Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/295/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Номер судового провадження: 11-568заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		12 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 800/295/17
		Провадження № 11-568заі18                                     
		                       
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
		учасників справи:
		представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Данилевич Н. А., Шарапи В. М.) у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення,
		У С Т А Н О В И Л А :
		У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 27 червня 2017 року № 10/дп-17 (далі - Рішення) про направлення подання щодо звільнення його з посади судді Апеляційного суду Черкаської області.
		На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначив, що, на його думку, при винесенні оскаржуваного Рішення ВККС не було дотримано процедури розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, чим фактично було позбавлено його можливості надати пояснення та захистити свої права. Крім того, зауважує, що оскільки обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним присяги, мали місце 6 грудня 2013 року, ВККС було прийнято оскаржуване Рішення поза межами строку, передбаченого статтею 96 Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII).
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії судді ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, проявом неповаги до інших суддів, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. 
		Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Вимоги скаржника мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнятим за неповного з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Просить рішення цього суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
		На обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог ОСОБА_5 вказує на те, що висновок про притягнення його до дисциплінарної відповідальності був зроблений ВККС односторонньо, без повного дослідження фактичних обставин справи та без вивчення всіх матеріалів дисциплінарної справи.
		Посилається на  протиправність застосування ВККС до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, яке передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що не був чинним на час вчинення дій, подання скарг та відкриття дисциплінарного провадження. 
		Скаржник вважає, що ВККС прийняла спірне Рішення щодо порушень, які мали місце поза межами строку давності для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 
		Зазначає, що оскаржуване Рішення було прийнято незаконним складом Комісії.
		ОСОБА_5 стверджує, що його фактично було позбавлено можливості надати пояснення у справі та захистити свої права, оскільки не було взято до уваги його заяву про відкладення розгляду дисциплінарної справи щодо нього.
		Крім того, скаржник зазначає, що Рішення Комісії прийнято на підставі перегляду відеороликів, розміщених у мережі Інтернет, які не ідентифіковані, та посилається на неможливість установити, які саме відео були переглянуті та яке їх місцезнаходження.
		У відзиві на апеляційну скаргу Комісія заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У судових засіданнях позивач та його представник, представники Комісії підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.
		Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву Комісії, врахувавши доводи позивача, його представників і представників відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі міркування.
		За результатом розгляду дисциплінарної справи Рішенням ВККС від 27 червня 2017 року №10/дп-17 вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Черкаської області.
		Так, спірне Рішення вмотивоване тим, що Комісія встановила факти, які свідчать про те, що головою Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_5 допущено систематичне та грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, тобто істотний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, наслідком якого має бути дисциплінарна відповідальність судді.
		Зокрема, ВККС встановила, що 30 березня 2015 року позивач як голова Апеляційного суду Черкаської області провів брифінг з представниками засобів масової інформації  з приводу наявності конфліктної ситуації в цьому суді.
		У Рішенні ВККС проаналізовані три епізоди, які оцінені Комісією таким чином.
		Як убачається з відеозапису цього брифінгу, в ході його проведення голова суду ОСОБА_5, надаючи оцінку діям та характеризуючи особу судді Бондаренка С. І., неодноразово висловлювався зневажливо та неетично.
		На виконання рішення Ради суддів України від 5 червня 2015 року № 56 позивач 31 липня 2015 року скликав збори суддів Апеляційного суду Черкаської області.
		Зі змісту протоколу зборів суддів Апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_5 у присутності 39 суддів цього суду під час узгодження пропозицій до порядку денного зборів на пропозицію суддів примиритися брутально висловився на адресу судді Бондаренка С. І.
		Окрім того, під час виступу голови Апеляційного суду Черкаської області на ХІІІ з'їзді суддів України, який відбувався 12-13 листопада 2015 року, ОСОБА_5, висловлюючи невдоволення рішенням Ради суддів України від 5 червня 2015 року № 56, а також тим, що з'їзд суддів України надав можливість виступити представникові Громадської організації «Автомайдан», припустився неетичної поведінки: допустив зверхнє ставлення та критичні висловлювання на адресу представників громадськості. Така поведінка та висловлювання офіційної особи, котра як голова суду представляє суд на офіційному зібранні суддів, також свідчить про порушення ОСОБА_5 морально-етичних принципів поведінки судді.
