Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/14341/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-24428ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                                          
		 
		13 лютого 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 752/14341/15-ц
		провадження № 61-24428св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Стрільчука В. А., 
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,
		третя особа - Публічне акціонерне товариство «Київенерго»,  
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року у складі судді Колдінової О. О. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») про зобов'язання вчинити дії. 
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Між сторонами укладений договір про надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, відповідно до умов якого він щомісячно вносить платежі у рахунок оплати за надані житлово-комунальні послуги у розмірах, встановлених договором, відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Однак починаючи із 01 грудня 2006 року відповідач нараховує до сплати суми за надані житлово-комунальні послуги за завищеними тарифами, які у судовому порядку визнані незаконними і нечинними з моменту прийняття. У період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року, а також із 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року, виходячи із показників лічильників спожитих ним послуг та тарифів на зазначені послуги, які діяли до прийняття тих, що у подальшому скасовані у судовому порядку, він повинен був сплатити кошти у розмірі 8 536,90 грн, хоча фактично за цей період ним сплачено 29 208,43 грн. Дії відповідача порушують права позивача як споживача послуг з утримання будинку і прибудинкової території, а також житлово-комунальних послуг, оскільки інформація про наявність заборгованості, яка фактично відсутня, постійно доводиться відповідачем до відома всіх мешканців будинку.
		 
		Враховуючи наведене, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734) помісячний перерахунок за період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послугу із утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», зобов'язати ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734) помісячний перерахунок за період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послуги із централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 жовтня 2003 року № 1907, зобов'язати ТОВ «Новобудова» зарахувати у рахунок майбутніх платежів починаючи із 01 липня 2014 року суму в розмірі 20 671,53 грн і надати позивачу примірник помісячного перерахунку за комунальні послуги, утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення за період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно.
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734)помісячний перерахунок за період із липня 2008 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послугу з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві». Зобов'язано ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734)  помісячний перерахунок за період із липня 2008 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 жовтня 2003 року № 1907. В іншій частині позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок прийняття Київською міською державною адміністрацією розпоряджень щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які у подальшому скасовані у встановлений законом спосіб, були порушені права позивача, як споживача цих послуг, оскільки йому нараховувалась і стягувалась плата у розмірах, встановлених цими розпорядженнями, а він має право на відновлення свого права, яке існувало до його порушення. Враховуючи те, що позивач у липні 2011 року звертався до суду із позовом до ТОВ «Новобудова» про визнання дій відповідача щодо нарахування плати за утримання будинку та прибудинкової території та плати за комунальні послуги незаконними та зобов'язання провести перерахунок за вказані послуги, строк позовної давності повинен відраховуватися із липня 2008 року.
		   
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року скасовано у частині зобов'язання ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, помісячний перерахунок за період із липня 2008 року по травень 2011 року за послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 жовтня 2003 року № 1907. У цій частині прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачу було відомо про порушення свого права ще у 2006 році, і саме із цього часу повинен відраховуватися строк позовної давності.   
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиції інших учасників справи
		 
		У лютому 2017 року ТОВ «Новобудова» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції у частині задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно задовольнили позовні вимоги про здійснення перерахунку за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за період із 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року, оскільки судовим рішенням від 21 березня 2014 року у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14), на яке посилався позивач, розпорядження щодо встановлення тарифів на вказані послуги незаконними не визнавалися. 
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції у частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не мав підстав вирішувати по сутті апеляційну скаргу, подану відповідачем, оскільки ним пропущений строк на апеляційне оскарження, не сплачено судовий збір.  
		У квітні 2017 року від ТОВ «Новобудова» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, уяких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Підстав для залишення без розгляду або повернення апеляційної скарги відповідача немає. Апеляційним судом правильно застосовано статтю 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		У квітні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ТОВ «Новобудова», уяких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона спрямована на встановлення нових обставин та переоцінку доказів. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого, 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Новобудова» не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 ? частковому задоволенню із таких підстав.
		 
		Судами встановлено, що 01 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Новобудова» укладений договір про надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		 
		Відповідно до укладених договорів сторони погодили, що позивач здійснює оплату за надані послуги за діючими розцінками і тарифами відповідно до умов, передбачених чинними нормативними документами в м. Києві та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		 
		Також сторони узгодили, що невід'ємною частиною договорів є перелік затверджених відповідними рішеннями Київської міської державної адміністрації тарифів, а саме: за послуги з утримання будинку і прибудинкової території ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати за тарифом 0,58 гривень за 1 кв. м, встановленим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 лютого 2000 року № 748, та за послуги з центрального опалення, постачання холодної води і гарячого водопостачання і водовідведення за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року № 1245.
		 
		Нарахування за житлово-комунальні послуги по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, за періоди із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року та із 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року здійснювалися відповідно до тарифів на житлово-комунальні послуги, чинних на момент відповідних нарахувань, прийнятих розпорядженнями Київської міської державної адміністрації. 
		 
