Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/1474/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2019. Зареєстровано: 01.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2019.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №825/1474/16
		адміністративне провадження №К/9901/19686/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуЧернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (суддя Ю.О. Скалозуб)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (колегія у складі суддів: О.І. Шурко, Я.М. Василенко,  А.Г. Степанюк)у справі№825/1474/16за позовомОСОБА_3доЧернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступником, якої є Чернігівська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області) від 22 травня 2015 року № б/н, стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 неправомірно стягнуті кошти в сумі 25000,00 грн.
		В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців податку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного  року, при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування  про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 2016 року.
		Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22 травня 2015 року № б/н. Стягнуто з ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 неправомірно стягнуті кошти в сумі 25000,00 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що при вирішенні питання про співвідношення норм Податкового кодексу України в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими, норма пп. 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.
		30 серпня 2018 року відповідач подав клопотання, в якому просив здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на її правонаступника - Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
		Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
		З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля Toyota Highlander, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 3456 куб.см, який зареєстровано у встановленому законом порядку 13 березня 2015 року, що підтверджується технічним паспортом на зазначений автомобіль серії НОМЕР_1.
		22 травня 2015 року податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №б/н, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00 грн.
		Також, судами встановлено, що транспортний податок у місті Чернігові було встановлено рішенням Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки».
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
		Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
		Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
		В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
		При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
		Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.
		Вказане підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.
		В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.
		Відтак, беручи до уваги саме наведені вище обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 1 січня 2016 року.
		Стосовно позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача неправомірно стягнуті кошти в сумі 25000,00 грн., Суд відзначає наступне.
		Згідно положень підпункту 14.1.182. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
		Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України.
		Пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
		Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).
		Відтак, податковим законодавством передбачений певний порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, а тому суд касаційної інстанції вважає передчасним звернення позивача до суду з вимогою про повернення коштів, без дотримання умов статті 43 Податкового кодексу України шляхом звернення до податкового органу з заявою про повернення помилково сплачених сум.
		Суд касаційної інстанції вважає, що у суду відсутнє право втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, та право переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди наділені лише компетенцією перевіряти уже застосовані норми права та їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
		А тому, зобов'язавши податковий орган повернути позивачу кошти, сплачені ним за податковим повідомленням-рішенням, суд фактично бере на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд заяви про повернення сплачених грошових зобов'язань у порядку, визначеному законодавством та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.
		Крім того, Суд звертає увагу на те, що повернення надміру або помилково сплаченого податку до бюджету здійснюється з урахуванням положень пункту 10.5 статті 10 Податкового кодексу України, відповідно до якого зарахування місцевих податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, що прямо передбачено частиною другою статті 78 цього Кодексу. 
		Таким чином вирішення питання про повернення сплачених сум транспортного податку, який належить до місцевих податків, здійснюється за обов'язкової участі органів казначейської служби. Відсутність органу казначейської служби у складі учасників спору у даній справі унеможливлює вирішення питання про повернення надміру сплачених сум податку.
		Зазначене свідчить про передчасність заявлення  позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплачені кошти в сумі 25000,00 грн.
		Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в задоволеній частині позовних вимог про стягнення з контролюючого органу на користь позивача в сумі 25000,00 грн. з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
		З огляду на реорганізацію відповідача у справі касаційний суд вважає за необхідне замінити Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області його правонаступником - Чернігівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
		Керуючись статтями 52, 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.
		Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області) його правонаступником - Чернігівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
		Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково.
		Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь позивача неправомірно стягнуті кошти в сумі 25000,00 грн. та в цій частині - відмовити.
		В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		........................
		 
		........................
		 
		...........................
		 
		В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...