		Саме наведені вище обставини були розцінені відповідачем під час прийняття спірного Рішення як такі, що свідчать про допущення ОСОБА_5 поведінки, яка у питаннях моралі, етики та доброчесності не узгоджується з його публічним зобов'язанням сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
		Отже, обставини, що послужили підставою для прийняття Рішення Комісії, відбулися під час брифінгу 30 березня 2015 року, зборів суддів Апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2015 року та виступу голови цього суду на ХІІІ з'їзді суддів України 12-13 листопада 2015 року, в ході яких ОСОБА_5 допустив систематичне грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, тобто істотний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, наслідком якого є дисциплінарна відповідальність судді.
		Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, ВеликаПалата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
		За змістом статті 6 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) вимога справедливості судового рішення передбачає, що це рішення має достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та повинні оцінюватися у контексті обставин кожної справи. Суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією. Оцінюючи аргументи та докази, суди мають обґрунтувати їхні висновки шляхом наведення відповідних підстав.
		Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів і доказів, поданих сторонами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії»).
		Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
		Відповідно до пункту 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Закон № 2453-VІ визнано таким, що втратив чинність. 
		Таким чином, з 30 вересня 2016 року організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначається Законом № 1402-VІІІ.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у разі, якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, ВККС застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
		На день відкриття дисциплінарної справи порядок її розгляду визначався Законом № 192-VIII, згідно з пунктом 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 1402-VIIIу редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження, та Закону № 2453-VІ, чинним на час подачі звернення.
		Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів визначено Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
		Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування передбачені статтею 109 Закону № 1402-VIII.
		Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що застосовується у разі вчинення суддею визначених частиною восьмою цієї статті проступків, якими можуть бути визнані, зокрема, факти допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев'ятої цієї статті).
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час відкриття дисциплінарної справи) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
		Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування передбачені статтею 109 Закону № 1402-VІІІ відповідно до вимог абзацу другого пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
		Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципів пропорційності (частина друга статті 109 Закону № 1402-VІІІ).
		Частиною п'ятою статті 96 Закону № 2453-VI передбачено, що за наслідками дисциплінарного провадження Комісія може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
		Висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути прийнятий, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (частина друга статті 97 Закону № 2453-VI).
		Комісія у спірному Рішенні дійшла висновку про вчинення суддею ОСОБА_5 істотного дисциплінарного проступку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Зазначила про системність вчинення суддею ОСОБА_5 істотних порушень правил суддівської етики, а також те, що своїми діями він як носій судової влади України і тим більше як голова Апеляційного суду Черкаської області грубо порушив принципи професійної та етичної поведінки судді, що призводить до зневіри насамперед суддівського корпусу, а також громадян до судової влади в країні та завдає шкоди авторитету судової влади в Україні в цілому. 
		Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду погодився із висновком Комісії про те, що дії судді ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, проявом неповаги до інших суддів, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VІ є підставою для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
		В апеляційній скарзі суддя ОСОБА_5, зокрема, вказує на те, що у Рішенні Комісії зазначено, що допущення головою суду обговорення у позапроцесуальний спосіб результатів розгляду будь-якої справи, надання оцінки діям судді є дисциплінарним проступком з огляду на порушення норм професійної етики та прояву неповаги до інших суддів.
		Проте таке широке тлумачення ВККС поняття «порушення суддівської етики», на думку ОСОБА_5, суперечить пункту З частини першої статті 92 Закону 
		№ 2453-VІ, відповідно до якої суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави систематичного або грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
		ВеликаПалата Верховного Суду приймає такі доводи скаржника та вважає за доцільне зазначити таке.
		Як зауважує Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), у державі, що керується верховенством права, громадськість має право очікувати прийняття загальних принципів, які сумісні з поняттям справедливого суду та гарантують основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, були визначені з метою гарантування їхньої безсторонності та ефективності їхніх дій (пункт 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
		Пунктом 8 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, щодо свободи слова та асоціацій передбачено, що відповідно до Загальної декларації прав людини члени судових органів, як і інші громадяни, користуються свободою слова, віровизнання, асоціацій і зборів; однак, керуючись такими правами, судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти неупередженість і незалежність.
		Відповідно до пункту 2 частини  сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів (четвертий показник Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, 
		схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).
		Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України від 22 лютого 2013 року (далі - Кодекс) суддя повинен бути, зокрема, прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян. 
		Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 3 Кодексу).
		Статтею 4 Кодексу передбачено, що порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.
		У кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій (пункти 60, 61 Висновку № 3 (2002) КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
		У пунктах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» від 31 жовтня - 4 листопада 2004 року зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється про необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарні проступки.
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що як за приписами Закону 
		№ 2453-VI, так і Закону № 1402-VIII обов'язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.
		Відповідно до статті 10 Кодексу суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів під час здійснення правосуддя.
		Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, передбачають, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов'язок прийняти на себе низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянинові ці обов'язки можуть здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно й охоче.
		На Бангалорських принципах поведінки суддів ґрунтується Кодекс, метою якого є встановлення стандартів, яких мають додержуватись усі судді у своїй професійній роботі, громадській діяльності, приватному житті.
		Статтею 13 Кодексу передбачено, що суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в тому, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.
		Відповідно до пункту 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність. Згідно з пунктом 22 цього Висновку суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
		Отже, положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки, виконувати покладені на нього обов'язки щодо здійснення правосуддя та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (пункт 1 статті 10 Конвенції). Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб і для підтримання авторитету та безсторонності суду (пункт 2 статті 10 Конвенції).
		У рішенні від 26 лютого 2009 року у справі «Кудєшкіна проти Росії» ЄСПЛ вказав, що питання, які стосуються функціонування системи правосуддя, є питаннями, що викликають інтерес громадськості, обговорення яких вимагає захисту з боку статті 10 Конвенції. Однак ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу роль судової системи в суспільстві, яка, будучи гарантом справедливості й основоположною цінністю в державі, керованому законом, повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх функцій 
		(пункт 86).
		ЄСПЛ вважає обов'язковим для службовців, які працюють у судовій сфері, щоб вони демонстрували стриманість при здійсненні своєї свободи вираження думки в усіх випадках, де авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Вілле проти Ліхтенштейну»,заява № 28396/95, пункт 64).
		Судді, як і будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження думок, однак у процесі реалізації цього права суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що несумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів (пункт 4.6 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).
		Питання функціонування системи правосуддя є питаннями, які викликають інтерес громадськості. Тому особи, які працюють у судовій сфері, передусім судді, з належною обачністю та стриманістю повинні реалізовувати їхнє право на свободу вираження поглядів у всіх випадках, у яких авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів. Неприйнятними й такими, що підривають авторитет правосуддя, є лайливі або образливі висловлювання суддів у соціальних мережах або на офіційних заходах (конференціях, круглих столах, заходах для преси тощо) стосовно їх колег чи системи правосуддя як такої.
		Встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддя сам факт проведення ОСОБА_5 як головою суду офіційного заходу з метою публічного обговорення поведінки судді/суддів та поведінка судді ОСОБА_5 на ХІІІ з'їзді суддів України, який відбувався 12-13 листопада 2015 року, де він припустився нібито неетичної поведінки, а саме допустив зверхнє ставлення та критичні висловлювання  на адресу представників громадськості, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст.
		ВеликаПалата Верховного Суду, оцінюючи конкретний контекст ситуації, що склалася в Апеляційному суді Черкаської області між суддями ОСОБА_5 та Бондаренком С. І., вважає невмотивованим висновок Комісії про те, що зазначені дії ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
		Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_5, перевіривши в сукупності отримані в судовому засіданні докази та аргументи сторін, ВеликаПалата Верховного Суду встановила, що оскаржуване Рішення ВККС не містить достатніх та обґрунтованих мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності у виді найсуворішого заходу - звільнення з посади судді Апеляційного суду Черкаської області.
		До того ж Велика Палата Верховного Суду зауважує, що такий вид дисциплінарного стягнення як подання про звільнення судді з посади не є пропорційним тому порушенню, через яке Комісія прийняла Рішення про направлення подання щодо звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Черкаської області.
		Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обставини, які лягли в основу Рішення Комісії, поведінка та дії ОСОБА_5 під час брифінгу 30 березня 2015 року, зборів суддів Апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2015 року, та його виступу як голови цього суду на ХІІІ з'їзді суддів України 12-13 листопада 2015 року, є порушенням правил етики, однак це порушення не є таким порушенням, що зумовлює дисциплінарну відповідальність судді.
