Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/1024/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2019. Зареєстровано: 01.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/333/17/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016080000000297

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                           Справа №333/1024/17 
		Провадження № 1-кп/333/34/18
		                       В И Р О К                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 лютого 2018 року м. Запоріжжя
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
		головуючої судді                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                     ОСОБА_2 ,
		                                        ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,
		прокурора                                 ОСОБА_5 ,
		потерпілого                                 ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого                         ОСОБА_7 ,
		обвинувачених                                 ОСОБА_8 ,
		                                        ОСОБА_9 ,    
		                                        ОСОБА_10 ,
		захисників                                 ОСОБА_11 ,
		                                        ОСОБА_12 ,
		                                        ОСОБА_13 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016080000000297 відносно:                                         ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Українка Вільнянського району, українця, громадянина України, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,                                        який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2ст. 186,ч.1ст.263,ч.3ст.365 КК України,                         ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,                                    який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 365 КК України,                             ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,                який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
		ВСТАНОВИЛА:
		Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області № 174 о/с від 12.05.2016 старшого сержанта поліції ОСОБА_8 з 12.05.2016 призначено поліцейським Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області (далі  Комунарське ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області). 
		Наказом т.в.о. начальника Головного управління національної поліції України в Запорізькій області № 174о/с від 12.05.2016 р. старшого сержанта поліції ОСОБА_9 з 12.05.2016 р. призначено поліцейським Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом  Закон), Національна поліція України  це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.                                Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону, завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.                Відповідно до вимог ст. 3 Закону, в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.                Статтею 6 Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.                Відповідно до вимог ст. 7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.                                                Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.                            Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.                                                    Частиною 1 ст. 19 Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.                                        Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів.        У зв`язку з викладеним, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , займаючи посади поліцейських Комунарського ВП Дніпровського ВП Головного управління національної поліції України в Запорізькій області, були працівниками правоохоронного органу.                        Відповідно дофункціональних обов`язківполіцейського КомунарськогоВП ДніпровськогоВП ГУНПв Запорізькійобласті старшогосержанта ОСОБА_8 ,затверджених начальникомКомунарського ВПДніпровського ВПГУНП вобласті ОСОБА_14 від 10.01.2016,з якимиознайомлений ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 09.01.2016 р. вони здійснювали у т.ч. несення служби по забезпеченню публічної безпеки та порядку на вокзалі станції Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці.                            Так, в ніч з 16.08.2016 на 17.08.2016, у відповідності графіку несення служби по забезпеченню публічної безпеки та порядку на вокзалі станції Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці поліцейськими Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області на серпень 2016 року, поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час несення служби на вокзалі станції Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці, більш точний час встановити не виявилось можливим, підійшли до ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та сидів на лавочці, яка знаходиться на першому пероні залізничного вокзалу Запоріжжя  1, з метою перевірки документів останнього.                        У подальшому, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прослідували до приміщення, де розташовані приміські каси вокзалу Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці, де ОСОБА_8 під час огляду належній ОСОБА_6 чорній сумці виявив, грошові кошти в іноземній валюті.                                                Після цього у ОСОБА_8 виник умисел на заволодіння вказаними грошовими коштами, про що він повідомив ОСОБА_9 , який надав свою згоду на заволодіння грошовими коштами в іноземній валюті.                                        З метоюреалізації свогозлочинного наміру,направленого навикрадення ОСОБА_6 майна, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 ,вивели ОСОБА_6 з приміщенняприміських касвокзалу Запоріжжя 1до кафе,розташованого напероні залізничноговокзалу Запоріжжя-1,який розташованийза адресою:м.Запоріжжя,пр.Соборний 6-г,де 17.08.2016приблизно о01годин 20хвилин,переконавшись,що ОСОБА_6 через алкогольнесп`яніння перебуваєу безпорадномустані,діючи умиснотаємно,за попередньоюзмовою групоюосіб,викрали грошові кошти в розмірі 53600 доларів США та 9840 Євро (що станом на 17.08.2016 за курсом НБУ становить 1621 152 грн.) з сумки, яка належала ОСОБА_6 .                    У результаті зазначених протиправних дій потерпілому ОСОБА_6 спричинено матеріальну шкоду на суму 53600 доларів США та 9840 Євро (що станом на 17.08.2016 за курсом НБУ становить 1621 152 грн.), що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.                                    Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, вчинену в особливо великих розмірах.                                                Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 займаючи посади поліцейських Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, будучи співробітниками правоохоронного органу, 17.08.2016 приблизно о 01 годині 20 хвилин, знаходячись на залізничному вокзалі Запоріжжя-1, розташованому за адресою: м. Запоріжжя пр. Соборний, 6-г, за попередньою змовою, перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції, діючи умисно, протиправно заволоділи грошовими коштами в розмірі 53 600 доларів США та 9 840 Євро (що станом на 17.08.2016 за курсом НБУ становить 1621 152 грн.), які належали ОСОБА_6 .                                                    Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спричинили потерпілому ОСОБА_6 шкоду, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.                    Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365 КК України, а саме: перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.                                            Крім того, ОСОБА_8 , діючи умисно, в порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, у невстановлений слідством час, місці та спосіб придбав, переніс та незаконно зберігав 1 патрон, калібру 7,62х54R мм, який є боєприпасом, та 2 патрони калібру 9х18 мм, які є боєприпасами за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 до 31.10.2016, тобто до проведеного за його місцем мешкання обшуку.                    Відповідно до висновку експерта № 564-З від 15.11.2016 патрон з маркуванням «188_88», вилучений 31.10.2016 при обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 є боєприпасом  гвинтів очним патроном калібру 7,62х54R з експансивною кулею «ДД». Гвинтівочні патрони калібру 7,62х54R з експансивною кулею «ДД» використовуються для стрільби в мисливській нарізній стрілецькій вогнепальній зброї калібру 7,62х54R. Даний патрон придатний до стрільби.                                                Два патрони з маркуванням «ЛПЗ_9х18» та «38_87», вилучені 31.10.2016 при обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , є боєприпасами  пістолетними патронами калібру 9х18 мм. Пістолетні патрони калібру 9х18 мм використовуються для стрільби з значної кількості нарізної вогнепальної стрілецької зброї, наприклад: пістолет Макарова (ПМ), пістолет «Форт 12», автоматичний пістолет конструкції Стечкіна (АПС) та інших пістолетів та пістолетів-кулеметів аналогічного калібру. Дані патрони придатні до стрільби.                        Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.                                Крім того, ОСОБА_9 , діючи умисно, в порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, у невстановлений слідством час, місці та спосіб придбав, переніс та незаконно зберігав патрони у кількості 3 штуки, калібру 9,18 мм, які є боєприпасами, за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 до 31.10.2016, тобто до проведеного за його місцем мешкання обшуку.                                    Відповідно до висновку експерта № 566-З від 15.11.2016, 3 патрони, вилучені в ході обшуку у ОСОБА_9 , є боєприпасами  пістолетними патронами калібру 9х18 мм, призначеними для стрільби з пістолетів Макарова (ПМ), автоматичних пістолетів конструкції Стечкіна (АПС) та інших пістолетів та пістолетів-кулеметів аналогічного калібру; патрони виготовленні промисловим способом; патрони придатні для здійснення пострілу.                                                        Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.                                Обвинувачений ОСОБА_8 при допиті в судовому засіданні вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав повністю, надав суду показання, згідно з якими в ніч з 16.08.2016 р. на 17.08.2016 перебував на чергуванні разом із ОСОБА_9 на залізничному вокзалі «Запоріжжя 1». Показав, що окрім них, на вокзалі також чергують патрульні поліції. Потерпілого ОСОБА_6 жодного разу не бачив та не пам`ятає, вперше побачив останнього в суді. Також, щодо вилучених боєприпасів за місцем його мешкання пояснив, що останні залишились у нього зі стрельбищ в органах поліції. Знайдені боєприпаси хотів використати в подальшому на стрельбіщах. Дозвіл на винесення патронів він не мав.
