Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/1274/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2019. Зареєстровано: 01.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: 2/201/1654/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 201/1274/19
		Провадження № 2/201/1654/2019
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 лютого 2019 року                                    місто Дніпро
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді Федоріщева С.С.,
		при секретарі Максимовій Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, стягнення коштів за користування квартирою та моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		31 січня 2019 року позивач ОСОБА_1звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, стягнення коштів за користування квартирою та моральної шкоди. 
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначає, що на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 26 вересня 2013 року, їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. 27 грудня 2016 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу указаної квартири, за умовами якого позивач зобов'язалась передати у власність відповідачу указану квартиру, а відповідач зобов'язався прийняти її та сплатити за неї 9887062,50 грн., що еквівалентно 375000 доларів США з розстроченням платежу на наступних умовах: грошова сума у розмірі 2636550 грн., що еквівалентно 100000 доларів США, сплачується покупцем продавцю в день підписання договору; до 30 червня 2017 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США; до 30 грудня 2017 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США за курсом НБУ на дату сплату; до 30 червня 2018 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США за курсом НБУ на дату сплати; до 30 грудня 2018 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США за курсом НБУ на дату сплати. Також за умовами договору покупець набув право вселитись у квартиру, користуватися нею, здійснювати будь-які роботи. При цьому право власності на квартиру до покупця переходить лише після повного розрахунку з продавцем. На виконання умов договору позивач передала документи та ключі від квартири. Перший платіж відповідачем було сплачено в день укладення договору. Майже відразу відповідач з родиною вселився у спірну квартиру на почав користуватися нею. Однак в подальшому відповідач порушив умови договору та не сплатив у встановлені строки відповідні платежі. Позивач декілька разів зверталася із вимогами до відповідача про погашення заборгованості, проте відповідач ці вимоги проігнорував. Також відповідачу було запропоновано розірвати договір та звільнити спірну квартиру, однак він проігнорував дану пропозицію. Спірним договором не передбачено умов його розірвання. Згідно із п. 29 договору у випадках, не передбачених умовами цього договору, сторони керуються чинним законодавством. Недоплачена сума за договором становить 275000 доларів США та є значною, на яку розраховувала позивач при укладенні договору. Таким чином, позивач вважає, що відповідач істотно порушив умови договору, чим задав їй суттєвої шкоди. Згоди щодо розірвання договору між сторонами не досягнуто, тому позивач вважає, що є всі підстави для розірвання договору за рішенням суду. Крім того, позивач зазначає, що відповідач протягом двох років користувався квартирою, проживав у ній зі своєю родиною, а тому проживання відповідача у квартирі можливо прирівняти до оренди квартири, що призвело до погіршення майна та його знецінення. Тому на думку позивача, відповідач має відшкодувати позивачу у грошовому еквіваленті знос квартири за період його проживання за середньою ціною орендної плати. Середня ціна орендної плати за трикімнатну квартиру у Соборному районі м. Дніпро складає 1500 доларів США на місяць, а тому за період з січня 2017 року по січень 2019 року загальна сума орендної плати становить 37500 доларів США, що еквівалентно 1041375 грн., що підлягає стягненню з відповідача за користування квартирою. Також діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду через порушення її права власності через неможливість розпоряджатися своїм майном, у зв'язку із чим позивач зазнала певних душевних страждань, а саме постійні хвилювання, неможливість вести звичний спосіб життя. Позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 3960135 грн., що дорівнює ринковій вартості квартири. З урахуванням викладеного позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Черниш Є.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1244; стягнути з відповідача грошові кошти за користування квартирою у розмірі 1041375 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3960135 грн. (а.с.1-8). 
		Від представник позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав (а.с.50).
		Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково (а.с.52). Також відповідачем було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Так відповідач пояснив, що дійсно між ним та позивачем 27 грудня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу та виконання указаного договору позивач передала документи та ключі від спірної квартири. Перший платіж у сумі 100000 доларів США ним було сплачено у день укладення договору. Після укладення договору відповідач із родиною вселився до квартири. У подальшому у відповідача виникли матеріальні труднощі, у зв'язку із чим він не зміг розрахуватися із позивачем (а.с.53-56). 
		Позивачем було надано відповідь на відзив, у якому вона посилається на те, що якщо відповідач не в змозі розрахуватися за придбаний товар, то він має повернути його продавцю в натурі. Оскільки добровільно відповідач не бажає розривати договір та повертати квартиру, то позивач вважає, що це можливо зробити на підставі рішення суду. Недоплачена сума за договором є значною та відповідач тривалий час порушує умови договору. Таким чином, відповідач істотно порушив умови договору, чим завдав їй суттєвої шкоди (а.с.57-61).
		Відповідачем в свою чергу надав заперечення на відповідь, у якому позовні вимоги визнав частково, а саме в частині розірвання договору купівлі-продажу, в частині стягнення плати за користування спірною квартирою. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, вважав, що стягненню підлягають різниця між сплаченими 100000 доларами США та коштами за користування квартирою (а.с.62-63).
		Згідно із приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
		Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Черниш Є.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1244 (а.с.11-15).
