Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5178/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2019. Зареєстровано: 26.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2019 (частково)
Результат оскарження 24.06.2019 Апеляційний суд Чернівецької області: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/725/191/15
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013270050000407

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 725/5178/13-к 
		Номер провадження 1-кп/725/191/15 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.02.2019 Першотравневий районний суд м.Чернівців 
		в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1  
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю прокурора ОСОБА_4 
		захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с.Бобівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, мешканки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, заміжньої, працюючої на посаді завідуючої поліклінічним відділенням та голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України,-
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , молдаванина, громадянина України, уродженця м.Новоселиця, Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, не працюючого, учасника бойових дій, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.2 КК України,-
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , румуна, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , з середньою освітою, одруженого, інваліда ІІІ групи, учасника бойових дій, раніше не судимого,     
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.2 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Досудовим слідством ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою вчинила умисний корисливий злочин при наступних обставинах.
		Так, ОСОБА_8 працюючи завідуючою поліклінічним відділенням обласної комунальної установи (далі, ОКУ) «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», наказом №1 від 02.01.2013року начальника госпіталю призначена головою лікарсько-консультативної комісії (далі, ЛКК). Згідно посадової інструкції, ОСОБА_8 , як голова лікарсько-консультативної комісії, будучи в силу наданих їй повноважень службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, забезпечує планування роботи лікарсько-консультативної комісії госпіталю; інструктаж лікарів з питань експертизи непрацездатності, контроль за рівнем обстеження та лікування хворих; проводить на належному рівні експертизи тимчасової втрати працездатності і своєчасне направлення хворих на медико-соціальні експертні комісії (далі, МСЕК); заповнює медичну документацію у встановленому порядку, а також несе відповідальність за систематичне і якісне ведення медичної документації ЛКК встановленими положенням; якість експертизи непрацездатності, дотримання правил видачі довідок, якість оформлення посильних листків на МСЕК, та виконує інші обов`язки, передбачені її посадовою інструкцією.
		Згідно п.5 «Положення про експертизу тимчасової непрацездатності», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року, встановлений порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності за рівнями, зокрема повноваження лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров`я, які вирішують питання про направлення на МСЕК на огляд або консультацію.
		Відповідно до п.4 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення групи інвалідності», затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, лікарсько-консультативна комісія лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення групи інвалідності на огляд комісії за формою, встановленою МОЗ.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 затверджено первинну облікову документацію за формою №088/о «Направлення на медико-соціальну експертну комісію», а також інструкцію щодо заповнення вказаної форми. Відповідно до Інструкції, форма №088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорону здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціальну експертну комісію.
		Таким чином, ОСОБА_8 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а направлення на медико-соціальну експертну комісію за Формою №088/о офіційним документом який надає право на огляд у МСЕК з метою встановлення групи інвалідності.
		В період часу з 18.03.2013 року по 01.04.2013 року ОСОБА_9 , який виконував обов`язки військової служби в Республіці Афганістан у 1983-1985 роках, перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни» з діагнозом: хронічний гепатит, змішаної етіології, малоактивний субкомпенсований, загострення. У зв`язку з цим, ОСОБА_9 , вважаючи, що на підставі наявного у нього захворювання, рішенням медико-соціальної експертної комісії йому може бути встановлено групу інвалідності, усвідомлюючи, що може бути оглянутий МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності на підставі посильних документів та направлення лікарсько-консультативної комісії та достовірно знаючи, що головою вказаної комісії є ОСОБА_8 , вирішив надати їй хабара у вигляді грошових коштів в сумі 5000 гривень за підготовку нею посильних документів та направлення ЛКК на МСЕК для встановлення групи інвалідності.
		З цією метою, під час лікування у терапевтичному відділенні госпіталю, наприкінці березня 2013 року, ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що попереднім рішенням МСЕК від 05.11.2012року, йому було відмовлено у встановленні групи інвалідності, бажаючи повторно бути оглянутим МСЕК з метою встановлення йому групи інвалідності та отримання у зв`язку з цим пільг і переваг, звернувся з приводу підготовки посильних документів та отримання направлення ЛКК до голови комісії ОСОБА_8 , в якої отримав рекомендації щодо проходження необхідних медичних обстежень та підготовки посильних документів.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на давання хабара, ОСОБА_9 , без попередньої домовленості щодо давання хабара, близько 10 год. 01 квітня 2013 року, зайшов до службового кабінету ОСОБА_8 , що знаходиться в приміщенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», що по АДРЕСА_4 . Перебуваючи у службовому кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , усвідомлюючи що ОСОБА_8 , як голова лікарсько-консультативної комісії наділена повноваженнями щодо підготовки та перевірки якості посильних документів та видачі направлення ЛКК на МСЕК, бажаючи повторно пройти огляд в МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності, розуміючи, що підставою одержання направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, усвідомлюючи можливу недостатність цих ознак для отримання направлення, передав ОСОБА_8 хабара у вигляді грошових коштів в сумі 5000 гривень за видачу останньою направлення на МСЕК та перевірки і підготовки посильних документів.
		У свою чергу, ОСОБА_8 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про бажання ОСОБА_9 повторно пройти огляд на МСЕК з метою встановлення групи інвалідності, усвідомлюючи, що останній передає їй грошові кошти в сумі 5000 гривень в якості хабара за виконання нею дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку та перевірку якості посильних документів, а також за видачу направлення на МСЕК за встановленою формою №088/о, а також достовірно знаючи про попереднє рішення МСЕК від 05.11.2012року про відмову у встановленні групи інвалідності ОСОБА_9 та можливу недостатність в останнього ознак для встановлення групи інвалідності, прийняла від ОСОБА_9 в якості хабара грошові кошти в сумі 5000 гривень, чим протиправно поліпшила своє матеріальне становище.
		Крім цього, ОСОБА_8 , будучи головою лікарсько-консультативної комісії ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в силу займаної посади будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, повторно, одержала хабара в сумі 2000 гривень від учасника бойових дій ОСОБА_10 , за наступних обставин.
		В період часу з 18.03.2013 року по 03.04.2013 року ОСОБА_10 , який виконував обов`язки військової служби в Республіці Афганістан у 1980-1981 роках, перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з діагнозом: наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми з вираженими цефалгіями, помірним гіпертензивним синдромом, невротичним та вестибуло-атактичним синдромом. Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 31.03.2004 року ОСОБА_10 встановлено 3 групу інвалідності терміном в один рік з необхідністю щорічного обстежуватись у МСЕК для продовження встановленої йому групи інвалідності. Востаннє, рішенням МСЕК від 03 травня 2012 року ОСОБА_10 продовжено групу інвалідності до 01 червня 2013 року та встановлено дату чергового огляду у травні 2013 року.
		У зв`язку із закінченням терміну інвалідності, ОСОБА_10 розуміючи, що на підставі наявного у нього захворювання, рішенням медико-соціальної експертної комісії йому може бути продовжено групу інвалідності на рік, усвідомлюючи, що може бути оглянутий МСЕК на предмет продовження групи інвалідності на підставі посильних документів та направлення лікарсько-консультативної комісії та достовірно знаючи, що головою вказаної комісії є ОСОБА_8 , вирішив надати їй хабара у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень за підготовку посильних документів та направлення ЛКК на МСЕК за встановленою формою №088/о для продовження групи інвалідності.
