Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/2013/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2019 року 
		Справа № 753/2013/18
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/3710/2019
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів  судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:                                              Желепи О.В.
		суддів:                                                         Іванченка М.М., Рубан С.М.
		при секретарі:                                             Гордійчук Ж.В.
		  
		        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року (у складі судді Яковлевої Л.В., дата складення повного тексту судового рішення 17 грудня 2018 року)  
		      в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -  
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		        02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з даним позовом, який на підставі ухвали суду від 20 березня 12018 року направлено для розгляду за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
		         Позивач просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» або Банк) на свою користь : суму залишку грошових коштів в розмірі 73010 грн. 94 коп.; суму нарахувань за відсотками 12,25% в розмірі 26 831 грн. 16 коп.; суму нарахувань за відсотками 3% в розмірі 6577 грн. 00 коп.; суму нарахувань за ст. 625 ЦК України, пеню в розмірі 81 899 грн. 22 коп. та інфляційне збільшення в розмірі 56608 грн. 69 коп., а всього  244 927 грн. 01 коп., а також стягнути моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. 00 коп.
		       Вимоги обґрунтовував тим, що 13 серпня 2014 року на підставі заяви позивача було розірвано депозитний договір № 263541144045 від 27 лютого 2008 року укладений між ОСОБА_1 та відповідачем в особі Дарницького відділення № 4 у м. Києві.
		      Того ж дня позивач уклав з Банком угоду банківського обслуговування № PDV2-528559, заяву № НОМЕР_1 про відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат» та заяву-договір № НОМЕР_2 про вклад «Класичний» з пролонгацією. 
		      Згідно умов депозитного договору № НОМЕР_2 ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_2 відкритий у Банку суму 66404 грн. 98 коп. строком на 367 календарних днів з дати укладання, з пролонгацією договору у разі відсутності вимоги позивача про повернення вкладу та відсотків по ньому. Зі змістом договору позивач ознайомився перед підписанням.
		      07 серпня 2017 року позивач звернувся у Дарницьке відділення №4 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», щоб розірвали депозитний договір та отримати суму вкладу разом з відсотками за період з 13 серпня 2014 року по 07 серпня 2017 року. У ході бесід з працівниками Банку ОСОБА_1 дізнався, що 10 лютого 2015 року депозитний договір № НОМЕР_2 від 13 серпня 2014 року розірвано, а грошові кошти переведено на поточний рахунок, у зв'язку з чим за весь цей період йому не нараховувались відсотки. 
		      Крім того, за наслідком звернення до відповідача, позивач дізнався, що з його рахунку було знято грошові кошти на суму 16 000 грн. 00 коп. Заявки на їх отримання підписано невідомою ОСОБА_1 особою. Ні він, ні його дружина за дорученням, не знімали грошові кошти з рахунку та не подавали про це жодних заяв банку.
		      Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь банківський вклад у повному розмірі разом з відсотками за період з 13 серпня 2014 року по 07 серпня 2017 року, а також штрафні санкції на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційне збільшення та моральну шкоду, оскільки вважає, що діями відповідача порушено його права як вкладника банку.
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року у позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів відмовлено .
		        Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги .
		        В скарзі вказує на те, що Бориспільський міськрайонний суд Київської області, не повно з'ясувано обставини справи та не досліджено докази, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають обставинам справи в результаті чого порушені норми процесуального права, що є підставою для скасування даного рішення.
		          Зазначав, те що в рішенні від 11.12.2018 року неправомірно судом зроблено висновок згідно якого: «Позивач підтвердив, що до Банку з письмовою вимогою про повернення банківського вкладу, нарахованих відсотків та інших сум, не звертався». Хоча позивач звертався до відповідача з Перетензією про повернення незаконно знятих грошових коштів та відсотків по депозитному вкладу, на що відповіді не отримав.
