Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0540/7665/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2019. Зареєстровано: 27.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Номер судового провадження: 850/2660/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		26 лютого 2019 року           справа №0540/7665/18-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (повний текст складено 22 грудня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 0540/7665/18-а (суддя в 1 інстанції - Буряк І.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
		 
		                                                           ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23.07.2018 року № ДЦ 463/334/АВ/П/ТД-ФС, якою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на неї накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн. (арк.справи 4-12). 
		Позовна заява мотивована незгодою з висновками відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.ст. 21, 24 КЗпП України в частині допуску працівника до роботи без оформлення договору (контракту), оформленого відповідним наказом/розпорядженням.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що особи відносно яких було встановлено порушення, мали цивільні правовідносини із ФОП ОСОБА_1, на підставі укладених цивільно-правових договорів про виконання робіт. Натомість відповідачем не доведено факт допуску до роботи продавця належними та допустимими доказами.
		Звертав увагу, що ФОП ОСОБА_1 не була присутня під час інспекційного відвідування, не була ознайомлена з наказом на проведення інспекційного відвідування від 25.06.2018 № 710, про що свідчить відсутність її підпису на останньому, не була ознайомлена з правами під час інспекційного відвідування, при проведенні інспекційного відвідування не було внесено запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта.  
		16 листопада 2018 року позивачем до Донецького окружного адміністративного суду було надано заяву про зміну підстав позову, відповідно до змісту якої позивач зазначав наступне (арк.справи 64-68). 
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання. Оскільки місцезнаходженням позивача є м. Маріуполь, то відповідач не мав права здійснювати перевірку.  
		Зазначав, що Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 передбачено можливість накладення штрафу лише на підставі акту про порушення, виявлені під час перевірки, в той же час право накладати штраф на підставі акту про порушення, виявлені за наслідками інспекційного відвідування жодним нормативно-правовим актом не передбачено. 
		Тому зазначав, що спірна постанова прийнята відповідачем безпідставно, оскільки накладення штрафу відбувається лише на підставі акта перевірки, у той час як відповідачем проведено інспекційне відвідування. 
		Звертав увагу суду на практику Європейського суду з прав людини в контексті розуміння принципу правової визначеності, який на переконання позивача, недотримано у спірних правовідносинах, зважаючи на неоднозначність застосування положень Закону № 1669 та Порядку № 295.
		Посилався на безпідставність застосування відповідальності, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки факт допуску працівників до роботи належним чином не доведений відповідачем.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 0540/7665/18-а в задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі (арк.справи 135-142).
		Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк.справи 152-159).
		На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
		За правилами частини 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
		ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, РНОКПП НОМЕР_1, місцезнаходження: 87500, АДРЕСА_1. Код КВЕД (основний) 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). 
		На підставі наказу від 25.06.2018 № 710 та направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання від 25.06.2018 № 451/04.1/15-14-12, ГУ Держпраці у Донецькій області повідомлено ФОП ОСОБА_1 про проведення інспекційного відвідування з 27 червня 2018 року тривалістю 2 робочих дні.
		Відповідно до наказу від 25.06.2018 № 710 інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої, із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 п. 5 Порядку № 295.
		27.06.2018 ГУ Держпраці у Донецькій області складено Вимогу про надання документів, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 12-00 год. 02.07.2018 надати документи за визначеним переліком. Інспекційне відвідування на цей час призупинено.
		У розділі ІІ Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 463/334/АВ від 02.07.2018 зазначено, що Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя (лист від 31.05.2018) повідомлено про відсутність інформації по ФОП ОСОБА_1 щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування по найманим працівникам за період з січня 2018 по квітень 2018 року. ГУ Держпраці у Донецькій області на підставі пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 
		27.06.2018 при здійсненні інспекційного відвідування торговельних об'єктів, на яких здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 знаходились наступні працівники:
		- за адресою пров. Новоросійський, буд. 8Д, м. Маріуполь Донецька область  - магазин-закусочна, здійснювала реалізацію ОСОБА_2;
		- за адресою пров. Піщаний буд.5Б, м. Маріуполь Донецька область - магазин-закусочна, здійснювала реалізацію ОСОБА_3
		ФОП ОСОБА_1, як об'єкт відвідування, ознайомлена з наказом на проведення інспекційного відвідування, з правами під особистий підпис, отримала другий екземпляр направлення на проведення інспекційного відвідування, з відміткою про отримання 27.06.2018.
		Працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознайомлено з правами, передбаченими ст.ст. 43,45,46,63 Конституції України. 
