Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/718/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2019. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 01.07.2019
Результат оскарження 01.07.2019 Івано-Франківський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/353/8/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 344/718/18 
		Провадження № 2/353/8/19 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		27 лютого 2019 року м.Тлумач
		 
		Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		   головуючого - судді Лущак Н.І. 
		з участю секретаря судового засідання  Круховської С.М.,
		позивача ОСОБА_1,
		представників відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у ОСОБА_3-
		Франківській області  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		представника відповідача ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8, 
		 
		розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача: Центр надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі від 11 серпня 2015 року; визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-485/15-15-СГ від 07.08.2015 року; скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права № 10791289 від 13.08.2015 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 2625682500:09:005:0040,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		17.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області), ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача: Центр надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації (далі - ЦНАП Тлумацької РДА), про визнання недійсним договору оренди землі від 11.08.2015 року, укладеним між ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_7 та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права № 10791289 від 13.08.2015 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 2625682500:09:005:0040. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11.08.2017 року між ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі, відповідно до якого останньому передається в користування з державної власності земельна ділянка розміром 5,5 га (пасовище) для ведення фермерського господарства. Вважає, що даний догорів оренди землі повинен бути визнаний судом недійсним з таких підстав, що договір оренди землі укладено без визначення у встановленому законодавством порядку нормативної грошової оцінки землі; землі сільськогосподарського призначення (пасовища) не можуть бути передані для ведення фермерського господарства та будівництва свиноферм.
		Вказав, що відповідачем ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області в порушення положень Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» безпідставно відведено ОСОБА_7 земельну ділянку в оренду площею 5,5 га, що знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, для ведення фермерського господарства. На вказаній земельній ділянці без зміни її цільового призначення відповідач ОСОБА_7 планує будівництво свиноферми в урочищі Замлаки, с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області, яке буде знаходитися на відстані 1-1,3 км від його будинку, що становитиме загрозу порушення гарантованого ст. 50 Конституції України його права на безпечне життя та здоровя довкілля.
		29.01.2018 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняка Т.М. вищевказану позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
		19.03.2018 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла вищевказана цивільна справа, яка цього ж дня була внесена до системи автоматизованого розподілу, однак згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи. Після виходу судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. з відпустки, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.03.2018 року дану справу передано останній для розгляду.
		29.03.2018 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
		Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 13.04.2018 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче судове засідання. 
		До початку розгляду справи по суті, а саме 02.05.2018 року відповідач ОСОБА_7 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (ОСОБА_5 1 а.с. 105-107) разом із підтвердженнями про направлення його копії іншим учасникам справи (ОСОБА_5 1 а.с. 102, 103, 104), в якому просив відмовити з задоволенні позову повністю, оскільки вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Вказав, що заявлені ОСОБА_1 у своїй позовній заяві інтереси не є законними та не підлягають захисту в судовому порядку. Зазначив, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказано також, що передання земель в оренду є порушенням права власності позивача на землю. Однак, не вказано, про яку землю, власником якої є позивач, йдеться в позовній заяві, не наведено жодного обґрунтування порушення права власності позивача таким договором та не надано пояснень, в чому саме полягає порушення вказаного права. Не наведено ОСОБА_1 в позовній заяві та не надано доказів існування такого порушення. Щодо твердження позивача про порушення його конституційного права на безпечне для життя довкілля, то, за аналогією із попередніми аргументами відзиву, слід зазначити, що позивач не вказав в чому конкретно проявилося порушення такого права і не навів докази існування такого порушення.