		        Також судом прийнято до уваги неправдиві свідчення свідка ОСОБА_3 щодо наявності у Заяві Позивача адреси, яка не співпадає з його фактичним місцем реєстрації та проживання, та неправдиві свідчення свідкаОСОБА_4 щодо обставин отримання позивачем  у касі відділення Банку 11.09.2015 року грошових коштів у сумі 16 000 грн.
		        Та зазначив, що в рамках кримінального провадження була призначена судово-почеркознавча експертиза, висновки якої свідчать, що підпис на Заяві про дострокове розірвання депозитного договору від 10.02.2015 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
		        12 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від  Представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» в якому відповідач зазначає, що Рішення суду від 11.12.2018 року прийняте з врахуванням всіх фактичних обставин справи, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим. Тому відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року без змін, а скаргу без задоволення.
		 В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи скарги підтримав.
		 Представник відповідача доводи скарги не визнав. 
		 
		       Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, обговоривши доводи  апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав
		Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Відповідно до ч. 1ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
		Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
		 
		       Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.   
		 13 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено публічну угоду № PDV2- 528559, відповідно п. 8 якої банк зобов'язався надавати позивачу послуги в порядку та на умовах, визначених договором. Позивач самостійно обирає послуги, які бажає отримати та визначає їх у відповідній заяві. Зобов'язання банку щодо надання окремих послуг, зобов'язання клієнта щодо їх оплати, інші зобов'язання виникають з моменту підписання між банком та клієнтом заяви та після виконання клієнтом умов, визначених договором та законодавством України (а.с. 72-74).
		     З урахуванням наведеної публічної угоди між ОСОБА_1 та банком того ж дня було укладено заяву - договір № НОМЕР_2 про вклад «Класичний» (з пролонгацією) та договір на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат» за № НОМЕР_1 (а.с. 12, 67, 75).
		     Відповідно п. 1.1 договору про вклад «класичний» клієнт передає а банк зобов'язується прийняти на вкладний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти (вклад) з видачею клієнту, на підтвердження внесення вкладу, квитанцію банку або виписку з рахунку. Банк зобов'язується повертати клієнту вклад та сплачувати проценти на нього на умовах та в прядку, встановлених договором.
		     В п. 2.1, 2.2 договору визначено відсоткову ставку в розмірі12,25% річних. Строк вкладу складає 367 календарних днів з дати його укладення. У випадку, якщо останній день строку вкладу клієнт не надасть вимогу про повернення вкладу та процентів, строк вкладу вважається кожного разу пролонгованим на 367 календарних днів зі сплатою процентів в обумовленому п. 2.1. розмірі.
		      Згідно п. 3.2 даного договору, клієнт має право вимагати повернення повної суми вкладу або його частини (за виключенням мінімальної суми вкладу), в дату закінчення строку вкладу або протягом пільгового періоду, з виплатою процентів у повному обсязі.
		       Пунктом 3.3 договору про вклад «класичний» визначено, що у випадку отримання вимоги позивача про дострокове повернення вкладу в інший строк та в іншому порядку, ніж передбачено в п. 3.2, банк повертає вклад разом з процентами, розмір яких перераховується за ставкою, визначеною на дату отримання такої вимоги діючими тарифами банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб за весь фактичний строк зберігання коштів на рахунку, а для пролонгованих вкладів - за весь фактичний строк зберігання коштів на рахунку з дати пролонгації.
		      Відповідно п. 3.5 даного договору повернення вкладу (його частини) здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 відкритого в банку за № НОМЕР_1.
		     Встановлено та не спростовувалось сторонами, що 13 серпня 2014 року позивачем внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти (вклад) в розмірі 66404 грн. 98 коп. (а.с. 19, 24- 25, 68-71).
		07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького відділення №4 у м. Києві з вимогою про  розірвання договору  та дізнався, що договір з ним розірваний в 2015 році, за його заявою, а грошові кошти по вкладу з депозитного переведено на поточний рахунок.
		      Наведене також підтверджується відповідною заявою ОСОБА_1 та випискою по рахунку (а.с. 22, 68- 71, 76).