		З цією метою, під час лікування у неврологічному відділенні госпіталю, наприкінці березня 2013 року, ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що термін встановленої йому інвалідності закінчується 01 червня 2013 року, бажаючи бути оглянутим МСЕК на предмет продовження йому групи інвалідності, звернувся з приводу підготовки посильних документів та отримання направлення ЛКК до голови комісії ОСОБА_8 , в якої отримав рекомендації щодо проходження необхідних медичних обстежень та підготовки посильних документів.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на давання хабара, ОСОБА_10 , без попередньої домовленості щодо давання хабара, близько 13 год. 02 квітня 2013 року, зайшов до службового кабінету ОСОБА_8 , що знаходиться в приміщенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», що по АДРЕСА_4 . Перебуваючи у службовому кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 , як голова лікарсько-консультативної комісії наділена повноваженнями щодо підготовки та перевірки якості посильних документів та видачі направлення ЛКК на МСЕК, бажаючи пройти огляд в МСЕК на предмет продовження групи інвалідності, передав ОСОБА_8 хабара у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень за видачу останньою направлення ЛКК на МСЕК та підготовки і перевірки якості посильних документів.
		У свою чергу, ОСОБА_8 , будучи головою лікарсько-консультативної комісії, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про бажання ОСОБА_10 пройти огляд на МСЕК з метою продовження групи інвалідності, усвідомлюючи, що останній передає їй грошові кошти в сумі 2000 гривень в якості хабара за виконання нею дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку та перевірку якості посильних документів, а також за видачу направлення за встановленою формою №088/о на медико-соціальну експертну комісію, прийняла від ОСОБА_10 в якості хабара грошові кошти в сумі 2000 гривень, чим протиправно поліпшила своє матеріальне становище.
		Крім цього, ОСОБА_8 , будучи головою лікарсько-консультативної комісії ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в силу займаної посади будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, повторно, одержала хабара в сумі 5000 гривень від учасника бойових дій ОСОБА_11 , за наступних обставин.
		В період часу з 05.03.2013 року по 21.03.2013року ОСОБА_11 , який виконував обов`язки військової служби в Республіці Афганістан у 1982-1984 роках, перебував па стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни» з діагнозом: посттравматичний лівобічний брахіоплексіт з вираженим млявим парезом. У зв`язку з цим, ОСОБА_11 вважаючи, що на підставі наявного у нього захворювання, рішенням медико-соціальної експертної комісії йому може бути встановлено групу інвалідності, усвідомлюючи, що може бути оглянутий МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності на підставі посильних документів та направлення лікарсько-консультативної комісії та достовірно знаючи, що головою вказаної комісії є ОСОБА_8 , вирішив звернувся до останньої з приводу одержання направлення ЛКК на МСЕК та підготовку і перевірку якості посильних документів для встановлення групи інвалідності.
		З цією метою, по закінченню лікування у неврологічному відділенні госпіталю, в 20-х числах березня 2013 року, ОСОБА_11 , бажаючи бути оглянутим МСЕК на предмет встановлення йому групи інвалідності, звернувся до ОСОБА_8 з приводу отримання рекомендації щодо проходження необхідних медичних обстежень, підготовки і перевірки якості посильних документів та отримання направлення ЛКК на МСЕК. Однак, голова лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_8 , розуміючи значимість займаної нею посади, її статусність та можливості; вагомість цієї посади у сприйнятті ОСОБА_11 та мету, яку переслідує останній, повторно, на грунті виниклого умислу, спрямованого на одержання хабара, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що в приміщенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», що по вул. Фастівській, 20 в м. Чернівці пред`явила незаконну вимогу ОСОБА_11 щодо передачі їй хабара у сумі 5000 гривень, шляхом написання вказаної суми коштів на аркуші паперу та пред`явлення його останньому.
		У свою чергу ОСОБА_11 , розуміючи, що ОСОБА_8 пред`явила йому незаконну вимогу щодо передачі їй грошових коштів в сумі 5000 гривень в якості хабара за видачу направлення ЛКК на МСЕК а також за підготовку і перевірку посилочних документів, був змушений погодитись на протиправну вимогу останньої з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, що могло виразитись у вчиненні ОСОБА_8 дій спрямованих на визнання недостатності ознак хвороби ОСОБА_11 для встановлення йому групи інвалідності.
		У подальшому, ОСОБА_11 , на виконання попередньої домовленості, щодо передачі хабара, близько 15 год. 25 хв. 02 квітня 2013 року, зайшов до службового кабінету ОСОБА_8 , що знаходиться в приміщенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», що по АДРЕСА_4 . Перебуваючи у службовому кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , усвідомлюючи що ОСОБА_8 , як голова лікарсько-консультативної комісії наділена повноваженнями щодо підготовки та перевірки якості посильних документів та видачі направлення ЛКК на МСЕК, бажаючи пройти огляд в МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності, розуміючи, що підставою одержання направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, передав ОСОБА_8 хабара у вигляді грошових коштів в сумі 5000 гривень за видачу останньою направлення на МСЕК та перевірки і підготовки посильних документів.
		У свою чергу, ОСОБА_8 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про бажання ОСОБА_11 пройти огляд на МСЕК з метою встановлення групи інвалідності, усвідомлюючи, що останній передає їй грошові кошти в сумі 5000 гривень в якості хабара за виконання нею дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку та перевірку якості посильних документів, а також за видачу направлення ЛКК на МСЕК за встановленою формою №088/о, з метою убезпечення себе від викриття, надала ОСОБА_11 папку з його медичною карткою, куди останній поклав гроші кошти в сумі 5000 гривень, таким чином прийнявши від ОСОБА_11 в якості хабара грошові кошти в сумі 5000 гривень, чим протиправно поліпшила своє матеріальне становище.
		Таким чином, ОСОБА_8 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (в редакції від 07.04.2011 року), тобто в одержанні хабара за кваліфікуючими ознаками, а саме: одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, у значному розмірі, повторно, поєднане з вимаганням хабара. 
		Крім цього, ОСОБА_9 , будучи учасником бойових дій в Республіці Афганістан у 1983-1985 роках, виявивши бажання отримати групу інвалідності у зв`язку з наявним захворюванням, надав хабар голові лікарсько-консультаційній комісії ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 , за наступних обставин.
		В період часу з 18.03.2013року по 01.04.2013року ОСОБА_9 , який виконував обов`язки військової служби в Республіці Афганістан у 1983-1985 роках, перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни» з діагнозом: хронічний гепатит, змішаної етіології, малоактивний субкомпенсований, загострення. У зв`язку з цим, ОСОБА_9 , вважаючи, що на підставі наявного у нього захворювання, рішенням медико-соціальної експертної комісії йому може бути встановлено групу інвалідності, усвідомлюючи, що може бути оглянутий МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності на підставі посильних документів та направлення лікарсько-консультативної комісії та достовірно знаючи, що головою вказаної комісії є ОСОБА_8 , вирішив надати їй хабара у вигляді грошових коштів в сумі 5000 гривень за підготовку посильних документів та направлення ЛКК на МСЕК для встановлення групи інвалідності.
		З цією метою, під час лікування у терапевтичному відділенні госпіталю, наприкінці березня 2013 року, ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що попереднім рішенням МСЕК віл 05.11.2012року, йому було відмовлено у встановленні групи інвалідності, бажаючи повторно бути оглянутим МСЕК з метою встановлення йому групи інвалідності, звернувся з приводу підготовки посильних документів та отримання направлення ЛКК до голови комісії ОСОБА_8 , в якої отримав рекомендації щодо проходження необхідних медичних обстежень та підготовки посильних документів.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на давання хабара, ОСОБА_9 без попередньої домовленості щодо давання хабара, близько 10 год. 01 квітня 2013 року, зайшов до службового кабінету ОСОБА_8 , що знаходиться в приміщенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», що по АДРЕСА_4 . Перебуваючи у службовому кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою дачі хабара, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 , як голова лікарсько-консультативної комісії наділена повноваженнями щодо підготовки та перевірки якості посильних документів та видачі направлення ЛКК на МСЕК, бажаючи повторно пройти огляд в МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності, розуміючи, що підставою одержання направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, усвідомлюючи можливу недостатність цих ознак для отримання направлення, передав ОСОБА_8 хабара у вигляді грошових коштів в сумі 5000 гривень за видачу останньою направлення ЛКК на МСЕК та перевірки і підготовки посильних документів.
