Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/1019/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2019. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №824/1019/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/57984/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 (суддя Боднарюк О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.)
		 
		у справі №824/1019/17-а за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ГУ ДФС у Чернівецькій області звернулось до адміністративного суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом на загальну суму 17000,00грн.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, позовні вимоги задоволено.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФОП     ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 у справі №824/1019/17-а.  
		 
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягає у розгляді одночасно двох позовних заяв, одну з яких необхідно було залишити без розгляду, а також щодо відсутності доказів виправлення недоліків податковим органом на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Також,  відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального права, оскільки сума податкового боргу була не узгодженою у зв'язку з судовим оскарженням рішення про застосування фінансових санкцій. На думку відповідача, судами невірно застосовано строки звернення контролюючого органу до суду про стягнення податкового боргу.
		 
		Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, а також копію постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №824/905/16-а за позовом ФОП ОСОБА_2 до Кіцманської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
		 
		У свою чергу, позивачем подано до суду відзив на касаційну скаргу, згідно якого, податковий орган заперечує проти вимог касаційної скарги, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими. Позивач зазначає, що на момент звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості податковий борг був узгодженим, з урахуванням постанови апеляційного суду. Крім цього, позивачем був поданий адміністративний позов у новій редакції з метою усунення недоліків раніше поданої позовної заяви, а подання позовної заяви у новій редакції не є підставою для залишення позову без розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2019 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.02.2019.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку господарської діяльності відповідача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами 
		 
		За результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності ФОП ОСОБА_2, податковим органом складено акт від 05.10.2016.
		 
		17.10.2016 на підставі акту про проведення перевірки позивачем винесено рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій №000204000 в сумі 17000грн.
		 
		Податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 31.10.2016 про зобов'язання сплатити податковий борг в сумі 17000грн.
		 
		Враховуючи, що відповідач добровільно не сплатив вказаний податковий борг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ГУ ДФС у Чернівецькій області дійшов висновку, що сума податкового боргу є узгодженою і наявність такого податкового боргу, підтверджується рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, однак самостійно позивачем не погашається.
		 
		Відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовується фінансові санкції у вигляді штрафу , - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
		 
		Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 
		 
		Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
		 
		Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
		Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
		Як передбачено пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
		Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
		При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
		Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Як передбачено підпунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
		Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідач відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за адресою: 59415, Чернівецька область, Заставнівський район, с.Звенячин, вул.Б.Хмельницького, 8, та перебуває на обліку у ГУ ДФС у Чернівецькій області, як фізична особа-підприємець.
		 
		За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 17.10.2016 №000204000, яким згідно з абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00грн., яке оскаржено ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №824/905/16-а позов задоволено, суд визнав незаконним та скасував рішення про застосування фінансових санкцій №0000204000 від 17.10.2016. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 05.05.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у позові.
		 
		Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку у даній справі, що оскільки постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 по справі №824/905/16 набрала законної сили, грошове зобов'язання визначене рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.2016 №000204000 є узгодженим.
		 
		Також, судами правомірно відхилено посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України по справі №824/905/16 (К/800/18445/17) від 07.06.2017, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017, як на підставу неузгодженості вказаного грошового зобов'язання відповідача, адже постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 набрала законної сили, а її виконання не було зупинено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017.
		 
		З метою погашення податкового боргу, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом було направлено ФОП ОСОБА_2 податкову вимогу від 31.10.2016 №31670-17 про зобов'язання сплатити податковий борг, який відповідач не сплатив, тому станом на 30.10.2016 за платником обліковується заборгованість в сумі 17000грн. Податкова вимога отримана відповідачем 04.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
		При цьому, правове регулювання передбачає, що платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Судами встановлено та не підлягає сумніву, що податкове зобов'язання стало узгодженим з моменту набрання законної сили постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 по справі №824/905/16.
		 
		Згідно положень частини першої статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Податкове законодавство наділяє платника обов'язком  самостійно сплатити борг, що виник протягом 10 днів. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. 
		 
		Однак, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тій обставині, що податковим органом винесено платнику податкову вимогу 31.10.2016, а статус узгодженого податкове зобов'язання набуло лише з ухваленням постанови суду від 05.05.2017, що зумовлює необхідність направлення справи на новий розгляд.
		 
		До того ж, судам необхідно врахувати під час розгляду справи постанову Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №824/905/16-а за позовом за позовом ФОП ОСОБА_2 до Кіцманської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 17.10.2016 №0000204000, якою постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 скасовано.
		 
		Верховний Суд, розглянувши доводи відповідача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права, що полягає у розгляді двох одночасно позовних заяв, відхиляє їх та зазначає.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції залишено позовну заяву податкового органу без руху, оскільки у прохальній частині зазначено вимогу щодо стягнення податкового боргу з відповідача до місцевого бюджету, проте, всупереч наведених норм, позивачем не зазначено до якого саме місцевого бюджету має бути здійснено зарахування та його реквізити, що унеможливить в подальшому фактичне виконання судового рішення.
		 
		Згідно пункту 4 частини п'ятої     статті 160 КАС України        у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		 
		Відповідно до частини першої    статті 169 КАС України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями    160,    161    цього    Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		 
		Суд дійшов висновку, що    є достатні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків, у встановлений судом строк. 
		 
		На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто недоліки, шляхом подання до суду першої інстанції позовної заяви у новій редакції, де контролюючий орган зазначив, що просить суд стягнути податковий борг до Державного бюджету України.
		 
		Вищевикладене узгоджується з положеннями адміністративного судочинства та виключає наявність розгляду двох позовних заяв, як вказано відповідачем у касаційній скарзі.
		 
		Також, помилковим є переконання відповідача, що судами невірно застосовано строки звернення контролюючого органу до суду про стягнення податкового боргу.
		 
		Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом від 13.12.2017 (вх.14.12.2017). Строки звернення до суду визначались статтею 99 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017).
		Відповідно до приписів статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. 
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		При цьому, строк звернення податкових органів до суду із позовом про стягнення податкового боргу передбачений статтею 102 Податкового кодексу України.
		 
		Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
		 
		Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи, що позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити викладену юридичну оцінку. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд.
		 
		Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС України та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
		 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Верховний Суд звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. 
		 
		При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Виходячи з положень частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право     скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Керуючись статтями 341, 340, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 скасувати.
		 
		Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...