		Обвинувачений ОСОБА_9 вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав повністю, надав суду показання, відповідно до яких 16.08.2016 р. о 20 год. 00 в. заступив до чергування разом із ОСОБА_8 на залізничному вокзалі «Запоріжжя 1». На території обслуговування завжди знаходиться воєнізована охорона та поліцейський автопатруль. Також, на території знаходиться кафе, яке час від часу відвідують співробітники поліції з метою перевірки правопорядку. Спиртні напої під час несення служби ОСОБА_9 ніколи не розпивав, потерпілого ОСОБА_6 ніколи не бачив, спиртні напої з ним не вживав, до приміських кас його не заводив, оскільки останні зачиняються о 21 годині.                                                        Крім того, пояснив, що 31.10.2016 р. приблизно о 21 год. 30 хв., повертаючись додому після нічного чергування на зупинці громадського транспорту виявив патрони, які поклав до кишені та приніс додому. Збирався здати ці патрони наступного дня до відділу поліції згідно з інструкцією. Щодо знаходження під час обшуку його квартири в шафі в сумочці грошових коштів, то пояснив, що це особисті кошти його родини. Так, частину коштів він назбирав разом з дружиною після одруження з 2006 р., частину коштів надала йому його мати на зберігання та частину коштів в сумі 10000 доларів США було позичено його дружиною на придбання квартири в м. Запоріжжі.                                        Провина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 365 КК України в обсязі, зазначеному у вироку, повністю підтверджується зібраними та дослідженими в суді доказами.                                                         Так,допитаний вході розглядусправи потерпілий ОСОБА_6 показав, що 16 серпня 2016 року він збирався у відрядження по роботі. Виходячи з дому, взяв з собою грошові кошти в сумі 56600 доларів США (в купюрах по 50 та 100 доларів США), 9840 Євро (в купюрах 2 купюри по 20, а також 50, 100, 500 Євро) та 24000 грн. з метою їх передання матері, яка проживає під Києвом, на зберігання. Грошові кошти в валюті потерпілий поклав в білу тканеву сумочку із застібкою. Прибувши на залізничний вокзал зайшов до шашличної, яка знаходиться зліва від залізничного вокзалу, де замовив шашлик та 150 грамів горілки. Після шашличної ОСОБА_6 пішов на перон залізничного вокзалу, де задрімав. Прокинувшись побачив, що на годиннику було приблизно 00 год. 20 хв., поїзд до Києва від`їхав об 22 год. 58 хв. Після чого, потерпілий взяв свій рюкзак із сумкою та пішов до кас залізничного вокзалу, де йому повідомили, що наступний поїзд о 04 год. 27 хв. Після цього, до нього підійшли поліцейські, які були одягнуті в поліцейську форму (чорного кольору з кокардами та битами) та запитали куди потерпілий їде, попросили пред`явити квиток. Далі, запропонували пройти до привокзальних кас, де ОСОБА_8 два рази заглянувши в сумку потерпілого, де лежали кошти, подивився одразу на іншого поліцейського та запропонував пройти до відділку поліції. Вийшовши з приміщення, вони всі разом направились в буфет кафе «Експрес». Там, співробітники поліції запропонували потерпілому налагодити теплі відносини, на що ОСОБА_6 погодився. В буфеті потерпілий разом із поліцейськими замовили три склянки горілки. Після чого, потерпілий декілька разів випив по 100 грам горілки. Також, зазначив, що в період перебування потерпілого в буфеті поліцейські один раз виходили з буфету приблизно на 10-20 хвилин. Що було далі потерілий не пам`ятає, оскільки прийшов до тями вже в лікарні. Старша медична сестра у лікарні видала потерпілому його речі  ноутбук, два оглядових апарата, 24000 гривень, що лежали в целофановому пакеті по 200 купюр. При цьому, як пояснював потерпілий, сумки з іноземною валютою не було. Під час допиту в судовому засіданні потерпілий впізнав одного з поліцейських, а саме: ОСОБА_8 .                                                            Також, в ході допиту потерпілий зазначив, що навесні минулого року останній надав знайомому ОСОБА_15 в борг грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, при цьому переписавши номера купюр банкнот на зворотній стороні боргової розписки. Він само особисто переписував номера купюр на розписці, щоб уникнути неприємної ситуацію, якщо гроші виявляться пошкодженими. З ним вже був випадок, коли він позичив гроші знайомому, але через деякий час цей знайомий йому повідомив, що гроші пошкоджені і тому банк їх не прийняв. Щоб не було сумнівів чи саме ті гроші, що він надав у позику пошкоджені  він і переписав їх номера. Через три тижні позичені кошти були повернуті потерпілому, як пояснив ОСОБА_15 він грошами не скористався та віддає саме ті, які брав. Потерпілий, в свою чергу повернув ОСОБА_15 розписку про позику. Оглянувши номери на перших купюрах, потерпілий впевнився, що вони співпадають з переліком, зазначеним в розписці. Всі купюри він не оглядав, оскільки не сумнівався в тому, що ОСОБА_15 йому повернув саме його гроші. Одразу ж в поліції, він про цей випадок з ОСОБА_15 не говорив, оскільки не придав значення цій події, але пізніше, вже під час розгляду справи в суді, він звернувся до ОСОБА_15 з проханням пошукати розписку, яку він писав про позичку грошей. Через декілька днів ОСОБА_15 цю розписку віддав, тому він і пред`явив її в суді.                                                Свідок ОСОБА_16 при допиті повідомила суд, що працює молодшою медичною сестрою у швидкій допомозі. Влітку 2016 року, приїхавши на виклик до залізничного вокзалу Запоріжжя-1 разом із фельдшером ОСОБА_17 та водієм швидкої допомоги, вона побачила, як невідомий чоловік лежить біля будівлі в непритомному стані. Останній мав при собі рюкзак та ноутбук. Біля непритомного були поліцейські. Після чого, невідомого погрузили до машини швидкої допомоги та повезли до п`ятої міської лікарні.                Свідок ОСОБА_17 в ходідопиту зазначив,що працюєфельдшером ушвидкій допомозі.В серпні2016року приблизноо 2годині ночінадійшов викликвід фельдшераз залізничноговокзалу проте,що назалізничному вокзаліЗапоріжжя-1лежить чоловікв непритомномустані.Прибувши навиклик,свідок ОСОБА_17 побачив чоловікабіля будівлів непритомномустані ізсильним запахомалкоголю.Біля невідомогочоловіка бувфельдшер ззалізничного вокзалута співробітникиполіції.Після здійсненняневідкладних медичнихдій,вказаного чоловікаповезли доп`ятої міськоїлікарні,де прийого передачібуло виявленогрошові коштив розмірі24000грн.,ноутбук,вимірювальні прибори,паспорти таінше майно,яке булоописано тапередано доп`ятої міськоїлікарні.                 Допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_18 надав суду показання, за змістом яких в минулому році приблизно ближче до восени у п`яту міську лікарню до відділення реанімації, де останній працює, поступив чоловік у несвідомому стані з ознаками алкогольного сп`яніння. Після проведення відповідного лікування, вказаний чоловік був виписаний з лікарні.                                                    Свідок ОСОБА_19 в ході допиту зазначила, що вночі 17.08.2016 р., працюючи фельдшером в медичному пункті залізничного вокзалу Запоріжжя-1 надавала медичну допомогу невідомому чоловіку, який був в непритомному стані. При наданні медичної допомоги біля невідомого чоловіка також перебувала воєнізована охорона. Жодних співробітників поліції в цей день свідок ОСОБА_19 не бачила.                        Свідок ОСОБА_20 в ході допиту зазначив, що працює водієм швидкої допомоги та пам`ятає як, прибувши на виклик до залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» бачив невідомого чоловіка у несвідомому стані, якого відвезли на машині швидкої допомоги до п`ятої міської лікарні. При огляді вказаного чоловіка в лікарні, у невідомого було виявлено грошові кошти приблизно в сумі 20-22 тисячі гривен.                                        В ході допиту свідок ОСОБА_21 показала, що влітку 2016 року працювала в кафе «Експрес», що знаходиться на залізничному вокзалі «Запоріжжя-1». Після 22 години вечора до вказаного кафе зайшли два поліцейських, з яких одного свідок впізнала ОСОБА_9 , та чоловік похилого віку, які замовили 3 склянки горілки по 100 грам з соком та присіли за стіл. Через деякий час вказані особи повторили замовлення. Як зазначила свідок, поліцейські не вживали спиртне, а повертали їй горілку кожного разу. Далі, поліцейські вийшли з кафе хвилин на двадцять. Повернувшись до кафе, поліцейські знову взяли горілки та пройшли за стіл, де сидів невідомий чоловік. Згодом поліцейські знову вийшли та повернувшись взяли горілки. Через деякий час поліцейські покинули невідомого чоловіка, який заснув за столом. Оскільки свідок ОСОБА_21 зобов`язана була зачинити кафе о 12 годині ночі, вона вийшла на перон, де зустріла поліцейських та попросила їх забрати невідомого чоловіка. Повернувшись до кафе, поліцейські взяли непритомного чоловіка під руки, при цьому один з них взяв сумку собі на плече та вийшли на вулицю. Оскільки поліцейські зазначили, що будуть викликати невідомому чоловіку швидку допомогу, свідок ОСОБА_21 повернулась до кафе. Крім того, свідок повідомила, що в період перебування вказаних осіб в кафе будь-яких інших осіб в цьому кафе не було.                         Свідок ОСОБА_15  в ході допиту показав, що є колегою потерпілого ОСОБА_6 , у якого 15.04.2016 року у присутності свідка ОСОБА_22 позичив грошові кошти в сумі 3000 доларів США в 100 доларових купюрах. Свідок ОСОБА_15 підтвердив, що ним власноручно було написано розписку. При цьому, на зворотній стороні розписки ОСОБА_6 було прописано номери переданих купюр. Оскільки вказаними грошовим коштами свідок ОСОБА_15 не скористався, він ці же купюри і повернув потерпілому ОСОБА_6 . В 2018 році ОСОБА_6 звернувся до нього з проханням віддати розписку, яку він складав під час позики, оскільки вона потрібна.                                            Свідок ОСОБА_22 повідомив, що був присутній у 2016 р. при передачі ОСОБА_6 грошових коштів в борг ОСОБА_15 в сумі 3000 доларів США в 100 доларових купюрах та при написанні ОСОБА_15 відповідної розписки. При огляді в судовому засіданні оригіналу розписки від 15.04.2016 р., свідок ОСОБА_22 підтвердив той факт, що на розписці стоїть його підпис. Також, зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_15 повернув ОСОБА_6 борг.                                                    Розглянувши матеріали кримінальної справи, заслухавши показання обвинувачених, потерпілих та свідків, колегія суддів дійшла висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 365 КК України окрім показань потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , підтверджується наступними письмовими доказами.                            Так, відповідно до даних, що містяться в карті виїзду швидкої медичної допомоги КУ ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР від 17.08.2016 р. № 2-82, ОСОБА_6 встановлено попередній діагноз: алкогольне сп`яніння. З пацієнтом передано, зокрема, 24096 грн., 320 російських рублів, паспорт громадянина України, іноземний паспорт, ноутбук ASUS, зарядний прилад тощо (т. 4, а.с. 2).                                                    Згідно з виписного епікризу з історії хвороби ОСОБА_6 від 17.08.2016 р., останньому встановлено діагноз: гостре отруєння етанолом тяжкого ступеню. Кома 2 (т. 2, а.с. 17).            Відповідно до висновку експерта від 20.12.2016 р. № 178/к, складеного на підставі постанови старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області від 04.11.2016 р., у пацієнта ОСОБА_6 мало місце гостре отруєння та кома ІІ, що призвели до необхідності інкубації трахеї, встановлення центрального венозного доступу та проведення інтенсивної терапії і відповідно супроводжувались небезпечними для життя пацієнта явищами. З точки зору судової медицини та виходячи з вимог п. 2.1.3.т, наявні у ОСОБА_6 прояви отруєння оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження; можливість отруєння потерпілого ОСОБА_6 за обставин, на які вказує потерпілий, принципово не виключається.                        Із рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України від 02.09.2016 р. та заяви ОСОБА_6 від 02.09.2016 р. (т.2, а.с. 13-16) встановлено, що до УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України звернувся ОСОБА_6 із зверненням щодо можливих незаконних дій окремих працівників ГУНП в Запорізькій області, які 17.08.2016 відкрито заволоділи грошовими коштами заявника на суму 1693616 грн. за курсом НБУ.            На підставі заяви ОСОБА_6 слідчим в ОВС СВ прокуратури Запорізької області складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.09.2016 р. (т. 2, а.