		Згідно із п. 1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти квартиру АДРЕСА_1, на умовах даного договору і сплатити за неї обумовлену грошову суму. 
		Продаж майна здійснено за 9887062,50 грн., що за курсом НБУ еквівалентно 375000 доларів США (п.5 договору). 
		Пунктом 6 договору визначений порядок здійснення розрахунків:
		-грошова сума у розмірі 2636550 грн., що еквівалентно 100000 доларів США, сплачується покупцем продавцю у день підписання цього договору;
		-до 30 червня 2017 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що еквівалентна 68750 доларів США;
		-до 30 грудня 2017 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США;
		-до 30 червня 2018 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США;
		-до 30 грудня 2018 року покупець сплачує продавцю грошову суму, що є еквівалентом 68750 доларів США. 
		Згідно із п. 15 указаного договору покупець набув право вселитись у квартиру, користуватись нею, здійснювати будівельні та оздоблювальні роботи та будь-які інші дії з моменту укладення договору без додаткового погодження з продавцем. При цьому сторонами було погоджено у п. 20 договору, що право власності на квартиру до покупця переходить лише після повного розрахунку з продавцем.
		Відповідно до п. 18.1, 19 договору сторони домовились, що продавець зобов'язується не здійснювати відчуження квартири до моменту оформлення права власності на неї за покупцем та за заявою покупця на це майно накладається заборона відчуження з моменту укладення договору до моменту реєстрації права власності на майно за покупцем. 
		Також 27 грудня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2016 року, за умовами якої покупець несе додаткову матеріальну відповідальність за невиконання своїх обов'язків щодо повної оплати вартості квартири згідно п. 6 договору. У випадку розірвання договору купівлі-продажу квартири, що був укладений у м. Дніпро 27 грудня 2016 року, з підстав невиконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті вартості квартири, покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю матеріальну шкоду у розмірі, що становитиме грошову суму в гривні еквівалентну 1500 доларів США за курсом НБУ за кожний місяць користування покупцем квартирою, що була предметом купівлі-продажу, а ж до моменту розірвання договору чи за угодою сторін, чи за рішенням суду. 
		Позивачем та відповідачем не заперечується той факт, що позивач передала документи та ключі від квартири відповідачу, який зі своєю родиною вселився до спірної квартири. Перший платіж відповідачем було сплачено у день укладення договору.
		Однак у подальшому відповідач у порушення умов договору не сплатив у строки визначені договором платежі, чим порушив взяті за себе зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири.
		Позивач неодноразово письмово зверталася до відповідача із вимогою про погашення заборгованості, однак відповідач цього не зробив (а.с.30-35). 
		Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).
		У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
		Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.
		Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
		Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Встановлено, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу не виконувалися, а саме не сплачувалися кошти у встановленому розмірі та строки (сума боргу за договором становить 275000 доларів США), в результаті чого ОСОБА_1 була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні спірного договору, що дає підстави для розірвання вказаного договору купівлі-продажу в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. 
		Крім того, відповідач протягом двох років користувався спірною квартирою, проживав у ній із родиною, що можливо прирівняти до оренди житла. Таким чином, проживання відповідача разом із родиною у квартирі призвело до певного погіршення майна та його знецінення, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу знос спірної квартири за середньою ціною орендної плати за користування аналогічним майном по регіону. 
		За положеннями ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло та самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
		Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісячно (ст. 820 ЦК України).
		Додатковою угодою визначили, що у випадку розірвання договору купівлі-продажу квартири з підстав невиконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті вартості квартири, покупець зобов'язався відшкодувати продавцю матеріальну шкоду у розмірі, що становитиме грошову суму в гривні еквівалентну 1500 доларів США за курсом НБУ за кожний місяць користування квартирою. Із розрахунку з січня 2017 року по січень 2019 року загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 37500 доларів США, що еквівалентно 1041375 грн. 
		Також діями відповідача позивачу було завдану моральну шкоду через порушення її права власності, а саме неможливість розпоряджатися своїм майном, як у вигляді нерухомого майна, так і грошових коштів, які вона мала отримати від відповідача за договором купівлі-продажу, у зв'язку із чим позивач зазнала певних душевних страждань, а саме постійні хвилювання, неможливість вести звичний спосіб життя через брак коштів.
		Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, необхідно зазначити наступне. 
		За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
		1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
		2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
		3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4). 
		З урахуванням того, скільки позивач витратила часу та зусиль на те, щоб спір вирішити мирним шляхом, спонукаючи відповідача усунути порушення умов договору, а також силу її страждань через неможливість розпоряджатися майном на власний розсуд, моральна шкода оцінюється у розмірі половини вартості квартири у сумі 1700000 грн.
		Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.
		Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України. 
		Враховуючи викладене та керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82,  89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, стягнення коштів за користування квартирою та моральної шкоди задовольнити частково.
		Розірвати договір купівлі-продажу квартири, укладений 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Гарькавим Володимиром Віталійовичем та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Є.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1244. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2019 року у розмірі 1041375 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1700000 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у розмірі 10373,40 грн. 
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Суддя                                               С.С. Федоріщев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...