Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/296/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2019. Зареєстровано: 28.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2019.

Результат оскарження 01.10.2019 Центральний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 6/51/15-18/9/17-27/66/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 6/51/15-18/9/17-27/66/18
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		25.02.2019 Справа № 908/296/15-г
		 
		м. Запоріжжя Запорізької області 
		 
		Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Корсун В.Л., Проскуряков К.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
		 
		за позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057 м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції  позивач  Фонд державного майна України (01133 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9)
		до відповідача-1: Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
		до відповідача-2: Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
		до відповідача-3: Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
		до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ (69063 м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 31)
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю „Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації ОСОБА_2 (70413 Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Радянська, буд. 1)
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2  Підприємство Сприяння Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б)
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-4  Товариство з обмеженою відповідальністю ТЦ ЛЕДОКОЛ (69120 м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 1-Б)
		про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2000 р. № 461/8, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна від 25.01.2001 р. № 173, визнання права власності на обєкт нерухомості, витребування обєкта нерухомості із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв"
		 
		за участю представників
		прокуратури: ОСОБА_3, посвідчення № 035883 від 05.10.2015 р.
		позивача: ОСОБА_4, дов. № 402 від 14.12.2018 р. 
		відповідача-1: не зявився 
		відповідача-2: ОСОБА_5, договір № 353 від 27.01.2014 р., 
		ОСОБА_6, посвідчення б/н від 30.10.2017 р.
		відповідача-3: не зявився 
		відповідача-4: ОСОБА_5, НОМЕР_1 від 25.06.1999 р.;
		третьої особи-1: не зявився 
		третьої особи-2: ОСОБА_6, посвідчення б/н від 30.10.2017 р.;
		третьої особи-3: не прибув
		вільний слухач: ОСОБА_7, НОМЕР_2 від 28.08.2008;
		вільний слухач: ОСОБА_8, довіреність № НОМЕР_3 від 17.06.2009
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовом до: 1) Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 2) Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, 3) Запорізької міської ради, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю "Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації ОСОБА_2", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2  Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-4  Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ ЛЕДОКОЛ" та з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяви про зміну підстав позову, просив визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2000 № 461/8, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна від 25.01.2001 № 173, визнати право власності на обєкт нерухомості, витребувати обєкт нерухомості із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв".
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 р. (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено частково, визнано недійсним, з моменту прийняття, та скасовано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України, визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601) право власності на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м. та вартістю 27767948 грн., яке знаходиться за адресою: по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі. витребувано з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (пр. Леніна, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601), припинено провадження по справі, в частині визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою, та стягнуто судовий збір.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 р. по справі №908/296/15-г  скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016 р. у справі № 908/296/15-г, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 р. (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2017 р. (колегія суддів: Москальова І.В., Агапов О.Л., Будко Н.В.), в позові відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 29.03.2018 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2017 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 р. у справі № 908/296/15-г скасовано, справу № 908/296/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 р., справу № 908/296/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
		Ухвалою суду від 01.06.2018 р. суддею Дроздовою С.С. прийнято справу № 908/296/15-г до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 6/51/15-18/9/17-27/66/18. Підготовче судове засідання призначено на 27 червня 2018 р.
		Справа № 908/296/15-г розглядається за правилами загального позовного провадження.
		22.06.2018 р. від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 08-08/11396/18 від 22.06.2018 р.), відповідно до якого зазначено, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на те, що: Товариство сприяння обороні України є всеукраїнським громадським добровільним оборонно  патріотичним спортивно-технічним об'єднанням громадян, яке згідно з п. 1.4 Статуту є правонаступником Українською республіканського добровільною товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСЛЛФ Української РСР), яке, в свою чергу, було правонаступником Українських громадських організацій - добровільних товариств сприяння армії, авіації і військовому морському флоту, об'єднаних на підставі постанови ОСОБА_5 Міністрів Української РСР 12.09.1951р. №2581 в організацію ДТСЛЛФ Української РСР. Постановою VII позачергового з'їзду ДТСЛЛФ від 26.09.1991р. «Про перетворення ОСОБА_9 у Товариство сприяння обороні України», ТСО України проголошено правонаступником ОСОБА_9 (п. 2). Організаційну основу Товариства, згідно п.4.1 Статуту складають нижчестоящі організації, зокрема Запорізька обласна організація ТСО України.
		Відповідно до п. 1.4 Статуту Запорізької ОО ТСО України, остання є правонаступником Запорізької обласної організації ОСОБА_9.
		Таким чином, Запорізька обласна організація ТСОУ входить до складу організацій Товариства сприяння обороні України, яке с правонаступникам ДТСЛЛФ Української РСР, яка представляла собою самостійне громадське об'єднання республіканського значення із власним майном, правами та обов'язками. Враховуючи наведене, посилання представника ФДМУ на те, що Запорізька ОО ТСО України була організацією загальносоюзною підпорядкування с необґрунтованими, бездоказовими та спростовуються матеріалами справи.
		Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міською типу Української РСГ від 31.01.66 (далі по тексту - Інструкція 1966р.) реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим ОСОБА_5 депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будники і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
		Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої ОСОБА_5 депутатів трудящих.
		30.12.1977р. державна приймальна комісія прийняла до експлуатації збудований учбовий корпус ДТ СААФ по пр. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжя, що підтверджується ОСОБА_8 прийому в експлуатацію державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі.
		ОСОБА_10 затверджено Рішенням Запорізької міської ради №473 від 30.12.1977р. Дане рішення вказує: «Затвердити акт державної прийомки до експлуатації учбового корпусу ДОСААФ Запорізького обласного комітету ДОСААФ».
		Відповідно до вказаного акту Замовником будівництва виступає Обласний комітет ДТ СААФ.
		Відповідно до Виписки з акта державного прийому будівлі в експлуатацію Забудовником вказаний Обласний комітет ДТ СААФ.
		Окрім того, на момент державної реєстрації права власності на спірний обєкт нерухомості діяв Наказ Держжитлокомунгосп України N 56 від 13.12.95 «Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомою майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» (Правила).
		Відновило до п. 4.1 Правил, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, місцевими органами державної виконавчої влади, місце його самоврядування за наявності рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та при наявності акта державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
		Саме Запорізькою ОО ТСО України було проведено технічну інвентаризацію земельної ділянки за вказаною адресою, що підтверджується Технічним звітом про проведений інвентаризації Запорізького обласного комітету 1994 року для підготовки державного акта землекористування.
		27.04.1995р. Виконавчим комітетом ЗМР було прийнято рішення №165/12 «Про видачу Державного ОСОБА_10 на право постійного користування землею Запорізькому обласному комітету Товариства сприяння обороні України по пр. Леніна, 158-Б для функціонування будівлі Запорізького обласного комітету».
		Державним актом, виданим 28.06.1995р. Запорізькою міською радою народних депутатів, посвідчено право Запорізького ОК ТСОУ на постійне користування земельною ділянкою площею 0,09га для функціонування будівлі обласною комітету.
		Зауважуємо, що вказане рішення ВК ЗМР №165/12 та Державний акт від 28.06.1995р. не оскаржувались, не скасовані та є діючими.
		Таким чином, на момент державної реєстрації права власності Запорізька обласна організація ТСОУ підтвердила своє право власності на спірну будівлю, відповідно до ОСОБА_10 введення в експлуатацію будівлі закінченої будівництвом та мала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
		Позивач безпідставно та необґрунтовано стверджує, що Запорізький АУЛ буй власником майна з моменту введення його в експлуатацію до моменту державної реєстрації права власності па нього за Запорізькою ОО ТСО України, оскільки матеріали справи не містять та Позивачем не було надано жодного право встановлювального документа, що свідчить про реєстрацію права власності у встановленому законом порядку.
		Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
		Таким чином, передача будівлі повністю або частинами з балансу на баланс організації не є підтвердженням права власності на спірну будівлю, а знаходження на балансі визначає організацію, що несе обов'язки по здійсненню поточного ремонту будівлі та витрати по її утриманню.
		Окрім того, відповідно до Наказу №248 ввід 30.12.1990р. ЦК ОСОБА_11 було наказано Голові Запорізького ОК ДТСААФ прийняти на свій баланс будівлю обласного комітету (спірну будівлю), яка передавалась тимчасово училищу льотчиків.
		Також з 1990 року всі витрати по утриманню будівлі здійснювались Запорізькою ОО ТСО України (поточні ремонти, проведення інвентаризації земель, сплата відповідних податків на нерухоме майно, плати за землю).
		Відповідно до п. 4.1 «Інструкції про порядок державної реєстрації прана власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Держбуду № 121 від 09.06.98р. (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевою самоврядування.
		Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що при державній реєстрації права власності на спірний об'єкт, до органу місцевого самоврядування було подано (вказані документи в повному обсязі, завірені архівною установою ЗМР: акт прийому в експлуатацію державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі, в якому Замовником будівництва та Забудовником виступає Запорізький обласний комітет ДТ СААФ правонаступником якого є Запорізька ОО ТСО України; рішення Запорізької міської ради №473 віл 30.12.1977р. про затвердження даного акту; рішення Виконавчого комітету ЗМР №165/1 від 27.04.1995р. «Про видачу Державного ОСОБА_10 на право постійного користування землею Запорізькому обласному комітету Товариства сприяння оборот України по пр. Леніна, 158-Б для функціонування будівлі Запорізького обласного комітету», Державний акт па право постійного користування земельною ділянкою виданий 28.06.1995р. на підставі рішення №165/1; документи відносно Запорізької ОО ТСОУ як юридичної особи, що є правонаступником Запорізького обласного комітету ОСОБА_11 та підтвердження знаходження будівлі на балансі організації.