		Нарахування позивачу оплати за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а також за централізоване опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року у справі за позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Новобудова» про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за надані послуги за чинними тарифами, а тому в силу положень частини третьої статті  61 ЦПК України 2004 року не підлягають доказуванню у цій справі.
		 
		Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 761\8760\14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття такі розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 30 травня 2007 року № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; від 30 травня 2007 року № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської держави адміністрації від 19 травня 2000 року № 748»; від 30 травня 2007 року № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення постачання гарячої води»; від 30 травня 2007 року № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року визнано незаконними і нечинними із моменту прийняття такі розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 31 серпня 2009 року № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; від 31 серпня 2009 року  № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; від 31 серпня 2009 року № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення, холодної та гарячої води для населення»; від 31 серпня 2009 року № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; від 30 вересня 2009 року № 1141 «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 вересня 2009 року № 978, № 979, № 980 та № 981»; від 15 жовтня 2009 року № 1192 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; від 15 жовтня 2009 року № 1193 «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980»; від 17 листопада 2009 року № 1292 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; від 30 листопада 2009 року № 1332 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; від 30 листопада 2009 року № 1333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; від 30 листопада 2009 року № 1334 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; від 30 листопада 2009 року № 1335 «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; від 30 березня 2009 р. № 191 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; від 31 травня 2010 року № 392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; від 24 грудня 2010 року № 1164 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 № 978, № 979, від 14 серпня 2009 року № 902, від 02 березня 2010 року № 114»; від 29 грудня 2010 року  № 1221 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»; від 29 грудня 2010 року № 1222 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»; від 30 грудня 2010 року № 1241 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978 та від 31 серпня 2009 року № 979»; від 25 січня 2011 року № 75 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221»; від 25 січня 2011 року  № 80 «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 року № 758 та від 29 грудня 2010 року № 1220»; від 27 січня 2011 року № 99 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; від 27 січня 2011 року  № 101 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 234); від 31 травня 2011 року № 857 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; від 31 травня 2011 року № 858  «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»; від 31 травня 2011 року № 859 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усім форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними та іншими споживачами».
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-1888/10, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року, визнано неправомірними дії Київського міського голови щодо прийняття розпоряджень від 30 листопада 2009 року № 1332 про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення, від 30 листопада 2009 року № 1333 (далі ? Розпорядження № 1333) щодо затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги централізованого опалення і постачання гарячої води для населення, від 30 листопада 2009 року № 1335 «Про подовження дії розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, № 191 від 30 березня 2010 року щодо продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року, № 392 від 31 травня 2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», а зазначені розпорядження визнані незаконними та нечинними з моменту прийняття.
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2007 року у справі № 2а-1бб/07, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 травня 2007 року № 641.
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2007 року у справі № 2а-412/07, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року, скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1574.
		 
		Дію розпоряджень голови Київської міської державної адміністрації від 29 квітня 2009 року № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 842-р, а Київській міській державній адміністрації відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року у справі № 2а-9705/09/2670, заборонено здійснювати розрахунки з урахуванням та посиланням на тарифи, що запроваджені цим розпорядженням.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин) (далі - Закон) визначені права та обов'язки споживача житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону житлово-комунальні послуги ? результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		 
		Частиною першою статті 7 Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, у тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		 
		Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг 
		 
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що оскільки судовим рішенням визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації про зміну тарифів, то відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок нарахованих платежів виходячи із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних незаконними.   
		 
		Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не мав підстав вирішувати по суті апеляційну скаргу відповідача, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням апеляційної скарги без розгляду, є безпідставним, оскільки стаття 389 ЦПК України не надає учасникам справи право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Доводи касаційної скарги ТОВ «Новобудова» є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Проте із висновками суду у частині застосування до оспорюваних правовідносин строку позовної давності погодитися не можна, оскільки такі висновки є помилковими. 
		 
		Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 761\8760\14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими встановлювалися тарифи на житлово-комунальні послуги. 
		 
		Отже, позивач довідався про порушення своїх прав та набув право на захист порушених прав у спосіб - зобов'язання вчинити дії, а саме провести помісячний перерахунок за надані комунальні послуги у зв'язку із визнанням тарифів незаконними, із моменту набрання чинності судовими рішеннями, якими такі тарифи визнанні незаконними, тобто із 10 липня 2014 року, тому, звернувшись із позовом у серпні 2015 року, позивач не пропустив строк позовної давності. 
		 
		Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачу було відомо про порушення своїх прав у 2006 році, у зв'язку із чим безпідставно застосував позовну давність до оспорюваних правовідносин.  
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив повно усіх обставин справи, у зв'язку із чим дійшов передчасних висновків про часткове задоволення позовних вимог.   
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема для продовження розгляду.
		Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга ТОВ «Новобудова» підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню,тому рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу ? передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник    С. О. Погрібний   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...