Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/42/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2019. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2019.

Номер судового провадження: 2-3/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/42/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2019 року Печерський районний суд м. Києва 
		в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
		при секретарі судових засідань Кирилюк С.С.,
		за участі:
		представника позивача Косінової Г.В.,
		представника відповідача: Міністерства закордонних справ України - Доманчука О.П.,
		представника відповідача: Генеральної прокуратури України - Орленка А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Міністерства закордонних справ України, Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		02.01.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_7 до Міністерства закордонних справ України, Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації. 
		В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15 березня 2016 року, 06 березня 2017 року, 11 січня 2018 року та 10 липня 2018 року Міністерство закордонних справ України, в особі Посольства України в Канаді, з посиланням на Генеральну прокуратуру України, направляло офіційні листи до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, в яких повідомило недостовірну інформацію про те, що позивач підозрюється у кримінальних провадженнях і відносно нього є розслідування, тоді як жодних розслідувань чи процесуальних дій у відношенні позивача у період направлення листів не проводилося і позивач не мав процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого. Позивач зазначає, що поширення недостовірної інформації відповідачами нанесло значної шкоди його репутації, оскільки призвело до збереження обмежувальних заходів (санкцій) стосовно нього, які були застосовані Урядом Канади 05.03.2014 р. 
		03.01.2019 ухвалою судді Батрин О.В. вказану позовну заяву прийнято та відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019 та надано строк відповідачам до 11.02.2019 направити суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) та встановлено строк до 11.02.2019, протягом якого відповідачі мають право для пред'явлення зустрічного позову (а.с. 139 том І).
		11.01.2019 ухвалою судді Батрин О.В. задоволено клопотання представника позивача - Косінової Г.В. про пришвидшення розгляду справи та дату підготовчого засідання призначено на 01.02.2019 року (а.с. 154-155 том І).
		07.02.2019 відповідно до розпорядження № 65 від 07.02.2019 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з постановленням ухвали про самовідвід судді Батрин О.В. та визначено суддю Остапчук Т.В. (а.с. 179 том І).
		08.02.2019 відповідно до розпорядження № 75 від 08.02.2019 року проведено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з постановленням ухвали про самовідвід судді Остапчук Т.В. (а.с. 182 том І).
		08.02.2019 відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Ільєвій Т.Г. (а.с. 182 том І).
		Ухвалою судді від 11.02.2019 цивільну справу прийнято до свого провадження і одночасно вирішено клопотання представника позивача від 11.02.2019 про витребування доказів, шляхом витребування у відповідача - Генеральної прокуратури України копії документів, які направлялися в Посольство України в Канаді у період з березня 2016 року по липень 2018 року Генеральною прокуратурою України стосовно наявності кримінальних проваджень відносно громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.н. (а.с. 66 том ІІ).
		04.02.2019 до суду надійшов відзив Генеральної прокуратури України, в якому представник вказує, що позивачем не надано доказів поширення ГПУ недостовірної інформації про нього, а також порушення прокуратурою особистих немайнових прав на повагу до гідності та честі позивача. Окрім цього, вказує, що позовна заява не містить вимог до Генеральної прокуратури України, а тому прокуратура не є належним відповідачем у справі (а.с. 184-188 том І).
		08.02.2019 до суду надійшов відзив представника Міністерства закордонних справ України на позовну заяву, в якому останній вказує, що проти доводів, викладених у позові заперечує (а.с. 191-207 том І). 
		В обґрунтування вказаного зазначає, що підготовка листів, які є предметом розгляду, здійснювалася Посольством України в Канаді виключно на підставі інформації, яка повідомлялася Генеральною прокуратурою України, зміст яких доводився до Посольства України в Канаді листами Міністерства закордонних справ України, а міністерство та закордонна дипломатична установа в Канаді, не уповноважені були ставити під сумнів інформацію, що була надана уповноваженим органом, а саме Генеральною прокуратурою України. Представник стверджує, що у чотирьох нотах Посольство України в Канаді повідомляло інформацію лише про розслідування, пов'язані з позивачем та обставини, що з ними пов'язані. Крім того, вказував на неточний переклад листів Посольства України в Канаді, які долучені позивачем до матеріалів справи. Також, представник відповідача у відзиві зазначає, що позивач не надав доказів та не повідомив обставин, що поширення інформації мало наслідком порушення його особистих немайнових прав. 
