Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/2875/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2019. Зареєстровано: 04.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Номер судового провадження: 857/344/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/344/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді:                                        Глушка І.В.,
		суддів:                                                             Большакової О.О., Макарика В.Я.,
		за участю секретаря судового засідання:    Омеляновської Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, ухвалене суддею Москаль Р.М. у м.Львові о 13:15, повний текст якого складений 12 листопада 2018 року, у справі №813/2875/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Рубікон Груп" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, -
		 
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		05 липня 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Рубікон Груп" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженим посадовими особами №ЛВ/464/726/АВ/ФС від 20.06.2018.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено цивільно-правові договори №01/14 від 14.05.2018, №02/14 від 14.05.2018, №03/14 від 14.05.2018, якими засвідчується існування між позивачем та зазначеними особами у період з 14.05.2018 до 21.05.2018 саме цивільно-правових, а не трудових відносин, відтак на такі не поширюється законодавство про працю. 
		У зв»язку з початком продажу нерухомості 21.05.2018 із зазначеними особами 22.05.2018 укладено трудові договори.
		На думку позивача, наведене вказує на відсутність порушень законодавства про працю, тому накладення штрафу за допущення працівників до роботи без укладення трудового договору є протиправним.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.06.2018 № ЛВ/464/726/АВ/ФС.
		Рішення мотивоване тим, що відповідач безпідставно не врахував та не оцінив при прийнятті оскаржуваного рішення наданих підприємством доказів того, що 16.05.2018 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надавали ТОВ "БІК "Рубікон Груп" послуги на підставі цивільно-правових угод. Надані ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" письмові докази та покази свідків спростовують висновок органу державного контролю про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були допущені до роботи без укладення трудового договору. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів факту порушення ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" вимог статті 24 КЗпП України, а тому постанова від 20.06.2018 не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям обґрунтованості та добросовісності. Відтак, позовні вимоги про скасування цієї постанови підлягають до задоволення.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що визначальним для вирішення даної справи було встановлення дійсного характеру правовідносин між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, оскільки передумовою для притягнення позивача до відповідальності за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України була наявність саме трудових відносин, неоформлених у відповідності до Закону, між ТзОВ «БІК «Рубікон-Груп» та вказаними особами.
		Так, предметом угод, на основі яких суд дійшов висновку про наявність цивільно-правових відносин між сторонами, було надання виконавцями інформаційно-консультативних послуг замовнику. Разом з тим, під час допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останні повідомили, що на виконання умов цього договору вони надавали консультації за місцем знаходження офісу позивача потенційним клієнтам ТзОВ «БІК «Рубікон-Груп» з питань придбання нерухомості.
		Зазначає, що судом залишено поза увагою доводи відповідача про те, що штатним розписом позивача від 02.05.2018 було передбачено чотири штратні одиниці «офіс-менеджер». При цьому, згідно табелю обліку робочого часу позивача за травень 2018 року в період з 02.05.2018 по 21.05.2018 за посадою «офіс-менеджер» не працював жоден працівник. Натомість, обов»язки офіс-менеджерів виконували ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, після чого останніх було прийнято на роботу за посадою офіс-менеджера.
		Скаржник зауважує, що в ході інспекційного відвідування зазначені особи інспектору праці надали письмові пояснення про перебування на безоплатному стажуванні в ТзОВ «БІК «Рубікон-Груп» на посаду менеджера, однак суд не врахував надані пояснення з огляду на те, що у судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили про те, що надані під час інспекційного відвідування пояснення були написані під тиском.
		Щодо висновку суду про те, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про надання позивачем на виконання вимог припису цивільно-правових угод та ненадання їм при накладенні штрафу правової оцінки, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженим посадовими особами містить всі необхідні реквізити. При цьому, ні Порядком №509, ні наказом Мінсоцполітики №1338 не встановлено обов»язку Управління при винесенні постанови про накладення штрафу у графі «перелік порушень» описувати всі документи, які подані суб»єктом господарювання на виконання вимог припису та давати їм правову оцінку.
