Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/3100/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2019. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/387/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    Єдиний унікальний номер 233/3100/18    Номер провадження 22-ц/804/387/19 
		 
		                                               
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		06 березня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого-судді Мальованого Ю.М.,
		суддів: Соломахи Л.І., Канурної О.Д.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Розпутько Я.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 233/3100/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року (суддя першої інстанції Малінов О.С.), -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі.
		Зазначала, що працювала у ПАТ "Укрзалізниця", звідки 17 липня 2017 року за наказом № 5974/ДН-ОС від 10 липня 2017 року була звільнена у звязку із скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
		На день звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року в сумі 7 936 грн. 53 коп., за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 19 609 грн. 18 коп.
		Посилаючись на те, що відповідач довідку про розмір заборгованості по заробітній платі їй не видає, що усі первинні документи для визначення розміру заборгованості знаходяться у відповідача і на час звернення до суду відповідач в порушення вимог статей 115, 116 КЗпП України розрахунок з нею не провів, просила стягнути з відповідача на її користь:
		- нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7 936 грн. 53 коп. та за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 19 609 грн. 18 коп. (а.с. 1-3)
		В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила стягнути залишок заборгованості за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7 262 грн. 04 коп. та залишок заборгованості за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 17 826 грн. 89 коп. (а.с. 93-95). 
		Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
		Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7 262 грн. 04 коп. та за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 17826 грн. 89 коп., всього 25 088 грн. 93 коп. 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як роботодавець, визнає, що у спірний період позивач ОСОБА_1 перебувала з ним у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та сплачена заробітна плата. Відповідач свого обовязку з оплати праці позивача не виконав та не визнає його; розмір заявленої позивачем заборгованості по заробітній платі відповідачем не спростований. 
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, на теперішній час Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ "Укрзалізниця") в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне зясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що надані позивачем докази на підтвердження заборгованості по заробітній платі не є належними. Через відсутність первинних документів у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити неможливо. З 16 березня 2017 року до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював даний працівник, для нарахування заробітної плати. У звязку з захопленням невідомими особами адміністративних будівель на виробничих обєктах ПАТ «Укрзалізниця» на території, що тимчасово не підконтрольна органам державної влади України, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства, до компютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, позивач додає до позову розрахунки заробітної плати, які не є належними доказами. 
		Відповідач зазначає, що Висновком торгово-промислової палати України № 126/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обовязків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця», який міститься в матеріалах справи засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк з 20 березня 2017 року. Вказані форс-мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем своїх зобовязань згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Відповідач не мав обєктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обовязків та виконати свої зобовязання за трудовим договором. 
		Таким чином, відповідач наголошує, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати за умови, що здійснюється господарська діяльність. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
		Крім того, суд першої інстанції при стягненні заборгованості за період з 16 березня по липень 2017 року у сумі 17 826 грн. 89 коп. не врахував факт того, що згідно наказу № 66 від 20 березня 2017 року, виданого виробничим підрозділом «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», про встановлення простою, початок простою встановлено з 20 березня 2017 року з 08-00 годин для всіх працівників виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління», на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобовязано всіх працівників виробничого підрозділу, які знаходяться в простої, зявлятися на свої робочі місця, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться в простої». Тому відповідач вважає в цій частині рішення суду необґрунтованим (а.с. 123-127). 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи: суддя-доповідач ОСОБА_3, судді Соломаха Л.І., Канурна О.Д. (а.с. 138).
		Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині 3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		Згідно із частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги зазначені в частині першій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. 
		Враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, для повного та всебічного зясування обставин справи, розгляд апеляційної скарги здійснюється з повідомленням учасників справи. 
		Позивачем ОСОБА_1 до апеляційного суду надано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача АТ «Укрзалізниця», в якому позивач зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційний суд апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишити без задоволення, і рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантовано Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала всі належні їй платежі, вважає свої майнові вимоги щодо їх отримання таким, що відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду (а.с. 195-196).
		В судове засідання апеляційного суду 06 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 та представник відповідача - АТ "Укрзалізниця" не зявилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.
		Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом розміщення 15 лютого 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали Донецького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 219-221).
		21 лютого 2019 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи 06 березня 2019 року у її відсутність (а.с. 226).
		05 березня 2018 року від представник відповідача АТ «Укрзалізниця» на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи 06 березня 2018 року у його відсутність (а.с. 229,230).
		 Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		 Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ «Укрзалізниця» не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» розяснено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. 
		Згідно апеляційної скарги відповідачем оскаржується судове рішення в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
		 З матеріалів справи вбачається, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працювала електромеханіком Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця». 
