Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/86/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2019. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		05 березня 2019 року 
		справа №806/86/16
		адміністративне провадження №К/9901/19390/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області 
		на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у складі судді Нагірняка М.Ф. 
		та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у складі суддів Кузьменко Л.В., Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В.
		у справі №806/86/16 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області 
		про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року №00007391700 про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48103,61 грн та застосування фінансових санкцій в сумі 12195,90 грн, з мотивів необґрунтованості його прийняття.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти в сумі 284224,77 грн не можна вважати доходом позивача, що підлягає оподаткуванню, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
		 
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від  16 червня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано   податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 29 грудня 2015 року №0007391700.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди висновувалися з того, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
		 
		У липні 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що у період здійснення анулювання заборгованості (ІІ квартал 2012 року) підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України діяв в редакції, яка визначала заборгованість особи, як "загальну суму боргу", без поділу основної суми боргу та нарахованої пені. 
		 
		10 серпня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 11 липня 2016 року, справу № 806/86/16 витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду.
		 
		25 жовтня 2016 року справа № 806/86/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
		 
		 
		09 лютого 2018 року справа № 806/86/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/19390/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду. 
		 
		Заперечення або відзив від платника податку до Суду на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті. 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 14 грудня 2015 року по 16 грудня 2015 року уповноваженою посадовою особою інспекції проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивачем за 2012 рік, про що був складений відповідний акт перевірки від 21 грудня 2015 року, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 176.1 статті 176,  пунктів 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України. 
		За результатами перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 29 грудня 2015 року № 0007391700, відповідно до якого позивачу збільшені суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48103,61 грн та застосовані фінансові санкції в сумі 12195,90 грн.
		 
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в травні 2012 року за домовленістю між кредитором ПАТ "Райфазен Банк Аваль" та позивачем як позичальником проведена реалізація заставного майна в межах кредитного договору між сторонами від 14 травня 2007 року №014/7339/109584. Банк зі своєї сторони здійснив анулювання (прощення) позивачу суми пені за вказаним кредитним договором в розмірі 284224,77грн, про що позивач повідомлений листом від 25 червня 2012 року.
		 
		Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми пені за кредитним договором.
		 
		Аналіз змісту положень, передбачених абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), зумовлює висновок про те, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.
		 
		За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.
		 
		До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у розумінні положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума пені, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб. 
		Відтак, відсутність складу податкового правопорушення обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року № 00007391700 про збільшення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48103,61 грн та застосування фінансових санкцій в сумі 12195,90 грн.
		 
		Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі №806/86/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф. Ханова
		 
		Судді:                                                                                                     І.А. Гончарова
		 
		                                                                                                          І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...