		11.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив Генеральної прокуратури України від представника позивача - адвоката Косінової Г.В., в якому остання зазначає, що у відзиві, представник Генеральної прокуратури України зазначає, що Посольство України в Канаді у листах, які направлялися до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади вказує Генеральну прокуратуру України, як джерело інформації про наявність розслідувань, пов'язаних з позивачем, а тому в розумінні п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, Генеральна прокуратура України, надавши інформацію Посольству України в Канаді стосовно наявності кримінальних проваджень, пов'язаних з позивачем, здійснила поширення недостовірної інформації. Крім того вказала, що поширення інформації, яка завдала шкоди особистим немайновим правам позивача відбулася у зв'язку із спільними діями Генеральної прокуратури України, які полягали у наданні відповідачу - Міністерству закордонних справ України інформації про пов'язаність особи позивача з певними кримінальними провадженнями, яка не відповідає дійсності та діями відповідача - Міністерству закордонних справ України, які полягали у доведенні цієї інформації до Уряду Канади, а тому представник позивача стверджує, що позов пред'явлений до належних відповідачів (а.с. 22-28 том ІІ). 
		14.02.2019 у підготовчому судовому засіданні представник позивача - адвокат Косінова Г.В. подала відповідь на відзив Міністерства закордонних справ України на позовну заяву.
		У відповіді на відзив представник посилається на те, що твердження відповідача про те, що в нотах Посольства повідомлено лише про проведення розслідування, пов'язаних з ОСОБА_7, спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи. Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв'язку з певними кримінальними провадженнями та його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. При цьому, під час направлення чотирьох нот Посольством України в Канаді відносно позивача, єдине кримінальне провадження, у якому позивачу було оголошено про підозру, було закрите Генеральною прокуратурою України, а до інших кримінальних проваджень позивач не мав жодного відношення, а відтак відповідачі не мали будь-яких правових підстав використовувати зазначені формулювання, як на підтвердження будь-якого відношення позивача до кримінальних проваджень або кримінальних правопорушень. Також представник зазначає, що повідомлена у листах відповідачів інформація, яка не відповідала дійсності та не підтверджена належними і допустимими доказами, порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки нею створено у Уряду Канади сприйняття особи позивача, як тієї особи, що причетна до кримінальних правопорушень, що надає Уряду Канади можливість продовження збереження обмежувальних санкцій у відношення позивача. 
		Ухвалою судді від 14.02.2019 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому засіданні на 22.02.2019. Одночасно вказаною ухвалою повторно витребувано у Генеральної прокуратури України копії документів, які направлялися в Посольство України в Канаді у період з березня 2016 року по липень 2018 року Генеральною прокуратурою України стосовно наявності кримінальних проваджень відносно ОСОБА_7
		У судовому засіданні представник позивача підтримала позов та відповіді на відзив відповідачів та просила позов задовольнити у повному обсязі. Одночасно вказала, що недостовірність інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, набуття позивачем статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, здійснення досудових розслідувань стосовно позивача, полягає у тому, що на час повідомлення відповідачами такої інформації Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади були відсутні кримінальні провадження, в яких позивач мав би будь-який процесуальний статус, передбачений Кримінальним процесуальним Кодексом України. Представник зазначила, що поширення недостовірної інформації у офіційних листах відповідачів сприяло збереженню обмежувальних заходів, застосованих Урядом Канади до позивача, оскільки розглядаючи питання їх скасування були враховані фактичні дані, викладені в листах відповідачів, як такі, що вказують на існування незавершених кримінальних проваджень, в рамках яких тривають процедури притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. 
		       Представник відповідача Міністерства закордонних справ України проти задоволення позову заперечував, з підстав наведених ним у письмовому відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив. Також зазначив, що інформація про статус ОСОБА_7 як «підозрюваного» за законодавством України, не могла бути врахована уповноваженими органами Канади, з огляду на відсутність такого процесуального статусу особи під час розслідування кримінального провадження, тому тлумачення фрази « he is suspected», як процесуальний статус «підозрюваного», за кримінальним процесуальним законодавством України є надуманим та необгрунтованим висновком позивача. 