		Скаржник не заперечує факту надання на виконання вимог припису цивільно-правових угод, які були долучені до матеріалів інспекційного відвідування та розглядались уповноваженим посадовими особами Управління при винесенні оскаржуваної постанови. Оскільки подані документи не спростовували вчиненого порушення, було прийнято відповідне рішення про накладення на позивача штрафу за порушення позивачем законодавства про працю.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
		Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.04.2018 через гарячу урядову лінію 1545 на адресу Держпраці у Львівській області надійшло звернення фізичної особи з проханням провести перевірку керівника ТзОВ "БІК "Рубікон Груп". Повідомлялось, що керівник ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" ОСОБА_4 займається неофіційним працевлаштуванням (т.1 а.с. 71). З метою перевірки обставин, викладених у зверненні, начальник ГУ Держпраці у Львівській області видав наказ № 1039-П та направлення № 0953 від 15.05.2018 про проведення інспекційного відвідування ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" (т.1 а.с. 51-53).
		16.05.2018 посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області для проведення інспекційного відвідування здійснено вихід за адресою офісу ТзОВ "БІК "Рубікон Груп": місто Львів-Винники, вул. Івасюка, буд 19-А. 
		Інспекційне відвідування в цей день не відбулося. Між інспекторами Держпраці та та керівництвом підприємства в цей день виник конфлікт. Позивач стверджує, що інспектори Держпраці не надали для ознайомлення направлення на інспекційне відвідування та не ознайомили з наказом про його призначення, не пояснили причину перевірки. Відповідач, в свою чергу, стверджує, що керівник підприємства не надав на вимогу інспекторів Держпраці необхідних для проведення інспекційного відвідування документів, тому було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ 464/726/НД від 16.05.2018, який скеровано підприємству, та письмову вимогу про надання/поновлення документів №ЛВ464/726/НД/ПД (т.1 а.с. 24-26, 160-161).
		Цього дня інспектори Держпраці відібрали письмові пояснення в громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, зі змісту яких слідує, що вказані особи проходять стажування у ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" на посаді менеджера на безоплатній основі (т.1 а.с. 72-74).
		Інспектор Держпраці Підгурський В.О., що прибув на інспекційне відвідування в складі групи з чотирьох інспекторів, викликав за адресою підприємства наряд поліції, а через деякий час скасував свій виклик (т.1 а.с.127).
		Наказом першого заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області №1060-П від 16.05.2018 термін проведення інспекційного відвідування перенесено на                         29.05.2018-30.05.2018 (т.1 а.с. 204).
		В період з 29.05.2018 по 30.05.2018 посадовою особою Головного управління Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" щодо додержання вимог законодавства про працю, про що складено складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЛВ 464/726/АВ від 30.05.2018 (т.1 а.с. 14-20).
		В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" здійснено допуск до роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне слціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України №413.
		Зі змісту акта інспекційного відвідування слідує, що з метою проведення інспекційного відвідування 16.05.2018 здійснено вихід за фактичною адресою товариства: місто Львів-Винники, вул. Івасюка, буд 19-А. За цією адресою знаходиться офіс продажу нерухомості "Rubicon Group". В ході інспекційного відвідування виявлено три особи за виконанням трудової функції: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, для підтведження даного факту інспектором праці здійснено фотофіксацію. 
		Також зазначено, що шляхом відбору пояснень від ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з»ясовано, що вони стажуються на посаду менеджера на безоплатній основі з режимом роботи з понеділка по п'ятницю та визначеним робочим часом.
		З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про наявність ознак відносин між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 трудового характеру без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Станом на день проведення інспекційного відвідування (30.05.2018) адміністрація Товариства надала заяви про прийняття від 21.05.2018 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та накази про прийняття ОСОБА_3 від 22.05.2018 № К-11, ОСОБА_6 від 22.05.2018 №К-9, ОСОБА_1 від 22.05.2018 № К-8, повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане в ДФС, та квитанції з ДФС. 
		Головним Управлінням Держпраці у Львівській області на підставі акта інспекційного відвідування позивачу внесено припис від 30.05.2018 №ЛВ 464/726/АВ/П про усунення виявлених порушень у строк до 07.06.2018 (т.1 а.с. 21-23).
