Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 209/1795/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: 04.03.2019. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2020
Результат оскарження 03.07.2020 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/209/148/19

им, що позивач протягом встановленого законом шестимісячного строку після смерті спадкодавця ОСОБА_6 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, постановою нотаріуса ОСОБА_11 від 08 червня 2018 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_6 (а.с. 8).
		Таким чином, судом встановлено, що тільки після того, як відповідач ОСОБА_5 повідомив нотаріуса про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6, подавши 22 травня 2018 року заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, та після опублікування нотаріусом 30 травня 2018 року оголошення у пресі, із бесіди з нотаріусом позивач ОСОБА_1 дізналася про існування чинного заповіту ОСОБА_6 на свою користь, як спадкоємця за заповітом, і звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		Суд не має підстав не довіряти показанням позивача ОСОБА_1, допитаної в якості свідка, про те, що до публікації оголошення їй не було відомо про те, що вона має право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_6, а також про те, що заповіт вона відшукала у речах та документах своєї матері тільки після бесіди з нотаріусом, бо це підтверджується наявними у справі: Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 51996271 від 22 травня 2018 року оголошенням, заявою ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		Позивач ОСОБА_1 дізналася про наявність заповіту та звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після того, як відповідач повідомив нотаріуса про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6, а державний нотаріус опублікував відповідне оголошення в газеті.
		Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Відповідно до частини 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, суд може надати йому додатковий строк, достатній для подання їм заяви для прийняття спадщини.
		Враховуючи зазначені позивачем обставини та досліджені судом докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 дійсно не було відомо про існування заповіту і з цієї причини, яку суд вважає поважною, вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_6
		У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, вказано про те, що за змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
		Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що висловлена вище правова позиція стосується тільки випадків невиконання нотаріусами своїх обовязків щодо перевірки наявності заведених спадкових справ, спадкового договору, заповіту та того, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення спадкоємців (позивачів) про відкриття спадщини, чи викликав позивача, як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошенняабо повідомленгня у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
		Верховний Суд України чітко вказав на те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також про те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права..
		У судовому засіданні представник позивача заявив про застосування позовної давності в звязку з тим, що позивач дізналася або могла була дізнатися про існування заповіту у 2014 році, бо в неї були документи померлої матері, а через свою неуважність вона не знайшла заповіт.
		Проте, суд не приймає до уваги цю заяву про застосування позовної давності, бо відповідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давностіпосинається від дня, коли особадовідалася або могла довідатисяпро порушення свого права, або про особу яка його порушила.
		Наявнясть заповіту, про який позивач дізналася від нотаріуса після повідомлення відповідача про відкритті спадщини після померлої ОСОБА_6, ніяким чином не порушувала прав позивача. Можливість самостійно розшукати цей заповіт після смерті матері позивача у 2014 році не може вважатися початком перебігу позовної давності для звернення до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, бо позивач, не знаючи про наявність такого заповіту, не повинна була його шукати.
		Дійшовши до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 дійсно не була обізнана про наявність заповіту ОСОБА_6, та враховуючи правову позицію, що висловлена ВерховнимСудом Українив постановівід 06вересня 2017року усправі №6-496цс17, суд вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_6 з поважних причини, а тому їй необхідно визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
		Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, суд, 
		УХВАЛИВ:
		Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа  ОСОБА_4 камянська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої 12 січня 2012 року ОСОБА_6.
		Повне рішення складено 04 березня 2019 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя                        Г.А. Байбара.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...