		       Представник відповідача Генеральної прокуратури України проти задоволення позову заперечував, з підстав наведених ним у письмовому відзиві. Додатково пояснив, що Генеральною прокуратурою України не було поширено недостовірну інформацію про позивача, оскільки на адресу Посольства України в Канаді було направлено лише один лист від 19.06.2018 р. Представник зазначив, що Генеральна прокуратура України повідомляла інформацію про досудові розслідування, які тривають, про проведення перевірки причетності позивача до таких розслідувань, що є достовірною інформацією.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Стаття 13 гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції. Рекомендація Rec (2004)61259.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.
		Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.
		Судовим розглядом на підставі письмових пояснень відповідача 1 Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач-1) судом з'ясовано, що у зв'язку із зверненням Міністерства закордонних справ Канади, відповідачем-1 було запитано у Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-2) інформацію щодо кримінального переслідування позивача, а також позиції останньої стосовно перебування позивача у санкційному списку. Враховуючи запит канадської сторони, а також отриману від відповідача-2 інформацію, Посольством України в Канаді направлено до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади чотири ноти, а саме 15.03.2016 № 611422-012-21, 06.03.2017 № 611422-012-17, 11.01.2018 № 611422-012-2, 10.07.2018 № 611422-012-70 відносно позивача. 
		У ноті Посольства України в Канаді від 15.03.2016 р. №611422-012-21, направленій Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, вказано, що «згідно з інформацією, отриманою від Генеральної прокуратури України, наразі проводяться два розслідування, пов'язані з ОСОБА_7: 
		- він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем (Кримінальний кодекс України, ст. 191 п.3);
		- Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність … пана ОСОБА_7, до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 р.р., а також в організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей (Кримінальний Кодекс України, ст. 27 п.3, ст. 365 п. 3, ст. 115 п. 1, 5, 12).
		Обидва згадані розслідування тривають зараз.
		Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім'я пана ОСОБА_7 повинно залишатися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна), SOR/2014-44».
		У вказаному інформаційному листі (ноті) чітко прослідковується логічний зв'язок і пов'язаність речення «…. Наразі проводяться два розслідування, пов'язані з ОСОБА_7; … він підозрюється у привласненні; … Генеральна прокуратура підтверджує інформацію про причетність … пана ОСОБА_7 .., до зловживання владою», що в свою чергу дає підстави стверджувати про наявність зв'язку особи позивача з досудовим розслідуванням, й наявність підозр, що позивач вчинив кримінальне правопорушення. 
		Судом з'ясовано, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 09.03.2016 р. №610/6144-994-38дск, в якому зазначено «..МЗС України отримало в Генеральній прокуратурі України такі роз'яснення.
		Управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201400060000228 від 21.01.2014 р… за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.
		У межах кримінального провадження перевіряються відомості про причетність вищих посадових осіб держави, у тому числі колишнього заступника Глави Адміністрації Президента України ОСОБА_7, до організації перевищення влади та службових повноважень працівниками правоохоронних органів під час протидії протестним акціям, що призвело до настання тяжких наслідків.
		..Головне слідче управління Генеральної прокуратури України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а саме у заволодінні державним майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, яке полягало у заволодінні ним державними коштами у сумі 137 639 грн. у період з 02.04.2010 р. по 20.02.2014 р. під час здійснення викладацької діяльності в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Київському економічному університеті імені Вадима Гетьмана.
		Досудове розслідування у кримінальних провадженнях триває.
		Зважаючи на викладене, Генеральна прокуратура України на даний час не вбачає підстав щодо виключення ОСОБА_7 із канадського нормативно-правового акту - Freezing Assets of Corrupt Foreign Officials (Ukraine) Regulations - FACFOR».
		У ноті Посольства України в Канаді від 06 березня 2017 року № 6114/22-012-17, направленому Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, вказано, що «Згідно з інформацією, отриманою від Генеральної прокуратури України, наразі проводиться два розслідування», пов'язані з ОСОБА_7:
		Він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем;
		Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність ряду службовців державних і правоохоронних органів, у тому числі пана ОСОБА_7, до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 рр., а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей. Розслідування за двома справами тривають зараз. Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім'я пана ОСОБА_7 повинно залишитися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна), SOR/2014-44» .