с. 18-20), за змістом якого 17.08.2016 р. приблизно о 01:00 год. у приміщенні залізничного вокзалу Запоріжжя-1 співробітники поліції відкрито викрали належне ОСОБА_6 майно, а саме: грошові кошти в сумі 53600 доларів США та 9800 Євро.                    Вбачається, що ОСОБА_6 залучено до кримінального провадження як потерпілого та попереджено останнього про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, про що слідчим в ОВС СВ прокуратури Запорізької області складено відповідну заяву від 05.09.2016 р. та протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування (т. 2., а.с. 21-26).                        На підтвердження наявності у потерпілого ОСОБА_6 особистих грошових заощаджень, останнім на підставі заяви від 12.09.2016 р., надано до матеріалів кримінального провадження наступні докази (т. 2, а.с. 27-31,52-88):                                -    довідки Державного підприємства Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. акад. О.Г. Івченка про заробітну плату за період з січня 2014 року по серпень 2016 року, з яких вбачається, що за вказаний період ним було отримано загальну суму заробітної плати в розмірі 289774,38 грн.;                                    -    заяву ОСОБА_6 від 03.01.2014 р. № SAMDNWFD0070050923900 в ПАТ КБ «ПриватБанк» про оформлення депозитного вкладу «Стандарт» на суму 1 400 Євро та фіскальний чек від 03.01.2014 р.;                                            -    заяву ОСОБА_6 від 01.11.2013 р. № SAMDNWFD0070011093300 в ПАТ КБ «ПриватБанк» про оформлення депозитного вкладу «Стандарт» на суму 1 200 доларів США та фіскальний чек від 01.11.2013 р.;                                        -    заяву ОСОБА_6 від 03.01.2014 р. № SAMDNWFD0070050923300 в ПАТ КБ «ПриватБанк» про оформлення депозитного вкладу «Стандарт» на суму 1 500 доларів США та фіскальний чек від 03.01.2014 р.;                                        -    договір від 13.09.2013 р. № SAMDN25000737638262 (вклад «Стандарт на 12 міс.»), укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 про розміщення останнім грошових коштів вклад «Стандарт» в сумі 2000 доларів США;                            -    договір про строковий банківський вклад від 28.12.2012 р НОМЕР_1 , укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 , про внесення останнім на вкладний рахунок банку грошових коштів в сумі 5 300 доларів США; квитанцію від 28.12.2012 р. № 141 на суму 5 300 доларів США на виконання вказаного договору;                        -    договір про строковий банківський вклад від 29.12.2006 р. № 200/3528/06, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 , про внесення останнім на вкладний рахунок банку грошових коштів в сумі 3000 доларів США;                                -    договір про відкриття депозитного рахунку (вклад «Стабільний») від 29.04.2013 р. № 263/97/420561, укладений між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_6 , про внесення останнім на депозитний рахунок банку грошових коштів в сумі 4 500 доларів США; квитанцію від 29.04.2013 р. № 27490976 на суму 5 300 доларів США на виконання вказаного договору;                                            -    заяву від 26.03.2014 р. про видачу АТ «Сбербанк Росії» готівки з поточного рахунку в сумі 1 400 доларів США, що еквівалентно 14 806,12 грн.                        -    заяву від 25.03.2014 р. про видачу АТ «Сбербанк Росії» готівки з поточного рахунку в сумі 1 400 доларів США, що еквівалентно 14 526,68 грн.                        -    квитанцію від 19.02.2014 р. про здійснення валютно-обмінної операції з конвертування 60 032 грн. в 6 700 доларів США.                                    -    меморіальний ордер ПАТ «Промінвестбанк» від 21.03.2014 р. на суму 6 700 доларів США, що в еквіваленті 67 731,64 грн. з призначенням платежу  закриття депозиту по строку.                                                        -    платіжне доручення від 23.04.2013 р. № 024DEBK на суму 20 000 грн. з призначенням платежу зарахування коштів на депозитний рахунок.                        -    платіжне доручення від 22.10.2013 р. № 024DEBK на суму 42 000 грн. з призначенням платежу зарахування коштів на депозитний рахунок.                        -    довідки-підтвердження, видані ОСОБА_6 про здійснення операції з готівкової іноземної валюти;                                                    -    довідка, видана ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2016 р. № 0000000696848567 про наявність рахунку «Стандарт безподатковий» в сумі 12 819 грн.;                        -    лист за підписом заступника керівника Державного підприємства Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. акад. О.Г. Івченка від 29.04.2003 р. № 295/ВЭС щодо мінімальної норми добових робітникам, що виїжджають у відрядження за кордон;                                                        -    заява в АКБ «Райффайзен Банк Аваль» від 03.04.2008 р. на видачу готівки в сумі 6 496,14 доларів США;                                            -    квитанція АКБ «Райффайзен Банк Аваль» від 29.03.2005 р. № 10 про внесення ОСОБА_6 готівки в сумі 1 100 Євро на поточний рахунок для подальшого розміщення на депозит;                                                        -    заяви від 02.04.2007 р. №№ 17, 18 в ЗАТ «ОТП Банк» на видачу готівки з поточного рахунку в загальній сумі 15 551,05 грн.;                                -    квитанція АКБ «Райффайзен Банк Аваль» від 29.03.2005 р. № 9 про внесення ОСОБА_6 готівки в сумі 510 доларів США на поточний рахунок для подальшого розміщення на депозит;                                                -    квитанція АКБ «Райффайзен Банк Аваль» від 25.04.2005 р. № 30 про внесення ОСОБА_6 готівки в сумі 200 Євро на поточний рахунок для поповнення депозиту;         - квитанція АКБ «Райффайзен Банк Аваль» від 08.04.2005 р. № 21 про внесення ОСОБА_6 готівки в сумі 400 доларів США на поточний рахунок для подальшого розміщення на депозит.                                                Відповідно до листа УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України від 07.09.2016 р. № 2214/42-07/01-16, згідно з графіком патрулювання території вокзалу станції Запоріжжя-1 з 20 год. 00 хв. 16.08.2016 р. до 08 год. 00 хв. 17.08.2016 р. здійснювали поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 44-46).                                            Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.09.2016 р., потерпілий ОСОБА_6 у присутності двох понятих ( ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ) серед пред`явлених для впізнання осіб впізнав особу, яка здійснювала огляд сумки, в якій знаходились грошові кошти, на фотографії № 4, якою згідно з протоколом є ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 49-50).                                                    17.02.2017 р. слідчим в ОВС слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області за участю потерпілого ОСОБА_6 у присутності понятих із застосування засобів технічної фіксації проведено слідчий експеримент, за наслідками якого складено протокол проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 р.                    Так, із дослідженого в судовому засіданні протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 р. та доданого до нього відеозапису на DVD-R диску (т. 2, а.с. 89-94) встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 показав та пояснив щодо обстановки та обставин, які сталися в період в ніч з 17.08.2016 року по 18.08.2016 р. на території залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», детально розповів про місцезнаходження його та інших учасників події, дії працівників поліції під час його знаходження, як на залізничному вокзалі, так і в кафе «Експрес».                                                Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_6 надані в судовому засіданні повністю узгоджуються з даними, що містяться в протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.09.2016 р. та відомостями, викладеними в протоколі слідчого експерименту, проведеного за участю з останнім 21.02.2017 року та відеозапису до нього.            Також, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 17.02.2017 р. із фототаблицею (т. 2, а.с. 103-117), свідок ОСОБА_21 у присутності двох понятих серед пред`явлених для впізнання осіб впізнала особу під номером 1, якою згідно з протоколом був потерпілий ОСОБА_6 .                                                Згідно з листом-відповіддю за підписом в.о. начальника вокзалу регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурного підрозділу «Вокзал станції Запоріжжя-1» від 07.09.2016 р. № 1482, надати відеоматеріал з камер відеоспостереження вокзалу Запоріжжя-1 за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. немає можливості оскільки інформація зберігається протягом 6 діб (т. 2, а.с. 177).                                            Як встановлено із відомостей, що містяться в протоколі обшуку від 31.10.2016 р. та переглянутого в судовому засіданні відеозапису проведення вказаної слідчої дії (т. 2, а.с. 126-131, 139), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2016 р. у справі № 335/11468/16-к (т. 2, а.с. 153), за наслідками проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_5 виявлено та вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 20 550 доларів США купюрами номіналом 50 доларів США у кількості 9 купюр та номіналом 100 доларів США купюрами у кількості 201 шт.; грошові кошти в сумі 4 470 Євро купюрами номіналом 20 Євро  1 шт., 50 Євро  5 шт., 100 Євро  32 шт. та 500 Євро  2 шт.; грошові кошти в сумі 200 грн. в кількості 2 купюр номіналом 100 грн. кожна.                                                01.11.2016 р. за наслідками проведеного огляду грошових коштів, вилучених 31.10.2016 р. під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_5 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області в службовому кабінеті № 8 прокуратури Запорізької області у присутності двох понятих, складено протокол огляду, в якому перелічено кількість вилучених банкнот, їх номінали та серії (т. 3, а.с. 9-15).                    При розгляді справи судом прийнято до уваги, що за наслідками проведення службової перевірки за зверненням ОСОБА_9 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УВБ в Запорізькій області при проведенні обшуку 31.10.2016 р. за місцем мешкання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_5 , старшим оперуповноваженим УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України складено висновок від 24.11.2016 р., за змістом якого в ході проведення службової перевірки факти спричинення працівниками УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України, тілесних ушкоджень ОСОБА_9 підтвердити не вдалось оскільки доводи автора звернення спростовуються поясненнями учасників та очевидців даних подій.        Потерпілим ОСОБА_6 в ході розгляду цієї кримінальної справи надано розписку від 15.04.2016 р. за підписом ОСОБА_15 , яка складена в присутності ОСОБА_22 , згідно з якою 15.04.2016 р. ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_6 грошову суму в розмірі 3000 доларів США із зобов`язанням повернути вказану суму в строк до 15.10.2016 р. Також, із змісту вказаної вище розписки вбачається, що на зворотньому її боці переписано серії та номери передатних банкнот, в тому числі LB64934354К, LJ78457075А, LB11929806L, LB81303661К, LA34906539А (т. 4, а.с. 242).                                    Відповідно до листу за підписом представника НБУ в Запорізькій області від 14.11.2016 р. № 61-0057/93567, офіційний курс української гривні, встановлений НБУ на 17.08.2016 р. становив 2 505,9288 гривні за 100 доларів США та 2 830,4466 гривні за 100 Євро (т. 2, а.с. 134).                                                    Із досліджених судом протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 29.11.2016 р., 30.11.2016 р., DVD-R дисків до вказаних протоколів судом встановлено, що між обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відбувались розмови, під час яких вони ділились один з одним планами щодо витрачання коштів на будівлю будинку, балкону та купівлю автомобіля, будівельних матеріалів.                                        Так, 30.09.2016 р. о 19 год. 44 хв. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відбулась розмова щодо ремонту балкону:                                             ОСОБА_9 : «Балкончик мне уже сделали». 
