Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/3747/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2019. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Номер судового провадження: 857/4072/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/4072/18
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді                                        Попка Я.С.
		суддів                                                             Хобор Р.Б., Сеника Р.П. 
		за участю секретаря судового засідання     Гром І.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, ухвалене суддею Мартинюк В.Я., м. Львів, дата складання повного тексту рішення 13 листопада 2018 року, у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Галіція» про зобов'язання вчинити дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		                    
		21.08.2018 року позивач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Галіція», в якому просить знести самочинно збудований об'єкт: багатоквартирний житловий будинок (усіх секцій), що розташований на вул. Т.Шевченка, 307а у м. Львові на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:11:005:0001, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням цього об'єкта за рахунок ТзОВ «Каньйон».
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Каньйон», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Т.Шевченка, 346/94, знести самочинно збудований об'єкт: багатоквартирний житловий будинок (усі секції), що розташований на вул. Т.Шевченка, 307а у м. Львові на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:11:005:0001, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням цього об'єкта за рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю «Каньйон». 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач обов'язкових до виконання приписів від 26.07.2016 року, 04.08.2016 року (зупинення виконання будівельних робіт) та від 15.08.2016 року (знесення самочинно збудованого житлового будинку) не виконав. Здійснив будівництво багатоповерхового житлового будинку без документа, що дає право на виконання будівельних робіт, всупереч містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки та без належним чином затвердженого проекту на будівництво багатоквартирних житлових будинків.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його безпідставним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каньйон» оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та повністю відмовити в задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем 07.09.2018 року відповідно до рішень виконавчого комітету Львівської міської ради №983,984,985 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Каньйон» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями на вул. Шевченка, 307-А, будинки №1, №2, №3 на генплані відповідно.  Крім того, позивачем 27 червня 2018 року укладено із власником земельної ділянки - Львівською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером - 4610137500:11:005:0001, яка розташована у м. Львові на вул. Т.Шевченка, 307-а, загальною площею 1,5187 га., для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, який зареєстрований за №Ш-4098 про, що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис. 
		Апелянт вказує на те, що у матеріалах справи та в самому рішенні суду відсутні будь-які посилання та те, що об'єкт будівництва будується з відхиленнями від діючого проекту на будівництво, жодні дослідження з цього приводу позивачем не проводились, не встановлено також жодних відхилень від діючих будівельних норм та стандартів які діють на території України. Також, відсутні будь які посилання на те, що будівництво об'єкту порушує права та інтереси інших осіб. Орган місцевого самоврядування який є власником земельної ділянки, також не висловлює жодних претензій до будівництва об'єкту, адже як вже зазначалося вище, останній надав апелянту містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва об'єктів багатоквартирного житлового будинку, змінив цільове призначення земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будівництва уклавши відповідний договір.
		Отже, апелянт вважає, що суд приймаючи оскаржуване рішення не дослідив повністю усіх обставин справи, зокрема, не було встановлено ряд обставин за умови наявності яких суд має право приймати рішення про знесення самовільно збудованого об'єкту.
		Також, апелянт вважає грубим порушенням норм процесуального права, а саме не залучення в якості третьої особи Львівську міську раду яка являється власником земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 307-А на якій здійснюється будівництво. 
		Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
		Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
		Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові складено акт за №619/1 від 20.09.2017 року. Перевіркою встановлено наступні порушення законодавства у сфері містобудування:
		- ч.2 ст.26, ч. 1 ст.312 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзац.2 ст.5 Закону України «Про основи містобудування», абзац.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.10 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 307-а, п.3 містобудівних умов та обмежень зазначено «наміри забудови - будівництво готелю з приміщеннями обслуговування на вул. Т.Шевченка, 307а». Зокрема, позивачем проектну документацію «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з громадськими приміщеннями на вул.Т.Шевченка, 307-а у м. Львові» виконано та передано замовнику з порушенням вимог законодавства, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, а саме: будівництво багатоквартирного житлового будинку з громадськими приміщеннями на вул.Т.Шевченка, 307-а у м. Львові проводиться з порушенням містобудівних умов та обмежень земельної ділянки; п.3 містобудівних умов та обмежень зазначено «наміри забудови - будівництво готелю з приміщеннями обслуговування на вул. Т. Шевченка, 307а», а фактично запроектовано та будується багатоквартирний житловий будинок з громадськими приміщеннями; згідно п.10 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул.Т.Шевченка, 307-а «основні техніко-економічні показники» видані для будівництва готелю з приміщеннями обслуговування, фактично запроектовано та будується багатоквартирний житловий будинок з громадськими приміщеннями;
		-          абз.2 ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зокрема, житловий будинок запроектовано та вибудовано на земельній ділянці не в межах її цільового призначення. Відповідно до договору оренди землі від 02.06.2015 року за №111-3418, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування автостоянки, код якої згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року : « 12.04» - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, проте, згідно класифікації для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку відповідає код: « 02.03.»;
		-          п.3 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: будівельні роботи на об'єкті виконуються без дозволу на їх виконання.
		Окрім того, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові було видано припис від 15.08.2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким відповідача було зобов'язано усунути виявлені правопорушення, шляхом демонтажу (знесення) самочинно збудованого багатоквартирного житлового будинку.
		Також, в матеріалах справи наявні приписи позивача від 26.07.2016 року та від 04.08.2016 року про зупинення виконання будівельних робіт, постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 10.08.2016 року за №07-вих,- 1290/7, від 18.08.2016 року за №07-вих-1358/11, від 29.08.2016 року за №07-вих-1504/13, від 29.08.2016 року за №07-вих-1505/12, від 28.11.2016 року за №07-вих-3589/89.
		Судом встановлено, що документи, складені за результатами проведених заходів державного архітектурно-будівельного контролю та постанови про накладення штрафів відповідачем не оскаржувались.
		Поряд з цим, наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові від 05.08.2016 року за №5/16 було скасовано декларацію про початок виконання підготовчих робіт від 20.07.2015 року за №ЛВ 030152010466 на «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з громадськими приміщеннями у м. Львові на вул.Т.Шевченка, 307-а» (замовник будівництва ТзОВ «Каньйон»).
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені  статтею 6  Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Згідно абзац.2 ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
		Проектна документація на будівництво об'єктів, у відповідності до вимог ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Згідно з п.3 ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Згідно із частиною 3 статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.
		За змістом ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Відповідно до частини першої  статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
		Аналіз наведених вище положень частини першої  статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  у взаємозв'язку з нормами частини першої  статті 41 цього ж Закону  дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої  статті 38 цього Закону  у зв'язку з його невиконанням.
		Згідно із частиною другою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних зі знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
		На підставі  статті 376 Цивільного кодексу України  (далі -  ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга). У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома).
		Встановлено, що відповідач обов'язкових до виконання приписів від 26.07.2016 року, 04.08.2016 року (зупинення виконання будівельних робіт) та від 15.08.2016 року (знесення самочинно збудованого житлового будинку) не виконав. Здійснив будівництво багатоповерхового житлового будинку без документа, що дає право на виконання будівельних робіт, всупереч містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки та без належним чином затвердженого проекту на будівництво багатоквартирних житлових будинків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Враховуючи те, що відповідач не виконав у встановлений строк вимоги припису органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо знесення самочинно збудованого об'єкта, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Галіція» про знесення самочинно збудованого об'єкту: багатоквартирного житлового будинку (усіх секцій), що розташований на вул. Т.Шевченка, 307а у м. Львові на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:11:005:0001, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням цього об'єкта за рахунок ТзОВ «Каньйон».
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
		Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі №1340/3747/18 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Галіція» про зобов'язання вчинити дії - без змін. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.  
		 
		 
		Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор   Р. П. Сеник      Повне судове рішення складено 06.03.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...