бути предметом поділу відповідно до статтей 57, 61 СК України та ст.52 ЦК України, оскільки не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.61 СК України, об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Згідно з ч.1 ст.190 ЦК України, майном, як особливим обєктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.
		Таким чином, в разі поділу спільного майна подружжя, підлягають поділу не тільки речі, але й майнові права та обов»язки, що є об»єктом права їх спільної сумісної власності.
		Відповідно до ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
		Ст.57 СК України встановлює перелік майна, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя, і цей перелік не містить корпоративних прав.
		Отже, виходячи зі змісту зазначених норм сімейного та цивільного законодавства України, суд не може погодитися з твердженнями відповідача та його представника, що частка у статутному фонду товариства з обмеженою відповідальністю не є спільною сумісною власністю подружжя.
		Крім того, примаючи до уваги положення статті 147 ЦК України у тій частині, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства, та положення статуту ТОВ «Диканька», а також те, що ТОВ «Диканька» було залучено до участі у справі, як третя особа за зявленими позивачкою ОСОБА_1 позовними вимогами до одного з учасників товариства, який водночас є директором цього ж товариства, останнім 12.01.2017 року , як директором ТОВ «Диканька», отримано копію позовної заяви, що підтверджено розпискою на аркуші справи № 208 тому №2. Однак від імені товариства до суду не надійшло будь-яких заперечень щодо заявленого предмету спору, а саме про визнання за позивачкою права власності на належну відповідачу частку статутного фонду ТОВ «Диканька», то суд приходить до висновку, що вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Диканька» підлягають задоволенню.
		У той же час позовні вимоги ОСОБА_1 про визнння за нею права власності на частку ОСОБА_2 у майні ТВ «Диканька», то такі вимоги зхадоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів з приводу того, яке майно входить до складу майна ТОВ «Диканька», яке складає частку учасника цього ж товариства ОСОБА_2 та його вартість.
		Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 2/3 частки вартості автомобіля НОМЕР_4, повна вартість якого становить 157 680, 00 гривень.
		Так, судом встановлено, що подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належав втомобіль автомобіль PEUGEOT 206. номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, право власності на який було зареєстровано на ім»я ОСОБА_3
		01.06.2013 року ОСОБА_3 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (в тому числі продати, при умові сплати всіх податків та плтежів, а також у разі погащення кредиту та всіх платежів по ньому, обміняти, за ціну та на умовах за його розсудом, належним власнику автомобілем марки «PEUGEOT» моделі «206», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Для чого, серед інших прав було надано і право укладати та підписувати будь-які договори, довідки-рахунки, одержувати грошові суми, сплачувати податки та збори. Довіреність видана з правом передоручення, з правом тимчасового виїзду за кордон, строком на три роки, тобто до першого червня 2016 року. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А., записана в реєстрі за № 4483. (том №3 а.с. 103).
		03 червня 2013 року ОСОБА_3 зробила заяву компетентним органам, яка була засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулікаловою І.І, зареєстрована в реєстрі за №582 (том №3 а.с. 107).
		Як видно зі змісту зазначеної заяви, ОСОБА_3 анулювала (скасувала) довіреність видану з питань, пов»язаних з розпорядження транспортним засобом, посвідчену Літвінчуком І.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01.06.2013 року, зареєстровану в реєстрі за №4483 від її ж імені на ім»я ОСОБА_13. У заяві також зазначено, що про скасування довіреності ОСОБА_2 буде повідомлено нею особисто.
		03 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулікаловою І.І. було повідомлено приватного нотаріуса цього ж округу Літвінчук І.А. про припинення дії довіреності посвідченої 01 червня 2013 року за реєстровим №4483, де представником був зазначений ОСОБА_2 Зазначене повідомлення було отримано приватним нотаріусом Літвінчук І.А. 06 червня 2013 року.(том №3 а.с. 106). 
		Судом зазначено вище, що за даними повідомлення Регіонального сервісного центру в м. Києві на виконання ухвали суду про витребування доказів автомобіль 01.06.2013 року знятий з обліку для реалізації у ВРЕР №11 громадянином ОСОБА_2, що діяв в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності серії НОМЕР_11 від 01.06.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Літвінчуком ІА.. 07.06.2013 року у ВРЕР №11, автомобіль PEUGEOT 206 був зареєстрований за громадянином ОСОБА_10 на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_10 від 02.06.2013 року та присвоєно номерний знак НОМЕР_3. 02.10.2013 року зазначений транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації власником у ВРЕР №11. (а.с. 244 том №2).
