Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 555/120/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.02.2019
Номер судового провадження: 61-7693ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                       
		 
		20 лютого 2019 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 555/120/16-ц
		 
		провадження № 61-7693св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області, у складі судді Мельничук Н. В., від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., Ковальчук Н. М., від 05 жовтня 
		2017 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк), звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 25 тис. доларів США зі сплатою 
		17% відсотків річних з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2018 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за зазначеним кредитним договором у той же день між АТ КБ «ПриватБанк» та 
		ОСОБА_3 було укладено договір поруки. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення кредиту та плати за користування ним не виконувала, в зв'язку з чим станом на 09 грудня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 
		64 690,02 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 
		22 863,07 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 19 157,31 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 22 669,64 доларів США. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня          2012 року з відповідачів на користь банку стягнуто заборгованість 
		у розмірі 42 702,44 долари США. За порушення умов кредитного договору позичальнику було нараховано штраф (фіксована частина) - 
		10,91 доларів США та штраф (процентна складова) - 1 099,38 доларів США.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 23 097,87 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 529 172,23 грн.
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до 
		АТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору.
		 
		Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов кредитного договору нею було отримано грошові кошти на строк та умовах, визначених договором. Умовами договору передбачено право первісного позивача вимагати виконання умов договору за часом виникнення відповідних обов'язків сплати, так і право вимоги дострокового стягнення всієї суми кредиту, тобто дострокове та одностороннє розірвання договору. Банк скористався своїм правом дострокового розірвання договору з власної ініціативи в односторонньому порядку та розірвав його у судовому порядку. Судове рішення про стягнення з неї та поручителя заборгованості за спірним кредитним договором перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби. Вважає, що кредитний договір розірвано на підставі вимог закону та у судовому порядку, виконавчий лист стягувачем отримано та звернуто до примусового виконання, а умови та порядок його виконання тепер регулюються не умовами кредитного договору, а окремою нормою матеріального права, що не є предметом розгляду.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати розірваним зазначений кредитний договір з дня ухвалення рішення Індустріального районного м. Дніпропетровська, тобто з 20 серпня 2012 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2017 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 0804/98 
		у розмірі 23 097,87 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 529 175,23 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що позичальник порушила умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з неї та поручителя на користь позивача. Відмовляючи у задоволенні вимог про розірвання договору, суд першої інстанції виходив із їх безпідставності.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за період з 20 липня 2012 року по 09 грудня 2015 року за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 0804/98 у розмірі 5 150,17 доларів США та пеню за цей же період у сумі 313 112,89 грн. У задоволенні іншої частини позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зазначивши,що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином. Відсутність реального виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення первісних позовних вимог, апеляційний суд стягнув відсотки за користування кредитними коштами та пеню у межах строків позовної давності.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати оскаржені судові рішення у частині вирішення позовних вимог банку до неї та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову банку до неї відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, правильно зазначивши про строки позовної давності, не навели відповідних обґрунтувань їх незастосування. Штрафні санкції мають бути стягнуті за період не більше року за курсом Національного банку України на день їх виникнення у гривні, а не у загальному розмірі на день пред'явлення вимоги. Суди безпідставно не зменшили розмір пені. Кредитний договір мав бути розірваним у порядку, визначеному законом, та він не може бути підставою для задоволення первісного позову.
		 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		 
		02 березня 2018 року вказану справу передано судді-доповідачу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Під час розгляду справи суди встановили, що 22 квітня 2008 року між 
		АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір 
		№ 0804/98, згідно умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 
		25 тис. доларів США зі сплатою 17% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2018 року.
		 
		З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 0804/98/ДП від 22 квітня 2008 року, згідно якого поручитель несе солідарну відповідальність із позичальником за його зобов'язаннями перед кредитором.
		 
		Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 
		від 20 серпня 2012 року у справі № 2/0417/6017/2012 позов 
		АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, 
		ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 0804/98 у розмірі 331 094,26 грн.
		 
		Суди встановили, що зазначеним судовим рішенням була стягнута заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 0804/98, яка утворилась станом на 19 липня 2012 року, та складалась із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 23 040 доларів США, заборгованості по відсотках у розмірі 14 007,14 доларів США, пені у розмірі 3 592,04 доларів США та штрафу (фіксована та процентна складова) у розмірі 
		2 063,26 доларів США.
		 
		Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2012 року у справі № 2/0417/6017/2012 відповідачами не виконано.
		 
		Згідно наданого банком розрахунку заборгованості станом на 09 грудня 
		2015 року за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 0804/98  виникла заборгованість у розмірі 64 690,02 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 22 863,07 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 19 157,31 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 22 669,64 доларів США. Крім того, за порушення умов кредитного договору позичальнику було нараховано штраф (фіксована частина) - 10,91 доларів США та штраф (процентна складова) - 1 099,38 доларів США.
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Відповідно до статей 526, 530, 610 ЦК України, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Статтею 599 ЦК Українивстановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
		 
		За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої           статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року 
		у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
		 
		На час звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження 
		№ 14-154цс18). Проте такі вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не заявлялись. 
		 
		У порушення вимог статей 212-214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) суди зазначених вимог закону не врахували, обґрунтованості нарахування процентів після винесення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке набрало законної сили, не перевірили, залишили поза увагою, що подавши у липні 2012 року позов про стягнення з відповідачів всієї суми заборгованості за кредитним договором, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, в подальшому отримав судове рішення про задоволення своїх вимог, внаслідок чого право позивача нараховувати проценти за кредитним договором припинилось, та дійшли неправильного висновку про задоволення первісного позову у частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 процентів за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язання.
		 
		Внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову. 
		 
		У частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог судові рішення є по суті правильними. Кредитний договір № 0804/98 від 22 квітня 2008 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська                             від 20 серпня 2012 року у справі № 2/0417/6017/2012 розірваний не був. Підстави для розірвання кредитного договору за рішенням суду позивачем за зустрічним позовом не доведені. 
		 
		Згідно з частиною другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права, яке є підставою для скасування судових рішень, вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
		 
		Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість ухвалення у частині вирішення первісного позову нової постанови про відмову у задоволенні позову.
		 
		За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні первісного позову.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 
		2017 року у частині вирішення позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.
		 
		У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
		 
		В іншій частині рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                      Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                  Б. І. Гулько
		 
		        Є. В. Синельников
		 
		         С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...