		У свою чергу, ОСОБА_8 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про бажання ОСОБА_9 повторно пройти огляд на МСЕК з метою встановлення групи інвалідності, усвідомлюючи, що останній передає їй грошові кошти в сумі 5000 гривень в якості хабара за виконання нею дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку та перевірку якості посильних документів, а також за видачу направлення на МСЕК за встановленою формою №088/о на медико-соціальну експертну комісію, а також достовірно знаючи про попереднє рішення МСЕК від 05.11.2012року про відмову у встановленні групи інвалідності ОСОБА_9 та можливу недостатність в останнього ознак для встановлення групи інвалідності, прийняла від ОСОБА_9 в якості хабара грошові кошти в сумі 5000 гривень, чим протиправно поліпшила своє матеріальне становище.
		Таким чином, ОСОБА_9 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України (в редакції КК України від 07.04.2011 року), тобто давання хабара.
		Крім цього, ОСОБА_10 , будучи учасником бойових дій в Республіці Афганістан у 1980-1981 роках, виявивши бажання продовжити групу інвалідності у зв`язку з наявним захворюванням, надав хабар голові лікарсько-консультаційній комісії ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 , за наступних обставин.
		В період часу з 18.03.2013 року по 03.04.2013 року ОСОБА_10 , який виконував обов`язки військової служби в Республіці Афганістан у 1980-1981 роках, перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ОКУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з діагнозом: наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми з вираженими цефалгіями, помірним гіпертензивним синдромом, невротичним та вестибуло-атактичним синдромом. Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 31.03.2004 року ОСОБА_10  встановлено 3 групу інвалідності терміном в один рік з необхідністю щорічного обстежуватись у МСЕК для продовження встановленої йому групи інвалідності. Востаннє, рішенням МСЕК від 03 травня 2012 року ОСОБА_10  продовжено групу інвалідності до 01 червня 2013 року та встановлено дату чергового огляду у травні 2013 року.
		У зв`язку із закінченням терміну інвалідності, ОСОБА_10 , розуміючи, що на підставі наявного у нього захворювання, рішенням медико-соціальної експертної комісії йому може бути продовжено групу інвалідності на рік, усвідомлюючи, що може бути оглянутий МСЕК на предмет продовження групи інвалідності на підставі посильних документів та направлення лікарсько-консультативної комісії та достовірно знаючи, що головою вказаної комісії є ОСОБА_8 , вирішив надати їй хабара у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень за підготовку посильних документів та направлення ЛКК на МСЕК за встановленою формою №088/о для продовження групи інвалідності.
		З цією метою, під час лікування у неврологічному відділенні госпіталю, наприкінці березня 2013 року, ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що термін встановленої йому інвалідності закінчується 01 червня 2013 року, бажаючи бути оглянутим МСЕК на предмет продовження йому групи інвалідності, звернувся з приводу підготовки посильних документів та отримання направлення ЛКК до голови комісії ОСОБА_8 , в якої отримав рекомендації щодо проходження необхідних медичних обстежень та підготовки посильних документів.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на давання хабара, ОСОБА_10 , без попередньої домовленості щодо давання хабара, близько 13 год. 02 квітня 2013 року, зайшов до службового кабінету ОСОБА_8 , що знаходиться в приміщенні ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної Війни», що по АДРЕСА_4 . Перебуваючи у службовому кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 , як голова лікарсько-консультативної комісії наділена повноваженнями щодо підготовки та перевірки якості посильних документів та видачі направлення ЛКК на МСЕК, бажаючи пройти огляд в МСЕК на предмет продовження групи інвалідності, передав ОСОБА_8 хабара у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень за видачу останньою направлення на МСЕК та перевірки і підготовки посильних документів. 
		У свою чергу, ОСОБА_8 , будучи головою лікарсько-консультативної комісії, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про бажання ОСОБА_10 пройти огляд на МСЕК з метою продовження групи інвалідності, усвідомлюючи, що останній передає їй грошові кошти в сумі 2000 гривень в якості хабара за виконання нею дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку та перевірку якості посильних документів, а також за видачу направлення за встановленою формою №088/о на медико-соціальну експерту комісію, прийняла від ОСОБА_10 в якості хабара грошові кошти в сумі 2000 гривень, чим протиправно поліпшила своє матеріальне становище.
		Таким чином, ОСОБА_10 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України (в редакції КК України від 07.04.2011 року), тобто давання хабара.
		Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Таким чином, доводи сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості  ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів що їм інкримінуються суд вважає необґрунтованими, зважаючи на такі підстави. 
		Допитана в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення обвинувачена ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала повністю. Суду пояснила, що працює в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, в м.Чернівці на посаді завідуючої поліклініки та виконує обов`язки голови ЛКК. Її робоче місце знаходиться в кабінет Госпіталю, який закріплений за нею у відповідності до посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням, сторонні особи не мають доступу до її кабінету без її відома, у кабінеті зберігаються її особисті речі. Саме в цьому кабінеті був проведений огляд місця подій та її затримання 02.04.2013 року.
		Пояснила, що у випадках із хворими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вирішувалось питання про експертизу втрати життєдіяльності, оскільки вказані хворі були непрацюючими. Поняття експертизи тимчасової непрацездатності та експертизу втрати життєдіяльності не є тотожними. Групи інвалідності призначається не ЛКК, а МСЕК. При цьому, ЛКК госпіталю здійснює лише технічні, консультативні, дорадчі функції як по відношенню до пацієнтів, так і по відношенню до лікарів закладу охорони здоров`я. Рішення про направлення хворого на МСЕК приймається не нею особисто, а колегіально, позиція голови ЛКК не має вирішального значення. Голова ЛКК самостійно не видає направлень на МСЕК. Рішення ЛКК про направлення хворого на МСЕК (оформлення бланку-направлення) не є вирішальним для МСЕК при вирішенні питань встановлення чи продовження групи інвалідності. 
		Посада «голови ЛКК» не передбачена нормативно як професія чи класифікована посада, не передбачена штатним розписом госпіталю, не вноситься до трудової книжки, за виконання функцій голови ЛКК їй не виплачувались будь-які заохочення. Члени ЛКК не є підпорядкованими голові ЛКК. 
		Щодо епізодів обвинувачення з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 показала суду, що отримала від них грошові кошти не у якості хабара, а у якості благодійної допомоги поліклінічному відділенню госпіталю. У зв`язку із чим не витратила їх на власний розсуд, зберігала ці грошові кошти не у власному гаманці, а разом із благодійною допомогою, яку надав ще у січні 2013 свідок сторони обвинувачення ОСОБА_12 . 
		ОСОБА_9 не міг передавати їй грошові кошти за виконання якихось дій в його інтересах з його медичними документами, оскільки, фактично, він навіть не звернувся із вказаним питанням до ЛКК і його медичних документів у розпорядженні ОСОБА_8 не було.
		У ОСОБА_10 не було потреби передавати їй неправомірну винагороду за будь-яке сприяння у оформленні документів, оскільки він вже багато разів оглядався на МСЕК, знав всю процедуру, знав які документи йому необхідно і повністю збирав їй самостійно. Також йому не було потреби пришвидшувати ці процеси, оскільки група в нього закінчувалась 01.06.2013 року і було більш ніж достатньо часу (два місяці), оскільки подати документи він мав до 01.06.2013 року.
