Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/10182/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 14-528цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		13 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 756/10182/16-ц
		Провадження № 14-528цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СитнікО.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервком» (далі - ТОВ «Сервком»),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Сістем» (далі - ТОВ «Арт-Сістем»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргред Коммерц Лімітед» (далі - ТОВ «Маргред Коммерц Лімітед»),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 
		 
		на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сервком», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Арт-Сістем», ТОВ «МаргредКоммерц Лімітед», про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що за умовами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 08 грудня 2015 року № 08-12/15 він передав ТОВ «Сервком» частку в статутному капіталі ТОВ «Арт-Сістем» у розмірі 14,6817809 % статутного капіталу, а відповідач повинен був у строк до 18 грудня 2015 року перерахувати йому кошти у розмірі 5 275 635,47 грн. ТОВ «Сервком» не виконало своїх зобов'язань щодо оплати придбаної частки, що, на його думку, є істотним порушенням умов укладеного договору, тому позивач просив розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі № 08-12/15.
		 
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 08 грудня 2015 року № 08-12/15. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 як продавець виконав усі умови укладеного договору у повному обсязі, а ТОВ «Сервком» грубо порушило його, що є підставою для розірвання. Крім того, виконання зобов'язань втратило інтерес для продавця.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Сервком» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спір виник між учасниками ТОВ «Арт-Сістем» щодо купівлі-продажу часток у статутному фонді цього товариства, що пов'язано з їх правами як учасників товариства, відтак спір є корпоративним, а отже, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		 
		У січні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся зкасаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у справі виник між учасником ТОВ «Арт-Сістем» ? ОСОБА_3 та сторонньою особою, яка не має жодного відношення до ТОВ «Арт-Сістем» ? ТОВ «Сервком», оскільки на день подання позовної заяви відповідач не був учасником ТОВ «Арт-Сістем», відтак між сторонами відсутні корпоративні відносини, і справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		 
		У березні та липні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви ТОВ «Сервком», у яких зазначено, що спір про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Арт-Сістем» виник між ОСОБА_3, який є учасником ТОВ «Арт-Сістем», та ТОВ «Сервком» ? учасником, що вибув зі складу ТОВ «Арт-Сістем», та стосується корпоративних прав, право власності на які набуті за спірним договором, у зв'язку з чим такий спір підвідомчий господарському суду. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду Ураїни від 14 вересня 2016 року у справі № 522/27392/13-ц (провадження № 6-457цс16), Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 911/3494/16 (провадження № 12-44гс18).
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 12 листопада 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Суди установили, що 08 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Сервком» укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі № 08-12/15 ТОВ «Арт-Сістем», за умовами якого ОСОБА_3 погодився продати, а ТОВ «Сервком» придбати у власність частину частки ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Арт-Сістем» у розмірі               5 275 635,47 грн, що становила 14,6817809 % статутного капіталу товариства  (т. 2, а. с. 125?127).
		 
		Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору № 08-12/15 ціна продажу частки складає 5 275 635,47 грн, яку відповідач зобов'язався оплатити позивачу протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору.
		 
		У пунктах 4.1, 4.2 договору № 08-12/15  сторони погодили, що право власності на частку переходить до відповідача після підписання цього договору і відповідач набуває повноважень учасника ТОВ «Арт-Сістем» з моменту державної реєстрації змін до статуту товариства, що передбачають реєстрацію відповідача учасником цього товариства.
		 
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Арт-Сістем» від 08 грудня 2015 року, оформленим протоколом № 08-12/15 загальних зборів учасників ТОВ «Арт-Сістем», змінено склад учасників товариства, прийнято ТОВ «Сервком» до складу учасників товариства з часткою 14,6817809 % статутного капіталу товариства  та затверджено нову редакцію статуту (т. 2, а. с. 135?137).
		 
		11 грудня 2015 року на виконання умов договору № 08-12/15 та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Арт-Сістем» від 08 грудня 2015 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (у тому числі й у складі учасників) ТОВ «Арт-Сістем» за № 10701050011055938, відповідно до якої відповідач став учасником товариства з розміром частки у статутному капіталі 14,6817809 % (т. 2, а. с. 138?154).
		 
		Тобто станом на грудень 2015 року ТОВ «Сервком» набуло статусу учасника ТОВ «Арт-Сістем» з усіма правами та обов'язками, передбаченими законодавством України та статутом ТОВ «Арт-Сістем», включаючи правомочності на участь в управлінні господарським товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цього товариства.
		 
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Арт-Сістем» від 29 квітня 2016 року, оформленим протоколом № 29-04/16, ТОВ «Сервком» виключено зі складу учасників товариства (т. 3, а. с. 107?110). Це рішення є чинним.
		 
		Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06 травня 2016 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо складу або інформації про засновників та ТОВ «Сервком» не є учасником ТОВ «Арт-Сістем» (т. 3, а. с. 132-137).
		 
		Відповідно до змін до установчих документів ТОВ «Арт-Сістем», єдиними учасниками вказаного товариства станом на 06 травня 2016 року послідовно зареєстровано: ОСОБА_3, ТОВ «Маргаред Коммерц Лімітед». 
		 
		ОСОБА_3 у серпні 2016 року звернувся до суду з цивільним позовом до ТОВ «Сервком» про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі № 08-12/15  ТОВ «Арт-Сістем» з підстав невиконання відповідачем умов договору щодо сплати коштів. 
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору слід зазначити таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. 
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. 
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Можна зробити висновок, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		 
		Відповідно до положень статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), які кореспондуються з приписами статті 19 цього Кодексу (у чинній редакції), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. 
		 
		Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), згідно з пунктами 1, 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах-між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув; між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
		 
		Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Аналізуючи норми права, можна зробити висновок, що на час звернення з позовом до суду у ГПК України були чітко передбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами учасників, які вибули із товариства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		 
		Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		 
		Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		 
		Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		 
		Згідно зі статтею 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
		 
		Відповідно до статті 11 цього Закону учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і  виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами. 
		 
		У статті 50 Закону № 1576-XII вказано, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
		 
		Відповідно до статті 51 вказаного Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
		 
		Статтею 53 Закону № 1576-XII передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач у грудні 2015 року відчужив частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Арт-Сістем» відповідачу - ТОВ «Сервком» згідно з договором № 08/12-15.
		 
		Хоча між ОСОБА_3 та ТОВ «Сервком» і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, проте цей договір стосується розпорядження корпоративними правами.
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності корпоративних відносин та відповідно корпоративного спору в цій справі з огляду на те, що на день подання позову відповідач не був учасником ТОВ «Арт-Сістем», оскільки за змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), статті 167 ГК України учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору.
		 
		Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		 
		Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 911/3494/16 (провадження № 12-44гс18), від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 (провадження № 12-226гс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 331/2533/17(провадження № 14-315цс18), і підстав для відступу від нього не вбачається.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Ухвалу апеляційного суду прийнято з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо визначення юрисдикційності цього спору.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргупредставника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  О.М. Ситнік
		Судді:                                                Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко
		С. В. Бакуліна Н.П. Лященко
		В. В. Британчук О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима  Л.І. Рогач
		В. І. Данішевська  І.В. Саприкіна
		О. С. Золотніков  В.Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...