		Таким чином, на думку відповідача 2, Виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи рішення №461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» діяв в межах передбачених спеціальним законом повноважень (компетенції) та у порядок встановлений законом, прийнявши законне рішення на підставі право встановлювальних та інших підтверджуючих право власності документів.
		Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідач 2 зазначив, що вказаний об'єкт нерухомості був побудований за рахунок коштів Запорізького обкому ДТСААФ, був введений в експлуатацію Запорізьким обкому ДТСААФ, передача спірного майна Запорізькою обкому ДТСААФ оформлена за погодженням з Центральними органами ДТСААФ СРСР та право власності на об'єкт зареєстровано у спосіб та в порядок передбачений законодавством України, що діяло на момент реєстрації права власності, компетентним органом в рамках наявних повноважень, що свідчить про тс, що Запорізька обласна організація ТСО України - є дійсним та єдиним законним власником вказаного майна.
		Таким чином, ні Запорізький АУЛ, ні Фонд ДМ України чи його регіональні відділення ніколи не були власниками спірного об'єкта нерухомості, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна а чужого незаконного володіння, оскільки право на витребування майна з чужого незаконного володіння має виключно власник майна.
		Щодо строків позовної давності, відповідач 2 зазначив, що п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.
		Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти. їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Отже з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень. положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
		На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів стадних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів».
		Відповідно до Постанови Запорізького апеляційного господарського суду по справі № 17/161 від 25.10.2005 року, Регіональному відділенню Фонду державного майна України, прокуратурі та Фонду державного майна України було відомо про існування спірної будівлі, її належності Запорізькій обласній організації ТСО України та про наявність відповідних рішень органів місцевого самоврядування про оформлення права власності відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-16-13331 ви 29.08.2005р.
		На думку відповідача 2 казане свідчить не тільки про обізнаність прокуратури та самого позивача про існування спірного об'єкта нерухомості, стану його реєстрації та власника спірного майна, а й про те, що вимога про визнання права власності за державу на вказаний об'єкт була предметом судового розгляду та відносно вказаної вимоги винесено судове рішення, що набрало законної сили.
		Також рішення Господарського суду Запорізької області по справі №17/226 від 21.07.2005р. підтверджує обізнаність прокуратури щодо наявності рішення № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення прана власності па будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» та факт його оскарження шляхом подання протесту прокурора.
		Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Враховуючи наведені вище обставини та їх підтвердження матеріалами справи та відповідними доказами, спірне майно з моменту введення його в експлуатацію належало Запорізькій обласній організації ТСО України (Запорізький обласний комітет ДТСААФ) та передавалось Запорізькому авіаційному училищу льотчиків виключно на баланс та тимчасово. 
		При державній реєстрації права власності та прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» до органів місцевого самоврядування було надано достатній перелік документів, що підтверджував будівництво, введення в експлуатацію, наявність виділеної земельної ділянки, за результатом чого Запорізькій обласній організації і було видано свідоцтво на право власності на спірну будівлю.
		З протилежної сторони прокурором, Фондом державного майна України та Державним навчально виробничим закладом авіаційного профілю «Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації ОСОБА_2» не надано жодного документа, що підтверджує право власності Запорізького АУЛу на спірну будівлю або, що підтверджує наявність вказаної будівлі у складі цілісного майнового комплексу Запорізького авіаційного училища льотчиків (відповідно до листа Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації ВРУ від 22.03.2005 р. № 06-24/15-217).
		З огляду на вказані обставини, та враховуючи, що положення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Указу Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30.08.1991 № 1452-ХМ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", постанови Верховної ОСОБА_5 України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268-ХІІ та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-XII регулюють правовідносини та правовий режим майна, яке є власністю організацій загальносоюзного підпорядкування, вказані нормативно-правові акти не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки власником спірного майна первинно є Запорізька обласна організація ТСО України на яку не розповсюджуються норми вказаних актів.
		Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані па території України", Указ Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30.08.1991 № 1452-ХП "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", постанова Верховної ОСОБА_5 України "Про майнові комплексі і та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268-ХП та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-XII стосуються фінансових ресурсів майнових комплексів та фінансових ресурсів загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР, яке належало та обліковувалось як майно центральних органів цих організацій. Дія вищезазначених нормативних актів не поширюється на майно громадських організацій Української РСР та їх регіональних організаційних структур, які мали у власності відокремлене майно та мали статус юридичних осіб.
		Відповідач 2 зазначав що майно ТСО Украйні так як і майно Запорізької обласної організації ТСО України ніколи не перебувало у власності загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, воно було створене за рахунок джерел обумовлених статутами організацій ТСО України, завжди знаходилось на самостійних балансах.
		Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Указ Президії Верховної ОСОБА_5 України віл 30.08.1991 № 1452-XІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", постанови Верховної Ряди України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268-ХП та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишньою Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-ХІІ стосуються лише тих майнових об'єктів розташованих на території України, які підпорядковувались центральним виборним органам ДТСААФ СРСР, майно Запорізької обласної організації Товариство сприяння обороні України до таких об'єктів не відноситься.
		Передача вказаного обєкта з балансу на баланс не є вчиненням правочинів, що змінюють форму власності об'єкта нерухомою майна, а виключно визначають експлуатуючу організацію, що відображає об'єкт нерухомості в бухгалтерському обліку та несе експлуатаційні витрати тільки в період користування таким об'єктом.
		Таким чином, на думку відповідача 2, вказані нормативно-правові акти не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки власником спірного майна первинно є Запорізька обласна організація ТСО України на яку не розповсюджуються норми вказаних актів.
		26.06.2018 р. до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення (№ 05/2-2751-15 від 25.06.2018 р., відповідно до яких зазначено, що наявні підстави для витребування спірного майна з володіння ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» у власність держави в особі Фонду державного майна України та вказано, що рішенням Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру», саме Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжі для будівництва учбового корпусу.
		Зазначена будівля введена в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977. При цьому, об'єкт нерухомості приймав представник експлуатуючої організації «Начальник учбового авіаційного центру ОСОБА_12К.».
		Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990 (протокол №8) визначено, що будівництво здійснено за рахунок коштів оборонного товариства.
		Зокрема, за даними ОП ЗМБТІ згідно з висновком про реєстрацію будівлі від 17.05.1993 будівля по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року була зареєстрована за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку.
		Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства У РСР від 31.01.1966, № б/н та погодженою Верховним Судом Української РСР 15.01.1966 (яка діяла до грудня 1995 року), реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям.
		Пунктом 7 зазначеної Інструкції визначено, що реєстрація проводиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № І.
		Прокуратура зазначає про те, що відповідно до вказаної інструкції реєстрація спірного об'єкту нерухомості здійсненна за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ у реєстраційній книзі під реєстраційним номером 1р№31, яка була лише погашена у 2000 році (копія реєстраційної книги додається).
		Отже, власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.
		Таким чином, спірне майно належало організації союзного підпорядкування (ДТСААФ СРСР), що передбачає застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» (далі - Закон), указу Президії ВРУ № 1552-ХП від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» (далі - Указ), постанов ВРУ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992 та «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994.
		Так, вищезазначеним Указом передбачено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з його прийняттям переходять у державну власність.
		Також, ст. 1-3 Закону визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР 29.11.1990.
		Окрім того, Верховна ОСОБА_5 України постановою від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.
		Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
		Враховуючи викладене, саме Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.
		Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації Верховної ОСОБА_5 України своїм листом від 22.03.2005 № 06-24/15-217 вважає, що зазначені постанови стосуються лише тих майнових об'єктів, які розташовані на території України та які підпорядковуються центральних виборним органам ДТСААФ СРСР. На території України наявні два таких цілісні майнові комплекси - майно Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР та об'єкт незавершеного будівництва спортивного комплексу у м. Судак АР Крим.
		У той же час, в порушення вищевказаних вимог право власності на вказану будівлю було зареєстровано за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2001, виданого Запорізькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради.
		Документи, підтверджуючі погодження з Фондом державного майна України питання про оформлення права власності за Запорізьким обласним комітетом Товариства сприяння обороні України, не надавались.
		Відповідно до Статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991, Товариство сприяння обороні України є правонаступником ОСОБА_11. Тобто йому переходить усе майно, права та обов'язки ОСОБА_11 як власника.
		Прокуратурою вбачається, що правонаступництво стосується саме майна ОСОБА_11, а не ДТСААФ СРСР, розташованого на території України.
		Таким чином, на думку Прокуратури, виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000, не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, позбавив Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним вказане нерухоме майно. Внаслідок чого, держава в особі Фонду державного майна України, втратила права власності на нежитлову будівлю по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі площею 4359,86 кв.м. загальною вартістю 27 767 948, 00 грн. Оскільки при прийнятті рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461 /8 від 14.12.2000 були порушені вимоги вищевикладених законодавчих норм, це рішення має бути визнано судом недійсним з моменту його прийняття. На даний час право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 40915658), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2017.
