Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/23445/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.02.2019
Номер судового провадження: 61-37333ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала                                                
		Іменем України
		 
		06 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/23445/17
		провадження № 61-37333 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого Стрільчука В. А.
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Держава Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області,
		третя особа - Державна судова адміністрація України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року у складі судді Бондарчука В. В. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Ярмолюка О. І., Грох Л. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у 
		м. Хмельницькому Хмельницької області, третя особа - Державна судова адміністрація України, про відшкодування збитків завданих прийняттям неконституційного акту.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 12 лютого 2003 року по 
		16 вересня 2016 року він працював на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 
		2007 року №107-VI було внесено зміни до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», зокрема було визначено, що суддям виплачується надбавка за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за наявності стажу роботи понад 20 років, тоді як попередня редакція статті передбачала виплату від загальної суми щомісячного заробітку. Рішенням Конституційного суду від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі щодо внесення змін у частину четверту статті 44 Закону України «Про статус суддів». 
		 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року №822/666/14 зобов'язано Апеляційний суд Хмельницької області перерахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років із врахуванням щомісячної премії за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2008 року та з 
		22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, надбавку за секретну роботу форми 2 за період з 01 лютого 2006 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, надбавку за виконання особливо важливої роботи за період з 01 березня 2007 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, а також нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату надбавки за вислугу років. 
		 
		Відповідно до статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Однак, такий закон до теперішнього часу не прийнятий. 
		 
		У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України неконституційного акту йому за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року було заподіяно шкоду у зв'язку недоотриманням заробітної плати в розмірі 6 335,33 грн, яка з урахуванням індексу інфляції на теперішній час становить 13 442,64 грн. У зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, він має право на виплату компенсації відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати».
		 
		Крім того, відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів», пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95, пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання» та наказу голови апеляційного суду від 22 червня 2009 року №24/04-03 за вказаний вище період він мав право на отримання щомісячного грошового утримання звільненого від сплати податку в розмірі 84 відсотків від заробітної плати, а тому внаслідок прийняття неконституційного акту йому завдано шкоди в сумі 6 667,25 грн у вигляді недоотриманого щомісячного грошового утримання за період з січня 2008 року по травень 2008 року, яка з урахуванням індексу інфляції становить 
		14 146,95 грн.
		 
		Посилаючись на наведене, просив стягнути з Державного бюджету України заподіяні йому збитки в розмірі 40 592,17 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 
		13 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди у виді недоотриманого заробітку за період, з січня 2008 року по травень 2008 року, в розмірі 6 335,33 грн, завданої законом, який визнано неконституційним.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із внесенням Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI змін до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», які рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, позивач недоотримав частину заробітної плати за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2008 року у виді надбавки за вислугу років, яка б за обставин, що його право не було порушено неконституційним актом мала б бути обрахована від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за клас, а не із розміру посадового окладу. Загальний розмір недоотриманої надбавки за вислугу років становить 8 632,20 грн, з яких слід вирахувати обов'язкові платежі і внески, розмір яких становив ЄСВ 6,1 відсотків, ПДФО 15 відсотків у розмірі 1 855,92 грн, всього ж сума завданих збитків становить 6 776,28 грн, однак, з огляду на те, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд дійшов висновку, що підлягають стягненню збитки у заявленому позивачем розмірі - 6 335,33 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення збитків у розмірі суми надбавки за роботу із секретною інформацією за формою 2, за період січень-травень 2008 року, та надбавки за виконання особливо важливої роботи, право на отримання яких позивачу встановлено постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2011 року, суд виходив з того, що зазначеним рішенням зобов'язано Апеляційний суд Хмельницької області перерахувати та виплатити зазначені надбавки за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року, проте за період січень-травень 2008 року вони так і не були виплачені, разом з тим порушення права на їх отримання позивачем внаслідок неправомірних дій роботодавця було констатовано пізніше в часі та ніяким чином не пов'язано із прийняттям Верховною Радою України закону, яким було внесено зміни до частини четвертої статті 44 Закону «Про статус суддів». Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди у виді недоотриманого щомісячного грошового утримання звільненого від сплати податку в розмірі 84 відсотків від заробітної плати, розмір якого визначений наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області 22 червня 2009 року, зазначивши про відсутність підстав покладення обов'язку на державу щодо відшкодування шкоди в цій частині, оскільки вона не пов'язана з прийняттям неконституційного закону, а викликана існуванням спірних питань між позивачем та Апеляційним судом Хмельницької області. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у 
		м. Хмельницькому Хмельницької області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року в частині відмови у задоволені позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
		 
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування заподіяної йому майнової шкоди, у вигляді недоотриманого доходу за період з січня по травень 2008 року, в розмірі 
		34 256,84 грн.
		 
		В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року залишено без змін.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 
		6 667,25 грн на відшкодування майнової шкоди у вигляді недоотриманих доходів, зокрема щомісячного грошового утримання за період з січня по травень 
		2008 року, оскільки не урахував, що щомісячне грошове утримання за цей період було виплачено позивачу в відсотковому відношенні від отриманої ним заробітної плати за відповідний період, яка була ним недоотримана у зв'язку з внесенням Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, змін до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», який у подальшому був визнаний неконституційним. Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки позивач протягом тривалого часу був позбавлений права розпорядження належними йому грошовими коштами, реальна вартість яких з 2008 року до моменту звернення з позовом у 2017 році значно збільшилася, а тому завдана позивачу шкода підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області, у якій просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на не урахування судами попередніх інстанцій того, що положення статті 1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується, при цьому у випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. Заявник також вказував на те, що недоплачені суми заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати не можуть вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років суддям виплачувалася у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас, а з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року - у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас. Оскільки ухвалене Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп не має зворотної дії у часі, у заявника відсутнє право на перерахунок та стягнення шкоди у виді недоплаченої суми заробітної плати за період з січня по травень 2008 року, компенсації втрати її частини за несвоєчасну виплату у виді недоплаченого щомісячного грошового утримання за вказаний період та компенсації втрат його частини за несвоєчасну виплату. Зазначав, що вимоги щодо стягнення недоплаченої заробітної плати за період з січня по травень 2008 року були вирішені Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області. З урахуванням наведеного вважав, що вирішення зазначеного спору відповідно до положень статті 19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративних судів. 
		 
		У жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 
		2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		 
		Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області оскаржує судові рішення, в тому числі з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема правил предметної юрисдикції, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. 
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому, третя особа - Державна судова адміністрація України, про відшкодування збитків, завданих прийняттям неконституційного акту, за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2018 року, передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:                                                                        В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                             В. О. Кузнєцов
		А. С. Олійник
		                                                                                              С.О. Погрібний 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...