		Згідно пояснень ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4 не укладала з нею трудовий договір, роботу виконує з 8-00 год. до 16-00 год., вихідний день субота-неділя, заробітну плату не отримує, оскільки з 20.06.2018 року знаходиться на стажуванні.   
		Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надано копію договору з ОСОБА_2 від 20.06.2016 № 2006/1. Відповідно до якого ОСОБА_2 забезпечує реалізацію харчових продуктів та напоїв, розмір заробітної плати розраховується, виходячи з обсягів реалізованої продукції. Згідно п. 1.2 вказаного договору ОСОБА_2 виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на отримання допомоги по соціальному страхуванню, не платить страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, і інші види соціального страхування.     
		Згідно пояснень ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_1 не укладала з нею трудовий договір, роботу виконує з 10-00 год. до 22-00 год., заробітну плату не отримує, оскільки з 27.06.2018 року знаходиться на стажуванні.   
		Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 надано копію договору з ОСОБА_3 від 26.06.2016 № 2606/1. Відповідно до якого ОСОБА_3 забезпечує реалізацію харчових продуктів та напоїв, розмір заробітної плати розраховується, виходячи з обсягів реалізованої продукції. Згідно п. 1.2 вказаного договору ОСОБА_3 виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на отримання допомоги по соціальному страхуванню, не платить страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, і інші види соціального страхування.     
		Під час проведення інспекційного відвідування 27.06.2018, фіксація якого здійснювалась відео засобами, встановлено, що на об'єктах торгівлі за адресами: 
		- пров. Новоросійський, буд. 8Д, м. Маріуполь, Донецька область - магазин-закусочна, здійснювала реалізацію ОСОБА_2;
		- пров. Піщаний буд. 5Б, м. Маріуполь, Донецька область - магазин-закусочна, здійснювала реалізацію ОСОБА_3
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювали реалізацію товарів, які знаходились на торговельних об'єктах, проводили розрахунки з покупцями.
		Виконання вказаних робіт входить до обов'язків продавця продовольчих товарів (код 5220 згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010). Обов'язки за посадою передбачено Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 № 98 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України.
		Таким чином, працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконують роботи в інтересах ФОП ОСОБА_1, виконують її особисто, виконують у визначені строки, мають певну тривалість та на робочому місці, яке вказується (погоджується) з підприємцем, що її замовляв, передбачає «забезпечення обладнанням та матеріально-технічною базою, необхідною для виконання робіт» стороною, що замовляє роботи. 
		Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконують роботи на умовах, що регулюються Кодексом законів про працю України (надалі КЗпП України).
		Водночас, при наявності трудових відносин з вказаними працівниками ФОП ОСОБА_1 не укладались з ними трудові договори, відповідно вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України.
		Описані порушення виявлено 02.07.2018. 
		Акт інспекційного відвідування від 02.07.2018 № ДЦ 463/334/АВ та припис про усунення порушень № ДЦ 463/334/АВ/П направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 03.07.2018, про що свідчить фіскальний чек поштового відправлення та накладна Укрпошти № 8753503821319 від 03.07.2018.
		У зв'язку із виявленими порушеннями та відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (надалі Порядок № 295) ГУ Держпраці у Донецькій області винесено Припис про усунення виявлених порушень від 03.07.2018 № ДЦ 463/334/АВ/П.
		Не погоджуючись із висновками Акта інспекційного відвідування від 02.07.2018 та Припису від 03.07.2018 ФОП ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держпраці у Донецькій області із зауваженнями від 11.07.2018. 
		20.07.2018 ГУ Держпраці у Донецькій області листом № 04.1-13-6/7654-18 розглянуто вказані зауваження та повідомлено ФОП ОСОБА_1 про наступне.  
		Щодо відсутності ФОП ОСОБА_1 під час проведення інспекційного відвідування з 27.06.2018 р. по 02.07.2018 р. зазначено, що остання була повідомлена про проведення інспекційного відвідування телефонним зв'язком, а також зазначила про надання документів 02.07.2018 р. Екземпляр направлення на проведення інспекційного відвідування вручений під особистий підпис ОСОБА_2 27.06.2018.
		Щодо відсутності запису у журналі перевірок об'єкту відвідування, то останній працівниками ФОП ОСОБА_1, під час інспекційного відвідування не надавався також не був наданий ФОП ОСОБА_1 02.07.2018, під час надання документів, що стосуються питань з яких проводилась перевірка. 
		Щодо внесення припису, то за неможливості особистого вручення акта і припису такі, у кількості 2 примірника, надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж протягом наступного робочого дня.
		Щодо укладених цивільно-правових договорів, то такі за характером є трудовими.
		Таким чином, зауваження до Акта інспекційного відвідування не спростовують висновку щодо суті виявлених порушень.