		Судом з'ясовано, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Генеральної прокуратури України від 27.02.2017 року № 14/5-30437-14 та листа Міністерства закордонних справ України від 02.03.17 р. № 620/6144-994-30дск стосовно ноти канадського зовнішньополітичного відомства із зверненням від імені Уряду Канади щодо подальшого перебування у санкційному списку ОСОБА_7 наступного змісту: «Управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201400060000228 від 21.01.2014 р….
		…Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000209 від 06.03.2014 р. за фактами погроз народному депутату України ОСОБА_11, зловживання владою службовою особою Адміністрації президента України, заволодіння у період з 02.04.2010 р. по 20.02.2014 грошовими коштами Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.112, ч.1 ст.364, ч.3 ст. 191 КК України.
		Враховуючи, що ОСОБА_7 у період з 2010 по 2014 роки обіймав посади першого заступника та заступника Глави Адміністрації Президента України - керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента, його імовірна причетність до вчинення вищевказаних злочинів також перевіряється».
		У наведеному інформаційному листі Посольства України в Канаді прослідковується також логічний зв'язок «…наразі проводиться два розслідування», пов'язані з ОСОБА_7; … Він підозрюється у привласненні державного майна…; Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність ряду службовців державних і правоохоронних органів, у тому числі пана ОСОБА_7, до зловживання владою», що безперечно дає підстави вважати, про наявність зв'язку особи позивача з досудовим розслідуванням.
		У ноті Посольства України в Канаді від 11 січня 2018 року № 6114/22-012-2, направленому Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, вказано, що «Згідно з інформацією, отриманою від Генеральної прокуратури України, наразі проводяться два розслідування, пов'язані з ОСОБА_7:
		він підозрюється у незаконному збагаченні через зловживання службовим становищем (розслідування проводиться Національним антикорупційним бюро України);
		Генеральна прокуратура України підтверджує про причетність ряду службовців державних і правоохоронних органів, у тому числі пана ОСОБА_7, до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 р.р., а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей.
		Розслідування за двома справами, у яких може брати участь ОСОБА_7, тривають зараз, а дія рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року не поширюється на них.
		Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім'я пана ОСОБА_7 повинно залишатися у Списках до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб, оскільки заморожування його активів сприятиме компенсуванню шкоди, яку було нанесено злочинами, до яких може бути причетний ОСОБА_7.».
		Судом з'ясовано, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Генеральної прокуратури України від 08.12.2017р. № 12/2/1-30473-14, та листа Міністерства закордонних справ України від 10.01.2018 р. №620/6144-600-30 стосовно ноти канадського зовнішньополітичного відомства із зверненням від імені Уряду Канади щодо подальшого перебування у санкційному списку ОСОБА_7 в якому повідомлено, що «..Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201400060000228 від 21.01.2014 р. 
		Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004815 (27.11.2017 р. виділено з кримінального провадження №42014100000000209 від 06.03.2014 р.) за фактами можливого одержання у період з липня 2011 року по 31 грудня 2013 року колишньою службовою особою, під час перебування на посадах радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента неправомірної вигоди в особливо великих розмірах (незаконне збагачення) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-2 КК України.
		З огляду на те, що ОСОБА_7 у період з 2010 по 2014 роки обіймав посади першого заступника та заступника Глави Адміністрації Президента України - керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента, його імовірна причетність до вчинення вищевказаних злочинів також перевіряється».
		У ноті Посольства України в Канаді від 10 липня 2018 року № 6114/22-012-70, направленому Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, вказано, що «Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000209 за фактами загроз народним депутатам України, зловживання владою одного з керівників Адміністрації Президента України, а також привласнення коштів Київського національного університету та Київського та Київського національного економічного університету на загальну суму 137639.02 грн., можливого привласнення сум незаконних виплат колишнім співробітником Адміністрації Президента України в особливо великих розмірах (незаконне збагачення), підробка підпису пана ОСОБА_7 у нотаріально засвідченій довіреності невстановленою особою, підробка рішень 3-го Всеукраїнського Конгресу представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, якими затвердили трьох членів Вищої ради юстиції та їх подальше використання на підставі пункту 1 статті 346, п. 1 ст. 364, п. 3 ст. 191, п. 3 ст. 368-2, п. 1, 3, 4 ст. 358, п. 1 ст. 353 Кримінального Кодексу України.
