Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0440/6579/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2019. Зареєстровано: 05.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Номер судового провадження: 852/473/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		28 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6579/18
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді  Ясенової Т.І. (доповідач),
		                               суддів:  Головко О.В., Суховарова А.В.,     
		за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. 
		розглянувши    у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від    23 листопада 2018 року (суддя Рябчук О. С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4395-1319-0464 від 02.02.2018 року зі сплати земельного податку за 2018 рік. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює господарську діяльність у нежитловій будівлі магазину та є платником єдиного податку. Відповідачем неправомірно нараховано земельний податок, оскільки, обов'язок сплати плати за землю виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Крім того, позивач зазначає, що вона як фізична особа - підприємець, платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку в силу приписів статті 269 ПК України.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.  
		В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги повторює доводи, викладені у адміністративному позові. Крім того, вказує, що висновки Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції, ґрунтуються на тому, що фізичними особами-підприємцями, платниками єдиного податку, не надано доказів, що нерухомість, яка їм належить дійсно використовується у господарській діяльності. Натомість позивачем до справи було надано докази, якими підтверджено, що поставка та придбання будівельних матеріалів здійснюється саме за місцезнаходженням нежитлової будівлі (магазину), яка використовуються позивачем виключно для провадження своєї господарської діяльності.   
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши 
		рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2004 року є власником нежитлової будівлі магазину за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Томська, будинок 25,  загальною площею 173,7 кв.м.
		Головним управлінням Державної фіскальної служби    у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №4395-1319-0464 від 02.02.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати земельного податку в розмірі 29 346,64 грн. за 2018 рік. (а. с. 13)
		Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення передана на розгляд суду.
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.(пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України)
		За приписами  підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України    земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
		Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)
		Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі. (пункт 269.1 статті 269 Податкового кодексу України)
		Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є  земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		За приписами пункту    287.7    статті    287 ПК    (редакції    Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII, яка діє з 01.01.2015 року), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
		В положеннях цієї ж норми в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці.
		Земельне законодавство включає цей Земельний кодекс України, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. (частина 1 статті 4 Земельного кодексу України)
		У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.(частина 1 статті 120 Земельного кодексу України)
		Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України)
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (стаття 125 Земельного кодексу України)
		Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, врегульовано положеннями    статті 377 Цивільного кодексу України.
		За викладених обставин, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач. Обов'язок сплати цього податку для його платника у різні періоди часу був пов'язаний з різними подіями, а саме, до 01 січня 2015 року обов'язок виникав з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, а після 01 січня 2015 року - з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
		Якщо ж особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		При цьому, пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
		Приписами підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі магазину за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, загальною площею 173,7 кв.м.
		Зазначене нерухоме майно, що належить позивачу, розташоване на земельній ділянці площею 0,0807 га, кадастровий номер НОМЕР_1. (а. с. 22)
		 
		За даними Витягу з реєстру платників єдиного податку Фізична особа-підприємець  ОСОБА_1 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 2 групи, здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 107)
		Також той факт, що позивач у магазині, який розміщений на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 здійснює господарську діяльність підтверджено наданими позивачем видатковими накладними, з яких вбачається, що будівельні матеріали отримані позивачем, як фізичною особою-підприємцем за адресою: АДРЕСА_1.
		Таким чином, фактично вказана земельна ділянка використовується позивачем, як така, що знаходиться під належним їй на праві приватної власності нежитловим приміщенням (магазином), в якому вона здійснює господарську діяльність. 
		Враховуючи вищенаведені обставина та з огляду на норму підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку другої групи, використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 для провадження своєї господарської діяльності, тому позивач звільняється від обов'язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, що є підставою для задоволення позовних вимог та скасовування спірного податкового повідомлення-рішення. 
		Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.
		Положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до матеріалів справи, позивач при зверненні до суду першої інстанції з адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджено платіжним документом № 0.0.1132710479.1 від 14.09.2018 року та за подання апеляційної скарги 1057,50 грн. відповідно до платіжного документа  №0.0.1217320991.1 від 19.12.2018.
		Таким чином, враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, сплачені позивачем та документально підтверджені в розмірі 1762,30 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь позивача.
		Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року - скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4395-1319-0464 від 02.02.2018 року зі сплати земельного податку за 2018 рік.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1762,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області
		Постанова набирає законної сили з 28.02.2019 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		Повне судове рішення складено 04.03.2019.
		   
		Головуючий - суддя                                                                      Т.І. Ясенова 
		 
		                               суддя                                                                      О.В. Головко 
		 
		                               суддя                                                                      А.В. Суховаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...