		12.07.2018 рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДЦ 463/334/АВ/П/ТД вирішено розглянути питання щодо застосування штрафу згідно вимогами абз. 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України до ФОП ОСОБА_1
		13.07.2018 ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, згідно вимогами абз. 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України, про що свідчить фіскальний чек поштового відправлення від 13.07.2018 № 8753503892844, отримано 19.07.2018 про що свідчать дані Укрпошти відстеження поштового відправлення № 8753503892844.
		В матеріалах справи наявна телефонограма від 18.07.2018 № 04.1-14-4/7/18, складена першим заступником начальника ОСОБА_5, якою ФОП ОСОБА_1 повідомляється про розгляд справи про накладення штрафів за результатами інспекційного відвідування. 
		23.07.2018 ГУ Держпраці у Донецькій області винесено постанову Про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ 463/334/АВ/П/ТД - ФС, якою відповідно до ст. 259 КЗпП, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 №509 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП вирішено накласти штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 223 380, 00 грн.   
		Позивачем до матеріалів справи в суді першої інстанції надано: 
		Договір б/н № 2006/1, предметом якого є виконання ОСОБА_2 (виконавець) за замовленням ФОП ОСОБА_1 (замовник) за плату з використанням обладнання матеріалів замовника, в строк до 31.07.2018 при організації роботи магазину-закусочної за адресою м. Маріуполь пров. Новоросійський 8-Д, виконувати роботи складанню технологічних схем процесів роботи магазину, організації їх втілення і функціонування, забезпечення реалізації харчових продуктів, напоїв (продукції). договору(п.1.1)  
		Виконавець самостійно організовує роботу та виконує на свій ризик, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, діючих у магазині-закусочній. 
		Згідно п. 1.2 вказаного договору ОСОБА_2 виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на отримання допомоги по соціальному страхуванню, не платить страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, і інші види соціального страхування.     
		Розмір оплати за виконані роботи передбачені даним договором розраховується, виходячи із об'ємів реалізованої продукції до 05.07.2018 складає 0,001%, з 06.07.2018 - 0,002% від суми реалізації. Розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у безготівковій формі. Замовник, згідно вимог ПК України є податковим агентом. (розділ ІІІ договору). 
		Після виконання робіт Виконавець надає Замовнику акт виконаних робіт (п. 3.2 договору). 
		Договір від 26.06.2018 № 2606/1, укладений між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець), який за змістом є аналогічним до вказаного вище договору. Місце здійснення робіт: м. Маріуполь, пров. Піщаний 5-Б.    
		Колегією суддів оглянуто диск відеофіксації інспекційного відвідування від 02.07.2018 року з якого вбачається наступне. 
		Відеофіксація здійснювалась під час виїзного інспекційного відвідування 27.06.2018 торгівельного об'єкту, який належить ОСОБА_1 На об'єкті відвідування була присутня ОСОБА_6, яка зазначила, що є продавцем, проте знаходиться на стажуванні.
		З матеріалів відеофіксації вбачається, що ОСОБА_6 телефонувала ОСОБА_1 та повідомила про проведення інспекційного відвідування. Представник ГУ Держпраці у Донецькій області при спілкуванні з ОСОБА_1 зазначила, що 27.06.2018 проводиться інспекційне відвідування з питань належного оформлення працівників, запропонувала з'явитись до об'єкту інспектування та повідомила про необхідність надати документи. Крім того, інспекторами вручено повідомлення про проведення інспекційного відвідування ОСОБА_6
		Щодо мораторію на проведення ГУ Держпраці у Донецькій області перевірок в зоні АТО, відповідно до ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (надалі - закон №1669) колегія  суддів зазначає наступне.
		Статтею 3 закону № 1669 встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
		Відповідно до абз. 1, 2, 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
		Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
		Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 № 1728 передбачено наступне.
		Стаття 1. У цьому Законі терміни «державний нагляд (контроль)», «заходи державного нагляду (контролю)», «органи державного нагляду (контролю)» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Стаття 2. Встановити до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Стаття 3. До 31 грудня 2018 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):
		1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба);
		2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
		3) за рішенням суду;
		4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання;
		5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
		6) для перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
		Стаття 6. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		23.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104, якою затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», до якого включено зокрема:
		- Держпраці та її територіальні органи;
		- виконавчі органи міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (в частині заходів із здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).
		Тобто, вбачається, що на всі органи державного контролю, які включені до цього Переліку, мораторій на проведення заходів державного контролю не поширюється до кінця 2018 року.