		      Доказів протилежного позивачем  не надано.
		      Також судом встановлено,  що 11 вересня 2015 року позивач отримав 16 000 грн. зі свого рахунку.
		    На підставі постанови слідчого  відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта В. Ведяпіна від 25 травня 2018 року в кримінальному провадженні № 12017100020012818 внесеного до ЄРДР 07 грудня 2017 року, де позивач визнаний потерпілим, призначено судову - почеркознавчу експертизу на вирішення якої, серед іншого, поставлено питання :
		      1)чи виконано підпис в заяві від 10 лютого 2015 року на достроковий розрив депозитного договору № НОМЕР_2 від 13 серпня 2014 року на класичний вклад, у графі «підпис особи, що розриває депозитний договір» від імені ОСОБА_1 ОСОБА_6, чи іншою особою ?
		      2)чи виконано підпис у квитанції про отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 16 000 грн. 00 коп. по заяві на видачу готівки № 16D769890 від 11 вересня 2015 року на здійснення операції по видачі готівки з власного рахунку у графі «підпис отримувача» від імені ОСОБА_1 ОСОБА_6, чи іншою особою?
		      3)чи виконано підпис у квитанції про отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 16 000 грн. 00 коп. по заяві на видачу готівки № 16D769890 від 11 вересня 2015 року на здійснення операції по видачі готівки з власного рахунку у графі «підпис банку» ОСОБА_6, чи іншою особою? (а.с. 198- 201).
		      За наслідком якого отримано висновок експерта № 8-4/1116 від 14 червня 2018 року, яким по першому та другому питанню вказано, що підпис виконано ймовірно не ОСОБА_1, а іншою особою.
		       Суд першої інстанції, звернув увагу на те, що на вирішення експерта не ставилось питання про надання висновку чи самим ОСОБА_1 здійснювались підписи у вказаних у постанові документах, а наданий в цій частині висновок не містить однозначної стверджувальної відповіді, а є лише припущенням експерта.
		        Разом з тим, відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		        Крім того, згідно ч. 2 ст. 78 цього Кодексу обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		        Відтак, позивачем не доведено суду факт підробки його підпису на заяві про дострокове розірвання вкладу «класичний» та на заяві про отримання грошових коштів в сумі 16 000 грн. 00 коп..
		        Також слід наголосити на тому, що відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		         В матеріалах справи наявні листи ОСОБА_1 щодо звернення до банку, якими він просив : звернути увагу на факт підробки підпису на заяві про дострокове розірвання депозитного договору та заяві на отримання грошових коштів в розмірі 16 000 грн.; провести по цьому факту службову перевірку та за її наслідками повідомити позивача письмово; повернути йому на депозитний рахунок незаконно зняту суму з депозитного вкладу в розмірі 16 000 грн. 00 коп.; просив надати підтвердження дострокового розірвання депозитного договору 10 лютого 2015 року (а.с. 6 -8, 21, 30-31).
		        З урахуванням вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України суд встановив, що банк не вчинив дій, які б свідчили про порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1, оскільки в жодному з наведених вище листах позивач не просить повернути йому суму грошового вкладу та нарахованих по ньому відсотків. 
		      Крім того, зважаючи на висновки суду про дострокове розірвання депозитного договору саме 10 лютого 2015 року, суд встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за депозитним вкладом за період з 10 лютого 2015 по 07 серпень 2017 року є безпідставними.
		     Також судом встановлено, що відповідачем, всупереч достроковому розірванню депозитного договору, прийнято рішення про донарахування відсотків по вкладу ОСОБА_1 в розмірі 6 605 грн. 96 грн. та здійснено їх зарахування 03 вересня 2015 року на поточний рахунок позивача. Наведене не заперечується позивачем та підтверджується випискою по рахунку.
		     А підстави для нарахування та виплати відсотків після дати розірвання даного депозитного договору, відсутні , оскільки даний договір позивачем не продовжувався, новий договір не укладався.