		    ОСОБА_8 : «Уже сделали?».
		    ОСОБА_9 : «Да, полностью».
		    ОСОБА_8 : «Что там царюете?».
		   07.10.2016 р. о 15 год. 20 хв. та о 19 год. 28 хв. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відбулась розмова щодо купівлі автомобіля:
		ОСОБА_8 питає у ОСОБА_9 : «Слышишь, а ты когда машину смотрел, а ты «Форзу» не смотрел, не?» 
		ОСОБА_9 : «Не ну машина то ничо (…) ты просто смотри года (…)».
		ОСОБА_8 : «2012 (…) пять четыреста, понял?»
		ОСОБА_9 : «Нормально (…) а так вообще просматривал какая цена на них?» 
		ОСОБА_8 : «Ну вот 5400, 5600, понял? (…)».
		08.10.2016 р. о 20 год. 59 хв. відбулась розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо будівлі будинку:
		ОСОБА_8 : «Та не, Серёга, мне хоть бы на дом хватило».
		ОСОБА_9 : «Ты шо прикалываешься? Та хватит тебе на два их».
		ОСОБА_8 : «Та, да. Так, как я хочу сделать, возможно, что не хватит. Я хочу полностью такой эконом дом сделать».
		ОСОБА_9 : «Чи у тебя оно там тоже плывёт и плывёт, да, по-тихоньку?».
		ОСОБА_8 : «Не пока ничо (…) В среду поеду узнаю, что там по стройматериалам».
		16.10.2016 р. о 17 год. 26 хв. відбулась розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо витрачання коштів:
		ОСОБА_9 : «Да, золотой бюджет начинает плыть».
		ОСОБА_8 : «Плыть, как он плывёт (…) Котлета худеет и худеет».
		Таким чином, наведені вище докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому.        У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що матеріалами кримінальної справи підтверджено обставини вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, вчинену в особливо великих розмірах та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.                                        Судом перевірена версія сторони захисту, що грошові кошти виявлені за місцем проживання ОСОБА_9 01.11.2016 р. не є грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 , а є особистими коштами ОСОБА_9 , його матері ОСОБА_25 та позиченими у свідка ОСОБА_26 , проте вона не знайшла свого об`єктивного підтвердження.                    Так, свідок ОСОБА_27 в ході допиту зазначив, що офіційно не працює та є знайомим родини ОСОБА_9 . Крім того, зазначив, що позичив дружині ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США в купюрах по 100 доларів США на купівлю квартири, про що ОСОБА_28 в червні 2016 року складена відповідна розписка. Станом на час допиту в суді, грошові кошти останньому не повернуто.                            Допитана в ході розгляду справи свідок ОСОБА_25 надала показання, за змістом яких надала своєму синові ОСОБА_9 та його дружині в минулому році грошові кошти в сумі 5000 Євро, в т.ч. в купюрах 3 по 500 Євро. Крім того, зазначила, що періодично надавала синові ОСОБА_9 грошові кошти в доларах та гривнях.                        Свідок ОСОБА_28 при допиті показала, що сума коштів в розмірі 10 000 доларів була отримана останньою в борг в червні 2016 року у чоловіка своєї подруги ОСОБА_29 . Також, 10 000 доларів ОСОБА_28 разом із своїм чоловіком ОСОБА_9 назбирали в період їх подружнього життя з 2006 року.                                    При цьому, розглянувши та дослідивши протокол огляду від 01.11.2016 р. (т. 3, а.с. 9-15), складений за наслідками проведеного огляду грошових коштів, вилучених 31.10.2016 р. під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 та розписку від 15.04.2016 р., складену ОСОБА_15 та ОСОБА_6 (т. 4, а.с. 242), колегією суддів встановлено, що банкноти із серією та номерами: LB64934354К, LJ78457075А, LB11929806L, LB81303661К, LA34906539А, які вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 та зафіксовані в протоколі огляду від 01.11.2016 р. співпадають і зазначені на зворотній стороні розписки від 15.04.2016 р., тобто надавались потерпілим ОСОБА_6 ОСОБА_15 в борг 15.04.2016 р.                                                                Відомості, що містяться в розписці від 15.04.2016 р., яка складена ОСОБА_15 та ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_22 підтверджено окрім показань ОСОБА_6 , показаннями ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , надані під час розгляду цієї справи. У суду не має підстав ставити під сумнів показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_22 .                Тобто, судом об`єктивно встановлено, що під час обшуку в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_9 виявлені та вилучені п`ять купюр, які належали потерпілому ОСОБА_6 , що дає підстави суду вважати, що до ОСОБА_9 вказані кошти потрапили саме внаслідок їх викрадення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у потерпілого ОСОБА_6 за обставин, вказаних у вироку.                                            Суд вважає правдивими показання ОСОБА_6 про наявність в нього такої значної суми грошових коштів, оскільки це підтверджується наданими суду договорами банківських вкладів на ім`я ОСОБА_6 «Нелогічність» дій ОСОБА_6 , яка мала місце на думку захисника ОСОБА_12 , не спростовує висновків суду щодо описаних подій та не дає підстав ставити під сумнів показання потерпілого з цього приводу. В цілому показання ОСОБА_6 про фактичні обставини викрадення в нього грошових коштів, надані під час проведення слідчого експерименту та в суді співпадають, потерпілий постійно вказував точну суму коштів, валюту грошових коштів, їх номінал, вказував дату та мету свого знаходження на вокзалі, однаково зазначав, що двоє працівників поліції підійшли до нього та точно вказував їх фрази та дії. Суд вважає допустимою деяку різницю в показаннях, які не носять суттєвого характеру та не дають підстав вважати, що показання потерпілого різняться та є наслідком вимислу.                                                        Суд врахував,що ОСОБА_6 вказував,що працівникиполіції булив чорномуодязі,в тойчас,як всуді невстановлено,що форменийодяг ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був саметакого кольору.Обвинувачені вказуютьна те,що їхформений одягна тойчас бувтемно-синього кольору також в листі від 09.12.2016 р. № 11679/45/01/05-2016 за підписом начальника Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, вказано, що повсякденна літня форма молодшого начальницького та рядового складу міліції складається з речей: кашкет повсякденний темно-синього кольору, кітель повсякденний і брюки на випуск темно-синього кольору, сорочка блакитного кольору з галстуком чорного кольору, напівчеревики чорного кольору; і ці доводи не спростовані стороною обвинувачення. Але таку невідповідність в показаннях потерпілого суд вважає допустимою, оскільки обидва кольору одягу є темними та колір може бути сплутаний потерпілим, зважаючи на вечірній час та його перебування у стані алкогольного сп`яніння.                                    Також не впливають на висновки суду відомості, зазначені в листі від 19.12.2016 р. № 2049 за підписом начальника вокзалу структурного підрозділу «Вокзал станції Запоріжжя-1» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про те, що з 01.01.2016 р. по теперішній час приміські каси розпочинають свою роботу о 05 год. 10 хв., закінчення роботи о 21 год. 15 хв., перерва з 9 год. 30 хв. до 10 год. 15 хв., після закриття приміських квиткових кас о 21 год. 15 хв., зал очікування приміських кас зачиняється. Оскільки в суді достовірно не встановлено, що в ніч з 16.08.2016 р. на 17.08.2016 р. приміщення приміських кас було зачинено.                                    Також судприйняв доуваги,що підчас пред`явленняособи длявпізнання від21.02.2017р.(а.с.99-102,т.2)за участюсвідка ОСОБА_21 та обвинуваченого ОСОБА_8 ,свідок ОСОБА_21 у присутностідвох понятих,серед осіб,які пред`являлисьїй довпізнання,в т.ч. ОСОБА_8 ,жодної особине впізнала(т.2,а.с.95-98).Також,як свідчитьпротокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від08.09.2016р.,потерпілий ОСОБА_6 у присутностідвох понятих( ОСОБА_23 , ОСОБА_24 )серед пред`явленихдля впізнанняосіб,які знаходилисьпоряд зспівробітником поліції,який здійснювавогляд сумки,в якійзнаходились грошовікошти 17.08.2016р.в приміщеннізалізничного вокзалуЗапоріжжя-1впізнав особузображену нафотографії №2. Втой жечас,вбачається,що фотознімокобвинуваченого ОСОБА_9 ,згідно звказаним протоколом,був розташованийна фотографії№ 3.                                                     Разом з тим, суд виходить з того, що зазначене вище жодним чином не впливає на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчинених злочинах, оскільки їх провина підтверджується іншими доказами зібраними та дослідженими по справі.                Прокурор в обґрунтування обвинувачення як на доказ посилається на протокол пред`явлення особи для впізнання від 21.02.2017 р. (а.с. 99-102, т. 2) за участю свідка ОСОБА_21 та обвинуваченого ОСОБА_9 , під час якого вказаний свідок впізнала ОСОБА_9 , що був пред`явлений під № 4, як особу, що заходила у кафе, де ОСОБА_21 працює разом з іншим працівником поліції та дідусем.                                Проте, колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника ОСОБА_12 про недопустимість вказаного доказу є слушними з огляду на наступне.                        Так, згідно з даними, що містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання від 21.02.2017 р. (а.с. 99-102, т. 2), свідок ОСОБА_21 у присутності двох понятих, впізнала особу під номером 4, яким був ОСОБА_9 , як особу, що заходила в кафе, де працює ОСОБА_21 разом з іншим працівником поліції та дідусем.                            Із змісту вказаного вище протоколу слідує, що захисником ОСОБА_12 надано свої зауваження до вказаного протоколу, а саме: статисти різного віку, різної статури, вагової категорії; в протоколі зазначено, що слідча дія розпочалась в 14 год. 55 хв., пред`явлено особу для впізнання  16 год. 15 хв. Також, зазначено, що за погодженням учасників та статистів слідча дія проводилась з відео фіксацією та фотозйомкою.                    