Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4051/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2019.
Дата набрання законної сили: 25.02.2019
Номер судового провадження: 61-23925ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		25 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 466/4051/15-ц
		провадження № 61-23925св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		відповідач - Львівське комунальне підприємство «Рясне-402»,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Львівського комунального підприємства «Рясне-402» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року у складі судді Невойта П. С. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Левика Я. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5звернулися до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Рясне-402» (далі - ЛКП «Рясне-402», Підприємство) про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. На підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19 березня 2002 року ЛКП «Рясне-402» надає мешканцям вказаного будинку послуги з його утримання, зокрема на Підприємство покладено обов'язок проведення поточного ремонту інженерних систем та технічних пристроїв. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань 28 квітня 2015 року через перенапругу в загальнобудинковій електричній мережі в їх квартирі сталося загоряння та пожежа, внаслідок якої було пошкоджено холодильник марки «Арістон», електричну духовку і газову варочну панель марки «Електролюкс», витяжку марки «Венто», люстру, зарядний пристрій до мобільного телефона марки «Нокія», кухонний меблевий гарнітур, металопластикове вікно, електрообладнання. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили стягнути з ЛКП «Рясне-402» на свою користь 66 179 грн на відшкодування майнової шкоди та по 100 000 грн кожному - на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЛКП «Рясне-402» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 66 179 грн на відшкодування майнової шкоди. Стягнуто з ЛКП «Рясне-402» на користь ОСОБА_4 10 000 грн, а на користь ОСОБА_5 - 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що через перенапругу в загальнобудинковій електромережі, відповідальність за технічну справність якої несе відповідач, у квартирі позивачів сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено належне їм майно на суму 66 179 грн. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнали потерпілі, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду в загальному розмірі 13 000 грн. 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ЛКП «Рясне-402» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року в частині стягнення з ЛКП «Рясне-402» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині, апеляційний суд виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення їм відповідачем моральної шкоди. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У січні 2017 року ЛКП «Рясне-402» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачами не надано жодних прямих доказів вини Підприємства у виникненні пожежі та неналежного виконання ним своїх зобов'язань з утримання будинку. Наявний в матеріалах справи акт про пожежу ґрунтується на припущеннях. Той факт, що ЛКП «Рясне-402» відшкодовувало шкоду іншим мешканцям будинку, не підтверджує його вини у виникненні пожежі. 
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5подали заперечення на касаційну скаргу, в якому просили відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		15 травня 2018 року справу № 466/4051/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		 
		Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
		 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
		 
		Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		 
		З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
		 
		Вказаний багатоквартирний будинок перебуває на балансі ЛКП «Рясне-402».
		 
		На підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19 березня 2008 року Підприємство надає позивачам послуги з утриманнябудинку НОМЕР_1, зокрема зобов'язане: здійснювати поточний ремонт інженерних систем і технічних пристроїв будинку; утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; відшкодовувати споживачеві збитки, заподіянні його майну та/або приміщенню. 
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 10 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (далі - Закон № 1875-ІV), чинного на час виникнення спірних правовідносин, виконавець (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору) зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
		 
		Згідно з пунктами 2, 4-6 частини другої статті 24 Закону № 1875-ІV балансоутримувач зобов'язаний утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
		 
		Актом про пожежу від 28 квітня 2015 року, складеним комісією Шевченківського районного відділу міста Львова Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Львівській області, підтверджується, що причиною пожежі, яка виникла близько 04 год. 46 хв. 28 квітня 2015 року в належній позивачам квартирі, було коротке замикання електромережі. Орієнтовні збитки від пожежі становлять 109 000 грн.
		 
		Згідно з листом Шевченківського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» від 20 травня 2015 року № 287-0271 виникнення перенапруги в будинку по АДРЕСА_1 мало місце у другому під'їзді з третього по восьмий поверхи будинку. На електрощитовій виявлено пошкодження ізоляції проводів, клемних колодок тощо. Ймовірною причиною підвищеної напруги став незадовільний стан внутрішньобудинкових електромереж, власником яких є ЛКП «Рясне-402».
		 
		Актами ЛКП «Рясне-402» від 28 квітня 2015 року підтверджується, що 28 квітня 2015 року о 04 год. 30 хв. сталася пожежа в кухні квартири АДРЕСА_2. На місце аварії першими прибули працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій, які ліквідували пожежу і встановили, що відбулося займання холодильника. При обстеженні також було виявлено, що з ладу вийшла побутова техніка в інших помешканнях, зокрема у квартирах НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5. Внаслідок пожежі у квартирі позивачів було пошкоджено стелю, частково стіни, металопластикове вікно, кухонну шафу, холодильник, газову плиту, плафон.
		 
		Згідно з актом технічного стану від 30 квітня 2015 року, складеним сервісним центром «Івіта-сервіс», холодильник марки «Арістон», електрична духовка і газова плита марки «Електролюкс», витяжка марки «Венто» знаходяться в несправному стані та через значні пошкодження (розплавлення, обвуглення) ремонту та відновленню не підлягають.
		 
		Звітом про оцінку вартості збитків від 07 травня 2015 року, складеним оцінювачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, підтверджено, що вартість ремонтних робіт та матеріалів для відновлення квартири після пожежі становить 19 960 грн, вартість знищеної побутової техніки і меблів - 46 219 грн, а загальний розмір збитків - 66 179 грн.
		 
		Висновком експерта за результатами проведення пожежно-технічної експертизи від 05 липня 2016 року № 37.04-01/4 встановлено, що після пожежі власники квартири АДРЕСА_2 зробили косметичний ремонт, тобто порушили першочергове становище після гасіння пожежі (винесли все пожежне сміття, в якому могли зберігатися об'єкти, що спричинили виникнення пожежі), змінили проводку, у зв'язку з чим осередок та причину виникнення пожежі встановити не видалося можливим.
		 
		Згідно з інформацією Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПАТ «Львівобленерго») від 05 червня 2015 року № 132-360 електропостачання житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснюється двома кабельними лініями 0,4 кВ від ЗТП-1192, які на момент пожежі (28 квітня 2015 року) з ладу не виходили. Працівниками РЕМ-3 Львівських міських електромереж виконано позачергове технічне обстеження електричних мереж, які живлять вказаний будинок, та проведено заміри рівнів напруги на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Товариством і ЛКП «Рясне-402». Рівень напруги на момент замірів (18 травня 2015 року) відповідав вимогам чинних нормативних документів. Таким чином, коротке замикання, що стало причиною пожежі у квартирі АДРЕСА_3, виникло не в електромережі ПАТ «Львівобленерго».
		 
		Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт пожежі та проведення працівниками ЛКП «Рясне-402» ремонту електрощитової і заміни силового кабелю в будинку по АДРЕСА_1.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Встановивши, що через перенапругу в загальнобудинковій електромережі, відповідальність за технічну справність якої несе відповідач, у квартирі позивачів сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено належне їм майно, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди.
		 
		Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року.
		 
		Рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду є законними й обґрунтованими, відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Аргументи заявника про те, що позивачами не надано жодних прямих доказів вини Підприємства у виникненні пожежі та неналежного виконання ним своїх зобов'язань з утримання будинку, спростовуються встановленими судами обставинами справи. Крім цього, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішень судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства «Рясне-402» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...