		Звертаючись до суду з позовом, позивачка стверджувала, що відповідач ОСОБА_2 без її на те згоди розпорядився автомобілем, про що свідчить її заява про відкликання довіреності виданої нею 01.06.2013 року на ім»я ОСОБА_2, яка була зроблена нею уже 03.06.2013 року. Позивачка також стверджувала, що вирученими грошовими коштами від продажу автомобіля відповідач ОСОБА_2 розпорядився на свій розсуд.
		Відповідач ОСОБА_2 стверджував, що розпорядження автомобілем PEUGEOT 206, який перебував у їх з позивачкою спільній сумісній власності вчинив за згодою позивачки, виручені грошові кошти використані в інтересах сім»ї.
		Як видно зі змісту судового рішення про розірвання шлюбу сторін у справі, що було ухвалене Голосіївським районним судом м. Києва 23.01.2014 року, судом в судовому засіданні встановлено, що також визнано сторонами у справі, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не ведуть спільного господарства та мають окремий бюджет.
		Крім того, зі змісту цього ж рішення видно, що: в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 також посилалася на те, що протягом останнього року спільного проживання з відповідачем сім»я фактично розпалася, оскільки відповідач припинив брати участь у веденні домашнього господарства та формуванні сімейного бюджету, грошовими коштами свою сім»ю не забезпечує; допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач пояснював, що купує продукти харчування для сім»ї, самостійно сплачує комунальні послуги за квартиру, в якій проживає з позивачем та їх спільною дитиною та належно виконує свої батьківські обов»язки, зокрема, забезпечує відвідування сином школи та басейну, навчив його читати та грати в шахи, займається разом з останнім фізичними вправами вдома на тренажері, який придбав у зв»язку з фізичними вадами свого сина. Крім того, відповідач вважав, що шлюб себе вичерпав, зазначив, що почуття любові між сторонами втрачено, а також те, що вони мають різні погляди на життя, вважає, що причиною звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом є неповага останньої до нього, а також різні погляди позивача та відповідача на проведення спільного сімейного часу.
		Відповідно до правил ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Наразі, встановлені рішенням суду від 23.01.2014 року, яке набрало законної сили 07.03.2014 року, ухваленим за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу обставини, що сторони у справі не ведуть спільного господарства та мають окремий бюджет, а також за умови, що позивачка стверджувала, що протягом останнього року спільного проживання з відповідачем сім»я фактично розпалась, а відповідач, будучи допитаний у якості свідка, підтвердив, що купує продукти харчування для сім»ї, самостійно сплачує комунальні послуги за квартиру, в якій проживає з позивачем та їх спільною дитиною та належно виконує свої батьківські обов»язки, є підставою для висновку суду, що на час, коли відповідач розпоряджався належним йому та позивачці на праві спільної сумісної власності автомобілем марки PEUGEOT моделі 206, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, сторони не вели спільного господарства, виручені від продажу цього ж автомобіля грошові кошти відповідач не використав в інтересах сім»ї.
		В той же час, заявляючи позовну вимогу про розподіл цього ж транспортного засобу, або ж стягнення грошової компенсації позивачка ОСОБА_1 в установленому законом порядку не надала суду належних та допустимих доказів про вартість автомобіля, а тому за відсутності доказів на підтвердження такої позовної вимоги, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
		З огляду на висновки суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а також вартість майна, на яке визнано за позивачкою право власності на майно, то відповідно до правил ст. 141 ЦПК України, відповідач має відшкодувати позивачці частину понесених судових витрат по сплаті судового збору, а саме в розмірі 1 827, 00 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 52, 140, 144, 147 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 70 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -
		 
		вирішив:
		 
		позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Диканька», служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміеістрації про поділ майна, що є об»єктом спільної сумсної власності подружжя, задовольнити частково.
		        В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_5) право власності на:
		2/3 частки квартири АДРЕСА_2;
		Ѕ частку від належної ОСОБА_13 частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька» (ідентифікаційний код №35315283).
		       В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_13 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_6) право власності на: 
		1/3 частки квартири АДРЕСА_2;
		Ѕ частку від належної ОСОБА_13 частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька» (ідентифікаційний код №35315283).
		Стягнути з ОСОБА_13 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_6) на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
		 
		Суддя                                                        К.Г. Плахотнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...