		26.06.2018 р. до господарського суду Запорізької області від позивача ОСОБА_13 Державного майна України, надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 10-25 12101 від 15.06.2018 р.) з вимогою задовольнити позовні вимоги, оскільки спірний обєкт є державною власністю, а рішення № 461/8 від 14.12.2000 р. фактично позбавило Державу права власності на спірний обєкт, відповідно до якого вбачається, що :
		Указом Президії Верховної ОСОБА_5 України № 1452-ХП від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» встановлено, що підприємства, установи та організації союзного V підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.
		Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Відповідно до статті 2 зазначеного Закону майно цих V підприємств передати Фонду. Дія статті 2 була зупинена у частині повноважень Фонду, крім його повноважень як орендодавця, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 №8-92.
		Відповідно до ст. 4 вказаного Закону встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та Інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника І форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
		Верховна ОСОБА_5 України Постановою «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992 № 2268-ХІІ з метою збереження в Інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, постановила передати Фонду майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.
		Відповідно до пунктів 1, 3 Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів прав власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
		Зокрема, Верховний Суд у постанові від 29.03.2018 у справі № 908/296/15-г зазначив: як зазначає Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі та вбачається ОСОБА_6 зазначеного вище листа Спеціальної контрольної комісії Верховної ОСОБА_5 України з питань приватизації від 22.03.2005 № 06-24/15-217. постанови Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських ч» організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" та від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" стосуються лише тих майнових об'єктів, розташованих на території України, які підпорядковувалися центральним виборним органам ДТСААФ СРСР. І таких було в Україні два цілісні майнові комплекси - майно Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР та об'єкт незавершеного будівництва спортивного комплексу у м. Судак АР Крим. Вони, правомірно не будучи включеними до складу власності ТСО України, на початок 1993 року залишалися не підпорядкованими жодному державному органу управління. Тому Кабінет Міністрів України своєю постановою від 30.01.1993 № 72 (на виконання Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ) передав їх в управління Міністерству освіти України.
		Згідно з пунктом 4 Указу Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", статтею 4 Закону України від 10.09.1991 № 1540 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
		Фонд державного майна України погоджується з висновком Верховного Суду та зазначає, що спірний об'єкт є Державною власністю, а рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Соборному, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» фактично позбавило Державу в особі Фонду державного майна України права власності на спірний об'єкт, про що Фонд неодноразово зазначав у своїх письмових поясненнях.
		27.06.2018 р. прокурор звернувся до суду з письмовою заявою № 05/2-2751-15 від 25.06.2018 р. (вх. № 08-10/46/18 від 27.06.2018 р.) в порядку ст. ст. 136, 137 ГПК України, про вжиття заходів щодо забезпечення позову, просить суд накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ТОВ СІЧ РЕЗЕРВ (вул. Поштова, 31, м. Запоріжжя , код ЄДРПОУ 40915658), а саме обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ А-8, загальною площею 4359,86 кв.м та вартістю 27 767 948 грн. 00 коп. по пр. Соборному, 158-Б у м. Запоріжжі.
		Розгляд даної заяви було відкладено судом на наступне судове засідання, а в подальшому залишено без розгляду, оскільки прокурором не надано доказів направлення заяви всім учасникам процесу у даній справі. Судом зобовязано прокурора направити заяву всім сторонам у справі та докази направлення надати суду у наступне судове засідання. 
		Відповідачем 2 на адресу суду 27.06.2018 р. за вх. № 08-08/11671/18 надійшла заява про застосування строків позовної давності та про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до якої зазначено, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів.
		Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій.
		Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Таким чином, відповідно до вказаних нормативно правових актів, Фонд державного майна України було визначено, як управителя майна на якого покладено функції з прийняття та обліку такого майна та наділено повноваженнями щодо його інвентаризації та отримання інформації від органів державної виконавчої влади відносно майна, яке за переконанням Позивача є майном організації загальносоюзного підпорядкування та підлягає передачі Фонду. 
		Отже, на думку відповідача 2, позивач об'єктивно мав можливість дізнатись про порушення свого права з моменту прийняття рішення, а саме з 14.12.2000 року.
		Окрім того, об'єктивну можливість дізнатись про порушення державного інтересу та відповідні повноваження на здійснення перевірки мала і прокуратура на час прийняття оскаржуваного рішення відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 16.11.1995 року.
		ОСОБА_10 узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, висловленою в постанові від 29.10.2014р. по справі № 6-152цс14.
		Відповідно до постанови Вищого господарського суду України по справі №908/296/15-г від 22.11.2016р. вказує на необхідність з'ясування спливу строків позовної давності саме для позивача, а не для прокуратури.
		Враховуючи обізнаність позивача, стан суб'єктивних прав, що підтверджується матеріалами справи №17/161, яка розглядалась Господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом у 2005 році.
		Відповідно до Постанови Запорізького апеляційного господарського суду по справі №17/161 від 25.10.2005 року, Регіональному відділенню Фонду державного майна України, прокуратурі та Фонду державного майна України було відомо про існування спірної будівлі, ЇЇ належності Запорізькій обласній організації ТСО України та про наявність відповідних рішень органів місцевого самоврядування про оформлення права власності, відповідно до листа Фонду державного майна України №10-16-13331 від 29.08.2005р.
		Таким чином, виходячи з норм ЦК України щодо позовної давності та наведених правових позицій Верховного Суду України, строк позовної давності до всіх заявлених прокуратурою вимог становить три роки.
		На думку, відповідача 2, Фонд державного майна України та його регіональне відділення були обізнані щодо наявності спірної будівлі та державної реєстрації права власності на неї за Запорізькою обласною організацією ТСО України при розгляді справи №17/161 в 2005 році, що свідчить про сплив строків позовної давності.
		Також від відповідача 2 надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду державного майна України, в звязку з існуванням рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2005 р. по справі № 17/161, яким було відмовлено в задоволенні позову в частині визнання права власності за державою в особі РВ ФДМУ, та яке набрало законної сили. 
		У підготовчому засіданні 27.06.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, судом було оголошено перерву до 12.07.2018 р. про що винесено відповідну ухвалу.
		11.07.2018 р. прокурор підтримав заяву № 05/2-2751-15 від 25.06.2018 р. (вх. № 08-10/46/18 від 27.06.2018 р.) в порядку ст. ст. 136, 137 ГПК України, про вжиття заходів щодо забезпечення позову, проте просить відкласти вирішення питання щодо зазначеної заяви на наступне засідання.
		Крім того, прокурором надано відповідь № 05/2-2751-15 від 11.07.2018 р. (вх. № 8-08/12561/18) на відзив на позовну заяву, зазначивши, що відлік позовної давності обчислюється саме з 19.04.2015 р., а саме, з моменту обізнаності, а щодо доводів про закриття провадження у справі, прокурор зазначив, що в рішення суду у справі № 17/161 помилково зазначено адресу пр. Леніна, 158-Б, замість: вул. Правди, 50, що зазначено в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005 у справі № 17/161, дану відповідь додано до матеріалів справи.
		Представником відповідача-2 у підготовчому засіданні 12.07.2018 р. підтримав клопотання (вх .№ 08-08/11672/18 від 27.06.2018 р.), щодо закриття провадження у справі, клопотання (вх. № 08-08/11671/18) про застосування строків позовної давності. 
		Надав суду письмове заперечення проти пояснень (вх. № 08-08/12345/18 від 09.07.2018 р.), відповідно до яких зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та посилання на докази, та обставини є необґрунтованими, а саме зазначено, що рішенням Виконкому №165/12 від 27.04.1995р. було визнано таким, що втратило чинність Рішення Запорізького міськвиконкому від 01.06.1967р. №253 Про відведення Запорізькому УАЦ земельної ділянки в кв.52-53 по пр. Леніна  на яке прокуратура посилається як на правову підставу для звернення до суду. Посилання прокуратури на Постанову Бюро Президіуму ЦК ДТСААФ СРСР від 16.03.1990 року (протокол №8), відповідно до якої «будівництво здійснено за рахунок коштів оборонного товариства» - не є належним, допустимим та достатнім доказом фінансування будівництва спірної будівлі за рахунок ДТСААФ СРСР. Вказуючи Запорізький АУЛ власником спірного об'єкта нерухомості, позивач посилається на Висновок ЗМБТІ від 17.05.1993р., що не є правовстановлювальним документом та не визначався, як правовстановлювальний жодним нормативно-правовим актом з моменту будівництва об'єкта нерухомості до теперішнього часу. Надана прокуратурою копія копії витягу з реєстраційної книги не є належним та допустимим доказом у відповідності до норм ГПК України, оскільки копія документа знімається та завіряється тільки з оригінала у відповідності до Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 та норм ГПК України. Однак, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міською типу Української РСР від 31.01.66 (далі по тексту - Інструкція 1966р.) чітко пов'язує виникнення права власності при будівництві об'єктів нерухомості з особою Забудовника такого об'єкту - п. 25 та п. 27 Інструкції 1966 р.
		Таким чином, з моменту введення в експлуатацію спірної будівлі. її власником була саме Запорізька обласна організація ТСО України (Запорізький обласний комітет ДТСААФ), що підтверджується матеріалами справи.
		Відповідно до Висновку ЗМБТІ від 17.05.1993р. та копії витягу з реєстраційної книги 1993 року власником вказується  Запорізький учбовий авіаційний центр Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту.
