Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/1192/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.02.2019
Номер судового провадження: 61-24081ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 362/1192/16-ц
		провадження № 61-24081св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» Васильківська філія по експлуатації газового господарства,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Олійника В. І., від 09 лютого 2017 року,
		 
		     ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» Васильківська філія по експлуатації газового господарства (далі - ПАТ «Київоблгаз») про стягнення компенсаційних виплат.
		Позовна заява мотивована тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 09 квітня 2013 року по 21 травня 2015 року. Під час роботи він поніс особисті витрати на придбання канцелярських приладів, спецодягу, взуття та засобів індивідуального захисту, що складають відповідно: на канцтовари - 237,35 грн, спецодяг - 1 105,00 грн, взуття - 330,00 грн, засоби індивідуального захисту - 505,00 грн, а всього - 2 177,35 грн.
		Крім того, під час звільнення йому не виплачена компенсація за невикористані додаткові відпустки у сумі 8 571,16 грн та невикористану основну відпустку у сумі 850,00 грн, а всього - 9 421,46 грн.
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив стягнути з                ПАТ «Київоблгаз» на його користь 10 748,51 грн компенсаційних виплат.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кравченко Л. М. від 07 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виплатив позивачу всі належні йому при звільненні виплати та не порушив строк видачі позивачу спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для компенсації за невикористані відпустки та за придбання позивачем спецодягу.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки відповідач сплатив позивачу усі належні йому виплати відповідно до вимог чинного законодавствата не порушив строк видачі позивачу спецодягу та інших засобів індивідуального захисту.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, що подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не врахував, що відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористані відпустки. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що він має право на компенсацію витрат на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справа передана до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У справі, що переглядається, установлено, щоз 09 квітня 2013 року ОСОБА_4 працював у ПАТ «Київоблгаз» на посаді контролера газового господарства служби режимів газопостачання обліку та контролю за використанням природного газу споживачами.
		 
		Наказом від 21 серпня 2013 року № 194-к позивача звільнено з роботи з        22 серпня 2013 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, однак рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року його поновлено на займаній посаді та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду.
		 
		Наказом відповідача від 04 червня 2014 року № 140-к позивача звільнено  з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		 
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області                     від 18 грудня 2014 року позивача поновлено на роботі та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду.
		 
		21 травня 2015 року позивача звільнено  з роботи на підставі пункту 3 статті  40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		 
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області                   від 06 грудня 2016 року позивачу відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
		 
		Відповідно до довідки ПАТ «Київоблгаз» від  06 грудня 2016 року                     № кv03.1-ск-8620-1216, позивачу було компенсовано невикористану відпустку за наступні періоди роботи: з 09 квітня 2013 року по 22 серпня 2013 року - 9 днів, із них 8 днів основної щорічної відпустки та 1 день додаткової відпустки за ненормований робочий день; з 22 серпня 2013 року по 04 червня 2014 року - 22 дні, з них 19 днів основної щорічної відпустки та 3 дні додаткової відпустки за ненормований робочий день; з 04 червня     2014 року по 21 травня 2015 року - 24 дня, з них 23 дні основної щорічної відпустки та 1 день додаткової відпустки за ненормований робочий день.
		 
		Згідно з актом від 24 березня 2014 року ОСОБА_4 відмовився отримати відповідно до норм безкоштовної видачі спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, а 25 березня 2014 року отримав жилет сигнальний, що підтверджується накладною № 178.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Щодо компенсації витрат позивача на канцелярські прилади, спецодяг, взуття та засоби індивідуального захисту.
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на те, що він за власні кошти купував канцелярські прилади, спецодяг, взуття та засоби індивідуального захисту, просив стягнути з відповідача витрати за накладними та товарними чеками про купівлю вказаних речей та ремонт належного йому велосипеда.
		 
		Згідно зі статтею 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
		 
		Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
		 
		Згідно зі статтею 164 КЗпП України видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.
		 
		Згідно з пунктом 3.7 Робочої інструкції контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного спожитого газу споживачами, контролер має право отримати канцелярські прилади, спецодяг і засоби індивідуального захисту згідно норм, передбачених колективним трудовим договором.
		 
		Відповідно до пункту 41.7 колективного договору ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на 2014-2019 роки, адміністрація зобов'язується своєчасно видавати (проводити) заміну працівникам, які працюють на роботах, пов'язаних із забрудненням абро здійснюваних у несприятливих температурних умовах, спецодяг. Спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту за діючими галузевими нормами та відповідно до вимог чинного законодавства.
		 
		Відповідно до Норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту Колективного договору ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на 2009-2010 року, додаток       № 20 до колективного договору, контролер газового господарства забезпечується: чоботами гумовими на утепленій прокл. (24 міс.), жилетом сигнальним (24 міс.), плащем водонепроникним (24 міс.), курткою утепленою бавовняною з воовідштовх. просоченням (36 міс.), приладом для відлякування собак (черговий), ліхтарем кишеньковим (до зносу).
		 
		Установивши, що позивач частково отримав спецодяг (жилет сигнальний), а від отримання іншого спецодягу відмовився, при цьому відповідач не порушив строк видачі позивачу спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за накладними та товарними чеками про придбання позивачем речей.
		 
		З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивач має право на отримання компенсації за придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту.
		 
		Також відсутні правові підстави для компенсації позивачу витрат на ремонт належного йому велосипеда. 
		 
		Щодо вимог позивача про компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки.
		 
		Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		 
		Положеннями статті 6 Закону України «Про відпустки» передбачено,що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).
		 
		Згідно зі статтею 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
		 
		Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що з позивачем було проведено всі належні розрахунки при звільненні, що підтверджується наказом              від 04 червня 2014 року № 140-к, з урахуванням змін внесених наказом від 19 червня 2014 року № 148-к, повідомлення позивачу від 20 червня            2014 року № 898, довідкою від 06 грудня 2016 року № кv03.1-ск-8620-1216, повідомленням про нарахування та виплату заробітної плати           ОСОБА_4 за період з квітня 2013 року по червень 2014 року, розрахунковими листами з січня по червень 2015 року (а. с. 63-65, 79-85, 86). 
		 
		Установивши, що з позивачем було проведено всі належні розрахунки при звільненні, компенсація за невикористані відпустки була нарахована позивачу та виплачена відповідно до вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані відпустки.
		 
		З огляду на це, безпідставними є доводи позивача про те, що відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористані відпустки. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги, на які посилається ОСОБА_4, були предметом дослідження судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   О. В. Білоконь   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...