Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15613/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 04.03.2019
Номер судового провадження: 61-27181ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/15613/15-ц
		провадження № 61-27181св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
		відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року у складі судді 
		Батрин О. В. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 38.3/АК-00139.08.2, відповідно до якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16 241,76 доларів США зі сплатою 7,7 % річних та зі строком погашення кредиту до 28 серпня 2015 року включно.
		 
		Крім того, 28 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 38.3/АК-00139.08.2-3/П, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі.
		 
		Оскільки відповідачі не виконують умови кредитного договору, не погашають кредит та не сплачують проценти за користування кредитом, то станом на 11 серпня 
		2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором, а саме: сума поточної заборгованості за кредитом - 222,76 доларів США; сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 701,92 доларів США; сума поточної заборгованості за процентами у розмірі 6,79 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами за кредитом у розмірі 282,39 доларів США; сума заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13 609,69 грн, сума 3 % річних від простроченої кредитної заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 
		1 191,06 грн; сума 3 % річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 194,47 грн; сума інфляційних втрат від суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2 750,53 грн; загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 
		230 157,87 грн.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «Родовід Банк» просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року позов 
		ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 97 623,11 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, яку необхідно стягнути у солідарному порядку з боржника та поручителя. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені та штрафу за невиконання кредитних зобов'язань суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 проживає у м. Донецьку, який згідно із затвердженим переліком, є територією де проводиться антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на кредитні зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договором поруки, що є похідним від основного зобов'язання - кредитного.
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 02 грудня 2016 року скасовано у частині стягнення заборгованості за кредитним договором та в цій частині ухвалено нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 3 269,49 доларів США та заборгованість за обслуговування кредиту у сумі 13 798,24 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості та ухвалюючи нове рішення в цій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом неправильно застосовано норми статті 533 ЦК України.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У травні 2017 року ПАТ «Родовід Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме сторони підписали кредитний договір із власної волі та за власним бажанням, визначивши та погодивши всі умови кредитного договору, своїм підписом сторони засвідчили згоду на його належне виконання включаючи і штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання умов договору, а тому не виконуючи умови кредитного договору 
		ОСОБА_4 усвідомлював настання відповідних штрафних санкцій, які будуть задіяні до нього у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, але навмисно порушував умови кредитного договору.
		 
		Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк».
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на таке.
		 
		Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 38.3/АК-00139.08.2, відповідно до якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16 241,76 доларів США зі сплатою 7,7 % річних та зі строком погашення кредиту до 28 серпня 2015 року включно.
		 
		Отримання кредиту відповідачем підтверджується заявою на видачу готівки 
		від 28 серпня 2008 року № 1253_5.
		 
		За обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту (пункт 1.5.1 кредитного договору).
		 
		Згідно із пунктом 3.6 кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язувався сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.
		 
		ОСОБА_4 не виконувалися вимоги кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 11 серпня 
		2015 року за розрахунком позивача, складає: суму поточної заборгованості за кредитом - 222,76 доларів США; суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 701,92 доларів США; суму поточної заборгованості за процентами у розмірі 6,79 доларів США; суму простроченої заборгованості за процентами за кредитом у розмірі 282,39 доларів США; суму заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13 609,69 грн, суму 3 % річних від простроченої кредитної заборгованості за кредитом та процентами у розмірі 1 191,06 грн; суму 3 % річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 194,47 грн; суму інфляційних втрат від суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2 750,53 грн; загальну суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 230 157,87 грн.
		 
		28 серпня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 38.3/АК-00139.08.2-3/П, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
		 
		За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
		 
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
		 
		У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		 
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
		 
		Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		 
		Відповідно до Указу в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України 
		від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території України розпочато проведення антитерористичної операції.
		 
		Частиною другою статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 
		2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		 
		Частиною першою цієї статті визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		 
		Відповідно до частин першої та третьої статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
		 
		Наказом від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів його проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька i Луганська області з 07 квітня 2014 року; Харківська область із 07 квітня до 14 вересня 2014 року.
		 
		Районами проведення антитерористичної операції є вся Донецька i Луганська області з 07 квітня 2014 року до закінчення терміну її проведення.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період 
		із 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого, м. Донецьк включено до вказаного переліку.
		 
		Дію цього розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
		 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України 
		від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053», а також затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», відповідно до якого м. Донецьк також включено до вказаного переліку.
		 
		Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики 
		з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період із 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
		 
		Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні пені, оскільки позичальник постійно проживає у 
		м. Донецьку, яке включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, а тому банку забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме сторони підписали кредитний договір з власної волі та за власним бажанням, визначивши та погодивши всі умови кредитного договору, своїм підписом сторони засвідчили згоду на його належне виконання включаючи і штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання умов договору, а тому не виконуючи умови кредитного договору ОСОБА_4 усвідомлював настання відповідних штрафних санкцій, які будуть задіяні до нього у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, але навмисно порушував умови кредитного договору, не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року, залишене без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року, в частині відмови у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення пені, залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                              О. В. Ступак
		 
		 
		В.О. Кузнєцов
		 
		 
		С.О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...