		Однак відповідно до архівної інформації видання «Запорізький аероклуб 1933-1993» з 01.03.1964 року Запорізький аероклуб було розформовано та на його базі створено Запорізький учбово-авіаційний центр (ЗУАЦ). Місце розташування штабу пр. Леніна, 214, аеродром Широке (додаток №1).
		Відповідно до архівної інформації видання «Запорізький аероклуб 1933-1993» в період з 07.1983 року до кінця існування ЗУАЦ (до 1988 року) його керівником був полковник ОСОБА_14 (додаток №1).
		Відповідно до архівної інформації видання «Запорізький аероклуб 1933-1993» єдине у СРСР авіаційне училище льотчиків ДТСААФ, яке до того часу базувалось в місті Вовчанськ Харківської області, рішенням ЦК ДТСААФ СРСР було переведено до м.Запоріжжя.
		Таким чином, відповідно до виданий заснованого на архівних матеріалах Запорізький учбово-авіаційний центр ДТСААФ існував у період з 1964 року по 1988 рік. Враховуючи наведене, юридична особа, якої не існувало у 1993 році не може виступати власником будь-якого майна.
		Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, того що Запорізький учбово-авіаційний центр ДТСААФ було реорганізовано або перейменовано у Запорізьке авіаційне училище льотчиків ДТСААФ.
		Окрім того, при переведенні Вовчанського авіаційного училища льотчиків ДТСААФ до м. Запоріжжя, Запорізький учбово-авіаційний центр ДТСААФ могло бути ліквідовано, а авіаційне училище льотчиків перейменоване з Вовчанського у Запорізьке.
		Відповідач 2 посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що: Запорізьке авіаційне училище льотчиків ДТСААФ є правонаступником прав та обов'язків Запорізького учбово-авІаційного центру ДТСАЛФ, Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю «Запорізький центр льотної підготовки їм. Маршала авіації ОСОБА_2» є правонаступником прав та обов'язків Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують правонаступництво між Запорізьким учбово-авіаційним центром ДТСААФ та Державним навчально-виробничим закладом авіаційного профілю «Запорізький центр льотної підготовки їм.. Маршала авіації ОСОБА_2».
		Окрім того, відповідно до ОСОБА_12 з державного реєстру юридичних осіб станом на 04.07.2018 відносно Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю «Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації ОСОБА_2» він був первинно зареєстрований 07.10.1994р., а дані про юридичних осіб, правонаступником яких є
		зареєстрована юридична особа - відсутні.
		Статтею З, 4 ЗУ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХП та відповідні статті Указу Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30,08.1991 № 1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих па території України, у власність держави" встановлено наступне: визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР 29 листопада 1990 року; встановити, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
		Враховуючи наведене вище, на думку відповідача 2, спірне майно з моменту введення в експлуатацію було власністю Запорізького обласного комітету ОСОБА_15 та тимчасово передавалось па баланс. Запорізьким обласним комітетом ОСОБА_11 та Запорізькою ОО ТСО України як правонаступником не укладались будь-які майнові договори якими й змінювалась форма власності спірного об'єкта нерухомості, у тому числі під час дії вказаного мораторію.
		Враховуючи, що факт знаходження на балансі не є підтвердженням наявності права власності, керівними органами ДТСААФ СРСР, ЦК ОСОБА_11, Запорізьким обласним комітетом ОСОБА_11 це приймались рішення та не укладались угоди і договори, якими б змінювались власники або форми власності спірного об'єкта нерухомості, у тому числі після 24 серпня 1991 року.
		Крім того, підтримав клопотання надане до канцелярії суду 09.07.2018 р. (вх. № 08-08/12357/18) щодо витребування доказів, проте просить відкласти вирішення питання щодо розгляду вказаних клопотань на наступне засідання.
		12.07.2018 р. від Прокуратури за вих. № 05/2-2751-15 від 11.07.2018 р. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що відповідач 2 зазначає, що Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України, в особі Запорізького обласного комітету ДОСААФ є власником спірної будівлі з моменту її будівництва. При цьому, посилається на Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966.
		Так, відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966, б/н та погодженою Верховним судом Української РСР 15.01.1966 (яка діяла до грудня 1995 року), реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям.
		Пунктом 7 зазначеної інструкції чітко визначено, що реєстрація проводиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.
		Необхідно зазначити про те, що відповідно до вказаної інструкції реєстрація спірного об'єкту нерухомості здійсненна за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ у реєстраційні книзі під реєстраційним номером 1р№31, яка була лише погашена у 2000 році.
		Отже, з першого дня введення об'єкту в експлуатацію власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.
		Як зазначено у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, спірна будівля з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977) передана у власність Запорізькому авіаційному училищу льотчиків ДТСААФ СРСР.
		Так, рішенням Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру», саме Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжі для будівництва учбового корпусу.
		Зазначена будівля введена в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації І флоту від 30.12.1977. При цьому, об'єкт нерухомості приймав представник експлуатуючої організації «Начальник учбового авіаційного центру ОСОБА_12К.».
		Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990 (протокол №8) визначено, що будівництво здійснено за рахунок коштів оборонного товариства.
		Зокрема, за даними ОП ЗМБТІ згідно з висновком про реєстрацію будівлі від 17.05.1993 будівля по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року була зареєстрована за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку.
		Отже, власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.
		При цьому, у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що об'єкт нерухомості збудовано за рахунок Запорізького обласного комітету ДТСААФ. За час розгляду справи відповідачами жодного підтверджуючого документу не надано (зокрема, це договір на виконання проектних робіт, акти виконаних робіт, сметна документація тощо).
		Окрім того, відповідач 2 посилається на рішенні виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 27.04.1995 № 165/12 «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею Запорізькому обласному комітету товариства сприяння обороні України по пр. Леніна, 158-Б для функціонування будівлі Запорізького обласного комітету». На думку відповідача 2, зазначеним рішенням підтверджено право власності на спірний об'єкт нерухомості за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України.
		Необхідно зазначити, що вимогами ст. 30 Земельного кодексу України, які діяли на час винесення рішення передбачено, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
		Враховуючи те, що на підставі наказу ЦК ДТСААФ СРСР від 04.12.1990 № 353 зазначена будівля передана на баланс Запорізького обласного комітету ОСОБА_11, то фактично до Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України перейшло право користування земельною ділянкою, що стало підставою для прийняття виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів рішення про видачу зазначеній установі Державного акту на право постійного користування землею та втратою чинності рішення від 01.06.1967 №253.
		Рішення Запорізького міськвиконкому № 253 від 01.06.1967 «Про відведення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кв.52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового корпусу» є одним із доказів того, що власником спірної будівлі з моменту її будівництва та введення в експлуатацію був Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР.
		Більш того, предметом позовної заяви є незаконне позбавлення Запорізького учбового авіаційного центру ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним нерухомого майна, а не законність надання Запорізькому обласному комітету товариства сприяння обороні України земельної ділянки для функціонування будівлі у 2005 році.
		Також відповідач 2 вказує на те, що виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення №461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» діяв у межах закону.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
		Статтею 30 Закону визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
		При цьому, п. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 визначено умови оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.
		Зокрема, органами місцевого самоврядування оформлюється право власності за юридичними особами на підставі документів, визначених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомості.
		Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради на той час був наділений повноваженнями щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомості за юридичними особами на підставі відповідних документів, які підтверджують їх право власності на них.
		Так, встановлено, що до виконкому Запорізької міської ради листом від 19.09.2000 № 204 звернувся Запорізький комітет Товариства сприяння обороні України з проханням оформити за цією організацією право власності на будівлю у м. Запоріжжі по пр. Леніна, 158-Б. До вказаного звернення долучено: технічний акт передачі учбового корпусу від 10.10.1990; акт приймання-передачі частини будівлі учбового корпусу від Запорізького авіаційного училища льотчиків до Запорізького обласного комітету ОСОБА_11; акт передачі будівлі у м. Запоріжжі, пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків до Запорізького обласного комітету ОСОБА_11; наказ ЦК ДТСААФ СРСР та Запорізького обласного комітету ДТСААФ. У той же час, виконавчий комітет Запорізької міської ради не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України прийняв рішенням № 461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України».
		Прокуратура зазначає, що в позовній заяві та додаткових поясненнях, зокрема, від 25.06.2018 р. підтверджено, що спірне майно належало організації союзного підпорядкування (ДТСААФ СРСР), що передбачає застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» (далі - Закон), указу Президії ВРУ № 1552-ХІІ від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» (далі-Указ), постанов ВРУ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992 та «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».
		Таким чином, на думку прокуратури, саме Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.
		У той же час, в порушення вищевказаних вимог право власності на вказану будівлю на даний час зареєстровано за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2001, виданого Запорізькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради.
		Документи, підтверджуючі погодження з Фоном державного майна України питання про оформлення права власності за Запорізьким обласним комітетом Товариства сприяння обороні України, не надавались.
		Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000, не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, позбавив Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним вказане нерухоме майно.
		Внаслідок чого, держава в особі Фонду державного майна України, втратила права власності на нежитлову будівлю по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі площею 4359,86 кв.м. загальною вартістю 27 767 948, 00 грн.
		Оскільки при прийнятті рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 були порушені вимоги вищевикладених законодавчих норм, це рішення має бути визнано судом недійсним з моменту його прийняття.