Також, захисником ОСОБА_9 - ОСОБА_12 викладено свої письмові зауваження до протоколу пред`явлення особи до впізнання від 21.02.2017 р., в яких зазначено, що свідок ОСОБА_21 впізнала в ОСОБА_9 особу, яка під час чергування неодноразово заходив разом з напарником до кафе-магазину, в якому працювала ОСОБА_21 , з метою перевірки громадського порядку. Однак, свідок не впевнена, що саме ОСОБА_9 є тією особою, що разом з напарником та дідусем заходила до кафе в нічний час. Таким чином, як вказує захисник, викладене в протоколі є неправильним відображенням дійсних пояснень свідка. Крім того, зауважує, що ст. слідчий прокуратури ОСОБА_30 , який проводив слідчу дію, почав оформлювати протокол з вказанням статистів з їх номерами о 14 год. 53 хв. Потім з цим протоколом вийшов з приміщення, де проводилась слідча дія та був відсутнім до 16 год. 07 хв. Сам процес впізнання розпочато в 16 год. 07 хв. та закінчено в 16 год. 15 хв. (т. 4, а.с. 26).                                                В ході розгляду справи захисником ОСОБА_12 надано фотознімки та відеозапис з місця проведення слідчої дії пред`явлення особи до впізнання від 21.02.2017 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_21 , які досліджено судом (т. 4, а.с. 240-241).                                                        Так, судом із фотознімків та відеозапису з місця проведення наведеної вище слідчої дії встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 був пред`явлений свідку ОСОБА_21 разом із іншими особами, що мали різкі відмінності, в одязі, а саме: обвинувачений ОСОБА_9 був одягнутий в шкіряну куртку. В той же час, інші особи, що пред`являлись були одягнуті в поліцейську форму.                                            Згідно з ч. 2 ст. 228 КПК України, особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.                                            Відповідно до ч. 1 ст. 231 КПК України, про проведення пред`явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу.                                                    Статтею 86 КПК України унормовано, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2).                                        Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1).                    З огляду на викладене, оскільки, як встановлено вище судом, слідчу дію пред`явлення особи до впізнання за участю обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_21 проведено 21.02.2017 р. з порушенням вимог норм ч. 2 ст. 228 КПК України в частині наявності різких відмінностей в одязі пред`явлених осіб для впізнання, суд дійшов висновку, що протокол пред`явлення особи для впізнання від 21.02.2017 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_21 є недопустимим доказом.                        Також, в ході розгляду справи, судом досліджено інші докази, надані захисником ОСОБА_12 , а саме:                                                - довідки-характеристики від 18.11.2016 р. № 02-01-14/280 та від 28.02.2017 р. № 02-01-14/72 за підписом сільського голови Матвіївської сільської ради Вільнянського раойну Запорізької області, згідно з якими заяв, скарг від сусідів, односельців на ОСОБА_9 в Матвіївську сільську раду не поступало.                                        - зауваження за підписом захисника ОСОБА_12 від 25.02.2017 р. адресовані старшому слідчому слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_31 щодо проведеної слідчої дії пред`явлення особи до впізнання за участю ОСОБА_9 та порушення вимог ч.ч. 2,7 ст. 228 КПК України;                                        - Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2006 р. № 12551976  квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , висновок ТОВ «Укрспецекспертиза» від 26.12.2016 р. № 26/12/16 про ринкову вартість вказаного об`єкту нерухомості, свідоцтво про право власності на житло від 30.10.2006 р., технічний паспорт від 18.10.2006 р.;                                - довідку від 10.11.2016 р. за підписом дільничного терапевту комунальної установи «Міська лікарня № 1», видану ОСОБА_25 про те, що остання спостерігається у вказаному медичному закладі з 2007 р.;                                            - копії квитанцій про здійснення валютно-обмінної операції від 20.02.2014 р. №№ 2002-9367, 2002-9356 щодо купівлі та продажу іноземної валюти.                        Крім того, судом досліджені докази надані захисником ОСОБА_11 , а саме:            -    висновок за результатами психофізиологічного тестування із застосуванням спеціального технічного засобу  комп`ютерного поліграфа від 22.10.2018 р. щодо особи, яка перевіряється ОСОБА_8                                                -    лист за підписом першого заступника директора підприємства з економіки та фінансів ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка від 14.12.2018 р. № 01.12/8814;                                        -    видатковий касовий ордер від 16.11.2016 р., виданий ФОП ОСОБА_32 про відмову від поставки на суму 37 584 грн.                                        Розглянувши наведені вище докази, надані в ході розгляду справи стороною захисту, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази жодним чином не спростовують винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 365 КК України за епізодом, що відбувся в ніч з 16.08.2016 р. на 17.08.2016 р.                                                    Також, судом не приймається до уваги висновок за результатами психофізиологічного тестування із застосуванням спеціального технічного засобу  комп`ютерного поліграфа від 22.10.2018 р. щодо особи, яка перевіряється ОСОБА_8 оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що особа, яка проводила психофізиологічного тестування включена до Державного реєстру атестованих судових експертів як експерт та має кваліфікацію «поліграфолога».                                        Крім того, суд, відхиляючи вказаний вище доказ, виходить з того, що наданий стороною захисту висновок за результатами психофізиологічного тестування із застосуванням спеціального технічного засобу  комп`ютерного поліграфа від 22.10.2018 р. в порушення вимог ч. 2 ст. 102 КПК України не містить відомостей про те, що «експерт-поліграфолог ОСОБА_33 » (мовою оригіналу) попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причини від виконання покладених на нього обов`язків.                                    Згідно з протоколом обшуку від 31.10.2016 р. (т. 2, а.с. 163-167), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2016 р. у справі № 335/11469/16-к (т. 2, а.с. 162), під час обшуку приміщення АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_8 , виявлено, зокрема, 1 патрон розміром 7х62 мм та 2 патрони розміром 9х18 мм.                                                        За наслідками проведення судової балістичної експертизи, Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України складено висновок експерта від 15.11.2016 р. № 564-3 (т. 2, а.с. 170-174), відповідно до якого:                        - наданий на дослідження патрон з маркування «188_88», вилучений 31.10.2016 р. при обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 є боєприпасом  гвинтівочним патроном калібру 7,62х54R з експансивною кулею «ДД», які використовуються для стрільби в мисливській нарізній стрілецькій вогнепальній зброї калібру 7,62х54R. Даний патрон придатний для стрільби;                                                        - надані для дослідження два патрони з маркуванням «ЛПЗ_9х18» та «38_87», вилучені 31.10.2016 р. при обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 є боєприпасами  пістолетними патронами калібру 9х18 мм, які використовуються для стрільби з значної кількості нарізної вогнепальної стрілецької зброї, наприклад: пістолет Макарова (ПМ), пістолет «Форт 12», автоматичний пістолет конструкції Стечкіна (АПС) та інших пістолетів та пістолетів-кулеметів аналогічного калібру. Дані патрони придатні до стрільби.                Із протоколу обшуку від 31.10.2016 р. та переглянутого в судовому засіданні відеозапису проведення вказаної слідчої дії (т. 2, а.с. 126-131, 139), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2016 р. у справі № 335/11468/16-к (т. 2, а.с. 153), судом встановлено, що за наслідками проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_5 виявлено та вилучено, зокрема, 3 патрони калібру 9х18.                                                Свідок ОСОБА_28 при допиті показала, що її чоловік знайшов патрони, коли йшов додому з роботи та збирався їх здати наступного дня.                                Відповідно до висновку експерта від 15.11.2016 р. № 566-3 (т. 2, а.с. 156-158), складеного за наслідками проведення судової балістичної експертизи, Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, 3 патрони, вилучені в ході проведення обшуку у ОСОБА_9 є боєприпасами  пістолетними патронами калібру 9х18 мм, призначеними для стрільби з пістолетів Макарова (ПМ), автоматичних пістолетів конструкції Стечкіна (АПС) та інших пістолетів та пістолетів-кулеметів аналогічного калібру; патрони виготовлені промисловим способом; патрони придатні для здійснення пострілу.                                                        Згідно з висновком службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження щодо неправомірних дій поліцейських Комунарського ВП ГУНП в Запорізькій області, затвердженого т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_34 від 26.12.2016 р. (а.с. 176-201, т. 4), за грубе порушення службової дисципліни накладено на поліцейського Комунарського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ; за грубе порушення службової дисципліни підлягають притягненню до суворої дисциплінарної відповідальності поліцейські Комунарського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але враховуючи, що вони звільнені зі служби поліції за власним бажанням, обмежитись цим.
