Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1695/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2019. Зареєстровано: 25.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2019.
Дата набрання законної сили: 19.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  911/1695/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Парфум" (далі - Товариство): Горпинченко Л.В. - адвоката (посвідчення від 20.03.2018); 
		Великоречаніна П.О. - адвокат (посвідчення від 16.04.2018);
		відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" (далі - Завод) - Слесарчука В.М. - адвоката (посвідчення від 08.10.2012 № 322),
		 
		розглянув касаційну скаргу Заводу
		на ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2018 (суддя Кошик А.Ю.) та
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 
		(головуючий  - суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф. і Буравльов С.І.)
		за заявою Товариства про вжиття заходів забезпечення позову
		зі справи № 911/1695/18
		за позовом Товариства
		до Заводу
		про стягнення 3 968    200    грн.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позов було подано про стягнення суми попередньої оплати 3 968    200    грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки оксигенату органічних речовин "Оксор" (далі - Продукція).
		 
		Одночасно з позовом Товариство подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти Заводу у межах суми позовних вимог -  3    968    200    грн., що містяться на банківських рахунках Заводу, в тому числі, але не виключно на відомому заявникові поточному рахунку 26009056107708 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк".
		 
		У подальшому згадану заяву було доповнено, й позивач просив, крім вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог, накласти арешт на майно Заводу: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, смт Кожанка, територія цукрозаводу, будинок 16 (з докладним переліком майна, що входило до складу цього комплексу; далі - Комплекс). 
		 
		Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018: заяву Товариства про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито відповідні заходи, а саме накладено арешт на кошти Заводу, що містяться на банківських рахунках відповідача, в тому числі, але не виключно, на поточному рахунку 26009056107708 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та накладено арешт на майно відповідача - Комплекс; стягувачем визнано Товариство, а боржником - Завод; відповідну ухвалу визначено як виконавчий документ у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		Ухвалу і постанову мотивовано можливістю ускладнення чи навіть унеможливлення виконання судового рішення та повернення позивачеві передплачених коштів у значній сумі. 
		 
		У касаційній скарзі до Верховного Суду Завод, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість згаданих судових рішень, прийняття їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив оскаржувані ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати. Так, за доводами касаційної скарги, судами названих інстанцій:
		- безпідставно взяті до уваги твердження позивача про наявність інших судових справ та значний розмір заборгованості відповідача перед іншими контрагентами;   
		- так само безпідставно взято до уваги твердження позивача про недобросовісне ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань;  
		- помилково взято до уваги посилання позивача на наявні оголошення щодо продажу Комплексу; 
		- не враховано співмірність при вжитті заходів забезпечення позову; 
		- не вирішено питання про зустрічне забезпечення; 
		- не взято до уваги обґрунтування фактичних підстав для забезпечення позову у зв'язку з безпідставністю такого позову. 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу Товариство: зазначає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; просить касаційну скаргу Заводу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 - без змін.
		 
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		 
		Попередніми судовими інстанціями у прийнятті оскаржуваних судових рішень з'ясовано та зазначено, зокрема, що: 
		- 07.01.2015 Товариством (покупець) і Заводом (постачальник) укладено договір поставки Продукції (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а останній - прийняти Продукцію і сплатити її вартість шляхом передоплати;   
		- на виконання Договору покупцем (Товариством) здійснено передоплату Продукції на загальну суму 3    968    200 грн. Однак Завод відповідні кошти не повернув і поставку Продукції у належний строк не здійснив;  
		- Товариство надсилало на адресу Заводу письмову вимогу з питання щодо поставки Продукції або повернення коштів попередньої оплати; однак ні того, ні іншого Завод не здійснив; 
		- Товариство також зазначило, що з інформації, опублікованої на офіційному сайті судової влади України, вбачається, що до Заводу різними суб'єктами господарювання подано низку позовів про стягнення коштів у загальній сумі "практично 15    000    000    грн." Крім того, Товариству стало відомо про те, що Завод не здійснює жодної господарської діяльності, окрім здавання в оренду нерухомого майна, а відтак джерело його доходів є обмеженим;  
		- у мережі Інтернет розміщено оголошення щодо продажу Комплексу, який за своїми характеристиками є ідентичним майну, яке належить Заводу; склад комплексу, який запропоновано до продажу, відповідає майну, зазначеному в інформаційній довідці від 24.07.2018 №131933508.
		 
		Причиною подання касаційної скарги стала незгода Заводу із вжитим господарським судом забезпеченням позову. 
		 
		Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Стаття 137 названого Кодексу містить невичерпний перелік заходів забезпечення позову і припис про те, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
		 
		З огляду на зазначені законодавчі приписи і з'ясувавши на підставі аналізу обставин справи та оцінки наявних у ній доказів, що невжиття заходів, про які просив позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, попередні судові інстанції дійшли висновку про існування підстав для вжиття відповідних заходів. 
		 
		Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається порушень місцевим і апеляційним господарськими судами наведених норм процесуального права. 
		 
		Що ж до доводів скаржника, пов'язаних із встановленням обставин справи та оцінкою (переоцінкою) наявних у ній доказів, то такі доводи (аргументи) не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції з огляду на імперативний припис частини другої статті 300 ГПК України, за яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Цитовані скаржником положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №    16 не містять норм матеріального чи процесуального права, тому посилання на них саме як на норми процесуального права, які (на думку скаржника) порушені судами, не є прийнятним. 
		 
		Обов'язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено. 
		 
		Що ж до зустрічного забезпечення, то законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.  
		 
		Питання, пов'язані з безпідставністю (на думку скаржника) позову та/або пропущенням позовної давності, можливо вирішити лише за результатами розгляду справи по суті, а не в порядку вжиття заходів забезпечення позову. 
		 
		Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови не вбачається. 
		 
		Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що в цілому узгоджуються із застосованими судами попередніх інстанцій нормами процесуального права.
		 
		Питання про розподіл судових витрат зі справи учасниками останньої не порушувалося. 
		 
		Керуючись статтями 301, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд    
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 зі справи № 911/1695/18 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    В. Селіваненко 
		 
		Суддя                                                                                                    І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                    Б. Львов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...