		На даний час право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 40915658).
		Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права Його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо це майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		У пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснення, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
		З урахуванням вищезазначених обставин, наявні підстави для витребування спірного майна з володіння ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» у власність держави в особі Фонду державного майна України.
		Стосовно заявленого відповідачем 2 клопотання про застосування строків позовної давності Прокуратура зазначила, що про встановлені порушення права державної власності на спірне майно, що виникло внаслідок прийняття рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000, прокуратура Запорізької області дізналась у 2015 році за результатами опрацювання матеріалів перевірки Управління Служби безпеки України в Запорізькій області.
		Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так І тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково -з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Враховуючи, що Фонд державного майна України (особа) про порушення свого права на майно довідався з позову прокуратури Запорізької області, який отримав 19.04.2015, а отже відлік позовної давності обчислюється саме з моменту обізнаності особи Фондом державного майна України з 19.04.2015.
		Відповідно до пояснень Фонду державного майна України від 19.07.2017 №10-25-14181 про порушення своїх прав останній дізнався з позовної заяви заступника прокурора Запорізької області, раніше йому не було відомо про те, що вказане майно вибуло з державної власності на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000.
		Про прийняття вказаного рішення виконавчий комітет Запорізької міської ради Фонд державного майна України не повідомляв, до розгляду будь-яких спорів, справ зазначений орган не залучався, а тому останньому не було відомо про факт вибуття з державної власності спірного об'єкту нерухомості до пред'явлення позовної заяви.
		Верховний Суд у своїх постановах щодо застосування ст. 267 ЦК України зазначає, що суди повинні вирішити питання про наслідки спливу строку позовної давності та за наявності поважних причин їх пропущення - захистити порушене право.
		Прокурор зазначає, що доводи відповідача 2 щодо закриття провадження по справі, оскільки вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, І58-Б у м. Запоріжжі вже була предметом судового розгляду, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2005 по справі № 17/161 спростовуються самими матеріалами зазначеної справи. Як вже зазначалось, предметом позову був об'єкт нерухомості по вул. Правди, 50 у м. Запоріжжі. У позовній заяві помилково вказано об'єкт нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, що прямо вказано у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005 по справі № 17/161 (копія додавалась).
		Тобто вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі не була предметом судового розгляду та відповідно Фонд державного майна України не міг знати про вилучення спірного об'єкту нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі.
		Ухвалою суду від 12.07.2018 р. враховуючи, що справа розглядається в порядку загального позовного провадження та перебуває на стадії підготовчого провадження, а також, враховуючи складність справи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом та з метою забезпечення обєктивного, повного та всебічного розгляду справи, судом з власної ініціативи передано справу № 908/296/15-г до колегіального розгляду.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.07.2018 р., на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 12.07.2018 р. справі № 908/296/15-г, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, враховуючи складність справи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом, з метою забезпечення обєктивного, повного та всебічного розгляду справи ОСОБА_16, судді: Мірошниченко М.В., Горохов І.С. 
		Ухвалою суду від 12.07.2018 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Мірошниченко М.В., Горохов І.С. справу № 908/296/15-г прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 20 серпня 2018 р.
		19.07.2018 р. до суду за вих. № 10-25-13948 від 12.07.2018 р. від позивача надійшло пояснення, відповідно до якого зазначено, що позивач та прокурор про існування рішення у справі № 17/161 не було відомо до моменту розгляду позовної заяви у даній справі та просить суд визнати причини пропущення позовної давності поважними та поновити строк позовної давності, та задовольнити позовну заяву.
		20 серпня 2018 року суддею Мірошниченко М.В. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 908/296/15-г.
		Колегія суддів ухвалою від 20.08.2018 р. заяву судді Мірошниченко М.В. про самовідвід у розгляді справи № 908/296/15-г задовольнила.
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 20.08.2018 р. № П-476/18, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/296/15-г призначено на повторний автоматизований розподіл справи, для визначення складу колегії, у звязку з задоволенням самовідводу судді Мірошниченко М.В. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 р. у справі № 908/296/15-г призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Корсун В.Л., Горохов І.С.
		Ухвалою суду від 20.08.2018 р. прийнято справу № 908/296/15-г до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Горохов І.С. судове засідання призначено на 27.09.2018 р.
		В звязку з перебуванням головуючого судді Дроздової С.С. на лікарняному та судді Горохова І.С. у відпустці, судове засідання 27.09.2018 р. не відбулось.
		Ухвалою від 01.10.2018 р. колегією суддів в складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Горохов І.С. у справі № 908/296/15-г призначено підготовче засідання на 18 жовтня 2018 р. 
		Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-647/18 від 18.10.2018 р., справу № 908/296/15-г призначено на повторний автоматизований розподіл у звязку з перебуванням учасника колегії ОСОБА_17 до 19.10.2018 р. у відпустці.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 р. для подальшого розгляду справи № 908/296/15-г призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Корсун В.Л., Ярешко О.В.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 р. для розгляду справи № 908/296/15-г визначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Ярешко О.В. 
		24 жовтня 2018 року суддею Ярешко О.В. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 908/296/15-г.
		Ухвалою від 26.10.2018 р. колегія задовольнила заяву судді Ярешко О.В. про самовідвід у розгляді справи № 908/296/15-г.
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 р. № П-667/18, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/296/15-г призначено на повторний автоматизований розподіл справи, для визначення складу колегії, у звязку з задоволенням заяви про самовідвід судді Ярешко О.В. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 р. у справі № 908/296/15-г призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Проскуряков К.В., Корсун В.Л.
		Ухвалою від 29.10.2018 р. колегією суддів в складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Проскуряков К.В., Корсун В.Л., справу № 908/296/15-г прийнято до провадження та призначено засідання суду на 22 листопада 2018 р. 
		22.11.2018 р. через службу діловодства господарського суду надійшла письмова заява відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ про відвід судді Дроздової С.С. у справі № 908/296/15-г. У судовому засіданні 22.11.2018 р. представник відповідача-4 підтримав заяву про відвід судді. 
		Ухвалою суду від 22.11.2018 визнано заявлений відвід судді Дроздовій С.С. по справі №908/296/15-г необґрунтованим, зупинено провадження у справі №908/296/15-г до вирішення питання про відвід, заявлений відповідачем:4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв" та передано вищезазначену заяву на автоматизований розподіл справи з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду. 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2018, на підставі доповідної записки судді - доповідача у справі, у зв'язку з розглядом справи № 908/296/15-г у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області, заява про відвід судді у справі № 908/296/15-г передана складу колегії суддів - головуючий суддя  Зінченко Н.Г., судді  Федорова О.В., Колодій Н.А.
		Ухвалою суду від 27.11.2018 р. (головуючий суддя  Зінченко Н.Г., судді  Федорова О.В., Колодій Н.А.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ, м. Запоріжжя у задоволенні заяви про відвід судді  Дроздовій С.С. у справі № 908/296/15-г. 
		Ухвалою суду від 29.11.2018 р. колегією суддів в складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Проскуряков К.В., провадження у справі № 908/296/15-г поновлено та призначено засідання суду на 22 грудня 2018 р. 
		22.12.2018 р. від відповідача 2 до суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив (вх. № 08-08/23129/18), щодо посилань прокуратури на те, що спірна будівля з першою дня введення в експлуатацію була у власності Запорізького авіаційного училища льотчиків не підтверджується матеріалами справи, є необґрунтованим та безпідставним. Посилання на те, що будівництво було здійснено за рахунок коштів «оборонного товариства» не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом того, що будівництво здійснювалось за рахунок коштів Запорізького авіаційного училища льотчиків або за рахунок коштів ДТСААФ СРСР, що спростовує такі посилання. Посилання прокурора незаконність прийнятого органами місцевого самоврядування рішення з підстав падання неповного пакету необхідних документів спростовується матеріалами справи, матеріалами справи підтверджується, що при державній реєстрації права власності на спірний об'єкт, до органу місцевого самоврядування було подано: акт прийому в експлуатацію державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі, в якому Замовником будівництва та Забудовником виступає Запорізький обласний комітет ДТ СААФ правонаступником якого є Запорізька ОО ТСО України; рішення Запорізької міської ради №473 під 30.12.1977р. про затвердження даного акту; рішення Виконавчого комітету ЗМР №165/1 віл 27.04.1945р. «Про видачу Державного ОСОБА_10 на право постійного користування землею Запорізькому обласному комітету Товариства сприяння обороні України по пр. Леніна, 158 Б для функціонування будівлі Запорізького обласного комітету»; Державний акт на право постійною користування земельною ділянкою виданий 28.06.1995р. на підставі рішення №165/1; документи відносно Запорізької ОО ТСОУ як юридичної особи, що є правонаступником Запорізького обласного комітету ОСОБА_11 та підтвердження знаходження будівлі на балансі організації. Враховуючи наведене, посилання прокурора є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи, що свідчіть про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Щодо застосування строків позовної давності, відповідач 2 зазначає, що посилання на те, що Фонду стало відомо про порушення їх прав з позову поданого прокурором, що спростовується матеріалами справи та суперечить правовим висновкам ВСУ по справах № 6-152цс14 та №6-3029цс15.