		Пан ОСОБА_7 може бути притягнутий до відповідальності за цим кримінальним провадженням після проведення всіх необхідних слідчих дій.
		Рішенням Генерального прокурора України від 30 листопада 2017 року слідчим Національного антикорупційного бюро України було доручено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 про те, що в період з липня 2011р. по 31 грудня 2013р. посадова особа, яка займала посаду Радника Президента України - начальника Головного управління із судової реформи і судової системи, а пізніше - Радника Президента України, отримав незаконні виплати на загальну оціночну суму 26 млн.грн. (в особливо великих розмірах) на підставі п.3 статті 368-2 КК України».
		Судом з'ясовано, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Генеральної прокуратури України від 19.06.2018 року № 14/2/1-18вих18 та листа Міністерства закордонних справ України від 22.06.2018 р. №620/6144-600-665 стосовно ноти канадського зовнішньополітичного відомства із зверненням від імені Уряду Канади щодо подальшого перебування у санкційному списку ОСОБА_7 в якому повідомлено, що: «..Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000209 від 06.03.2014 р. за фактами погроз народному депутату України ОСОБА_11, зловживання владою службовою особою Адміністрації Президента України, заволодіння у період з 02.04.2010 р. по 20.02.2014 грошовими коштами Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на загальну суму 137 639,02 грн…за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.346, ч.1 ст.364, ч.3 ст. 191, ч.3 ст.368-2, ч.ч.1, 3, 4 ст.358, ч.1 ст.353 КК України.
		Питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні може бути вирішено після проведення усіх необхідних слідчих (розшукових) дій».
		Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається та інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекрученні). 
		Суд вважає, що інформація, яка поширена відповідачами у спірних листах є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача як особу, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення.
		Посилання Відповідача-1 у відзиві на те, що у чотирьох нотах Посольство України в Канаді повідомляє інформацію «лише про проведення розслідувань, пов'язаних з ОСОБА_7 та обставини, що з ними пов'язані» не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
		Українським законодавством не передбачений такий процесуальний статус, як особа, щодо якої ведеться попереднє розслідування, а згідно з пунктами 19, 25 частини 1 статті 3 КПК України учасниками кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники. 
		Таким чином, стверджувати про те, що дієздатна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності, що не перебуває в статусі підозрюваного, має будь-який стосунок до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується є неможливим.
		Судом встановлено, що на час направлення чотирьох нот Посольством України в Канаді до Департаменту закордонних справ, торгівлі і розвитку Канади стосовно ОСОБА_7, єдине кримінальне провадження, у якому позивачу було оголошено підозру, було закрите Генеральною прокуратурою України, проте у своїх листах до відповідача 1 вона продовжувала на нього посилатися, а до інших кримінальних проваджень позивач не мав відношення, що підтверджується матеріалами справи.
		Таким чином, відповідачі не мали будь-яких правових підстав використовувати зазначені формулювання, як на підтвердження будь-якого відношення ОСОБА_7 до кримінальних проваджень або кримінальних правопорушень, що розслідуються в їх межах. 
		Відповідач-1 у відзиві вказує, що «тлумачення представником позивача вживаного у трьох з чотирьох нотах слова «suspected», як «підозрюваний» саме в розумінні положень Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, як «особи, якій у порядку передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру» є суб'єктивним та упередженим перекладом, що не відповідає контексту, в якому воно було вжито».
		Відповідач-1 вважає, що при здійсненні перекладу нот Посольства України в Канаді, що були адресовані Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади перекладач мав врахувати, що повідомлена у нотах інформація повідомлена у межах характеру листування з Департаментом закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади з питань перебування Позивача у Списку до Положення про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна) SOR72Q14-44, положеннями Закону про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб, а не в ході кримінальної справи, в порядку КПК України.
		Однак з таким твердженням відповідача-1 суд не погоджується, оскільки листування між відповідачем-1 та Департаментом закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади здійснювалося у зв'язку з перебуванням позивача у Списку до Положення про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна) SOR72Q14-44, а відтак інформування Уряду Канади про підстави для збереження певних обмежень щодо позивача державними органами України мало здійснюватися виключно в межах КПК України.