		На підставі Закону України від 23 лютого 2014 року № 4442-4, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у Регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 7-13).
		Наказом ПАТ "Укрзалізниця" № 303 від 15 квітня 2016 року Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління реорганізоване шляхом злиття у виробничий підрозділ "Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці позивачки (а.с. 13). Таким чином, після реорганізації підприємства з позивачкою продовжені трудові відносини.
		З 17 липня 2017 року на підставі наказу № 5974/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звільнена у звязку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 13).
		Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що при звільненні позивача їй до сплати належала заробітна плата за період з 01 лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7 262 грн. 04 коп., за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 17 826 грн. 89 коп., загалом 25 088 грн. 93 коп.
		Судом першої інстанції зазначено, та не спростовується доводами апеляційної скарги, що сторонами визнається наявність заборгованості відповідача перед позивачем заробітної плати за період роботи з лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7 262 грн. 04 коп.
		Щодо наявності заборгованості за період з березня по липень 2017 року позивачкою надано розрахунки заробітної плати, видані БМЕУ-Ясинувата за період з березня по липень 2017 року, згідно яких позивачу відповідачем була нарахована заробітна плата після відрахування податків та інших обовязкових платежів за березень - 3 584 грн. 45 коп., квітень - 4 356 грн. 44 коп., травень - 1 864 грн. 67 коп., червень - 717 грн. 19 коп., липень - 9 086 грн. 43 коп., загалом - 19609 грн. 18 коп. (а.с. 16-17). 
		До суду першої інстанції надано листа від 06 липня 2018 року № 286/1-ДонДНД за підписом в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця», у якому зазначено, що у звязку з відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території підрозділ не має можливості надати або підтвердити наступні документи на імя ОСОБА_1: довідку про розмір нарахованої заробітної плати з лютого 2016 року по серпень 2016 року, довідку про розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 року по день звільнення, довідку про наявність та розмір інших грошових виплат. Станом на 06 липня 2018 року позивачем у касі Дирекції м. Лиман 27 липня 2017 року отримана заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 1 782 грн. 29 коп. (а.с. 48-49).
		З урахуванням наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 17 826 грн. 89 коп. 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з березня по липень 2017 року суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантовано Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці». Позивач до 17 липня 2017 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримала всі належні виплати. Тому майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Судом першої інстанції не прийняті посилання відповідача щодо складності проведення розрахунку через знаходження фактичного місця роботи позивача в зоні проведення антитерористичної операції та складність в межах регіональної філії як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обовязок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат належних працівникові лежить на працедавцеві. Крім того, відповідач належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у розрахунках заробітної плати позивача за період березня-липня 2017 року, виданих БМЕУ-Ясинувата Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», не надав доказів, що відомості відображені в них є недостовірними. Науково-практичний висновок щодо унеможливлення виконання обовязків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126-2211102 має консультативний характер і не є обовязковим для суду і враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності його вини у невиплаті позивачу сум при звільненні. 
		Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		На підставі ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
		На підставі ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. 
		Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року перед позивачем складає 17 826 грн. 89 коп., а саме за березень 2017 року  1875 грн. 95 коп., за квітень 2017 року  1960 грн. 84 коп., за травень 2017 року  1960 грн. 84 коп., за червень 2017 року  1960 грн. 84 коп., за липень 2017 року  13 752 грн. 51 коп., у загальній сумі 19 609 грн. 18 коп. (а.с. 16-17).
		Згідно копії довідки № 286/2 від 06 липня 2018 року та копії видаткового касового ордеру за березень 2017 року позивачу виплачено частину заборгованості з цієї суми за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у розмірі 1 782 грн. 29 коп. (а.с. 61, 62-62 зворот).
		Таким чином, сума заборгованості за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 17 826 грн. 89 коп., що обґрунтовано було встановлено судом першої інстанції. 
		Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості є недоведеними. Відповідач не надав доказів щодо виплати позивачу заробітної плати за спірний період.
		За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч.2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. 
		Доводи відповідача ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати  накази про прийняття на роботу, про припинення трудового договору, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
		В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що наказом № 66 від 20 березня 2017 року виданого виробничим підрозділом «Яинуватська будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року з 08.00 год. для всіх працівників виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління», встановлений щоденний режим роботи, зобовязано всіх працівників виробничого підрозділу, які знаходяться в простої, зявлятися на свої робочі місця та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої». 
		В той же час позивачем суду надано копію «Журналу обліку приходу-уходу працівників ВП БМЕУ -Ясинувата СП «ДДЗП» РГ «Донецька залізниця», які знаходяться на простої згідно наказу від 20 березня 2017 р. № 66» за період з 20 березня 2017р. по 17 липня 2017 року, в якому мається час приходу та уходу з роботи позивача у зазначений період, що завірено її власним підписом (а.с. 204-219). 
		Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
		Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обовязків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 64-72), з якого виходить, що відсутня вина ПАТ «Українська залізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні.
		В той же час висновки зводяться до того, що форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
		Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі.
		На підставі вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України.
		Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
		Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. 
		За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем не надано. 
		Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача АТ «Укрзалізниця» по сплаті судового збору з апеляційної скарги відшкодуванню їй не підлягають.
		Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя: Ю.М. Мальований
		 
		 
		 
		Судді: Л.І. Соломаха
		 
		 
		 
		 ОСОБА_5
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 07 березня 2019 року.
		 
		Головуючий суддя: Ю.М. Мальований

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...