		Також до початку розгляду справи по суті, а саме 08.05.2019 року відповідач ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (ОСОБА_5 1 а.с. 125-130), в якому просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вказав, що позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 11.08.2015 року, проте жодним чином не надає значення тому факту, що він не є стороною вказаного договору. Позивачем ОСОБА_1 не вказано у позовній заяві права, яке було б на час подання позову порушене оспорюваним договором, не наведено доказів існування такого порушення його особистого субєктивного майнового або немайнового права та не обґрунтовано правомірність використання способу захисту права, із вимогою застосування якого він звертається до суду. У позовній заяві вказано також, що передання земель в оренду є порушенням права власності позивача на землю. Однак, не вказано, про яку землю, власником якої є позивач, йдеться в позовній заяві, не наведено жодного обґрунтування порушення права власності позивача таким договором та не надано пояснень, в чому саме полягає порушення вказаного права. Не наведено та не надано в позовній заяві доказів існування такого порушення. Також, позивач зазначає, що договір оренди землі укладено без визначення у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки землі, проте таке твердження ОСОБА_1 не відповідає дійсності. Також зазначає, що твердження позивача про невідповідність земель, переданих в оренду для веденя фермерського гоодарства, їх цільовому призначенню є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
		11.05.2018 року через канцелярію суду від представника третьої особи ЦНАП Тлумацької РДА надійшли пояснення (ОСОБА_5 1 а.с. 133), в яких він повідомив що ЦНАП Тлумацької РДА 17.07.2015 року прийнято документи від ОСОБА_7 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відділом містобудування та архітектури Тлумацької РДА 20.07.2015 року за № 144/01-17 видано висновок розгляду проектної документації, який 21.07.2015 року ЦНАП Тлумацької РДА повернено субєкту звернення. З огляду на наведене вважає, що ЦНАП Тлумацької РДА визначено третьою особою на стороні відповідача безпідставно.
		11.05.2018 року через канцелярію суду позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (ОСОБА_5 1 а.с. 139-145), в якому додатково обґрунтував своє право на звернення до суду та підстави, якими він обґрунтовує свій позов.
		13.06.2018 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (ОСОБА_5 1 а.с. 209-216), в якій він просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-485/15-15-СГ від 07.08.2015 року; визнати недійсним договір оренди землі від 11.08.2015 року, укладеним між ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_7; скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права № 10791289 від 13.08.2015 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 2625682500:09:005:0040. Вказав, що при прийнятті спірного наказу від 07.08.2015 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області було допущено грубі порушеня земельного законодавства, що є підставою для його скасування у судовому порядку. Оскільки на підставі спірного наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі від 11.08.2015 року, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2015 року за № 10791289, то спірний договір оренди також слід визнати недійсним та скасувати запис про його реєстрацію. Підставами для задоволення позову при збільшеному розмірі позовних вимог вказує: порушення порядку надання дозволу на розробку проекту землеустрою; не отримання витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки; відсутність необхідних погоджень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; порушення вимог законодавства при укладенні договору оренди від 11.08.2015 року; порушення заборони щодо зміни виду використання земельної ділянки; встановлення постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 року протиправності наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07.08.2015 року; порушення його права спірним наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07.08.2015 року та вищевказаним договором оренди землі від 11.08.2015 року. 
		В судовому засіданні 27.06.2018 року представник ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області - ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору оренди землі від 11.08.2015 року (ОСОБА_5 2 а.с. 1-7), а предствик відповідача ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 заперечення ОСОБА_7 на відповідь позивача та заяву про збільшення позовних вимог (ОСОБА_5 2 а.с. 8-13), в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив на його позов та заяві про збільшення розміру позовних вимог, просив позов при збільшеному розмірі позовних вимог задовольнити.
		Представники відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов при збільшеному розмір позовних вимог не визнали, з підстав зазначених у відзивах на позовну заяву, які мотивовані тим, що ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області земельну ділянку ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства виділено та надано в оренду з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак підстави для скасування оскаржуваного наказу та договору оренди відсутні. Просили у задоволенні позову відмовити.
		Представник відповідача ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні позов при збільшеному розмірі позовних вимог не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Вказав, що підстави для скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-485/15-15-СГ від 07.08.2015 року та договору оренди землі від 11.08.2015 року відсутні, оскільки виділення та надання ОСОБА_7 в оренду земельної ділянки площею 5,5 га, що розташована за межами с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, здійснено у відповідності до вимог законодавства, чинного на час звернення останнього із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства. 
		Вислухавши думку позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити з таких підстав:
		Судом встановлено,що у червні2015року ОСОБА_7звернувся доГрушківської сільськоїради Тлумацькогорайону Івано-Франківськоїобласті таГУ Держземагенства в Івано-Франківській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства площею 5,5000 га терміном на 21 рік (ОСОБА_5 1 а.с. 217).
		За результатами розгляду заяви ОСОБА_7, Грушківською сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області погоджено надання дозволу ГУ Держземагенства в Івано-Франківській області на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 5,5000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району, що підтверджується листом №2-24/119 від 02.06.2015 року (ОСОБА_5 1 а.с. 218).
		Наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-439/15-15-СГ від 22.06.2015 року надано дозвіл ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки площею 5,5000 га (землі державної власності сільськогосподарського призначення), розташованої за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району, з подальшою передачею її в оренду для ведення фермерського господарства (01.02) терміном на 21 рік (ОСОБА_5 1 а.с.14).
		На підставі заяви відповідача ОСОБА_7 від 01.07.2015 року (ОСОБА_5 1 а.с. 22) приватним підприємством «ГеоУкрПроект» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для передачі в користування на умовах оренди терміном на 21 рік) ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства, адреса земельної ділянки: за межами населеного пункту с.Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району (ОСОБА_5 1 а.с. 17-29).
		Наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області за №9-485/15-15-СГ від 07.08.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства (01.02) за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району; надано в оренду ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 5,50 га (кадастровий номер 2625682500:09:005:0040) для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, розташовану замежами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району; встановлено річний розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 6 відсотків від її нормативної грошової оцінки; доручено відділу Держземагенства у Тлумацькому районі укласти договір оренди земельної ділянки від імені ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (ОСОБА_5 1 а.с. 15-16).
		11.08.2015 року між ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі (ОСОБА_5 1 а.с. 9-13), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області. В оренду передається земельна ділянка державної власності загальною площею 5,5000 га, у тому числі: 5,5000 га пасовище (п. 2 даного Договору). Кадастровий номер земельної ділянки 2625682500:09:005:0040 (п. 4 даного Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.07.2015 року становить 24488,75 грн. і підлягає щорічній індексації (п. 5 даного Догору). Договір укладено на 21 рік (п. 8 даного Договору). Орендана плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6% нормативної грошової оцінки в рік, що становить 1469,33 гривень/рік (п. 9 даного Догорову).
		Обгрунтовуючи підставність звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач оскаржуваним наказом від 07.08.2015 року затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,5000 га (вид угіддя  пасовище) в оренду ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району. Однак, як згодом стало відомо позивачу, ОСОБА_7 на відведеній земельній ділянці здійснює будівництво відгодівельного свинокомплексу на 4,95 тисяч голів фермерського господарства «Гордійчук Ігор Григорович», що підтверджується зареєстрованою декларацією про початок виконання будівельних робіт (ОСОБА_5 1 а.с. 34-37). 
		Планова свиноферма в с. Грушка буде знаходитися на відстані 1-1,3 км від будинку позивача, що становитиме загрозу порушення гарантованого статтею 50 Конституції України права на безпечне життя та здоров'я довкілля, оскільки функціонування свиноферми становить ризики для довкілля та становить підвищену екологічну небезпеку.
		Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Нормами ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно частини 1 статті 50 Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
		Згідно положень пункту 3 статті 2 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі - Орхуська конвенція), ратифікованої Україною Законом від 06.07.1999 року, «екологічна інформація» означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:
		а) стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, грунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічні різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;
		б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті а), і аналізі затрат і результатів та інший економічний аналіз і припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;
		с) стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).
		Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Орхуської конвенції визначено, що «громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичнихосіб, їхнєоб'єднання,організації абогрупи,які діютьзгідно знаціональним законодавствомабо практикою; "зацікавлена громадськість" означає громадськість, на яку справляє або може правити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість. 
		Статтею 1 Орхуської конвенції закріплено, що кожна із сторін гарантує серед іншого право на доступ до інформації і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.
		Також, відповідно до частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, представники зацікавленої громадськості, які проявляють а) достатню зацікавленість або б) вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, мають право на доступ до правосуддя з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності. В цьому контексті для цілей підпункту «а» достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, для цілей підпункту «б»- така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.
		З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач є тією громадськістю (зацікавленою громадськістю), який має серед інших прав, право на доступ до інформації та доступ до правосуддя у випадку реалізації рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, порушивши його права та законні інтереси.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Положеннями статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановленихчастинами другою,третьою статті 134цього Кодексу.
		Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
		Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, врегульовані також Законом України «Про фермерське господарство».
		Відповідно доч.ч.1-4ст.1Закону України«Про фермерськегосподарство»фермерське господарствоє формоюпідприємницької діяльностігромадян,які виявилибажання вироблятитоварну сільськогосподарськупродукцію,здійснювати їїпереробку тареалізацію зметою отриманняприбутку наземельних ділянках,наданих їму власністьта/абокористування,у томучислі воренду,для веденняфермерського господарства,товарного сільськогосподарськоговиробництва,особистого селянськогогосподарства,відповідно дозакону. Фермерськегосподарство можебути створенеодним громадяниномУкраїни абокількома громадянамиУкраїни,які єродичами абочленами сімї,відповідно дозакону. Фермерськегосподарство маєнайменування таможе матипечатки. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
		Суд зазначає, що згідно з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.
		Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час вининення спірних правовідносин) визначено порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Так відповідно до ч.ч. 1-2 даної статті для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про  надання земельної ділянки увласність абов орендурайонна абоміська державні адміністрації або органмісцевого самоврядуваннярозглядають умісячний строкі вразі їїзадоволення дають згоду на підготовку землевпорядноюорганізацією проектувідведення земельноїділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. 
		Згідно частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу (вредакції,чинній начас вининенняспірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
		Верховний Суд України у постанові від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, зазначив, що розглядаючи заяву громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
		Як уже встановлено судом, відповідачем ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надано ОСОБА_7 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,5000 га (кадастровий номер 2625682500:09:005:0040), що знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району, а в подальшому затверджено проект та надано в оренду згадану земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
		Судом також зясовано, що згадана земельна ділянка площею 5,5000 га виділена із земель запасу Грушківської сільської ради та належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення, вид угіддя  пасовище, що підтверджується викопіюванням з кадастрової карти Грушківської сільської ради (ОСОБА_5 1 а.с. 26, 27).
		Однак, ОСОБА_7 в порушення вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» не звертався до Тлумацької районної державної адміністрації із заявою про надання в оренду земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району, з метою ведення фермерського господарства. Доказів протилежного як відповідачем ОСОБА_7, так і його представником  адвокатом ОСОБА_8 суду не подано.
		У судовому засіданні представники ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та представник відповідача  адвокат ОСОБА_8 з цього приводу зазначили, що ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Івано-Франківської області, а тому відповідач ОСОБА_7 правомірно звернувся до відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району, для ведення фермерського господарства. Однак доказів на підтвердження цього суду надано не було.
		Однією з умов, необхідних для отримання громадянами в оренду земельної ділянки державної власності, з метою ведення фермерського господарства, стаття 7 Закону України «Про фермерське господарство» визначає досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
		Долучені до матеріалів справи документів про освіту ОСОБА_7, а саме: диплом про закінчення ним Тлумацького сільськогосподарського технікуму за спеціальністю «Бухгалтерський облік і аудит» та диплом Тернопільської академії народного господарства за спеціальністю «Економіка підприємства» (ОСОБА_5 2 а.с.24, 25), не є належними документами у розумінні абзацу 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки здобута ОСОБА_7 спеціальність «Бухгалтерський обік і аудит» та «Економіка підприємства» не підтверджують підготовку його як фахівця і кваліфікованого працівника для роботи у сільському господарстві.
		Зі змісту висновку відділу Держземагенства у Тлумацькому районі від 27.07.2015 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слідує, що виділена ОСОБА_7 земельна ділянка площею 5,5000 га належить до земель сільськогосподарського призначення, в тому числі сільськогосподарські угіддя  5,5000 га, з них пасовище  5,5000 (ОСОБА_5 1 а.с. 28-29). 
		Частинами 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
		До земельсільськогосподарського призначенняналежать: а)сільськогосподарські угіддя(рілля,багаторічні насадження,сіножаті,пасовища таперелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
		Згідно пункту «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
		Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
		Однак, судом встановлено, що на орендованій земельній ділянці, яка належить до сільськогосподарських земель, зокрема, сільськогосподарські угіддя  пасовище, ОСОБА_7 здійснює будівництво вигодівельного свинокомплексу на 4,95 тис голів, тоді як при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки містобудівна документація була відсутня. Відповідачем ОСОБА_7 в порушення вимог частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України не було долучено до проекту землеустрою погодження структурного підрозділу Тлумацької районної державної адміністрації у сфері містобудування на архітектури.
		В пункті 4 наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-439/15-15-СГ від 22.06.2015 року «Про надання ОСОБА_7 дозволу на розроблення документації із землеустрою» вказано, що при поданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ОСОБА_5 1 а.с. 14).
		03.02.2016 року позивач ОСОБА_1, як представник групи протидії будівництву свиноферми, звернувся із запитом на отримання публічної інформації до начальника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_9, в якому просив надати (як орендодавця по земельнй ділянці кадастровий номер 2625682500:09:05:0040, що знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області) копію витягу про нормативно-грошову оцінку; копію рішення Тлумацької районної ради про затвердження нормативно-грошової оцінки даної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 чи фермерському господарству «Гордійчук Ігор Григорович» (ОСОБА_5 1 а.с. 30).