		За таких обставин посилання позивача на наявність мораторію на проведення перевірок ГУ Держпраці у Донецькій області в зоні АТО колегія суддів вважає  необґрунтованим. 
		Щодо порядку та процедури проведення ГУ Держпраці у Донецькій області інспекційного відвідування колегія суддів зазначає наступне.
		Частинами 1 та 2 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
		Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок №295), встановлено, що Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
		Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
		Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Згідно з п. 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
		Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
		Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (Конвенцію ратифіковано Законом № 1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:
		a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби  проходити  на  будь-яке  підприємство, яке підлягає інспекції;
		b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та
		c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: 
		i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; 
		iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; 
		iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються,  за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
		2. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків
		У відповідності до п. 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
		За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Пунктами 27 та 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		З викладеного вбачається, безпідставним посилання позивача на можливість прийняття постанови про накладення штрафу лише на підставі акту перевірки, оскільки п. 27, 29 Порядку № 295 прямо передбачено право контролюючого органу за результатами інспекційного відвідування винести припис та/або вжити заходів притягнення до відповідальності об'єкту відвідування.
		Посилання позивача на п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17 липня 2013 року № 509  (надалі Порядок № 509) не може бути прийнято судом до уваги, оскільки даний порядок регламентує процедуру розгляду справи про накладення штрафу, накладення штрафу, права обов'язки суб'єктів процедури.
		Тоді як форми та порядок здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю регламентовано Порядком № 295.
		Застосування терміну «перевірка» у тексті Порядку № 509 вочевидь свідчить лише про те, що останній був прийнятий раніше за Порядок № 295, де застосовується термін «інспекційне відвідування», замість визначення яке містилось у наказі Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 04.12.2017  № 1917.
		Тоді як за правовим змістом поняття «інспекційне відвідування» та перевірка в даному випадку є тотожними та являють собою форми державного контролю у сфері дотримання вимог законодавства про працю. 
		Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства, про що зазначено в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення».
		Частиною першою ст.4 вказаного Закону «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
		Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою визначено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Частиною 1 статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
		Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		За приписами статті 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1, у якості роботодавця, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у якості працівників.
		Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Відповідні висновки висловлені Верховним судом у постанові від 04 липня 2018 року № 820/1432/17.
		Встановлені під час інспекційного відвідування обставини свідчать про факт прийняття на роботу працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за професією продавця та відповідно бармена.
		Так, вказані особи здійснювали реалізацію товарів, що належали ФОП ОСОБА_1, реалізацію здійснювали на постійній основі, реалізовані товари є у т.ч. підакцизними, акти виконаних робіт по укладеним цивільно-правовим договорам не складались, хоча за текстом договорів це передбачено, особи працювали за встановленим графіком та підпорядковувались ФОП ОСОБА_1
		Ознаки здійснюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дій на користь ФОП ОСОБА_1 відповідають послугам продавця згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65. Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 № 918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України, та повинен виконувати роботу згідно режиму магазину за прилавком, відповідати на запитання покупців щодо товару, передавати товар покупцю, приймати оплату, використовувати ваги тощо.
		У поясненнях, наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ім'я начальника ГУ Держпраці у Донецькій області ОСОБА_7, зазначено, що ОСОБА_6 виконує функції продавця, ОСОБА_3 функції бармена, підпорядковуються ФОП ОСОБА_1 знаходяться на стажуванні, випробовуваному терміні. Роботу виконують згідно встановленого графіку.   
		У роз'ясненнях, наданих у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.
		Таким чином наявність цивільно-правових договорів, на які посилається позивач, вже є свідченням допуску осіб до роботи, без факту належного оформлення.   
		Водночас, незважаючи на допуск вказаних працівників до виконання посадових обов'язків, позивачем, як роботодавцем, не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
		Щодо посилання позивача на дійсність договорів № 2006/1 від 20.06.2018р. та № 2606/1 від 26.06.2018р., колегія суддів звертає увагу на приписи статті 235 Цивільного кодексу України, за якою удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Колегія суддів вважає, що у даному випадку є всі підстави вважати наведені договори удаваними та укладеними з метою приховування фактичних трудових відносин між сторонами цих договорів.
		За змістом ч. 1 та ч. 2 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
		Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		За такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про недотримання позивачем у межах спірних правовідносин вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 23 липня 2018 року № ДЦ 463/334/АВ/П/ТД/-ФС є правомірною.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
		Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		                                                         ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №0540/7665/18-а - залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 0540/7665/18-а - залишити без змін.  
		Повне судове рішення складено 26 лютого 2019 року. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                  Л.В. Ястребова
		 
		Судді                                                                                                    Е.Г. Казначеєв
		 
		                                                                                                                І.Д. Компанієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...