		Повідомила суду, що не давала дозволу на проникнення в її службовий кабінет, а також що слідчий ОСОБА_13 відмовив їй у її праві на захист, коли вона вимагала залучити адвоката.
		Також обвинувачена ОСОБА_8 повідомила суду про недостатність бюджетного фінансування госпіталю і про практику отримання нею як завідуючою поліклінічним відділенням та іншими керівниками структурних підрозділів благодійної допомоги від пацієнтів, яка у подальшому оформлювалась належним чином через бухгалтерію. Прямої заборони на отримання грошових коштів та матеріальних цінностей працівниками Госпіталю до 18.03.2014 року не було.
		Щодо епізоду обвинувачення із ОСОБА_11 повідомила суду, що зі сторони ОСОБА_11 та, можливо, правоохоронних органів в її адресу мала місце провокація.
		ОСОБА_11 звернувся до неї на початку березня 2013 року і повідомив, що вважає, що в нього є підстави для отримання групи інвалідності. Вона оглянула надані ним документи, надала йому вичерпні рекомендації щодо обстеження, лікування, діагностики  на підставі результатів яких його зможе оглянути МСЕК.
		ОСОБА_11 лікувався на стаціонарі, паралельно відбувалась підготовка і збирання необхідних для огляду МСЕК документів за її рекомендаціями. Коли ОСОБА_11 закінчував лікування в стаціонарі, 19.03.2013 року він надав їй на огляд зібрані документи. Як голова ЛКК вона оцінила їх і надала додаткові рекомендацій. Вказані рекомендації він почав виконувати 20.03.2013 року оформлюючи додаток до посильного листа. Наданий їй ОСОБА_11 бланк направлення на МСЕК не був заповнений лікуючим лікарем, як того вимагає законодавство, проте вона не відмовила йому у прийнятті документів з цієї підстави. У одній із попередніх розмов із нею ОСОБА_11 повідомив, що він вдячний за таке ставлення до нього зі сторони лікарів і що він хотів би якось допомогти госпіталю.
		Обвинувачена наполягала на тому, що ніколи не повідомляла ОСОБА_11 та ні кому іншому у жодний спосіб про необхідність передачі їй будь-яких грошових коштів за будь що. Вона без будь-яких грошових коштів вже на той момент виконала всі функції. Остання її зустріч з ОСОБА_11 до дня її затримання відбулась не за 2-3 дні, як вказав ОСОБА_11 , а саме 28.03.2013 року  коли він приніс їй отриману 27.03.2013 року довідку з військкомату. В цей же день, 28.03.2013 року вона повідомила ОСОБА_11 про те, що ЛКК буде сформоване направлення на МСЕК і він отримає письмовий виклик саме від МСЕК. На той момент ОСОБА_11 вже був оглянутий всіма членами ЛКК і не було необхідності його викликати на засідання ЛКК. Саме тому вона не могла зрозуміти причини з`явлення ОСОБА_11 у її робочому кабінеті 02.04.2013 року, але у розмові запевнила його у тому, що він отримає виклик від МСЕК поштою, що і цікавило ОСОБА_11 .
		Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.369 ч.2 КК України не визнав, на підставі ст.. 63 Конституції України відмовився давати суду покази.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.369 ч.2 КК України не визнав. Суду показав, що неодноразово проходив курс лікування у вищевказаному госпіталі. Зокрема, у період з 2002 року він працював в Іспанії та приїздив у відпустку та лікувався в госпіталі. Грошові кошти ОСОБА_8 надав як благодійний внесок на потреби госпіталю. Хабар ОСОБА_8 не давав. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що є лікарем-терапевтом та працює завідуючою поліклініки в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, з 2012 року є головою ЛКК. Свідок повідомила, що на початку 2013 року до складу ЛКК входили: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_8 . Крім того, вказала, що ЛКК групу інвалідності не визначає, її функцією є здійснення комплексного обстеження хворих, які йдуть на обстеження до спеціалістів, після чого самі приносять їм необхідні документи обстеження. Діагноз хворого погоджується з комісією, не обов?язково з головою ЛКК, після чого заповнюються відповідні документи і бланки. Однак, вони ніколи не відмовляли хворим направити їх на МСЕК, а особисто вона, як голова ЛКК, не вправі направити рішення комісії на МСЕК. Члени комісії ЛКК не спроможні впливати на швидкість проходження хворим обстеження іншим спеціалістами. Комісія подає документи хворих, а на яку дату викликати останніх вирішує МСЕК, її рішення не є вирішальним для МСЕК. ОСОБА_8 з приводу прискорення та оформлення документів окремих хворих з метою направлення їх на МСЕК до неї не зверталась. Водночас зазначила, що члени комісії ЛКК є підпорядкованими голові ЛКК тільки в організаційному плані, однак не підпорядковуються при прийнятті рішення, кожен з них самостійно відповідає за поставлений ним діагноз. 
		Свідок ОСОБА_16 суду показав, що працює лікарем-хірургом та приблизно з 1995-1996 років входить до складу ЛКК Чернівецького обласного госпіталю інвалідів Вітчизняної війни. Основною метою ЛКК є визначення патології, призначення видів обстеження і спеціалістів, до яких потрібно в подальшому звернутись. Водночас кожним лікарем визначається патологія відповідно до його спеціалізації, що є інвалідізуючою. Комісія має відповідні протоколи обстеження та лікування, методику дослідження визначення патології. Адміністрацією госпіталю прийнято відповідний наказ, яким визначено склад комісії. В разі відсутності відповідних спеціалістів поміж членів ЛКК, комісія рекомендує хворому пройти обстеження в обласного лікаря. Висновок ЛКК підписують всі члени комісії. Зазначав, що ОСОБА_8 з приводу прискорення оформлення документів окремих хворих з метою направлення їх на МСЕК до нього не зверталась і не могла цього зробити, оскільки рішення комісії є колегіальне, вони підпорядковуються голові тільки в питаннях організації роботи ЛКК, а на заключення лікарів-членів комісії голова впливати не може. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , суду показав, що працює в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни лікарем-невропатологом, раніше був членом ЛКК, однак в даний час ним не є. Зазначив, що ЛКК складається з лікарів, надає консультаційну допомогу та перелік висновків та заключень, уточнює діагноз, пише рекомендації для направлення хворих на обстеження. Однак, хворий самостійно збирає відповідні документи. До складу ЛКК входять: терапевт, хірург та невропатолог. Засідання ЛКК проводиться на території поліклініки, при цьому кожен лікар по своїй спеціалізації визначає ступінь хворого методом обговорення в присутності пацієнта. Рішення про направлення хворого на МСЕК приймається колегіально, підтвердженням чого є підписи членів ЛКК. Голова ЛКК ОСОБА_8 не зверталась до нього з проханням про прискорення оформлення документів на МСЕК відносно ОСОБА_11 , а так само і відносно інших хворих. Комісія не спроможна пришвидшувати чи сповільнювати можливість отримання хворим відповідного документу, сприяти цьому. Все залежить від хворого, наскільки оперативно він сам збере документи. Також вказував, що не пам?ятає щоб хтось із пацієнтів наполягав на пришвидшенні оформлення документів, йому не відома практика зворотнього зв?язку між МСЕК і ЛКК. 
		Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що періодично лікується в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни. Отримав третю групу інвалідності за рішенням МСЕК в м.Дніпропетровську. Особисто знайомий з ОСОБА_8 , будь-яких коштів за сприяння у направленні документів та МСЕК він їй не давав, знає її як порядну людину. Одночасно не заперечував тієї обставини, що інколи надавав благодійні кошти на потреби госпіталю, оскільки бачив що госпіталь дійсно потребує ремонтних робіт. Кошти на благодійність дав саме ОСОБА_8 , оскільки вона там працює, хоча вона й наполягала на надання цих коштів через касу. Крім того вказував,що в подальшому, коли проходив стаціонарне лікування, бачив, що ремонтні роботи дійсно проводилися. 
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що в 2013 році працював начальником ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни». ОСОБА_8 була завідуючою поліклінічним відділенням госпіталю. До її повноважень, як голови ЛКК, входило: збір документації, огляд хворих, подача документів на МСЕК. Всі свої рішення комісія приймає разом з головою ЛКК, голова несе відповідальність за роботу ЛКК, самостійно рішення голова не приймає. При цьому голова чи члени ЛКК не можуть пришвидшити направлення на МСЕК. Якщо хворий бажав надати спонсорську допомогу її можна було оформити через бухгалтерію. Під час затримання обвинуваченої він перебував на роботі, однак на місці затримання не був та нічого не бачив. Йому нічого не відомо про взаємовідносини ОСОБА_8 з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та надання ними благодійної допомоги госпіталю.
		Свідок ОСОБА_19 , в судовому засіданні пояснила, що з 1998 року працює головним бухгалтером ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни». До її обов?язків входить контроль за фінансуванням як бюджетних, так і спеціальних фондів. Фінансування здійснюється згідно кошторису за рахунок кошторису. Водночас є рахунок для благодійних внесків. Однак, даного фінансування недостатньо на придбання матеріалів і проведення ремонтних робіт. У 2013 році при бажанні надати благодійну допомогу госпіталю, благодійник після написання заяви на що саме дає кошти відносив їх в банк для зарахування на відповідний рахунок. У 2014 році був визначений порядок надання благодійних внесків. До 2014 року працівники госпіталю могли прийняти кошти від благодійників і самі написати заяву на придбання матеріалів для ремонту. ОСОБА_8 часто була благодійником. Тобто до 2014 року не було нормативно-правового акту, який би регулював порядок внесення благодійних внесків, працівники могли прийняти кошти від благодійників і самі написати заяву на придбання матеріалів для ремонту.
		Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що ОСОБА_9 є її сином, на підставі ст.63 Конституції України відмовилась давати суду покази.
		Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що є дружиною ОСОБА_10 , на підставі ст.63 Конституції України відмовилась давати суду покази.
		Аналізуючи покази вищевказаних осіб, суд приходить до висновку, що вони не суперечать один одному, узгоджуються між собою та, на думку суду, є достовірними.
		Даючи оцінку кваліфікації дій ОСОБА_8 , органом досудового слідства за ч.3 ст.368 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) тобто в одержанні хабара за кваліфікуючими ознаками, а саме: одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, у значному розмірі, повторно, поєднане з вимаганням хабара, а також кваліфікацію дій кожного з них ОСОБА_22 та  ОСОБА_10 за ч.2 ст.369 КК України (в редакції від 07.04.2011 року), тобто давання хабара, суд враховує положення ч.2 ст.4 та ч.2 ст.5 КК України, відповідно до яких злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення злочину. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Як вбачається з матеріалів справи і показів свідків, обвинувачена не була службовою особою, у неї не було організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків; «посада голови ЛКК» не є професією чи посадою, а є позаштатною одиницею; не вноситься в трудову книжку; наявна посадова інструкція голови ЛКК є виключною добровільною ініціативою самої обвинуваченої а не нормативно-обов`язковим документом; за виконання функції голови ЛКК не передбачено жодних матеріальних заохочень, а за невиконання  стягнень. 
		З проаналізованих судом письмових доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, не вбачається наявності в обвинуваченої ОСОБА_8 таких організаційно-розпорядчих обов`язків, в силу яких вона була б уповноважена самостійно вирішувати питання оформлення та направлення медичних документів хворих на медико-соціальну експертну комісію, зокрема з: 
		- наказу №227 від 19.12.1991 року, відповідно до якого лікаря-терапевта ОСОБА_8 з 20.12.1991 року було переведено постійно на посаду завідуючої поліклінікою (а.с.95 т.5);
		- посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням обласного госпіталю для інвалідів війни, з якої вбачається, що завідуючий поліклінікою здійснює безпосереднє керівництво діяльністю підпорядкованого йому медичного персоналу, всією діагностичною, лікувально-профілактичною та адміністративно-господарською роботою відділення і несе персональну відповідальність за її ефективність та результати (а.с.98-103 т.5);
		- наказу 1§54 від 02.01.2013 року, відповідно до якого було затверджено склад ЛКК госпіталю у кількості п`яти осіб. На ОСОБА_8 було покладено обов`язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» ( а.с.187 т.7);
		- посадової інструкції голови ЛКК, якою визначенні завдання та повноваження голови ЛКК, це зокрема: планування роботи ЛКК госпіталю, інструктаж лікарів з питань експертизи непрацездатності, контроль за рівнем обстеження та лікування хворих, проведення на належному рівні експертизи тимчасової втрати працездатності і своєчасне направлення хворих на МСЕК; заповнює медичну документацію у встановленому порядку, несе відповідальність за систематичне і якісне ведення медичної документації ЛКК; якість експертизи непрацездатності, дотримання правил видачі довідок, якість оформлення посильних листків на МСЕК та виконує інші обов?язки, передбачені посадовою інструкцією (а.с.163-167 т.5).
		Посилання досудового слідства як на доказ провини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України на зазначені вище письмові докази - судом до уваги не приймаються, при цьому суд виходить із наступного:
		Так, згідно п.4.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я №455 від 13.11.2001 року, направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз  протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності. 
		За змістом п.4 Положення про «Питання медико-соціальної експертизи», затвердженої постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 року, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою затвердженою МОЗ.
		Як вбачається з п.5.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої Наказом МОЗ №189 від 09.04.2008 року, лікарсько-консультаційна комісія закладу охорони здоров`я вирішує питання експертизи тимчасової непрацездатності за поданням лікуючого лікаря та завідувача відділення та вивчення даних медичної облікової документації хворого щодо обстеження, подальшого лікування, надання рекомендацій щодо раціонального працевлаштування та інших питань. 
		Комісія приймає рішення щодо стану працездатності та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Рішення (висновок) ЛКК записується в медичну карту амбулаторного (стаціонарного) хворого за підписами голови та членів ЛКК.
		Крім того, комісія вирішує питання про направлення до МСЕК на огляд або консультацію у випадках, передбачених законодавством. 
		Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію», затвердженої наказом МОЗ №110 від 14.02.2012 року, підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності. Заповнена форма №088/о (направлення) завіряється головою лікарсько-консультаційної комісії та її членами, завіряється печаткою закладу охорони здоров`я, який направив хворого на МСЕК.
		Таким чином, законодавством України не надано самостійних одноособових повноважень голові лікарсько-консультаційної комісії щодо вирішення питання про оформлення та направлення документів хворих на МСЕК. Натомість, визначено, що такі рішення можуть бути прийняті комісією ЛКК в цілому.
		Як вбачається з даних у судовому засіданні показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_23 та ОСОБА_17  членів комісії ЛКК госпіталю, ОСОБА_8 з приводу хворих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо прискорення та оформлення документів з метою направлення їх на МСЕК до них не зверталась та не віддавала їм жодних вказівок.