		Відповідач-1 у відзиві також просив суд звернути увагу на той факт, що представником позивача до позовної заяви додаються матеріали, які в окремих випадках містять викривлений, упереджений переклад оригіналів документів, викладених англійською мовою. 
		Відповідач-1 вказує, що в усіх нотах Посольство України в Канаді вживає слово «verifies». Позивач перекладає цю фразу, як «підтверджує». Відповідач-1 зазначає, що англійське слово «verifies» перекладається, як «перевіряє», «здійснює заходи, щоб упевнитися».
		На спростування доводів відповідача-1, представником позивача додано до матеріалів справи нотаріально засвідчений переклад листів Посольства України в Канаді від 15 березня 2016 року № 6114/22-012-21, у листі від 06 березня 2017 року № 6114/22-012-17, у листі від 11 січня 2018 року № 6114/22-012-2, у листі від 10 липня 2018 року № 6114/22-012-70 з англійської мови на українську мову, здійснений перекладачем Чалою М.С. з афідевітом. Такі докази суд вважає належними і достовірними. 
		Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв'язку з певним кримінальним провадженням та його розслідуванням, можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. 
		В судовому засіданні достеменно встановлено, що на час інформування Генеральною прокуратурою України Міністерство закордонних справ України стосовно наявності досудових розслідувань та проведення перевірки причетності позивача до злочинів і в подальшому направлення Міністерством закордонних справ України, в особі Посольства України в Канаді до Уряду Канади чотирьох нот про те, що стосовно позивача проводяться досудові розслідування і він є підозрюваним, позивач не мав процесуального статусу у жодному кримінальному провадженні та не мав відношення до жодних кримінальних правопорушень. 
		Як вбачається зі змісту наведених вище інформаційних листів відповідачів, вказана в них інформація стосується особи позивача. 
		У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: викладання в листах, адресованих іншим особам, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Повідомлення оспорюваної інформації, яка стосувалася позивача, відбулося в один із спосіб, який міститься у п. 15 наведеної Постанови Пленуму ВСУ, а тому така інформація відповідає критеріям поширення інформації. 
		Судом встановлено, що Генеральна прокуратура України постановою від 01.03.2016 року закрила кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
		В листах-відповідях на адвокатський запит від 18.03.2016р. № 15/2-32889-14, від 31.03.17р. № 23/2-32889-14 Генеральна прокуратура України повідомляє про відсутність кримінальних проваджень у яких громадянину ОСОБА_7 повідомлено про підозру.
		Те, що на момент направлення Посольством України в Канаді зазначених вище нот та направлення Генеральною прокуратурою України і Міністерством закордонних справ України листів, позивач не перебував у статусі підозрюваного, тобто стосовно нього не здійснювалось досудове розслідування, також підтверджуються відповідями правоохоронних органів України та довідками Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, а також рішеннями українських судів. 
		Таким чином, враховуючи, що на час поширення оспорюваної інформації у відношенні позивача не було складено та йому не було оголошено (вручено) підозру у тих кримінальних провадженнях, про які повідомляли відповідачі, позивач не мав жодного процесуального статусу у вказаних провадженнях, а отже, поширена відповідачами інформація про пов'язаність позивача з будь-якими провадженнями є недостовірною та не підтверджена належними і допустимими доказами. 
		З вищезазначеного слідує, що відповідачами поширено недостовірну інформацію про позивача.
		Отже, позивач вимагає відновлення порушених особистих немайнових прав: честі, гідності та ділової репутації, у зв'язку з поширенням негативної та недостовірної інформації щодо нього.
		У відзиві на позов відповідач 2 вказує, на Резолюцію 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя 1998 року, яка стосується визначення публічних фігур та вказує, що статус публічності зобов'язує таку особу бути відкритим для кожного громадянина країни, позаяк у сферу політичних прав входить одержання людиною інформації про стан суспільства, факти із життя публічних осіб і участь у прийнятті рішень.