		Відповідно до відповіді на запит № 0-9-0.10-1271/0/2-17 від 09.02.2017 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є адміністративною послугою та видається через Ценрт наданя адміністративних послуг, а також он-лайн за допомогою ресурсу Публічна кадастрова карта. Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Тлумацькому районі витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2625682500:09:005:0040 площею 5,5 га, що розташована за межами с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району, не видавався. Інформацією щодо рішень Тлумацької районної ради ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області не володіє (ОСОБА_5 1 а.с. 31).
		Згідно повідомлення Тлумацької районної ради Івано-Франківської області № 25/01-17/01 від 06.02.2017 року проект рішення «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення на території Грушківської сільської ради» (площа 5,500 га) районною радою не розглядалося, а відповідно і рішення по ньому не приймалися (ОСОБА_5 1 а.с. 33).
		Таким чином, відповідачем оскаржуваний наказ № 9-485/15-15-СГ від 07.08.2015 року видано за відсутності витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку згаданої земельної ділянки, тоді як пунктом 3 даного наказу встановлено річний розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 6 відсотків від її нормативної грошової оцінки (ОСОБА_5 1 а.с. 15).
		З наведеного слідує, що визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» порядок надання (передачі) земельної ділянки ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства дотримано не було.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області в порушення вимог статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», яка є спеціальною по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_7 земельної ділянки в оренду площею 5,5000 га (кадастровий номер 2625682500:09:005:0040), що знаходиться за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району, для ведення фермерського господарства, а тому оскаржуваний наказ №9-485/15-15-СГ від 07.08.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки» є протиправним та підлягає скасуванню.
		   Відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленої у справіза№ 6-824цс16 від 11.05.2016 року за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. 
		Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна платаіз зазначеннямїї розміру,індексації,способу таумов розрахунків,строків,порядку їївнесення іперегляду тавідповідальності заїї несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
		Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.
		Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обовязково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
		Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обовязок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.
		Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.
		   Як встановлено судом, що також в судовому засідані не заперечив представник відповідача  адвокат ОСОБА_8, на час укладеня договору оренди землі від 11.08.2015 року між ГУ Держгеокадастром в Івано-Франківській області та ОСОБА_7 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в поряду визначеному діючим законодавством не проводилася, враховуючи вищенаведене спірний договір оренди землі від 11.08.2015 року слід визнати недійсним та скасувати.
		Оскільки позовна вимога про скасуваня запису про державну реєстрацію іншого речового права № 10791289 від 13.08.2015 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 2625682500:09:005:0040, є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним та скасування договору оренди землі від 11.08.2015 року, тому позовна вимога в цій частині також підлягає до задоволення. 
		Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 в тій частині, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до судів різних інстанції з подібними позовними вимогами, в задоволенні яких постановою Верховного Суду від 15.05.2018 року було відмовлено, оскільки як вбачається з матеріалів справи постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 року (ОСОБА_5 1 а.с. 55-60), визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-485/15-15-СГ від 07 серпня 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки» (ОСОБА_5 1 а.с. 47-54). Вищевказаною постановою ОСОБА_10 Верховного Суду від 15.05.2018 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 року скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито, оскільки спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктивного складу сторін спору (ОСОБА_5 2 а.с. 14-22).
		Згідно до частин 1 і 2ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		При такому вирішенні позову на користь позивача необхідно стягнути з бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області  1409,60 грн. понесенених позивачем судових витрати по сплаті судового збору (квитанція № 0.0.941237191.1 від 17.01.2018 року (а.с. 1).
		На підставі наведеного, ст.ст. 20, 22, 31, 93, 122, 123, 124, 134, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 19, 50 Конституції України, статті 289 Податкового Кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство»,Закону України «Про оренду землі» керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-485/15-15-СГ від 07 серпня 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки».
		Визнати недійсним та скасувати договір оренди землі від 11 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_7.
		Скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права № 10791289 від 13.08.2015 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 2625682500:09:005:0040.
		Стягнути з бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, яке знаходиться за адресою: вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, (код ЄДРПОУ 39767437) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1, - 1409 (Одна тисяча чотириста девять) грн. 60 коп. на відшкодування витрат понесених позивачем по сплаті судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                     Н.І. Лущак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...