		Акт інспекційного відвідування №ЛВ 464/726/АВ від 30.05.2018 та припис №ЛВ464/726/АВ-П від 30.05.2018 вручено директору ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" 30.05.2018, що засвідчено підписом уповноваженої особи об»єкта відвідування. 
		На виконання вимог припису ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" скеровано ГУ Держпраці у Львівській області лист № РГ-014 від 06.06.2018, який містить пояснення, що вказані в приписі особи працювали на умовах договорів цивільно-правового характеру та тимчасово надавали інформаційно-консультаційні послуги до моменту початку продажу нерухомості. З 21.05.2018 (дати, пов»язаної з початком продажу нерухомості) з цими особами було укладено трудові договори, про що надано копії підтверджуючих документів. На спростування встановлених перевіркою порушень ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" трудового законодавства, зафіксованих у п.1 Розділу ІІІ акту інспекційного відвідування, до листа додано копії цивільно-правових угод, актів виконаних робіт, видатково-касових ордерів (т.1 а.с.27-44).
		20.06.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. на підставі висновків акта інспекційнго відвідування №ЛВ 464/726/АВ/ФС від 30.05.2018 винесено постанову № ЛВ/464/726/АВ/ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 335070,00 грн.
		Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами№ ЛВ/464/726/АВ/ФС від 20.06.2018 протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування.
		Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає  Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»  (далі - Закон №877-V).
		В розумінні ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених  законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96  (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
		Відповідно до пп. 6 п. 4, п. 7 Положення №96 Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Державна служба України з питань праці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. 
		Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована  Законом України від 08.09.2004 №1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».
		Відповідно до ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
		Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації  статті 259 Кодексу законів про працю України  та  статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).
		Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
		Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
		Згідно пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
		Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
		Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
		Відповідно до пунктыв 23-24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
		У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
		Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
		Неправомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою позивачем обгрунтована відсутністю правових підстав для її прийняття, оскільки на виконання вимог припису та спростування висновків інспектора, викладених в акті перевірки про виконання робіт працівниками позивача за неоформлених трудових відносин, що, зокрема, слугувало передумовою для внесення припису, позивачем надано пояснення про характер правовідносин між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та відповідні підтвержджуюючі докази.
		Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб»єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
		Вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ/464/726/АВ/ФС від 20.06.2018, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до п.п. 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.04.2018 року по справі № 823/708/17 (провадження № К/9901/747/17), заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю - застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.
		Так, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЛВ 464/726/АВ/ФС від 20.06.2018 обгрунтована тим, що за результатом виходу 16.05.2018 за фактичною адресою товариства: місто Львів-Винники, вул. Івасюка, 19-А встановлено за виконанням трудових обов'язків трьох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 В процесі інспекційного відвідування ОСОБА_2 надано письмове пояснення, в якому повідомлено, що він стажується на посаду менеджера з 14.05.2018 у Товаристві на безоплатній основі з режимом роботи з понеділка по п»ятницю з робочим часом з 10:00 год до 18:00 год. ОСОБА_3 надано письмове пояснення про стажування на посаду менеджера на безоплатній основі з 16.05.2018 з режимом роботи з понеділка по п»ятницю та робочим часом з 10:00 год до 18:00 год. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1, він стажується на посаду менеджера з 16.05.2018 у Товаристві на безоплатній основі з режимом роботи з понеділка по п»ятницю з робочим часом з 09:00 год до 18:00 год. Наведене свідчить про допуск до роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Станом на день проведення інспекційного відвідування (30.05.2018) адміністрацією Товариства надано заяви про прийняття від 21.05.2018, накази про прийняття від 22.05.2018 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на роботу та повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане в ДФС, та квитанції з ДФС.
		Водночас у постанові не зазначено про надання правової оцінки отриманим від товариства поясненням, наданих на спростування висновків інспекційного відвідування, та цивільно-правовим угодам, укладеним з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, а також долученим на підтвердження факту виконання цих угод сторонами доказам.