		Наказом від 27.12.2016 р. № 487о/с т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_34 «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_8 звільнено зі служби поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».            Як вбачається із змісту наведеного вище висновку службового розслідування, згідно з листом управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Запорізькій області від 28.11.2016 р. № 1294/14/01-2016, гвинтівочні патрони калібру 7, 62х54R з маркуванням «188_88», а також пістолетні патрони калібру 9х18 з маркуванням «ЛПЗ_9х18», «38_87», «ЛПЗ 9х18», «270-Д» та «38-78» Комунарському РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області та Комунарському відділенню поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області не виділялись. У Комунарському відділенні поліції станом на 01.11.2016 р. проведено повну планову інвентаризацію озброєння та боєприпасів. Надлишків та нестачі арттехозброєння не встановлено.                                            За таких обставин, матеріалами справи спростовуються доводи обвинуваченого ОСОБА_8 відносно того, що боєприпаси, які виявлені за місцем його мешкання, залишились у останнього зі стрельбищ в органах поліції, а тому не приймаються судом до уваги.                                                            Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про знаходження 31.10.2016 р. приблизно о 21 год. 30 хв. на зупинці громадського транспорту патронів суд вважає неправдивими та такими, що надані з метою уникнути відповідальності, оскільки з показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_28 вбачається, що ОСОБА_28 під час обшуку 01.11.2016 р. не була присутня, але ОСОБА_28 в ході розгляду справи підтвердила те, що її чоловік знайшов патрони, коли йшов додому з роботи.                                        При вирішення питання про незаконність зберігання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 боєприпасів суд керувався Положенням про дозвільну систему, затверджену постановою КМУ від 12.10.1992 р. №576, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 року №622.                                Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 року визначено, що незаконне зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці (п. 8 вказаної Постанови).                        Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами кримінальної справи об`єктивно підтверджено обставини вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.                        Також, органом досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.                                                        Продовжуючи свої протиправні дії, 31.10.2016 під час несення служби по забезпеченню публічної безпеки та порядку на вокзалі станції Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці поліцейський Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в області ОСОБА_8 спільно з поліцейським Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в області ОСОБА_10 приблизно о 21 годині 45 хвилин на території вказаного залізничного вокзалу виявили ОСОБА_35 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та сидів на лавці біля приміщення вокзалу Запоріжжя-1. У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підійшли до ОСОБА_35 та запропонували пройти з ними до медичного пункту під приводом, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння.                        31.10.2016 приблизно о 21 годині 55 хвилин, знаходячись в коридорі, який веде до медичного пункту розташованого у приміщенні вокзалу Запоріжжя  1 за адресою: м. Запоріжжя пр. Соборний, 6-г, у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_36 . З метою реалізації свого злочинного умислу за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливим мотивом, ОСОБА_10 утримував за руки ОСОБА_35 , а ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, шляхом поверхневого огляду останнього виявив під верхнім одягом сумку, з якої в присутності потерпілого ОСОБА_35 вилучив грошові кошти в сумі 4650 гривень та поклав їх до кишені свого форменого одягу.                                                        У результаті вищевказаних протиправних ОСОБА_37 спричинена матеріальна шкода на суму 4650 грн.                                                Наказом т.в.о. начальника Головного управління національної поліції України в Запорізькій області № 174 о/с від 12.05.2016 старшого сержанта поліції  ОСОБА_10  з 12.05.2016 призначено поліцейським Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області (далі  Комунарське ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області).                        У зв`язку зі викладеним, ОСОБА_10 , займаючи посаду поліцейського Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Запорізькій області, був працівником правоохоронного органу.                                                        Відповідно до функціональних обов`язків поліцейського Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта ОСОБА_10 , затверджених начальником Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 від 10.01.2016, з якими ознайомлений ОСОБА_10 , останній здійснював у т.ч. несення служби по забезпеченню публічної безпеки та порядку на вокзалі станції Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці.                                Так, 31.10.2016 під час несення служби по забезпеченню публічної безпеки та порядку на вокзалі станції Запоріжжя  1 Придніпровської залізниці поліцейський Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в області ОСОБА_10 спільно з поліцейським Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в області ОСОБА_8 приблизно о 21:45 на території вказаного залізничного вокзалу виявили ОСОБА_35 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та сидів на лавці біля приміщення вокзалу Запоріжжя-1. У подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підійшли до ОСОБА_35 та запропонували пройти з ними до медичного пункту під приводом, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння.             31.10.2016 приблизно о 21 годині 55 хвилин, знаходячись в коридорі, який веде до медичного пункту, розташованого у приміщенні вокзалу Запоріжжя  1 за адресою м. Запоріжжя пр. Соборний, 6-г, у ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_36 . З метою реалізації свого злочинного умислу за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливим мотивом ОСОБА_10 утримував за руки ОСОБА_35 , а ОСОБА_8 шляхом поверхневого огляду останнього виявив під верхнім одягом сумку, з якої в присутності потерпілого ОСОБА_35 вилучив грошові кошти в сумі 4650 гривень та поклав їх до кишені свого форменого одягу.                            У результаті вищевказаних протиправних ОСОБА_37 спричинена матеріальна шкода на суму 4650 грн.                                                Вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_10 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб.                                        Також,згідно зобвинувальним актом, ОСОБА_8 , займаючи посаду поліцейського Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в області, будучи співробітником правоохоронного органу, 31.10.2016 приблизно о 21 годині 55 хвилин, знаходячись на залізничному вокзалі Запоріжжя-1, розташованому за адресою: м. Запоріжжя пр. Соборний, 6-г, за попередньою змовою з поліцейським Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції, діючи умисно, протиправно заволодів грошовими коштами в розмірі 4650 грн., які належали ОСОБА_38 .                                            Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_37 шкоду, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.                    Вказані дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 365 КК України, а саме перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.                                Вказане вище обвинувачення визнається судом недоведеним, виходячи з наступного.
		Обвинувачений ОСОБА_8  виним себе не визнав та пояснив, що ОСОБА_39 31.10.2016 р. сидів на лавочці вокзалу «Запоріжжя 1» в нетверезому стані. Він перевірив документи ОСОБА_35 та пройшов з ним в бік медичного пункту для того, щоб привести останнього до більш тверезого стану шляхом надання медичної допомоги. Відмовившись від отримання медичної допомоги, ОСОБА_39 почав доставати грошові кошти, розмахувати ними. Потім впав, а гроші поклав собі на грудну клітину. Вказані дії ОСОБА_35 , він знімав на свій мобільний телефон. Обшук ОСОБА_35 він не здійснював. Коли ОСОБА_35 почали підіймати, грошові кошти впали на землю. На його пропозицію підняти кошти, ОСОБА_39 не відреагував. У зв`язку з чим, він підняв кошти та поклав їх до барсетки ОСОБА_36 . Після цього, відвели ОСОБА_35 на лавочку, де його залишили, а він та ОСОБА_10 направились в бік камер зберігання. Біля камер зберігання відбулось їх затримання співробітниками внутрішньої безпеки. Також, показав, що не пам`ятає чи заходив він разом з ОСОБА_10 після того, як покинули ОСОБА_35 , до приміщення ВОХР, де знайшли грошові кошти. Грошові кошти ОСОБА_35 він не викрадав, а навпаки підняв їх з підлоги та повернув ОСОБА_38 . Під час проведення обшуку приміщення ВОХР співробітниками правоохоронних органів, які проводили обшук здійснювалась відеофіксація. Грошові кошти ОСОБА_35 були знайдені в приміщенні ВОХР в бронежилеті.                                                        Обвинувачений  ОСОБА_10 в судовому засіданні вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав повністю, при допиті зазначив, що 31.10.2016 р. ніс службу по забезпеченню правопорядку разом з ОСОБА_8 на вокзалі «Запоріжжя 1». Перебуваючи в центральному залі вокзалу, їм поступив виклик від чергового вокзалу про те, що на пероні сидить чоловік в нетверезому стані, яким виявився ОСОБА_40 . Прибувши на місце, біля ОСОБА_35 вже були співробітники ВОХР та черговий вокзалу. Оскільки чоловік був у нетверезому стані, він запропонував йому пройти до медичного пункту, на що той погодився. Коли ОСОБА_39 піднявся, він та ОСОБА_8 підтримували його під лікті, оскільки той не впевнено стояв на ногах. Прибувши до тамбуру медичного пункту, він перевірив паспортні дані ОСОБА_41 та запропонував йому медичну допомогу, на що той відмовився. Декілька разів ОСОБА_39 , падав на землю та викрикував: «Бабло! Бабло!». При цьому, з внутрішнього карману куртки достав пачку грошей купюрами по 20 грн. та кинув їх. У зв`язку з чим, ОСОБА_8 підняв ці грошові кошти та повернув їх ОСОБА_38 . Оскільки ОСОБА_39 відмовився від медичної допомоги, ОСОБА_8 та він відвели його на лавочку при вокзалі, де і залишили, направившись при цьому, до кімнат ВОХР за зарядним приладом. Не виявивши зарядний прилад в кімнаті ВОХР, він з ОСОБА_8 пішли в сторону камер сховищ, де і були затримані співробітниками внутрішньої безпеки. Далі, їх повели до кімнат ВОХР, де почали проводити обшук. Із бронежилетів, що лежали на полечці в одній із кімнат ВОХР були вилучені грошові кошти номіналом по 100 та 50 грн.                        На підтвердження обвинувачення ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст.186КК України та ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, прокурор в судовому засіданні посилався на показання потерпілого ОСОБА_35 , свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , а також письмові матеріали.                            Потерпілий ОСОБА_39 при допиті повідомив суд, що восени 2016 року зустрічався із співробітниками внутрішньої безпеки, які запропонували йому прийняти участь в слідчих діях оскільки у останніх є підозри, що співробітники поліції, які працюють на залізничному вокзалі, займаються незаконними діями, на що потерпілий погодився. Так, згідно з запропонованим завданням, потерпілий ОСОБА_39 повинен був прикинутись, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння на залізничному вокзалі. Коли до нього підійдуть співробітники поліції, то останні повинні самостійно забрати наявні грошові кошти у потерпілого. Після чого, потерпілий надав співробітникам поліції грошові кошти приблизно в сумі 10000 грн., які були повністю описані та помічені спеціальною фарбою, при цьому, частина їх лежала в куртці, а інша частина  в сумці. Так, з метою реалізації вказаного плану, восени 2016 року приблизно о 20 годині вечора ОСОБА_39 перебував на залізничному вокзалі Запоріжжя-1, де біля кафе зустрів співробітників поліції в формі. Після кафе, де він випив 50 грам горілки, присів на лавочку біля медичного пункту на пероні, прикинувшись, що перебуває у нетверезому стані, тримаючи при собі пляшку горілки та пляшку пива. Приблизно через 30 хвилин до нього підійшли співробітники поліції  ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які промовили: «О, це наш клієнт!» та запропонували пройти в бік медпункту. При цьому, один співробітник  ОСОБА_8 тримав його під руки, а інший  ОСОБА_10 здійснив його обшук. ОСОБА_39 зазначив, що у нього під курткою була тканева спортивна сумка, де був паспорт та грошові кошти в сумі приблизно 5000 грн. Відкривши цю сумку поліцейський ОСОБА_10 забрав грошові кошти, а паспорт йому повернув у сумці. В той же час, інший співробітник поліції ОСОБА_8 , який притримував потерпілого, бачив дії ОСОБА_10 . Після скоєного, поліцейські вивели потерпілого зі сторони сходів, де покинули його. Заглянувши в сумку потерпілий побачив, що грошові кошти там відсутні.                Допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_44  надав суду показання, відповідно до яких працює в воєнізованій охороні станції залізничного вокзалу Запоріжжя-1. Так, влітку 2016 року чергова з залізничного вокзалу увійшла до караульного приміщення та повідомила, що людина в нетверезому стані спить на лавочці з південної сторони вокзалу. Далі, співробітники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повели вказану невідому особу до медичного пункту залізничного вокзалу. Повернувшись до караульного приміщення, свідок ОСОБА_44 не потрапив до останнього оскільки співробітники прокуратури проводили там слідчі дії.                                                        