Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/15291/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Номер судового провадження: 61-20166ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		28 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/15291/16-ц
		провадження № 61-20166св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - приватне акціонерне товариство «Універсам «Київ»,
		відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		треті особи: Київська міська рада, Департамент державних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція сільського господарства України, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року у складі судді Леонтюк Л. К. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Поливач Л. Д.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2016 року приватне акціонерне товариство «Універсам «Київ» (далі - ПрАТ «Універсам «Київ»; товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Київська міська рада, Департамент державних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція сільського господарства України, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.
		 
		Позивач обґрунтовував вимоги тим, що 14 червня 1996 року між ним і Київською міською державною адміністрацією був укладений договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого товариство отримало у довгострокове користування (строком на 49 років) земельну ділянку, площею 7 761 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 
		 
		Зазначав, що в 2008 році товариство з обмеженою відповідальністю «Сінкмас Груп» (далі - ТОВ «Сінкмас Груп») самовільно зайняло частину вищевказаної земельної ділянки площею 163,5 кв. м та побудувало об'єкт самочинного будівництва.
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2009 року (справа № 2-1595/1) було визнано право власності на самовільно збудовані приміщення площею 154,2 кв. м за ТОВ «Сінкмас Груп», яке в подальшому, 24 червня 2009 року за договором купівлі-продажу відчужило цей об'єкт ОСОБА_7 та ОСОБА_8
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року, вищевказане рішення суду від 16 квітня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у визнанні права власності за ТОВ «Сінкмас Груп» на зазначені об'єкти.
		 
		Відповідачі відмовляються добровільно демонтувати незаконно побудовані приміщення, якою на законних підставах користується товариство.
		 
		Ураховуючи наведене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_9 та ОСОБА_5 звільнити частину земельної ділянки шляхом знесення самовільно побудованих нежитлових приміщень прибудови до громадської будівлі ПрАТ «Універсам «Київ».
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року позов ПрАТ «Універсам «Київ» задоволено.
		 
		Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПрАТ «Універсам «Київ» за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно побудованих нежитлових приміщень прибудови громадської будівлі ПрАТ «Універсам «Київ». 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд зробив висновок про те, що відповідачі, займаючи частину зазначеної земельної ділянки, побудувавши на ній об'єкти самочинного будівництва, фактично чинять перешкоди позивачу у здійсненні ним права користування землею.
		 
		Крім того, судове рішення, на підставі якого за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було зареєстроване право власності на вказані нежитлові приміщення, скасоване.
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року змінено.
		 
		Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на частину четверту статті 376 ЦК України, а також на те, що право власності на спірні нежитлові приміщення прибудови було зареєстровано за відповідачами на підставі скасованого рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2009 року, а також на те, що спірні нежитлові приміщення прибудови є об'єктом самочинного будівництва, збудованим відповідачами.
		 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність факту здійснення відповідачами перешкод позивачеві у користуванні земельною ділянкою. 
		 
		Однак апеляційний суд визнав помилковим посилання районного суду на те, що реєстрація права власності відповідачів на самочинні об'єкти відбулася на підставі рішення суду від 16 квітня 2009 року, яке в подальшому було скасоване, оскільки така реєстрація була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 2009 року, укладеного між відповідачами та ТОВ «Сінкмас Груп».
		 
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні нежитлові прибудови були побудовані ОСОБА_4 і ОСОБА_5, не відповідає встановленим обставинам справи - ці об'єкти вже були зведені на момент їх купівлі відповідачами у ТОВ «Сінкмас Груп».
		 
		Аргументи, наведені в касаційній скарзі
		 
		 
		До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Вважає, що суди застосували до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню, зокрема, статтю 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
		 
		Справу № 753/15291/16 разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		  
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Суди встановили, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08 квітня 1996 року № 502 закритому акціонерному товариству «Універсам «Київ» (далі - ЗАТ «Універсам «Київ»), правонаступником якого є ПрАТ «Універсам «Київ», надано в користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 0,78 га для експлуатації і обслуговування універсального магазину, кондитерського цеху та складських приміщень на АДРЕСА_1
		 
		14 червня 1996 року між позивачем і Київською міською державною адміністрацією укладений договір на право тимчасового користування вищевказаної земельної ділянки НОМЕР_1 строком до 14 червня 2045 року.
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2009 року (справа № 2-1595/1, 2009 р.) за ТОВ «Сінкмас Груп» визнано право власності на нежилі приміщення загальною площею 154,2 кв. м прибудови до будівлі під літерою «А» у АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна, які 24 червня 2009 року відчужені за договором купівлі-продажу ОСОБА_9 і ОСОБА_5
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 06 листопада 2012 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2009 року скасовано та в задоволенні вимог ТОВ «Сінкмас Груп» про визнання права власності на самочинний об'єкт нерухомості відмовлено.
		 
		Підставою для звернення до суду з даним позовом стала відмова відповідачів звільнити земельну ділянку, якою користується позивач.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що будівництво спірного нежитлового об'єкту здійснювалося за відсутності належних дозвільних документів на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача, тобто з порушенням вимог чинного законодавства.
		 
		ТОВ «Сінкмас Груп», яке продало відповідачам ці приміщення, не було їх власником. 
		 
		Крім того, суд зазначив, що рішення, на підставі якого ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зареєстрували за собою право власності, у подальшому було скасоване.
		 
		Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду, апеляційний суд указав, що реєстрація права власності на об'єкт була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 2009 року, укладеного між відповідачами та ТОВ «Сінкмас Груп», а не відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2009 року.
		 
		Також суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок про те, що саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5 збудували спірний об'єкт, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу із ТОВ «Сінкмас Груп» такі приміщення уже були зведені.
		 
		Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		За змістом статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є відновлення становища, яке існувало до порушення.
		 
		Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		 
		Установивши, що відповідачі, які придбали об'єкт самочинного будівництва у ТОВ «Сінкмас Груп», не є власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій споруджений такий об'єкт, порушують права законного землекористувача  - ПрАТ «Універсам «Київ» шляхом здійснення перешкод у вільному користуванні орендованою ділянкою, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про задоволення позову.
		 
		Колегія відхиляє доводи скарги про неправильність застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин (статті 212 ЗК України), оскільки з урахуванням положень пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України та пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України, якими передбачений такий спосіб захисту порушеного права землекористувача, як відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, суди ухвалили обґрунтовані рішення про зобов'язання відповідачів звільнити частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.
		 
		Інші аргументи на законність та обґрунтованість рішень не впливають.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року  - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Поновити виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                            В. І. Журавель
		 
		 
		Н. О. Антоненко
		 
		 
		                                                                                                                      В.І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...