		ОСОБА_10 посилання суперечить правовій позиції Верховного суду України, висловленою в постанові від 29.10.2014р. по справі № 6-152цс14, відповідно до якої: «Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав копі роль у сфері земельних відносин».Враховуючи вказане, регіональне відділення ФД.МУ є підпорядкований, підзвітним та підконтрольним Фонду державною майна України територіальним органом, що здійснює повноваження Фонду, в інтересах Фонду та з відома Фонду па відповідній території.
		ОСОБА_10 позиція також підтверджується положеннями п.1-2 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, відповідно до яких:
		«Регіональне відділення Фонду державного майна України є територіальним органом Фонду державного майна України, що підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації».
		Висловлена в п. 2 позиція підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме листом №10-16-13331 від 29.08.2005р. ОСОБА_10 лист є частиною матеріалів справи та підтверджує ряд фактів, а саме, ФДМУ був стороною по справі, оскільки реалізовував своє право на захист через територіальний орган  регіональне відділення, по друге ФДМУ був обізнаний про наявність вказаної спірної будівлі, про стан її реєстрації, ії власника та рішення органу місцевого самоврядування та інші обставини що є предметом дослідження в рамках даної справи.
		Щодо застосування строків позовної давності, відповідач 2 зазначає, що посилання прокурора на те, що вказана вимог була помилкою в тексті не може розцінюватись як належний та допустимий доказ на підтвердження вказаних обставин з ряду підстав: виправлення такого роду помилок здійснюється шляхом подачі уточненою позову зі зміненими позовними вимогами, однак матеріали справи №17/161 не містять ані уточнених позовних заяв, ані письмових пояснень щодо того, що така вимога с помилковою. Матеріали справи не містять документи, що обґрунтовують позовні вимоги, відносно спірної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-Б.
		Вказівка прокурора на те, що помилковість даної вимоги «прямо вказана у постанові Запорізькою апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. по справі 17/161» є перекручуванням та не має доказового значення, оскільки відповідно до вказаної постанови, не факт встановлений судом в мотивувальній частині рішення, а лише цитата прокурора, який усно заявив у засіданні, що це помилка.
		Також 22.12.2018 р. від відповідача 2 до суду надійшло письмове заперечення проти пояснень (вх. № 08-08/23130/18), відповідно до яких вбачається, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а посилання на певні обставини та докази на їх підтвердження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи та зазначено, що заперечення Фонду державною майна стосовно заявленого клопотання про закриття провадження у справі ґрунтуюся виключно на припущеннях, не обґрунтовуються належними та допустимими доказами та суперечать нормам матеріального права та висновкам Верховного Суду України.
		В частині посилань Фонду на їх необізнаність із вказаними у клопотанні документами та посилань відносно того, що Фонд не був стороною по вказаній справі необхідно зазначити, що вказане посилання суперечить правовій позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 29.10.2014р. по справі № 6-152цс14.
		Регіональне відділення ФДМУ є підпорядкований, підзвітним та підконтрольним Фонду державного майна України територіальним органом, що здійснює повноваження Фонду. Регіональне відділення Фонду державною майна України є територіальним органом Фонду державного майна України. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення га представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
		Окрім того, висловлена в п.1 позиція підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме листом №10-16-13331 від 29.08.2005р.
		ОСОБА_10 лист с частиною матеріалів справи №17/161 та підтверджує ряд фактів, що ФДМУ був стороною по справі оскільки реалізовував своє право на захист через територіальний орган - регіональне відділення, що ФДМУ був обізнаний про наявність вказаної спірної будівлі, про стан її реєстрації, її власника та рішення органу місцевого самоврядування та інші обставини що є предметом дослідження в рамках даної справи.
		Таким чином, посилання Фонду в даній частині ґрунтується виключно на припущеннях, та не мають нормативного чи документального підтвердження, суперечать правовим позиціям Верховною Суду та спростовуються матеріалами справи.
		В частині посилань Фонду на те, що в рамках справи №17/161 не відбувалось вилучення державного майна з подальшим його продажем у порядку виконання судового рішення та не приймалось рішення про припинення права власності па підставах, передбачених приписами ст. 346 ЦК України, відповідач 2 зазначив наступне.
		Таке постання взагалі не має жодного доказового значення ані в рамках справи №908/296/15-г, ані в рамках справи № 17/161. Положення вказаної статті не були нормативною підставою позовних вимог в жодній із вказаних справ.
		Враховуючи наведене, ніякі доводи Фонду не мають відношення до заявленою клопотання та до справи що розглядається, є необґрунтованими та не спростовує доводи клопотання.
		Щодо заявленого клопотання про застосування строків позовної давності, відповідач 2 зазначив, що в частині посилання Фонду на те, що останнім стало відомо про порушення їх прав та інтересів з позовної заяви наступника прокурора Запорізької області 19.04,2015р. повідомляємо наступне. ОСОБА_10 твердження є необґрунтованим, безпідставним та спростовується доданими документами та матеріалами справи.
		Посилання на те, що Фонду стало відомо про порушення їх прав з позову поданого прокурором, що спростовується матеріалами справи та суперечить правовим висновкам ВСУ по справах № 6-152цс14 та №6-3029цс15.
		Посилання Фонду на те, що відсутність спірного майна у переліку суб'єктів у володінні яких знаходилось майно загальносоюзних громадських організацій, складений Фондом на виконання п. 1 постанови ВРУ від 01.11.1996 року  с прямим підтвердженням того, що спірне майно ніколи не перебувало у власності організації загальносоюзного підпорядкування.
		Фонд вказує на те, що строк позовної давності ними не було пропущено, і водночас просить поновити строк позовної давності. При цьому не вказується жодної підстави для визнання причин пропуску строку поважними. Більше того, такс клопотання заявлено в рамках пояснень і на етапі повторного розгляду справи, коли клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності було заявлено при даному розгляді справи та заявлялось при розгляді даної справи суддею Носівець В.В.
		Ухвалою суду від 22.12.2018 р. відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 24.01.2019 р. 
		Крім того, 22.12.2018 р. колегією суддів винесено ухвалу щодо задоволення клопотання (вх. № 08-08/12357/18 від 09.07.2018 р.) Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) в частині витребування архівної (інвентарної) справи ЗМБТІ відносно нежитлової будівлі Літ. А-8, що знаходиться за адресою: 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), 158-Б, що знаходиться в архіві Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації. 
		У Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (69063 м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 23) витребувано архівну (інвентарну) справу ЗМБТІ відносно нежитлової будівлі Літ. А-8, що знаходиться за адресою: 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), 158-Б, що знаходиться в архіві Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації.
		У підготовче судове засідання 24.01.2019 р. зявився представник ТОВ ЗМБТІ на виконання ухвали суду від 22.12.2018 р. надав оригінал архівної (інвентарної) справи ЗМБТІ відносно нежитлової будівлі Літ. А-8, що знаходиться за адресою: 69057 м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), 158-Б в одному томі. 
		Ухвалою суду від 24.01.2019 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 28.01.2019 р.
		Представник відповідача 2 звернувся до суду з клопотанням (вх. № 08-08/1906/19 від 28.01.2019 р.) про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії архівної (інвентарної) справи ЗМБТІ відносно нежитлової будівлі Літ. А-8, що знаходиться за адресою: 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), 158-Б, що знаходиться в архіві Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, які було зобовязано надати ухвалою суду від 24.01.2019 р. Клопотання судом прийнято.
		Також представник відповідача 2 надав суду клопотання (вх. № 08-08/1829/19 від 28.01.2019 р.) про включення до складу судових витрат витрати щодо виготовлення належним чином завірених копій інвентарної (архівної) справи обєкта нерухомості в розмірі 1150 грн., дане клопотання прийнято судом до розгляду.
		Крім того, заявив клопотання щодо включення до складу судових витрат витрати понесені відповідачем-2 при виготовленні належним чином завірених копій архівної (інвентарної) справи ЗМБТІ відносно нежитлової будівлі Літ. А-8, що знаходиться за адресою: 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), 158-Б, що знаходиться в архіві Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації в розмірі 1 150 грн. 00 коп. 
		28.01.2019 р. суд перейшов до розгляду справи по суті. В судовому засіданні 28.01.2019 р. оголошено перерву до 25.02.2019 р. Слід зазначити, що в ухвалі суду помилково зазначено дату засідання 25.02.2018 р., однак учасники справи були повідомлені про правильну дату, про що свідчать розписки, заповнені ними власноруч.
		У судовому засіданні 25.02.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
		Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам позивача, відповідача 1, третіх осіб, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи. 
		Відводів складу суду не заявлено.
		25.02.2019 р. у судовому засіданні представник прокуратури та позивача заявлені вимоги підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити. 
		25.02.2019 р. у судовому засіданні представники відповідачів 2, 4, третьої особи 2 проти задоволення позову заперечили, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.
		В засіданні суду 25.02.2019 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
		У судовому засіданні 25.02.2019 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив зясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів  ст. 218 ГПК України.
		Судові дебати  частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. 
		Відповідач 2 під час судових дебатів підтримав заяву про закриття провадження, яка була подана суду 27.06.2018 р., в частині вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду державного майна України, в звязку з існуванням рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2005 р. по справі № 17/161, яким було відмовлено в задоволенні позову в частині визнання права власності за державою в особі РВ ФДМУ, та яке набрало законної сили.