		Зважаючи на вказане, позов в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів по банківському вкладу та нарахованих по ньому відсотках, не підлягає задоволенню.
		Вимоги ж про стягнення пені, 3% річних, інфляційного збільшення та моральної шкоди є похідними від наведених вище вимог позивача, а тому також не підлягають до задоволення.
		Крім того, відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		     Однак позивачем не було надано суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем неправомірних дій та заподіяння  моральної шкоди , не обґрунтовано заявлений розмір такої шкоди.
		  
		  Дослідивши подані сторонами докази, колегія суддів  приходить до висновку, що вищевказані обставини, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають обставинам та вимогам Закону.
		 
		  Доводи скарги про те,що в рішенні від 11.12.2018 року неправомірно судом зроблено висновок згідно якого: «Позивач підтвердив, що до Банку з письмовоювимогою про повернення банківського вкладу, нарахованих відсотків та інших сум, не звертався». Хоча позивач звертався до відповідача з претензією про повернення незаконно знятих грошових коштів та відсотків по депозитному вкладу, на що відповіді не отримав, колегія суддів не приймає, так як дослідивши зміст, поданих позивачем до банку заяв, суд вірно встановив, що позивач звертався з  заявою про повернення йому на рахунок , коштів в сумі 16 000 грн., які зняті були з його рахунку невідомою особою, а не з заявою про повернення коштів з його поточного рахунку. При цьому  суд вірно встановив, що договір банківського вкладу з позивачем був розірваний іще в 2015 році, і всі кошти, які належали позивачу на той час до виплати були переведені на поточний рахунок, і відсотки після розірвання не нараховувались.  Сума відсотків , яка була донарахована в вересні 2015 року, це відсотки, які банк нарахував позивачу за  договором банківського вкладу за період до його розірвання.
		Нового договору позивач не підписав в 2015 році, а тому грошові кошти його знаходились на поточному, а не депозитному рахунку, який не передбачав нарахування відсотків, в раніше обумовленому, договором банківського вкладу розмірі.         
		 Доводи скарги в частині неправдивості показів  свідка ОСОБА_3, щодо наявності у Заяві Позивача адреси, яка не співпадає з його фактичним місцем реєстрації та проживання, та  свідка ОСОБА_4, щодо обставин отримання позивачем  у касі відділення Банку 11.09.2015 року грошових коштів у сумі 16 000 грн. є  недоведеними.
		Крім того вказані докази були оцінені судом в сукупності з іншими доказами у справі.
		Суд також надав вірну оцінку, висновку судово-почеркознавчої експертизи, з приводу підпису на заяві про отримання готівки, та врахував, що на вирішення експертів не ставилось питання , чи підписав вказану заяву -позивач. Експертиза містить лише припущення, щодо ймовірного не підписання цієї заяви позивачем, а тому суд на підставі припущення не міг встановити факт не отримання позивачем коштів. В мотивувальній частині висновку  міститься роз'яснення, що визначити стійкість встановлених розбіжних ознак неможливо через просту будову елементів та обмеженим обсягом почеркової інформації в досліджуваному підписі, встановлені ж розбіжні ознаки в своїй сукупності достатні лише для ймовірного висновку про те, що на заяві про видачу готівки коштів від 11 вересня 2015 року. підпис ймовірно виконано не ОСОБА_1    З матеріалів справи вбачається , що суд роз'яснював позивачу право на проведення почеркознавчої експертизи в цивільній справі з метою отримання категоричного висновку, проте останній таким правом не скористався.
		    Інші доводи скарги висновків суду не спростовують. 
		    Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		     Апеляційним судом встановлено, що суд повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, надав оцінку доказам з дотриманням норм процесуального права, рішення ухвалив з додержанням норм матеріального права, а тому скарга залишається без задоволення.
		   Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
		 
		   Керуючись статтями 367,  374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		            Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		Повний текст постанови  складено 01 березня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий                                             
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...