		Всі без винятку свідки  члени ЛКК у судовому засіданні показали, що рішення ЛКК про направлення документів хворих на МСЕК приймаються колегіально, а не одноособово ОСОБА_8 . Підставою прийняття рішень є наявність документально підтвердженого обмеження життєдіяльності хворого за відповідним діагнозом. Наявність документів і швидкість їх збору залежить виключно від самого хворого, а не від членів ЛКК. Переважну частину документів хворі отримують не у госпіталі, а тому ні ОСОБА_8 , ні інші члени ЛКК не мають можливості впливати на процес збирання документів. Жоден член ЛКК не підтвердив факту звернення до них з боку ОСОБА_8 , зокрема, з фінансовою чи службовою мотивацією, щодо прийняття відповідних рішень по хворих ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 чи будь-кому іншому.
		Зазначені покази свідків підтверджуються показами обвинувачених ОСОБА_9 який в судовому засіданні пояснив, що кошти ОСОБА_8 він надавав з благодійною метою, зокрема на потреби госпіталю, а не як хабар, а вона йому нічого не обіцяла та не допомагала. 
		Частиною 2 статті 23 та ч. 4 ст. 95 КПК України визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. 
		На підставі вищезазначених норм Закону, доводи сторони обвинувачення як на підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на покази ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , що були дані ними під час досудового слідства спростовуються їх показаннями, що були надані останніми безпосередньо під час судового розгляду та є допустимими доказами по справі.
		Зазначеними показаннями також спростовуються наступні письмові докази:
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.04.2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_9 повідомив про вимагання ОСОБА_8 хабара у розмірі 5000 грн.(а.с.8-10, т.6).
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.04.2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 повідомив про вимагання ОСОБА_8 хабара у розмірі 2000 грн.(а.с.8-10, т.1).
		Так як обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду факт одержання незаконної винагороди ОСОБА_8 заперечив та показав суду, що кошти, надавались ними добровільно на благодійні потреби госпіталю.
		Судом також були досліджені письмові докази сторони обвинувачення, а саме:
		-протокол огляду від 02.04.2013 року, відповідно до якого оглянуто приміщення робочого кабінету завідуючої відділенням Чернівецького обласного госпіталю інвалідів  ОСОБА_8 , виявлено та вилучено, зокрема,грошові кошти в сумі 5 000 грн. в амбулаторній картці хворого ОСОБА_11 ,, а також добровільно видані обвинуваченою конверт з грошима в сумі 5 000 грн. з написом ОСОБА_24 , конверт з грошима в сумі 700 грн. з написом ОСОБА_25 , конверт з грошима в сумі 2 000 грн. з написом ОСОБА_10 (Т.5,а.с. 69-75,);
		-грошові кошти вказані вище;
		-протокол освідування особи від 02.04.2013 року, під час якого за допомогою спеціальної лампи було оглянуто ОСОБА_8 на предмет наявності залишків люмісцентного порошку, в результаті якого слідів кримінального правопорушення виявлено не було (Т.5, а.с.65-67);
		- протокол затримання ОСОБА_8 від 02.04.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_8 було затримано 02.04.2013 року о 15 год. 34 хв. (Т. 5, а.с. 55-59).
		Аналізуючи зазначені докази, суд приходить до висновку про проведення органом досудового розслідування слідчих дій, які були оформлені даними протоколами, з порушенням прав і свобод людини, та з порушенням процесуального порядку здійснення таких заходів, виходячи з наступних підстав:
		У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є, зокрема, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Відповідно до ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій.
		У відповідності до ч. 8 ст. 42 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому вручається пам`ятка про його процесуальні права та обов`язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
		За змістом ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Зокрема, у контексті реалізації обвинуваченим свого права на захист Європейський суд з прав людини зазначив, що як правило, доступ до захисника має надаватися з першого допиту підозрюваного працівниками міліції, за винятком випадків, коли за конкретних обставин відповідної справи продемонстровано, що існують вагомі підстави для обмеження такого права (рішення від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини»; рішення від 24.04.2018 року у справі«Гелетей проти України» ).
		Суд, відмічаючи особливу вразливість обвинуваченого на початкових етапах провадження, коли він потрапляє у стресову ситуацію і одночасно має справу з дедалі складнішими положеннями кримінального законодавства, послідовно вказував, що забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення жорстокого поводження. Усі винятки з реалізації цього права повинні бути чітко визначеними, а їхня дія має бути суворо обмежена в часі. Ці принципи є особливо актуальними у випадках серйозних обвинувачень, бо саме тоді, коли особі загрожує найсуворіше покарання, її право на справедливий судовий розгляд має забезпечуватися максимально можливою мірою в демократичному суспільстві.
		Вищезазначені принципи права на захист і права не свідчити проти себе відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам прав людини, які є основними складовими поняття справедливого судового розгляду та раціональна суть яких пов`язана, зокрема, із захистом обвинуваченого від свавільного тиску з боку органів влади. Вони також сприяють попередженню помилок при здійсненні правосуддя та досягненню цілей статті 6 Конвенції, зокрема дотриманню принципу рівності між органами слідства чи прокуратури та обвинуваченим. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що сторона обвинувачення в кримінальній справі повинна довести обвинувачення, не вдаючись до використання доказів, отриманих за допомогою методів примусу або тиску всупереч волі обвинуваченого (рішення від 19.12.2013 у справі «Юрій Волков проти України).
		Для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника з самого початку провадження (рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України»)
		За змістом ст.87 КПК України, недопустимим є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, при порушенні права особи на захист.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема під час перегляду в судовому засіданні інформації, яка міститься на оптичному диску DVD-R 16X марки ANV, що є додатком до проколу огляду від 02.04.2014 року та є фактичним його відображенням, судом було встановлено, що після фактичного затримання ОСОБА_8 , їй не була вручена пам`ятка про її процесуальні права та обов`язки підозрюваної, як того вимагає ч. 8 ст. 42 КПК України. Слідчий вручив ОСОБА_8 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного лише після проведення слідчої дії освідування. У процесі ознайомлення із своїми процесуальними правами підозрювана ОСОБА_8 задавала слідчому питання, які стосувались роз`яснення їй її процесуальних прав. Фактично не отримавши таких роз`яснень підозрювана повідомила слідчого про необхідність і своє бажання скористатися правовою допомогою адвоката зазначивши, що її захисник перебуває неподалік, та його залучення не призвело б до затягування у проведенні слідчих дій. На що слідчим було відмовлено ОСОБА_8 , внаслідок чого право на захист ОСОБА_8 було порушене.
		У процесі судового розгляду прокурором не надано суду доказів та не наведено переконливих мотивів з приводу того, чому обмеження доступу ОСОБА_8 до правової допомоги могло бути виправдним в умовах проведення відповідних слідчих дій.
		Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст.86, 87 КПК України наведені вище докази протокол огляду від 02.04.2013 року (Т. 5 а.с. 69-75), протокол освідування особи від 02.04.2013 (Т.5, а.с.65-67) та протокол затримання ОСОБА_8 від 02.04.2013 р. (Т. 5 а.с. 55-59) є недопустимими доказами та не можуть бути прийнятий до уваги судом.
		Крім того, Кримінальним процесуальним кодексом України також встановлений судовий контроль за досудовим розслідуванням, що передбачає обов`язкове надання дозволу слідчого судді на проведення процесуальних дій за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або самого прокурора. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		У відповідності до ч. 2 ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		Згідно ч. 1 ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		У відповідності до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Згідно ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміється, зокрема, приміщення службового призначення, які знаходяться у володінні особи, а тому їх огляд, з урахуванням вимог ч.1 ст. 233, ч. 2 ст. 237 КПК України, має відбуватись за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3ст. 233 КПК України. 