Таким чином, наведений вище свідок ОСОБА_44 підтвердив лише дані про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відводили невідомого чоловіка, який перебував у нетверезому стані до медпункту. В той же час, про обставини викрадення грошових коштів вказаний свідок показань не надав.                                                Свідок ОСОБА_45 при допиті повідомив суд, що в жовтні 2016 року, працював у воєнізованій охороні станції залізничного вокзалу Запоріжжя-1. Так, перебуваючи на своєму робочому місті в караульному приміщення разом із ОСОБА_44 , чергова з залізничного вокзалу їх повідомила, що на лавочці перебуває п`яна особа, яка лається. Далі, як показав свідок ОСОБА_45 , невідому особу співробітники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відвели до медичного пункту залізничного вокзалу.                                Отже, свідок ОСОБА_45 також підтвердив, що співробітники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відвели до медичного пункту залізничного вокзалу невідомого чоловіка, який перебував у нетверезому стані. При цьому, щодо подій, які відбулися між цим чоловіком, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 йому нічого невідомо.                        Постановою про проведення контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину від 17.10.2016 р. № 17/2-3799т прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури постановив провести імітування обстановки злочину стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою перевірки спрямованості їх намірів та спостереження за їх поведінкою, з використанням аудіо-, відеоконтролю та застосування спеціальних засобів для спостереження.                    Постановою про виготовлення та використання імітаційних засобів від 17.10.2016 р. № 17/2-3798т прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури постановив виготовити та використати несправжні (імітаційні) засоби, а саме: грошові купюри української гривні та іноземної валюти.            Постановою про залучення осіб до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі конфіденційного співробітництва від 17.10.2016 р. № 17/2-3800т прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури постановив провести негласну слідчу (розшукову) дію  використання конфіденційного співробітництва, а саме залучити осіб  ОСОБА_35 до проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .                                    Згідно з протоколом огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 31.10.2016 р., складеного оперуповноваженим УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України у відповідності до постанови про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 17.10.2016 р., громадянином ОСОБА_46 надано грошові кошти в сумі 10000 грн. з метою забезпечення документування протиправної діяльності поліцейського Комунарьского ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8 , грошові кошти номіналом по 20 грн. кожна купюра у кількості 250 шт., номіналом по 50 грн. кожна купюра в кількості 14 штук, номіналом по 100 грн. кожна купюра в кількості 43 штуки. Всі оглянуті купюри в сумі 10 000 грн. оброблені спеціальним хімічним засобом «Промінь-1» при освітленні поверхні помічених купюр УФО-лампою від поверхні купюр випромінювало сяйво жовто-зеленого кольору. Оглянуті купюри вручені ОСОБА_37 для використання у документуванні злочинної діяльності поліцейського Комунарьского ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 75-158).                                    Відповідно до протоколу огляду особи від 31.10.2016 р., складеного оперуповноваженим УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України за участю двох понятих за наслідками огляду особи  ОСОБА_35 , останній в лівій руці тримає сумку з матерії чорного кольору з надписом «Colambia», в якій знаходяться: коричневе шкіряне портмоне з надписом «Jade bird» та грошові кошти в розмірі 7 650 грн. купюрами номіналом по 20 грн., 100 грн. та 50 грн. (…). У правому нижньому зовнішньому кармані чорної куртки знаходяться грошові кошти в розмірі 1 150 грн. купюрами по 20, 100, 50 грн. У лівому нижньому зовнішньому кармані чорної куртки знаходяться грошові кошти в сумі 1 200 грн. купюрами номіналом по 20 грн. та 100 грн.                                    За наслідками проведеного контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 слідчим в ОВС СВ прокуратури Запорізької області складено протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.02.2017 р., за змістом якого в ході проведення негласної слідчої дії здобуто відомості про відкрите викрадення грошових коштів у ОСОБА_35 працівниками поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .                    Отже, як встановлено колегією суддів, потерпілий ОСОБА_39 з ініціативи правоохоронних органів був залучений в якості таємного агенту під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .                                    Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 01.11.2016 р., старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Запорізької області прийнято усну заяву від ОСОБА_36 про те, що 31.10.2016 р. приблизно о 21.00-21.30 годині співробітники поліції, які несуть службу на залізничному вокзалі «Запоріжжя 1», знаходячись в коридорі медичного пункту, який розташований на території вказаного вокзалу за попередньою змовою групою осіб відкрито заволоділи грошовими коштами у сумі 4650 грн. (т. 3, а.с. 31).                                Таким чином, саме ОСОБА_39 , а не будь-які інші особи, звернувся до відділу прокуратури із заявою 01.11.2016 р., про вчинення щодо нього злочину.                    Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання від 01.11.2016 р., потерпілий ОСОБА_39 у присутності двох понятих серед пред`явлених для впізнання осіб впізнав особу під номером 3, якою згідно з протоколом був ОСОБА_10 .                        Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 01.11.2016 р., потерпілий ОСОБА_39 у присутності двох понятих серед пред`явлених для впізнання осіб впізнав особу під номером 3, якою згідно з протоколом був ОСОБА_8 .                    Отже, впізнання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відбувалось лише потерпілим ОСОБА_46 , інших свідків описаних подій досудовим розслідуванням та судом не встановлено.                                                01.12.2016 р. за наслідками проведеного 31.10.2016 р. аудіо контролю ОСОБА_8 на території вокзального комплексу «Запоріжжя-1», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 6-г о/у УВБ в Запорізькій області складено протокол про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою), який досліджений судом разом із аудіозаписом, викладеним на диску DVD-R від 20.09.2016 р., інв. № 19т, що є додатком до вказаного протоколу. Під час якого зафіксована розмова між ОСОБА_46 та ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Зміст цієї розмови зводиться до того, що ОСОБА_39 , імітуючи нетверезого падає, повідомляє про наявність в нього значної суми грошових коштів. На що поліцейські кажуть йому про те, щоб він сховав ці гроші та розмірковують що робити з нетверезим чоловіком, як привести його до тями.                                Аналогічні події зафіксовані на відеозаписі в мобільному телефоні «OUKITEL C3», вилученому у ОСОБА_8 під час його затримання - 31.10.2016 р., що підтверджується протоколом огляду та оглянутим в судовому засіданні телефоном «OUKITEL C3».                Тобто під час цієї розмови жодних висловів з боку ОСОБА_35 про відкрите викрадення в нього грошових коштів поліцейськими не повідомляється, він будь-яким чином не зазначає, що усвідомив про відкрите викрадення в нього грошей. Також вказаний аудіо запис не містить зафіксованих даних про висловлювання намірів або фактично виконаних дій по відкритому заволодінню грошовими коштами ОСОБА_35 з боку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10                                            31.10.2016 р. за наслідками проведеного старшим слідчим відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області за участю двох понятих та підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обшуку останнього кабінету від входу в караульне приміщення ВОХРУ залізничного вокзалу «Запоріжжя 1» складено протокол обшуку від 31.10.2016 р., за змістом якого в ході проведеного обшуку вказаного кабінету на шафі, яка перебуває від входу зліва перебуває бронежилет з надписом «Міліція» № 23715776 з маркуванням ПАНЦИР-355М90702, в якому перебувають грошові кошти в сумі 4 650 грн. в купюрах номіналом по 100 грн. у кількості 40 та номіналом по 50 грн. в кількості 13 купюр.                Як вбачається з цього протоколу обшуку від 31.10.2016 року під час обшуку проводився відеозапис. Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_8 також вказують на те, що під час обшуку проводився відеозапис. Проте, в судове засідання прокурором вказаний відеозапис не наданий, зазначено, що він не зберігся.                                Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2016 р. слідчим суддею задоволено клопотання старшого слідчого прокуратури Запорізької області про проведення обшуку. Визнано наявність підстав для проведення 31.10.2016 р. обшуку підсобного приміщення довідкового залу залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», яким користуються співробітники Комунарського ВП ГУНП в Запорізькій області під час чергування на вказаному об`єкті та яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 2 до постановлення ухвали слідчого судді. Надано дозвіл на проведення обшуку вказаного вище приміщення з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення, відшукування знаряддя кримінального правопорушення. Відшукуванні речі та предмети, зокрема, грошові кошти в сумі 4 650 грн., бронежилет № 23715776 з маркуванням ПАНЦИР-355М90702, формений бушлат куртку визнано такими, що мають значення для досудового розслідування і можуть використанні як докази під час судового розгляду.                                                    Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.10.2016 р., ОСОБА_8 затримано, як особу підозрювану у вчиненні злочину на підставі ст. 208 КПК України. Під час обшуку затриманої особи нічого не вилучалось.                31.10.2016 р., на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Запорізької області про проведення освідування особи від 31.10.2016 р., у присутності двох понятих за участю спеціаліста судово-медичного експерта проведено освідування ОСОБА_8 , за наслідками якого складено протокол освідування особи від 31.10.2016 р. Так, за змістом вказаного протоколу, проведеним освідуванням встановлено, що на речах ОСОБА_8 , бушлаті, кабурі, ремені, чохлі на мобільному телефоні, в клапанах кишені бушлату наявні сліди свічення жовто-зеленого кольору (т. 3, а.с. 38-40).                            Також, 31.10.2016 р. безпосередньо після викрадення чужого майна, на підставі ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_10 , про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.10.2016 р. Відповідно до вказаного протоколу, під час обшуку затриманої особи нічого не вилучено.                                Відповідно до висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.11.2016 р. № 430 з ілюстративною таблицею, на наданих грошових коштах в сумі 4 650 грн. НБУ встановлено присутність спеціальної хімічної речовини  люмінофору, що люмінесціює жовто-зеленим кольором. На змивах з обох рук ОСОБА_8 встановлено присутність спеціальної хімічної речовини  люмінофору, що люмінесціює жовто-зеленим кольором. На змивах з обох рук ОСОБА_10 встановлено присутність спеціальної хімічної речовини  люмінофору, що люмінесціює жовто-зеленим кольором. На форменому бушлаті ОСОБА_8 , бронежилеті, ремені та кобурі для пістолета та магазину з матеріалу чорного кольору, схожого на шкіру та чотирьох чохлах, трикотажному капелюсі з тканини чорного кольору, ремені з матеріалу чорного кольору, схожого на шкіру, з кобурою для пістолету та магазину з матеріалу чорного кольору, схожого на шкіру, на металевій кнопці, та чотирьох чохлах з матеріалу чорного кольору, схожого на шкіру, на металевих кнопках (речі ОСОБА_47 ) встановлено присутність спеціальної хімічної речовини  люмінофору, що люмінесціює жовто-зеленим кольором. Перелічені вище виявлені спеціальні хімічні речовини-люмінофори на грошових коштах в сумі 4 650 грн. НБУ, на змивах з обох рук ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , на всіх наданих речах ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мають загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу та могли складати раніше єдину масу (а.с. 66-74, т. 3).                        Тобто, після фактичного затримання ОСОБА_8 у присутності двох понятих за участю спеціаліста судово-медичного експерта проведено освідування ОСОБА_8 , за наслідками якого складено протокол освідування особи від 31.10.2016 р. та встановлено, що речах ОСОБА_8 , бушлаті, кабурі, ремені, чохлі на мобільному телефоні, в клапанах кишені бушлату наявні сліди свічення жовто-зеленого кольору.                            Але в судовому засіданні фактично встановлено із показань обвинувачених, потерпілого ОСОБА_35 , що потерпілий самостійно розкидував грошові кошти, які мали на собі сліди спеціальної хімічної речовини, а ОСОБА_8 ці кошти збирав та повертав потерпілому ОСОБА_38 . У зв`язку з чим, ОСОБА_8 мав стикання руками із вказаною речовиною під час збирання грошей ОСОБА_35 та повернення їх останньому. Відповідно, після цього сліди вказаної речовини могли перемістися з рук на речі ОСОБА_8 . Отже, в судовому засіданні знайшла своє логічне пояснення поява слідів спеціальної хімічної речовини люмінофору на речах та руках ОСОБА_8 .                                При цьому, суд констатує, що огляд (освідування) обвинуваченого ОСОБА_10 не проводився, змиви з його рук не робились, речі не вилучались.                        