		Норми міжнародного законодавства та рішення Європейського суду з прав людини, на які посилається відповідач 2 Генеральна прокуратура України, встановлюють необхідність публічним особам бути більш толерантними до висловлювання критики, проте, не встановлюють, що публічна особа, особисті немайнові права якої порушені поширенням про неї саме недостовірної інформації, а не оціночних суджень, не має права на судових захист своїх порушених прав на рівні з пересічними особами.
		Статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Також згідно ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Отже, свобода вираження поглядів не є абсолютною, а підлягає певним обмеженням спрямованим, зокрема, на захист репутації чи прав інших осіб, тому посилання Генеральної прокуратури України на норми міжнародного законодавства та рішення Європейського суду з прав людини щодо висловлювання критики у відношенні публічних осіб не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки відповідно до обставин справи відповідачами було поширено не критику діяльності позивача, а фактичні твердження, що підлягають спростуванню у судовому порядку.
		Частиною 2 статті 200 ЦК України передбачено, що суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими порушеннями.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Частиною 3 ст. 30 зазначеного Закону передбачено, що суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
		При цьому, судом з'ясовано, що позивачем не оспорюється право відповідачів на інформування, а оспорюється повідомлення у листах, які направлені Уряду Канади, недостовірної та негативної інформації. 
		Відповідно до Конституції України та ст.ст. 270, 275, 297 ЦК України фізична особа має право як на повагу до гідності та честі, так і право на захист свого особистого немайнового права.
		У ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання та недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (пункт 1 ст.17) встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. 
		У статті 3, 32 Конституції України проголошено, що честь та гідність визнається найвищими соціальними цінностями і кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.
		Пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аллене Де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, встановлено, що п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування про розслідування, які ведуться, але вона зобов'язує, щоб влада робила це стримано та делікатно, як того вимагає принцип презумпції невинуватості.
		Також у п. 41 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Allenet de Ribemont v. France зазначено, що «в даному випадку деякі з найбільш високопоставлених співробітників французької поліції назвали пана Аллене де Рібемона без будь-яких застережень одним з підбурювачів, тобто співучасників вбивства. Отже, очевидна заява про винність, яка, з одного боку, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншого - випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 п. 2 мало місце».
		Відповідно до ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою вину у вчиненні злочину.
		Інформація, яка поширена відповідачами про наявність відносно ОСОБА_7 на території України розслідувань, порушує принцип презумпції невинуватості, які проголошені у ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права. 
		Таким чином, враховуючи норми ст. 62 Конституції України та ст. 2 КК України, зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини, інформація поширена відповідачами про наявність розслідувань стосовно позивача та інформації про наявність підозри позивача у кримінальних порушення, фактично є твердженням про його причетність до кримінальних порушень. 
		Суд вважає, що недостовірна інформація, яка поширена відповідачами у спірних листах стосовно наявності розслідувань, пов'язаних з ОСОБА_7 прямо сприяла застосуванню санкцій (обмежувальних заходів) Урядом Канади та у подальшому їх збереженню.
		Формулювання, використані в листах Посольства України в Канаді, які направлялися до Департаменту закордонних справ торгівлі і розвитку Канади з приводу збереження Урядом Канади міжнародних санкцій, створюють чітке уявлення про те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних проваджень і відносно нього наявні розслідування, що повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами.
		У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Європейська комісія та інші проти Ясіна Абдулла Каді («European Commission and Others v. Yassin Abdullah Kadi») 18.07.2013 р суд прийшов до висновку про те, що обмежувальні заходи мають суттєвий негативний вплив на особу, перш за все, це істотні порушення приватного життя особи, які пов'язані як з самими цими заходами і тривалістю їх застосування, так і з наслідками у вигляді суспільної недовіри до цієї особи, яку провокують такі обмежувальні заходи.
		Суд погоджується з доводами представника позивача, що сам факт застосування і збереження Урядом Канади, на підставі офіційних листів відповідачів, обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_7 завдають шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Це призводить до формування недовіри до нього необмеженого кола осіб і створює уявлення про те, що позивач причетній до протиправних дій на території України.
		Повідомлення недостовірної інформації стосовно наявності відносно позивача розслідувань і перебування його в статусі підозрюваного призвели до порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки спричинили збереження обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_7, застосованих Урядом Канади 05.03.2014 р. (Freezing Assets of Corrupt Foreign Officials (Ukraine) Regulations, SOR/2014-44). 