		У контексті реалізації обвинуваченим свого права на повагу до приватного життя і до свого житла Європейський суд з прав людини зазначив,що обшуки, які проводять у робочих приміщеннях і кабінетах осіб вільних професій, що мають приватну практику, становить втручання в їхнє право на повагу як до приватного життя, так і житла. При вирішенні питання про те, чи має місце таке втручання, обставини справи необхідно оцінювати відповідно до критерію «обґрунтованого сподівання на приватність» (рішення від 26.07.2007 року у справі «Пеєв проти Болгарії»)
		У відповідності до показань ОСОБА_8 , які підтверджуються п. 1.5.1. посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням (Т.5 а.с. 169), яка досліджувалась судом, кабінет №14 ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» був робочим кабінетом ОСОБА_8 .
		Як вбачається, з показань самої ОСОБА_8 , так і з інформації, яка міститься на оптичному диску DVD-R 16X марки ANV, що є додатком до проколу огляду від 02.04.2014 року, кабінет №14 ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни», яким користувалась ОСОБА_8 , закривався на ключ, будь-які особи не мали до нього вільного доступу без дозволу та відома ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_8 обґрунтовано та свідомо розраховувала або могла розраховувати на приватність у даному приміщенні, зокрема зберігаючи у ньому верхній одяг, жіночу сумку, гаманець, ключі від кварти, особистий записник та інші особисті речі. З наведеного суд обґрунтовано приходить до висновку про те, що кабінет №14 ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни», в якому 02.04.2013 року проводились слідчі дії, відноситься до іншого володіння ОСОБА_8 в розумінні ст. 30 Конституції України та ст. 13 КПК України.
		Прокурор під час судового розгляду не надав суду передбачені ч.1 та ч . 3 ст. 233 КПК України докази законності проникнення до іншого володіння особи  службового кабінету ОСОБА_8 .
		Крім того, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що наступного дня після проникнення до іншого володіння особи  службового кабінету ОСОБА_8 , слідчий чи прокурор звернулись до суду з метою отримання дозволу слідчого судді на обшук вищевказаного кабінету, та про те, що відповідна ухвала слідчого судді була постановлена. Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням вимог ст.ст.86, 87 КПК України протокол огляду від 02.04.2013 року (Т. 5 а.с. 69-75 ) є недопустимим доказом та не може бути прийнятий до уваги судом.
		Поряд з вищевикладеним, суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини згідно якої, у рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», різновид доктрини «плодів отруйного дерева»: визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Отже, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. 
		Зважаючи на визнання судом недопустимим доказом протоколу огляду від 02.04.2013 року, за правилами ст. 87 КПК України суд також визнає недопустимими доказами будь-які речі і документи, вилучені під час проведення огляду від 02.04.2013 року, а саме: перелічені в протоколі огляду медичні документи ОСОБА_11 щодо встановлення йому групи інвалідності (Т.5 а.с. 76-93); вилучені під час проведення огляду від 02.04.2013 р. речові докази  грошові кошти в сумі 5000 грн., грошові кошти в сумі 5000 грн. в конверті, грошові кошти в сумі 2000 гр. в конверті, грошові кошти в сумі 700 грн. в конверті; висновок дактилоскопічної експертизи №0532 від 17.04.2013 року.
		Крім того, суд констатує, що в процесі судового розгляду прокурором не надано суду доказів відкриття стороні захисту грошових коштів як речових доказів у відповідності до вимог ст. 290 КПК України.
		В процесі судового розгляду прокурором було відкрито стороні захисту та надано суду доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 29.03.2013 р. №4/376т (Т. 13 а.с. 168-169). На підставі даного доручення відповідним оперативним підрозділом була проведена негласна слідча (розшукова) дія аудіо-, відеоконтроль особи. 
		Крім того, в матеріалах справи також міститься постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.04.2013 р. №21/2-506т (Т. 8 а.с. 158-159), яка була надана прокурором в суд першої інстанції при попередньому судовому розгляді. 
		Частинами 1 та 2 ст. 290 КПК України на прокурора покладається обов`язок надати доступ стороні захисту до матеріалів досудового розслідування.
		Відповідно до протоколу надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 12.08.2013 року (Т. 7 а.с. 234-236), вказані документи не відкривались ОСОБА_8 та її захисникам в порядку ст. 290 КПК України до складання обвинувального акта та направлення його до суду. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року (справа № 751/7557/15-к, провадження № 13-37кс18) міститься висновок про застосування норми права, зроблений в порядку ч. 4 ст. 442 КК України згідно якого за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Зважаючи на положення ч. 12 ст. 290 КПК України, з урахуванням висновок Великої Палати Верховного Суду, яка міститься постанові від 16.01.2019 року про те, як саме повинна застосовуватися дана норма права, суд не допускає відомості, що містяться у дорученні про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 29.03.2013 р. №4/376т (Т. 13 а.с. 168-169) та у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.04.2013 р. №21/2-506т (Т. 8 а.с. 158-159) як докази.
		Крім того, в ході судового розгляду був допитаний свідок ОСОБА_11 , який суду показав, що в зв?язку з хворобою хотів оформити групу інвалідності, а тому в березні 2013 року звертався до ОСОБА_8 , яка в подальшому за грошову винагороду в розмірі 5000 гривень пообіцяла допомогти. В подальшому ОСОБА_8 сприяла в отриманні групи по інвалідності шляхом роз?яснень: порядку отримання інвалідності, куди і до кого звертатись, щоб пройти обстеження. Звертався в правоохоронні органи, так як у нього були відсутні грошові кошти, в подальшому діяв під їх контролем. Пізніше передав вищевказану суму грошей працівникам міліції, які оглянувши їх йому повернули. Після чого він відніс гроші в госпіталь та передав ОСОБА_8 . 
		   Однак, суд зазначає, що покази ОСОБА_11 про те, що обвинувачена на попередній зустрічі запропонувала йому за грошову винагороду в розмірі 5000 гривень прискорити отримання групи інвалідності жодними доказами не підтверджуються, ОСОБА_8 заперечує даний факт. Таким чином, по справі не здобуто доказів, які б підтверджували достовірність інформації наданої свідком ОСОБА_11 з приводу попередньої домовленості з ОСОБА_8 .
		   Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_11 , оскільки вони викликають сумніви у їх об`єктивності та достовірності виходячи з наступного:    
		Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у останнього присутні (синдром залежності ІІ стадії від опіатів: морфіну, кодеїну, ускладнене зловживання реланіума), який неодноразово підлягав примусовій госпіталізації та лікуванню. Зловживання наркотичними речовинами, відповідно до медичних документів, призвело до «критика до себе знижена», «психічного і поведінкового розладу». 
		   Крім того, з наявних документів, що містяться в матеріалах кримінального провадження вбачається що ОСОБА_11 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, що на думку суду може ставити останнього в залежність вді працівників правоохоронної ситеми .