Тобто, фактично вказані дії, не документувались, отже сторона обвинувачення об`єктивно не довела, що такі слідчі дії проводились. За таких обставин, суд не може визнати належним та допустимим доказом висновок експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.11.2016 р. № 430, оскільки в судовому засіданні не встановлено, які саме речі, змиви, належність яких інкримінується ОСОБА_10 , були направлені на експертизу. Суду не надано доказів того, що дійсно у ОСОБА_10 в присутності понятих робились змиви з рук, вилучались речі, які були упаковані та опечатані належним чином, які в подальшому були направлені на хімічну експертизу.                                                        Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначав, що під час затримання його руки світили, але ніяких слідів хімічної речовини не було виявлено. Сторона обвинувачення вказані показання не спростувала належними та допустимими доказами.             Проаналізувавши надані прокурором докази, суд прийшов до висновку, що єдиним доказом який містить виклад фактичних обставин по вказаному епізоду є показання потерпілого ОСОБА_36 . Але суд вважає, що цей доказ, який не узгоджується з іншими доказами по справі, - не заслуговує на довіру. Оскільки потерпілий ОСОБА_39 фактично виконував роль негласного агенту та діяв з ініціативи правоохоронних органів. В свою чергу, правоохоронні органи, проводячи операцію по імітуванню обстановки злочину стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою перевірки спрямованості їх намірів та спостереження за їх поведінкою, використовували аудіо-, відеоконтроль та застосування спеціальних засобів для спостереження. Проте, в суд, вказані докази відео контролю та застосування спеціальних засобів для спостереження, сторона обвинувачення не надала. Отже наданий перелік доказів не дає можливості суду встановити дотримання з боку правоохоронних органів загальних гарантій від зловживань під час імітування обстановки злочину, а самі по собі показання потерпілого ОСОБА_35 не є достатнім доказом у цьому випадку.                         В рішенні ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», № 59696/00(пункти 135): «135. Європейський Суд нагадує, що необхідно встановлювати зрозумілу та передбачувану процедуру щодо здійснення слідчих дій так само, як і спеціального контролю, щоб забезпечити добросовісність з боку органів державної влади та дотримання належних цілей з боку правоохоронних органів.                            При ухваленні вироку відповідно до вимогст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суд вважає за необхідне застосувати положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.                        Згідно з п. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1954 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.                        Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 р. у справі «Кобець проти України»). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 р. у справі «Веренцов проти України»).                                        У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150,п. 253).                                                            Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.                            Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимогКонституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.                                        Відповідно до положень пункту 2статті 91 КПК України,у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.                                                    Згідно з змістомст. 92 КПК України,обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно дост. 94 цього Кодексуз точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.                При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертоюстатті 17 КПК, що передбачають:                                                «2.Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…                                    4.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».            Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.                                Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.                                    Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.                                                Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.                Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.                                                    Аналізуючи наведені докази, на які сторона обвинувачення посилається на підтвердження винуватості обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчинені грабежу у потерпілого ОСОБА_35 та обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні перевищення влади або службових повноважень, щодо потерпілого ОСОБА_35 , суд приходить до переконання, що жоден із них не підтверджує наявність у них попередньої змови між собою на вчинення вказаного грабежу та безпосередню їх участь у вчинені цих злочинів.                Отже, прокурором не наведено переконливих аргументів та не спростована версія сторони захисту, щоб суд міг визнати обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 доведеним поза розумним сумнівом.                                        Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судомїх переконливості, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_35 та обвинуваченого ОСОБА_8 у перевищенні влади або службових повноважень по епізоду з потерпілим ОСОБА_46 , тому обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підлягають виправданню за ч.2 ст. 186 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення, на підставі п.2 ч.1ст.373 КПК України.            Крім того, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 365 КК України по епізоду з потерпілим ОСОБА_46 не доведена, то з обвинувачення ОСОБА_8 слід виключити умисне протиправне заволодіння внаслідок перевищення влади та службових повноважень працівника поліції грошовими коштами в розмірі 4650 грн., які належали ОСОБА_38 .                                    При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.                            Судом враховано, що у відповідності до норм ст. 12 КК України, скоєні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 365 КК України є тяжкими злочинами, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України є особливо тяжким злочином.                                        Пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини колегія суддів не вбачає.                З огляду на викладене, враховуючи осіб обвинувачених, які вину не визнали повністю, щиро не розкаялись, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебувають, добровільно не відшкодували завдану потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду, позицію потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання підсудним, суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , для попередження вчинення останніми нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати їм покарання за ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті та остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.                                                    Також, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які на час вчинення злочинів займали посади поліцейських Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області обов`язкові додаткові покарання у вигляді конфіскації майна та позбавлення права займати посади в правоохоронних органах України.                     ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про солідарне стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майнової шкоди в сумі 53600 доларів США, 9840 Євро та по 500000 грн. моральної шкоди з кожного з обвинувачених.                                    Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла таку шкоду.                                            Враховуючи, що вина ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України доведена, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди в сумі 53 600 доларів США та 9 840 Євро.                                                            При цьому, враховуючи, що вилучені під час обшуку 31.10.2016 р. за місцем мешкання ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 20 550 доларів США та 4 470 Євро є речовими доказами за даним кримінальним провадженням та повертаються ОСОБА_6 за належністю, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму майнової шкоди та солідарно стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 33050 доларів США та 5370 Євро.                    Також, заявляючи до стягнення моральну шкоду, ОСОБА_6 надав до матеріалів справи висновок спеціаліста-психолога від 23.07.2017 р., відповідно до якого в психіці ОСОБА_6 протягом року виник стійкий та тривалий реактивний депресивний стан, який проявляється у виді суїцидальних думок, заниженою самооцінкою, загальмованістю психічних реакцій, розладу сну. Грошовий еквівалент моральних страждань, спричинених громадянину ОСОБА_6 злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можливо визначити у відповідності із силою, глибиною та тривалістю моральних страждань, а також з часом та зусиллями, які є необхідними для відновлення колишнього психоемоціонального стану в розмірі не менш 1000000 грн.                                            Розглянувши заявлені позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.                                                Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи.                    Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.                                                    Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.                                Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.                        Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , судом враховано характер, тривалість та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, тривалість часу для відновлення звичайного укладу життя, психологічні хвилювання та тривоги потерпілого.                    З огляду на викладене, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_6 по 20000 грн. моральної шкоди з кожного. У задоволенні іншої частини вимог судом відхиляється через недоведеність.                                        Відповідно до ст. 124 КПК України, документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судової балістичної експертизи в сумі 1407,36 грн. покладаються судом на обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 порівну (по 703,68 грн. з кожного).            Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.                                                        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		 
		ОСОБА_10  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.186 КК України та виправдати у зв`язку за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.186 КК України та виправдати у зв`язку за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Визнати  ОСОБА_8  винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 365 КК України та призначити останньому покарання:
		- за ч. 5 ст. 185 КК України у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
		- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
		- за ч. 3 ст. 365 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах України на строк на 3 роки.
		На підставіч.1ст.70КК України,остаточно призначити ОСОБА_8 покаранняза сукупністюзлочинів,шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим увиді 8років позбавленняволі зконфіскацією майната з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_8 в строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення в період з 31 жовтня 2016 р. по 09 листопада 2016 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді застави до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 703,68 грн.
		Визнати  ОСОБА_9  винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 365 КК України та призначити останньому покарання:
		- за ч. 5 ст. 185 КК України у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскації майна.
		- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
		- за ч. 3 ст. 365 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили - не обирати.
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 703,68 грн. 
		Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6  33050 (тридцять три тисячі п`ятдесят) доларів США та 5370 (п`ять тисяч триста сімдесят) Євро майнової шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6  20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6  20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Речові докази:
		-    грошові кошти в сумі 4 650 грн., передані на зберігання в ПАТ «Укрсоцбанк» повернути потерпілому ОСОБА_37 ;
		-    капелюх,ремінь,бушлат ОСОБА_8 ,ремінь зкобурою ОСОБА_10 ,бронежилет,передані назберігання докімнати зберіганняречових доказівслідчого відділупрокуратури Запорізькоїобласті  повернути Комунарському ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.
		-    грошові кошти в сумі 20 550 доларів США та 4 470 Євро, передані на зберігання ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» - передати потерпілому ОСОБА_6 за належністю;
		-    грошові кошти в сумі 200 грн., передані на зберігання ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» - звернути в дохід держави.
		-    змиви з долонів пальців рук ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області  знищити;
		-    3 патрони та 1 кулю, що вилучені при обшуку 31.10.2016 р. за місцем мешкання ОСОБА_8 та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області  знищити;
		- 3 патрони, що вилучені при обшуку 31.10.2016 р. за місцем мешкання ОСОБА_9 та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області  знищити;
		-    мобільний телефон «OUKITEL C3» чорного кольору, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області  звернути в дохід держави.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		 
		   Головуючий суддя      ОСОБА_1 
		суддя      ОСОБА_2 
		    суддя                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...