Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/6963/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2019. Зареєстровано: 27.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2019.

Номер судового провадження: П/320/6963/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		26 лютого 2019 року           № 320/6963/18
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича     А.М., розглянувши у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, в якому просить суд:
		- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової компенсації у розмірі 379,30 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №285 від 14.05.2015;
		- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради донарахувати і виплатити ОСОБА_2 разову компенсацію за втрату здоров'я як інваліду 1 групи у розмірі 60 мінімальних заробітних плат згідно абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XIII.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано зменшив належну йому до виплати одноразову грошову компенсацію, оскільки визначив її розмір з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285, зміст якої суперечить вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції, чинній на момент встановлення йому інвалідності.
		Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради відмовляючи позивачеві у перерахунку і виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
		Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив відповідача, відповідно до якого зазначив, що 
		Беручи до уваги, що предмет спору стосується оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, суд, керуючись положеннями статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		З огляду на завершення 15-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлена II група інвалідності з 01.04.2007 у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
		З 15.11.2018 ОСОБА_2 встановлена І група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії НОМЕР_1 (а.с.9).
		Учасниками справи визнається, що у 2002 році ОСОБА_2 було виплачено 284,40 грн. одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з аварією на Чорнобильській АЕС.
		У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплатити йому одноразову грошову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
		Листом від 12.12.2018 за №10484 Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради роз'яснило позивачеві, що виплата одноразової грошової компенсації інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється відповідно до Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760, а її розмір врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 і становить 379,30 грн. (а.с.34).
		Не погоджуючись відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
		Статтею 48 Закону №796-ХІІ у редакції від 25.03.1999, що була чинною на момент встановлення позивачеві інвалідності, було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:
		- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;
		- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;
		- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;
		- дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;
		- сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат;
		- батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.
		У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
		Разом з цим, на момент звернення позивача до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області стаття 48 Закону №796-ХІІ, якою визначено коло осіб, що мають право на одноразову грошову допомогу, та розмір останньої, має іншу редакцію.
		Так, відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції Законів України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
		Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
		На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
		Відповідно до пункту 5 Порядку №760, виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі:
		- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою);
		- експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;
		- довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
		Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
		Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №760, у разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.
		Згідно з пунктом 4 Порядку №760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
		Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 установлено, що інвалідам II групи виплата одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, здійснюється у розмірі 284,40 грн, а інвалідам I групи  379,30 грн.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до     Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
		Таким чином, на момент звернення позивача до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому для інвалідів І групи з числа осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розмір одноразової грошової компенсації установлений у розмірі 379,30 грн.
		Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Ірпінського УПСЗН  про призначення компенсації на харчування позивачу виплачена одноразова компенсація, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду II групи у розмірі 284,40 грн. (а.с.39).
		З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з встановленням позивачеві вищої групи інвалідності, а саме I групи інвалідності, на підставі рішення Управління праці і соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області від 28.12.2018 позивачу здійснено виплату різниці одноразової компенсації у сумі 94,90 грн. (379,30 - 284,40 = 94,90 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 06.02.2019 (а.с.43, 44).
		Беручи до уваги викладене, позивач отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі згідно з діючим законодавством, оскільки одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю I групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2018 № 285, становить 379,30 грн.
		Оскільки Закони України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, якими статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров'ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, суд не вбачає підстав для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
		Беручи до уваги, що на момент звернення позивача до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради із заявою про виплату йому одноразової грошової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, її розмір і порядок виплати були встановлені у Порядку №760 та постанові Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285, доводи позивача про те, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті одноразової грошової компенсації виходячи із розміру 60-ти мінімальних заробітних плат не ґрунтуються на вимогах закону.
		Щодо недопустимості принципу звуження прав позивача та недопустимості зменшення розміру одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд зазначає наступне.
		У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 у справі № 1-42/2011визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
		На думку Конституційного Суду України (справа № 1-4/2018), держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
		Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
		Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
		У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
		Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
		Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
		Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що, у оскаржуваних правовідносинах, УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області, проводячи нарахування та виплату позивачу одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, діяло відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розміри виплати вказаної одноразової компенсації такої виплати, а саме:  постанову Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
		За викладених обставин вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової компенсації в сумі 379,30 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
		Вимоги позивача про зобов'язання відповідача донарахувати і виплатити компенсацію за втрату здоров'я у розмірі 60-ти мінімальних заробітних плат є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 одноразової компенсації у розмірі 379,30 грн., а тому задоволенню також не підлягають.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
		 
		Дата складення повного рішення суду - 26.02.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                 Леонтович А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...