		25.02.2019 р. у судовому засіданні представники відповідачів 1, 3 та третіх осіб 1, 3 не зявились, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. 
		Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобовязані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи; зявлятися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обовязковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обовязки, визначені законом або судом.
		З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів 1, 3 та третіх осіб 1, 3.
		Заслухавши представників прокуратури, позивача відповідачів 2, 4, третьої особи 2, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати оголосив про відмову в задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як вбачається з матеріалів справи, до якої долучено копії інвентарної (архівної) справи ТОВ «ЗМБТІ» на спірний обєкт нерухомості, суд дослідивши її встановив наступне, Протоколом виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжі для будівництва учбового корпусу. 
		На вказаній земельні ділянці по пр. Леніна 158-Б у м. Запоріжжі побудовано восьмиповерхову будівлю, яку введено в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977 (що підтверджується випискою з акта № 337).
		16.03.1990 у постанові Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі  ДТСААФ СРСР) встановлено, що будівництво 8-ми поверхової будівлі за адресою пр. Леніна 158-Б збудовано за рахунок коштів ДТСААФ СРСР. 
		Зазначена будівля з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977) передана у власність Запорізькому авіаційному училищу льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується висновком Запорізького міжміського БТІ від 17.05.1993.
		За даними ЗМБТІ згідно з реєстраційним посвідченням на будівлю від 17.05.1993 будівля по пр. Леніна 158-Б у м. Запоріжжя до січня 2001 року була зареєстрована за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 та акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом будинку.
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2000 № 461/8 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» вирішено оформити право власності за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на будівлю (літ. А-8) по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, загальною площею за внутрішніми замірами 4337,06 кв. м та доручено Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України провести реєстрацію будівлі в орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, а орендному підприємству Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво на право власності на вказану будівлю.
		На підставі вказаного рішення Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України було видано свідоцтво про право власності на вищевказане майно по пр. Леніна. 158-Б у м. Запоріжжі від 25.01.2001 № 173.
		25.01.2001р. ОП Запорізьке міжміське БТІ було здійснено Реєстраційний напис на правовстановлюючому документі за реєстровим № 31 та записаний в реєстрову книгу за №1.
		05.01.2001 р. Замовником  Запорізький обласний комітет ОСО України та Виконавцем  Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації укладено Договір про виконання робіт, надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого Замовник замовляє, а Виконавець приймає до виконання, у відповідність до умов даного Договору, роботи по реєстрації за адресою: пр. Леніна № 158-Б.
		06.10.2005 р. прокуратура Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернулась до начальника ОП ЗМБТІ про скасування реєстрації права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України.
		28.04.2005 р. рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 141/30 скасовано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2000 № 461/8 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України», скасовано свідоцтво про право власності на вищевказане майно по пр. Леніна. 158-Б у м. Запоріжжі від 25.01.2001 № 173.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2005 р. у справі № 17/226 визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 141/30.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.2007 р. у справі № 6/29/07 зобовязано Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації поновити реєстрацію права власності за Запорізькою обласною Організацією Товариства сприяння обороні України на будівлю по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, шляхом внесення відповідного запису в Реєстр прав власності на нерухоме майно.
		Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.11.2007 р. нежитлова будівля літ. А-8 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158-Б належить Запорізькій обласній Організації Товариства сприяння обороні України.
		На час розгляду справи рішенням Запорізької міської ради від 19.02.2016 р. № 15 перейменовано проспект Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 р. Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б та наданням відповідного свідоцтва про право власності, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з вимогами про визнання недійсними вказаного рішення та свідоцтва, виданого на його підставі
		У постанові Верховного суду від 29.03.2018 р. у справі № 908/296/15-г зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що прокурором та позивачем не доведено підстав виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно та про те, що положення Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, Указу Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30.08.1991 № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", постанови Верховної ОСОБА_5 України Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ та Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, якими прокурор обґрунтовував позовні вимоги, не поширюються на правовий режим спірного майна, слід вважати передчасними та такими, що не відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Зазначено, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, встановити правовий режим спірного майна та поширення на нього зазначених вище нормативно-правових актів, якими прокурор обґрунтував позовні вимоги, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Приписами ч.ч. 3, 4 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Згідно з ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
		12.09.1951 р. постановою ОСОБА_5 Міністрів Української РСР № 2581 (а. с. 75 т. 2) з метою поліпшення військово-масової роботи серед населення, усунення паралелізму в керівництві цією роботою і скорочення витрат на утримання органів Українських товариств Дотосарму, Дотосаву і Дотофлоту, вказані товариства об'єднано в єдине Українське республіканське добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ Української РСР).
		Організаційне оформлення Всесоюзної громадської організації завершилось затвердженням у червні 1953 року Статуту ДТСААФ СРСР (а. с. 89-105 т. 3), який з відповідними змінами діяв до листопада 1991 року, тобто до реорганізації ДТСААФ СРСР.
		Пунктом 23 вказаного Статуту передбачено, що республіканські, крайові, обласні, окружні, міські та районні організації ДТСААФ та їх комітети проводять згідно зі Статутом ДТСААФ СРСР в межах союзної, автономної республіки, краю, області, автономної області, автономного округу, міста, району, району в місті оборонно-масову роботу, організують виконання рішень Всесоюзних з'їздів ДТСААФ та постанов ЦК ДТСААФ СРСР. Відповідно до п. 24 Статуту ДТСААФ СРСР вищим органом організації ДТСААФ в союзній республіці є з'їзд, в автономній республіці, краї, області, автономній області, автономному окрузі, місті, районі, районі у місті - крайова, обласна, окружна, міська, районна конференція ДТСААФ, а в період між ними - відповідний комітет ДТСААФ. З'їзд організації ДТСААФ союзної республіки, крайові, обласні, окружні, міські, районні конференції ведуть роботу по створенню та укріпленню матеріально-технічної бази первинних, учбових та спортивних організацій ДТСААФ, по будівництву будівель учбових організацій, гуртожитків, будинків ДТСААФ та будинків військово-технічного навчання, спортивних споруд і виробничих підприємств та забезпечує їх експлуатацію й оснащення учбово-спортивним майном (пп. "з" п. 26 Статуту). Згідно п. 53 цього Статуту Центральний комітет ДТСААФ СРСР, ЦК ДТСААФ союзних республік, крайові, обласні, окружні, міські, районні комітети та комітети первинних організацій ДТСААФ, а також об'єднання, підприємства, організації, науково-конструкторські бюро та інші установи, створювані ЦК ДТСААФ СРСР та ЦК ДТСААФ союзних республік, крайовими та обласними комітетами Товариства у відповідності з положеннями та статутами про них, які мають відособлене майно, що знаходиться на самостійному балансі, є юридичними особами і вправі згідно з діючим законодавством розпоряджатися майном та коштами, відкривати та закривати розрахункові та поточні рахунки в кредитних установах, проводити по ним грошово-розрахункові операції, укладати договори та угоди, видавати довіреності, бути позивачами та відповідачами в суді, арбітражі, придбавати, реалізовувати та орендувати майно, проводити платні заходи, пов'язані з діяльністю Товариства, здійснювати будівництво, ремонт, розширення, реконструкцію та технічне переобладнання підприємств, учбових закладів, спортивних та інших споруд.
		Рішенням Запорізької міської ради від 01.06.1967р. № 253 Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжі для будівництва учбового корпусу (а. с. 60-61, т.1).
		На даний час на вказаній земельні ділянці за адресою пр. Леніна 158-Б у м. Запоріжжі розташована восьмиповерхова будівля, яка введена в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977р. (а. с. 62-65, т.1). Вартість будівлі станом на 31.12.2014р. складає 27 767 948 грн., що підтверджується висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_18 (а. с. 110, т.3).
		Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990р. (протокол № 8) визначено, що будівництво здійснено за рахунок коштів оборонного товариства (а. с. 67, т.1).
		Зазначена будівля з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977р.) передана у власність Запорізькому авіаційному училищу льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується висновком Запорізького міжміського БТІ від 17.05.1993р. (а. с. 66, т.1).
		Таким чином, власником будівлі, розташованої за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.
		На підставі наказу центрального комітету ДТСААФ СРСР від 04.12.1990р. № 353 Про передачу будівлі у м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ та акту від 27.12.1990р. зазначена будівля передана па баланс Запорізького обласного комітету ОСОБА_11 (а. с. 68, т.1).
		У той же час, перереєстрація права власності на об'єкт нерухомості від Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР до Запорізького обласного комітету ОСОБА_11 не проводилась.
		За даними ОП ЗМБТІ згідно з реєстраційним посвідченням на будівлю від 17.05.1993р. будинок по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року був зареєстрований за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967р. № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку. 
		Таким чином, власником зазначеного будинку з часу введення в експлуатацію до січня 2001 року був ДТСААФ СРСР (добровільна громадсько-державна організація трудящих СРСР, метою якої було сприяння зміцненню обороноздатності країни та підготовки трудящих до захисту соціалістичної Вітчизни) в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.
		З часу створення Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР вказана установа жодного разу не перебувала в управлінні ОСОБА_11.
		Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України та інші відповідачі не надали суду документів, згідно яких Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України може бути власником майна колишнього СРСР, та не надали суду документів, підтверджуючих, що будівництво спірного обєкту було здійснено за рахунок коштів другого відповідача.
		Постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР від 29.11.1990р. № 506 Про захист суверенних прав власності Української РСР введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
		Указом Президії Верховної ОСОБА_5 України № 1452-ХІІ від 30.08.1991р. Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визначаються недійсними.
		Статтею 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
		Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, Кабінету Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Дія ст. 2 була зупинена у частині повноважень ФДМУ, крім його повноважень як орендодавця, згідно з Декретом №8-92 від 15.12.1992р.
		Статтею 3 вказаного Закону передбачено визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР 29 листопада 1990 року.
		В ст. 4 вказаного Закону вказано: встановити, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
		Таким чином, спірне майно є державною власністю України і всі рішення прийняті без узгодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними.
		Верховна ОСОБА_5 України постановою від 10.04.1992р. Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.
		Рішення громадських організацій і посадових осіб, а також договори чи інші угоди щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24.08.1991р. Про оголошення незалежності України, прийняті чи здійснені без узгодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними.
		Аналогічні вимоги закріпленні у ст. ст. 1, 3 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, де зазначено, що встановити, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, та визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР 29 листопада 1990 року. 
		26.09.1991 р. VІІ (позачерговим) з'їздом ДТСААФ України вирішено реорганізувати республіканську організацію ДТСААФ в самостійну оборонно-патріотичну організацію - Товариство сприяння обороні України, при цьому пунктом 2 зазначеної Постанови (а.с. 131 т. 2) передбачено, що ТСО України є правонаступником ОСОБА_11, затверджено його Статут, який зареєстрований Міністерством юстиції України 10.10.1991 р. 
		Рішенням Бюро ЦК ТСО України від 30.03.1994 р. затверджено статут Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, який зареєстровано управлінням юстиції Запорізької облдержадміністрації 19.04.1994 р. (а.с. 127  136 т. 3)
		Запорізька обласна організація товариства сприяння обороні України є правонаступником Запорізької обласної організації ОСОБА_11 (п. 1.5 Статуту).
		За приписами ч. ч. 2, 4 ст. 2 Закону України Про власність від 07.02.1991 р. (чинного до 20.06.2007 р.) право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. 
		Згідно 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991 р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
		Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України - прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 01.05.1992 р.
		Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994р. Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
		Враховуючи викладене, саме Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.
		Відповідно до статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України; 10.10.1991р., Товариство сприяння обороні України є правонаступником ОСОБА_11. Тобто йому переходить усе майно, права та обов'язки ОСОБА_11 як власника. 
		Зі змісту наведених положень вбачається, що правонаступництво стосується саме майна ОСОБА_11, а не ДТСААФ СРСР, розташованого на території України.
		15.04.2016 р. обєкт нерухомості (нежитлова будівля), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м., по пр. Соборний, 158-Б у місті Запоріжжі зареєстрований на праві власності за підприємством Сприяння Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 36878376). 
		У той же час, в порушення вищевказаних вимог право власності на вказану будівлю на даний час зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ», на підставі рішення підприємства «Сприяння» ЗОО ТСО України № 8 від 18.10.2016 р. 
		При цьому, документи, підтверджуючі погодження з Фондом державного майна України питання про оформлення права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ», не надавались.
		Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000р. вийшов за межі наданих йому законом повноважень, не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, безпідставно позбавив Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним вказане нерухоме майно. При цьому Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України не була правонаступником ані Запорізького учбового авіаційного центру, ані ДТСААФ СРСР.
		Внаслідок чого, держава в особі Фонду державного майна України, втратила права власності на нежитлову будівлю по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі площею 4359,86 кв. м. загальною вартістю 27 767 948 грн.
		Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації Верховної ОСОБА_5 України своїм листом від 22.03.2005р. № 06-24/15-217 визначила, що Постанова Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992р. №2266 Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України та Постанова Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994р. Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР стосуються лише тих майнових об'єктів, які розташовані на території України та які підпорядковуються центральних виборним органам ДТСААФ СРСР. На території України наявні два таких цілісні майнові комплекси - майно Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР та об'єкт незавершеного будівництва спортивного комплексу у м. Судак АР Крим.
		Згідно пункту 4 Указу Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30.08.1991 № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", статті 4 Закону України від 10.09.1991 № 1540 Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними. 
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів це визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. 
		Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом Інтересів позивача у справі.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
		Частиною 1 статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується. 
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовна вимога Прокуратури про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2000 № 461/8 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Оскільки при прийнятті рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р були порушені вимоги вищевикладених законодавчих норм, це рішення слід визнати судом недійсним з моменту його прийняття.
		Що стосується вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна від 25.01.2001 № 173, суд її задовольняє, з огляду на наступне.
		Суд враховує, що в розумінні чинного законодавства Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Тобто, якщо правова підстава (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак Свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.
		Отже, така вимога є похідної від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2000 № 461/8 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України».
		Оскільки рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. визнано судом недійсним, недійсним вважається і свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою та підлягає скасуванню. 
		Що стосується вимоги про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м. та вартістю 27 767 948 грн., яка знаходиться за адресою: по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, суд її задовольняє, з огляду на наступне.
		Згідно частини 2 статті 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. 
		Частиною 1 ст. 386 ЦК України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.
		Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст. 386 ЦК України).
		Згідно із ст. 147 Господарського кодексу України передбачено право вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна не інакше, як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Право власності суб'єкта господарювання захищається у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу. 
		Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 Цивільного кодексу України).
		На даний час право власності держави України на спірний об'єкт не визнається відповідачами. 
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом наявні підстави для визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ.А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі.
		Розглянувши вимогу про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред'явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
		Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна. Власник може вимагати повернення свого майна за віндикаційним позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно. 
		З матеріалів справи вбачається, що після прийняття спірного рішення виконавчим комітетом Запорізької міської ради та оформленням свідоцтва про право власності відповідач 2 без відповідної правової підстави незаконно заволодів спірним майном. 
		Станом на час розгляду справи, в зв'язку з тим, що четвертий відповідач необґрунтовано використовує спірне нерухоме майно, слід витребувати його у четвертого відповідача (ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ») у власність держави в особі Фонду державного майна України, оскільки ця вимога є похідною.
		Що стосується вимоги про застосування строку позовної давності, суд залишає її без задоволення, в звязку з наступним.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Пунктом 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		В п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
		Також, позивач подав суду 19.07.2018 р. заяву, відповідно до якої просить суд визначити причини пропущення позовної давності поважними та поновити цей строк, в звязку з тим, що про прийняте виконавчим комітетом Запорізької міської ради спірного рішення та про видачу свідоцтва про право власності Фонду стало відомо з позовної заяви заступника прокурора Запорізької області, яка надійшла до Фонду 19.04.2015р. 
		За таких підстав, відповідачі безпідставно вказують на те, що прокурору було раніше відомо про існування спірного рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради та про існування свідоцтва про право власності.
		Відповідачі також безпідставно вказують на те, що Фонду державного майна України ще в 2005р. було відомо про існування спірного рішення та спірного свідоцтва про право власності при розгляді справи № 17/161, оскільки позов по вказаній справі був заявлений не в інтересах Фонду державного майна України, а в інтересах регіонального відділення ФДМУ.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		При цьому виконання рішень, винесених судом, є невідємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
		Таким чином, судом вбачається, що строк позовної давності на звернення до суду не був пропущений.
		Також, під час розгляду зазначеної справи Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України було подано заяву про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду державного майна України, в звязку з існуванням рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2005 р. по справі № 17/161, яким було відмовлено в задоволенні позову в частині визнання права власності за державою в особі РВ ФДМУ, та яке набрало законної сили. 
		Вивченням матеріалів зазначеної справи встановлено, що в позовній заяві помилково вказано об'єкт нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, що прямо вказано у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. по справі № 17/161. До того ж позов по вказаній справі був заявлений не в інтересах Фонду державного майна України, а в інтересах регіонального відділення ФДМУ.
		Отже вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі не була предметом судового розгляду у справі № 17/161. 
		Згідно до статті 75 ч.7 ГПК України  передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обовязковою для господарського суду.
		Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Заперечення на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		Згідно з ст. 74 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції  позивач  Фонд державного майна України обґрунтовані та задовольняються судом.
		В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів у справі.
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції Фонду державного майна України задовольнити. 
		 
		Визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України». 
		 
		Визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 25.01.2001 р. № 173 про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, виданого Запорізькою міською радою.
		 
		Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України (01133 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) право власності на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м. та вартістю 27 767 948 грн., яка знаходиться за адресою: по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі. 
		 
		Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ (69063 м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 31, код ЄДРПОУ 40915658) обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 02140892) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31215206783007) судовий збір в сумі 37149 (тридцять сім тисяч сто сорок девять) грн. ОСОБА_18 наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31215206783007) судовий збір в сумі 37149 (тридцять сім тисяч сто сорок девять) грн. ОСОБА_18 наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 02725003) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31215206783007) судовий збір в сумі 37149 (тридцять сім тисяч сто сорок девять) грн. ОСОБА_18 наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ (69063 м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 31, код ЄДРПОУ 40915658) на користь Державного бюджету України Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31215206783007) судовий збір в сумі 37149 (тридцять сім тисяч сто сорок девять) грн. ОСОБА_18 наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Рішення оформлено та підписано 27.02.2019 р.
		 
		Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		Головуючий суддя С.С. Дроздова 
		 
		Судді В.Л. Корсун
		 
		ОСОБА_19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...