		За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позов підлягає задоволенню, так як правдивість поширеної відповідачами інформації під час судового розгляду не встановлено та представниками відповідачів в силу принципу змагальності сторін не доведена, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка даним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, якою передбачено, що якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.
		    У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивача також підлягає стягненню компенсація його судових витрат у сумі 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст . 1,2, 5, 7, 11-13, 23, 76-81, 89, 95, 133, 141, 209-211, 213, 228, 229, 264-268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_7 до Міністерства закордонних справ України, Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_7 інформацію, викладену у листах Посольства України в Канаді на підставі інформації, наданою Генеральною прокуратурою України, до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, а саме:
		У листі від 15 березня 2016 року № 6114/22-012-21 наступного змісту:
		«… наразі проводяться два розслідування, пов'язані з ОСОБА_7: Він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем (Кримінальний кодекс України, ст. 191 п.3); 
		Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність … пана ОСОБА_7, до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 р.р., а також в організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей (Кримінальний Кодекс України, ст. 27 п.3, ст. 365 п. 3, ст. 115 п. 1, 5, 12). … Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім'я пана ОСОБА_7 повинно залишатися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна)».
		У листі від 06 березня 2017 року № 6114/22-012-17 наступного змісту:
		«…наразі проводиться два розслідування», пов'язані з ОСОБА_7: Він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем; Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність … пана ОСОБА_7, до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 рр., а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей. Розслідування за двома справами тривають зараз. Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім'я пана ОСОБА_7 повинно залишитися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна), SOR/2014-44». 
		У листі від 11 січня 2018 року № 6114/22-012-2 наступного змісту:
		«…наразі проводяться два розслідування, пов'язані з ОСОБА_7: він підозрюється у незаконному збагаченні через зловживання службовим становищем (розслідування проводиться Національним антикорупційним бюро України); Генеральна прокуратура України підтверджує про причетність … пана ОСОБА_7, до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 р.р., а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей.
		Розслідування за двома справами, у яких може брати участь ОСОБА_7, тривають зараз, а дія рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року не поширюється на них.
		Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім'я пана ОСОБА_7 повинно залишатися у Списках до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб, оскільки заморожування його активів сприятиме компенсуванню шкоди, яку було нанесено злочинами, до яких може бути причетний ОСОБА_7.».
		У листі від 10 липня 2018 року № 6114/22-012-70 наступного змісту:
		«Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000209 за фактами загроз народним депутатам України, зловживання владою одного з керівників Адміністрації Президента України, а також привласнення коштів Київського національного університету та Київського та Київського національного економічного університету на загальну суму 137639.02 грн., можливого привласнення сум незаконних виплат колишнім співробітником Адміністрації Президента України в особливо великих розмірах (незаконне збагачення), підробка підпису пана ОСОБА_7 у нотаріально засвідченій довіреності невстановленою особою, підробка рішень 3-го Всеукраїнського Конгресу представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, якими затвердили трьох членів Вищої ради юстиції та їх подальше використання на підставі пункту 1 статті 346, п. 1 ст. 364, п. 3 ст. 191, п. 3 ст. 368-2, п. 1, 3, 4 ст. 358, п. 1 ст. 353 Кримінального Кодексу України.
		Пан ОСОБА_7 може бути притягнутий до відповідальності за цим кримінальним провадженням після проведення всіх необхідних слідчих дій.
		Рішенням Генерального прокурора України від 30 листопада 2017 року слідчим Національного антикорупційного бюро України було доручено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 про те, що в період з липня 2011р. по 31 грудня 2013р. посадова особа, яка займала посаду Радника Президента України - начальника Головного управління із судової реформи і судової системи, а пізніше - Радника Президента України, отримав незаконні виплати на загальну оціночну суму 26 млн.грн. (в особливо великих розмірах) на підставі п.3 статті 368-2 КК України».
		Зобов'язати Міністерство закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1) з метою спростування недостовірної інформації направити лист в Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, в якому повідомити про прийняте у цій справі рішення суду з викладенням його резолютивної частини протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання таким рішенням законної сили.
		 
		Стягнути в рівних долях з Міністерства закордонних справ України, Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...