		   Крім того, судом були досліджені та проаналізовані письмові докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема:
		-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.03.2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_11 повідомив про вимагання ОСОБА_8 хабара у розмірі 5000 грн. (а.с.29-31, т.5);
		-протокол добровільної видачі грошей від 02.04.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_11 добровільно видав працівнику УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області грошові кошти в сумі 5000 грн. (а.с.41-42, т.5 );
		-протокол огляду грошей від 02.04.2013 року, відповідно до якого працівником УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області були оглянуті грошові кошти в сумі 5000 грн., які добровільно видав ОСОБА_11 (а.с.43-48, т.5 );
		-форма первинної облікової документації № 088/о, якою затверджено бланк направлення на МСЕК, з якого вбачається, що останній є чинним за наявності підписів голови та членів комісії ЛКК (а.с.78, т.5) 
		-медичні документи хворого ОСОБА_11 (ас.81-90, т.5);
		-протокол огляду, перегляду та прослуховування документів аудіо та відео матеріалів, здобутих та легалізованих в ході проведення негласної слідчої дії від 22.04.2013 року, під час якого флеш-карту пам`яті, зміст якої відображено на стенограмі (а.с.124-131 т.5);
		-висновок експерта №19/13-18-209 від 29.07.2013 року, відповідно до якого встановлено зміст флеш-картки пам`яті марки «Kingston 4 Gb» інв.№98-т та ідентифіковано голоси фонограми, один з яких належить ОСОБА_8 (а.с.212-224, т.5);
		-медичні документи хворого ОСОБА_9 (а.с.27- 34, 65-76 т.6);
		-протокол огляду від 09.04.2013 року, згідно якого були оглянуті медичні документи хворих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с.131-152, т.6);
		-Протокол огляду від 16.04.2013 року, згідно якого були оглянуті медичні документи хворого ОСОБА_10 (а.с.106-210, т.1, а.с.1-57, т.2). 
		-Грошові кошти. 
		Посилання досудового слідства як на доказ вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України на зазначені вище письмові докази - судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені докази не підтверджують наявності в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Крім того, на думку суду, підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , обвинувачених за ч. 2 ст.369 КК України, слід також виправдати. 
		Так, як кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 369 КК України настає за давання хабара.
		Разом з тим, суд, даючи оцінку показам ОСОБА_9 та діям обвинувачених з приводу надання коштів ОСОБА_8 у якості благодійної допомоги на потреби госпіталю, вважає їх достовірними, правомірними та такими, що узгоджуються з вимогами Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». 
		Досліджені в судовому засіданні письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зокрема:
		-протокол огляду від 02.04.2013 року, відповідно до якого оглянуто приміщення робочого кабінету завідуючої відділенням Чернівецького обласного госпіталю інвалідів - ОСОБА_8 та виявлено грошові кошти в сумі 5000 грн. в амбулаторній картці хворого ОСОБА_11 , а також добровільно видані обвинуваченою конверт з грошима в сумі 5000 грн. з написом ОСОБА_26 , конверт з грошима в сумі 700 грн. з написом Гавришко, конверт з грошима в сумі 2000 грн. з написом Апетрічєсєй Кирил (а.с. 69-75, т.5 );
		не містять відомостей, що мають доказове значення на підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369 КК України.
		Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.
		При цьому суд виходить з вимог статті 62Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях, якими у даній справі є твердження органів державного обвинувачення про те, що обвинувачена ОСОБА_8 , вчинила злочин, передбачений ст. 368 ч.3 КК України, а обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вчинили злочин, передбачений ст. 369 ч.2 КК України і, що всі сумніви мають тлумачитися на користь таких осіб. 
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(№ 475/97-ВР). 
		У пункті 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції». 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		Так у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain»від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином враховуючи всі обставини справи, досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_8 слід виправдати за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, а обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 ч.2 КК України.
		Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує у відповідності до вимог КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, ст.ст.17, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_8 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України  невинуватою та виправдати. 
		Визнати ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369 КК України  невинуватим та виправдати. 
		Визнати ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369 КК України  невинуватим та виправдати.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_8 залишити обрану  заставу у розмірі 25000 гривень.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_9 залишити обрану  особисте зобов`язання.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_10 залишити обрану  особисте зобов`язання.
		Арешт,накладений ухвалоюШевченківського районногосуду м.Чернівці від04квітня 2013року,на майно ОСОБА_8 , зокрема на: гроші в сумі 5000 гривень, що містяться в конверті з надписом ОСОБА_22 ; гроші в сумі 700 гривень, що містяться в конверті з надписом ОСОБА_27 ; гроші в сумі 2000 гривень, що містяться в конверті з надписом Апетричисей Кирил Ілліч; мобільний телефон марки «SAMSUNG GT-5610», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із вмонтованою сім-картою оператора мобільного зв?язку «МТС» № НОМЕР_2 , - після вступу вироку в законну силу скасувати. 
		Після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_8 , сплачений нею штраф на суму 17 000 гривень, на виконання вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 17.12.2014 року.
		Після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_8 , сплачені на рахунок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області грошові кошти на суму 611 гривень 80 копійок за проведення дактилоскопічної експертизи №0532 від 17 квітня 2013 року, на виконання вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 17.12.2014 року.
		Після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_8 , сплачені на рахунок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Міністерстві внутрішніх справ України грошові кошти на суму 5285 гривень 60 копійок за проведення комплексної криміналістичноїекспертизи відео,-звукозаписута комп?ютерноїтехніки №19/13-18-209 від 29 липня 2013 року, на виконання вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 17.12.2014 року.
		Заставу в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень внесену ОСОБА_8 , після вступу вироку в законну силу - повернути заставодавцю ОСОБА_8 .
		Після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_10 , сплачений ним штраф на суму 4250 гривень, на виконання вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31.05.2013 року.
		Медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_11 , яка знаходиться при матеріалах кримінального провадження, після вступу вироку в законну силу - повернути КМУ "Чернівецький обласний наркологічний диспансер".
		Речові докази: 
		- гроші в сумі 5 тисяч гривень, купюрами номіналом по 500 гривень (ЗФ 2451247; БТ 5548159; ВА 4120707; ЗИ 1099745; ВИ 9655165; ВА 2812826; ВД 5531195; ВЖ 0671855; ВВ 7179882), купюри номіналом 100 гривень (КГ 5325040; КК 4065565; ЕЧ 8260670; ВЕ 2976357; АД 1595278), що знаходяться на зберіганні у процесуального прокурора  після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_11 ;
		- гроші в сумі 5 тисяч гривень, купюрами номіналом по 500 гривень, (ЛБ1531571; ВЖ8870745; ВИ7785773; ГК2026481; ГК4649951; ВФ4146721;. БР1309523; ВХ2493003; ВИ5098509; ВХ9939347), що знаходятьсяна зберіганніу процесуальногопрокурора  після вступувироку взаконну силу передати їх законному володільцю Чернівецькому обласному госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни.
		- гроші в сумі 2 тисяч гривень, купюрами номіналом по 100 гривень, (ЕЮ6715478; ГК0488890; АИ0028473; КБ0725097; ГБ0839667; ЕЕ3679825; БА9658970; ВШ 5146840; купюри номіналом 200 гривень ( АЖ 1659285, ЕЦ 8829828, ЕБ 8986742, ЗГ 3672084, ВА 9090623, ЕЗ 0739679), що знаходятьсяна зберіганніу процесуальногопрокурора  після вступувироку взаконну силу передати їх законному володільцю Чернівецькому обласному госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни; 
		- флеш-картку пам?яті «Kingston 4 Gb», інвентарний №98-т та СД-диски - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені на проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області дактилоскопічної експертизи №0532 від 17 квітня 2013 року, що становлять 611 гривень 80 копійок, після вступувироку взаконну силу відшкодувати за рахунок державного бюджету. 
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені на проведення державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України комплексної криміналістичноїекспертизи відео,-звукозаписута комп?ютерноїтехніки №19/13-18-209 від 29 липня 2013 року, що становить 5285 гривень 60 копійок, після вступувироку взаконну силу відшкодувати за рахунок державного бюджету. 
		Вирок може бути оскаржено сторонами до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		    Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
		   Копіясудового рішенняне пізнішенаступного дняпісля ухваленнянадсилається учасникусудового провадження,який небув присутнімв судовомузасіданні. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя Першотравневого
		   районного суду м.Чернівці                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...