Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2212/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 61-29313ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/2212/17-ц
		провадження № 61-29313св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Державна казначейська служба України,     
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у складі судді Стрельбицького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		 
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 грудня 2006 року його звільнено з посади старшого оперуповноваженого Державної служби боротьби із економічною злочинністю Сокальського районного відділу управління МВС України в Львівській області відповідно до наказу управління МВС України у Львівській області  від 22 грудня 2006 року № 442 о/с.
		 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, зобов'язано ГУ МВС України у Львівській області у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, що була нарахована у листопаді 2006 року, провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_4 та виплатити належні йому суми. 
		 
		У період із 01 січня 2007 року по 01 січня 2017 року у результаті незаконних дій посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області йому заподіяні майнові збитки у розмірі 6 783,50 грн, оскільки у зв'язку із невиплатою відповідачем вихідної допомоги у розмірі 1 938,29 грн, він був позбавлений можливості покласти гроші на депозит у банк та отримати дохід у вигляді процентів. 
		 
		Крім того, ГУ МВС України в Львівській області, надаючи суду недостовірну інформацію, стверджувало, що його позов є безпідставним, чим завдало йому моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі, гідності, ділової репутації, моральних переживаннях, пов'язаних із позбавленням права будь-якими незабороненими засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань, порушенні нормальних стосунків із оточуючими людьми. 
		 
		Із урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути із відповідачів на свою користь 6 700,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		  
		Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено причинний зв'язок між заподіяною йому шкодою та неправомірними діями відповідача, не зазначено у чому саме полягає заподіяна шкода та необґрунтовано розмір відшкодування такої шкоди. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази та встановивши всі обставини справи, ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року та ухвалуАпеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували норми статей 8, 22, 40, 55, 56, 124 Конституції України, статей 16, 22, 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У порушення вимог статті 213 ЦПК України 2004 року суди не вказали причини відхилення доказів, поданих позивачем. Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам, встановлених статтею 215 ЦПК України 2004 року.  
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Встановлені судами обставини 
		 
		Судами встановлено, що наказом управління МВС України у Львівській області від 22 грудня 2006 року №442 о/с ОСОБА_4 звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сокальського районного відділу управління МВС України в Львівській області.
		 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016, зобов'язано ГУ МВС України у Львівській області у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, що була нарахована у листопаді 2006 року, провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_4 та виплатити належні йому суми. 
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. 
		 
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних        фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт        заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції,  належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.
		 
		Заявляючи вимогу про відшкодування майнової шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок незаконних дій відповідача, йому завдано майнові збитки, оскільки він був позбавлений можливості покласти невиплачені грошові кошти на депозитний рахунок у банку, що по своїй суті є вимогою про відшкодування упущеної вигоди. 
		 
		Упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (пункт 2 частини другої статті 22 ЦК України). 
		 
		Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи ? наслідком такої протиправної поведінки.
		 
		Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		 
		Враховуючи наведене, сума збитків, яку просив стягнути позивач на відшкодування майнової шкоди, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання ним доходу, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачу у задоволені позову. 
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і зводяться до неправильного тлумачення заявником норм чинного законодавства.  
		 
		Таким чином, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:О. В. Ступак   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...