		Із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що  ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) уклали цивільно-правову угоду № 01/14 від14.05.2018, за умовами якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): інформаційно-консультативні послуги загальним обсягом до 30 консультацій. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити надані Виконавцем послуги. Аналогічні за змістом цивільно-правові угоди укладено із ОСОБА_2 № 02/14 від 14.05.2018 та ОСОБА_3 № 03/14 від 14.05.2018 (т.1 а.с. 30-32). 
		Виконання умов даних договорів підтверджується актом № 1 приймання виконаних робіт від 21.05.2018 згідно договору № 01/14 від 14.05.2018, актом № 1 приймання виконаних робіт від 21.05.2018 згідно договору № 02/14 від 14.05.2018 та актом № 1 приймання виконаних робіт від 21.05.2018 згідно договору № 03/14 від 14.05.2018 (т. 1 а.с.33-35). 
		ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" (Замовник) здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується видатковими касовими ордерами (т.1 а.с. 36-38).
		22.05.2018 за письмовими заявами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 21.05.2018 директор ТзОВ "БІК "Рубікон Груп" видав накази про прийняття на роботу за сумісництвом ОСОБА_3 № К-11, ОСОБА_2 № К-9 та ОСОБА_1 № К-8 (т.1 а.с.78-80).
		Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
		Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4 Порядку №509).
		Приписами пункту 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що 14.05.2018 між ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» (Замовником) та ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Виконавці) укладено цивільно-правові договори №3, згідно з якими Виконавці зобов'язуються виконати роботи (надати послуги) Замовнику  в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
		Предметом договорів є надання інформаційно-консультативних послуг загальним обсягом до 30 консультацій.
		У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
		Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цивільно-правових договорів про надання послуг від 14  травня 2018 року №01/14, №02/14, №03/14 порушень чинного законодавства України.
		 Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
		 Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.
		Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		В межах спірних правовідносин підлягають дослідженню обставин щодо наявності ознак трудових відносин між ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 
		Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.
		 З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.
		Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові угоди про надання послуг №01/14, №02/14, №03/14 від 14.05.2018, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даних договорах.
		За умовами укладених договорів Виконавці організовуєють виконання робіт на власний розсуд і несуть відповідальність за якість виконаних робіт та за цими договорами на Виконавців не розповсюджується дія правил трудового розпорядку, встановлених Замовником (п.4.1, п.4.2), що є визначальним при наданні правової оцінки зазначеним договорам, щоб кваліфікувати відносини, що склались між їх сторонами як цивільно-правові.
		Також умовами даних договорів узгоджено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцям винагороду у розмірі 50 грн за кожну консультацію. Загальна вартість та обсяг наданих послуг згідно даних договорів визначається на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт (п.2.2).
		На підтвердження виконання сторонами цивільно-правових угод позивачем надано на розгляд суду копії актів приймання виконаних робіт.
		Водночас позивач покликається на те, що віддібрані під час інспекційного відвідування пояснення в ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 16.05.2018  є недостовірними, оскільки такі були надані вказаними особами під психологічним тиском шляхом заповнення наданими інспектором бланків пояснень.
		Слід зазначити, що станом на 16.05.2018 ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надавали послуги підприємству на підставі договорів цивільно-правового характеру. Крім того, ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» на розгляд суду надало докази подання до фіскального органу звітності за формою 1-ДФ про суми доходів, виплачених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що спростовує наведені в оскаржуваній постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами доводи про допуск до роботи працівників без укладення трудового договору, які грунтувались на поясненнях ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про проходження стажування на безоплатній основі, відібраних в ході інспекційного відвідування (т.1 а.с. 128-133). Тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність перебування під час інспекційного відвідування в офісі підприємства зазначених осіб.
		Таким чином, наведені інспектором праці в акті інспекційного відвідування твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 згідно цивільно-правових угод №01/14, №02/14, №03/14 від 14.05.2018 не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 даних угод не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ст.24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413.
		Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень ст.24  КЗпП України, вимог Постанови Кабінету Міністрів України №413, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 335070,00 грн не може вважатись правомірними.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
		Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
		Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана позивачем постанова є необґрунтованою та протиправною, прийнятою з порушенням принципів, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком її скасування.
		Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
		Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		                                                        ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у справі №813/2875/18 - без змін.   
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова   В. Я. Макарик      Постанова складена в повному обсязі 01.03.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...