Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/247/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2019. Зареєстровано: 05.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 04.03.2019
Номер судового провадження: А/855/3793/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/247/19                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  04 березня 2019 року                                                                                         м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді            Ключковича В.Ю.,
		суддів          Парінова А.Б.,                 
		                                                                                                            Беспалова О.О.,          
		за участю 
		секретаря судового засідання                    Кузик М.А.,
		позивача                                                                                              ОСОБА_3,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (суддя Лисенко В.І.) у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просив скасувати постанови державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01.03.2017 "Про відкриття виконавчого провадження №53495732" та "Про накладення арешту на майно ОСОБА_3, та включення його до реєстру боржників у межах виконавчого провадження №53495732".
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження в адміністративній справі. Роз'яснено позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскарження дій та рішень державного виконавця при виконанні вироку, що стосується вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд такої справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
		Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
		У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом апеляційної інстанції з позовної заяви встановлено, що позивач оскаржує дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №53495732 та постанови про накладення арешту у рамках виконавчого провадження №53495732 .
		У відповідності до зазначених постанов, наявних у матеріалах справи, підставою їх прийняття став виконавчий лист №1-19, виданий 19.04.2016 Голосіївським районним судом м. Києва.
		Так, колегією суддів встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі №1-19/12, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 357, частиною другою статті 189, частиною четвертою статті 191 та частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України.
		Вказаним вироком також було задоволено цивільні позови та стягнуто із засудженого ОСОБА_3 матеріальну шкоду на користь потерпілої «…» в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень та матеріальну шкоду на користь ВАТ «ЗЗБК № 1»в розмірі 121 658 (сто двадцять одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) гривень 53 копійки.
		Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що основоположним при оскарженні рішень, дій або бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, законодавець визначив звернення особи саме до того суду, який видав відповідний виконавчий документ.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Розгляд справи судом, до юрисдикції якого її розгляд не відноситься, є порушенням положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		У свою чергу, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»,  стаття 74 якого визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органу державної виконавчої служби.
		Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі №1-19/12 Голосіївським районним судом м. Києва 19.04.2016 видано виконавчий лист №1-19.
		Постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01.03.2017 відкрито виконавче провадження №53495732 та накладено арешт на майно ОСОБА_3, та включено його до реєстру боржників у межах виконавчого провадження №53495732.
		Колегія суддів зазначає, що підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 КПК України, зокрема, відповідно до частин четвертої та п'ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України, а тому скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання виконавчого листа, виданого на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий лист, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2946цс16, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, провадження № 14-19цс18, від 21 листопада 2018 року у праві №569/12295/16-ц, провадження №14-451 цс 18.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Так, частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Вищезазначена норма спеціального закону у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів має лише однозначне тлумачення, її зміст не дає підстав вважати, що визначення підсудності при оскарженні рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення залежить від порядку та форми судочинства, у якого воно було прийнято (цивільному, господарському тощо). Єдиним приписом щодо визначення підсудності таких справ, є звернення до суду, який видав виконавчий документ, на підставі якого вчинена та, чи інша оскаржувана дія або допущена бездіяльність.
		Тобто, основоположним при оскарженні рішень, дій або бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, законодавець визначив звернення особи саме до того суду, який видав відповідний виконавчий документ.
		Згідно із пунктом першим частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки даний позов, згідно положень статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" підсудний тому суду, який видав виконавчий лист у справі №1-19/12, то у даному випадку слід відмовити у відкритті провадження.
		Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачу, що з огляду на вищезазначені висновки, для забезпечення доступу до правосуддя ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися з касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від  26.07.2018 у справі № 752/14248/18 та постанову Київського апеляційного суду від 30.10.2018 у справі № 752/14248/18, адже такі суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним вище, та в даному випадку, оскільки ОСОБА_3 було роз'яснено, що розгляд даної справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції, що є помилковим висновком, однак позивач, зважаючи саме на таке роз'яснення звернувся до Київського окружного адміністративного суду, то строк на оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від  26.07.2018 та постанови Київського апеляційного суду від 30.10.2018 у справі № 752/14248/18 має бути поновлений, оскільки такий пропущений позивачем з поважних причин.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                              В.Ю. Ключкович
		Судді                                                                                         А.Б. Парінов
		                                                                                                        О.О. Беспалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...