		ВеликаПалата Верховного Суду також вважає, що доводи ОСОБА_5 про те, що при винесення спірного Рішення Комісія не дотрималась процедури розгляду  питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, чим фактично його було позбавлено можливості надати пояснення та захистити свої права, заслуговують на увагу.
		Обставини, які лягли в основу Рішення Комісії, мали місце 30 березня, 31 липня та 12, 13 листопада 2015 року. Рішенням Комісії від 27 вересня 2016 року стосовно судді ОСОБА_5 відкрито дисциплінарну справу.
		Вказана дисциплінарна справа призначалася до розгляду по суті на 11 січня 2017 року. За заявою судді ОСОБА_5 розгляд дисциплінарної справи Комісією було відкладено.
		Відповідно до підпункту 3.1.8 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого її рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб-сайті Комісії, також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв'язку електронної пошти та/або факсу.
		Згідно з вимогами підпункту 4.2.1 Регламенту розгляд питання, включеного до порядку денного, може відкладатися у разі неявки учасників засідання, присутність яких є обов'язковою.
		Відповідно до частини 11 статті 95 Закону № 2453-VІ у разі неможливості з поважних причин узяти участь у засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, суддя, справа стосовно якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді оголошуються на засіданні в обов'язковому порядку. Повторна неявка судді на засідання є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
		Повідомлення про розгляд дисциплінарної справи Комісією 27 червня 2017 року було розміщено на її офіційному веб-сайті 15 червня 2017 року.
		26 червня 2017 року до Комісії звернувся представник судді ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 з клопотанням про ознайомлення його з останнім томом матеріалів дисциплінарного провадження. Ознайомившись із матеріалами провадження, представник ОСОБА_6 письмово повідомив Комісію про те, що не зможе бути присутнім у засіданні Комісії 27 червня 2017 року у зв'язку зі своєю зайнятістю у судовому засіданні, яке мало відбутися цього ж дня, та участю у проведенні круглого столу. При цьому зазначив, що суддя ОСОБА_5 перебуває у відпустці до 20 липня 2017 року. Перебування ОСОБА_5 за кордоном підтверджується відміткою в закордонному паспорті, а також копією медичної довідки, з якої вбачається, що з 20 червня по 3 липня 2017 року він перебував на медичному обстеженні та лікуванні у Відні.
		Проте Комісія, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 знаходиться в черговій відпустці за межами України, призначила розгляд справи та провела його без участі судді та його адвокатів. 
		Проігнорувавши заяви ОСОБА_5 та його адвоката про перенесення судового засідання, Комісія фактично позбавила прав ОСОБА_5, передбачених пунктом 4.4 Регламенту, зокрема: заявляти відвід члену (членам) Комісії; заявляти клопотання; надавати усні пояснення (письмові пояснення ОСОБА_5 надав Комісії); з дозволу головуючого висловлювати свої міркування, заперечення з питань, що розглядаються, та ставити запитання іншим учасниками засідання.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Комісія порушила право ОСОБА_5 на участь у засіданні Комісії під час вирішення питання щодо внесення подання про звільнення його з посади судді та надання відповідних пояснень.
		За таких обставин, дослідивши матеріали справи, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Рішення Комісії не містить обґрунтованих мотивів, з яких вона дійшла висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності саме у виді внесення подання до ВРП про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Черкаської області з огляду на непропорційність такого стягнення тим трьом порушенням, які встановлені Комісією, а також з огляду на порушення процесуальних прав ОСОБА_5 під час дисциплінарного провадження. Тому це Рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Відповідно до вимог частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справ, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року з ухваленням нового рішення - про задоволення позовних вимог позивача.
		Керуючись статтями 250, 266, 292, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                         26 квітня 2018 рокускасувати.
		3.Позов ОСОБА_5 задовольнити. 
		4. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 червня 2017 року № 10/дп-17 «Про внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_5 з посади судді апеляційного суду Черкаської області».
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                                   В. С. Князєв 
		Суддя-доповідач   О.Б. Прокопенко
		Судді:                                           Н. О. Антонюк  Л.М. Лобойко
		                                                      С. В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		                                                      В. В. Британчук  Л.І. Рогач
		                                                      Д. А. Гудима  І.В. Саприкіна
		                                                      В. І. Данішевська  О.М. Ситнік
		                                                      О. С. Золотніков  В.Ю. Уркевич
		                                                      О. Р. Кібенко  О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...