Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/42887/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 61-28637ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/42887/16-ц
		провадження № 61-28637св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		третя особа - ОСОБА_7,   
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року у складі судді Піхур О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні власністю. 
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 листопада 2013 року між ним та ОСОБА_8 укладений договір купівліЇпродажу частини квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ХалявкоюН. М., відповідно до умов якого ОСОБА_8 передала йому у власність 40/100 частини (кімнату) комунальної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира має загальну площу 58,30 кв. м та складається із трьох кімнат житловою площею 43,20 кв. м. У квартирі проживають ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після придбання частини квартири, ним за власні кошти зроблений ремонт у кімнаті, а також у місцях спільного користуванні Ї кухні, туалеті, коридорі. Із 01 січня 2014 року він не має доступу до квартири, оскільки відповідачами були змінені замки, викрадені речі із його кімнати на суму 20 000,00 грн. Відповідачі постійно чинять йому перешкоди у користуванні власністю. Він неодноразово намагався потрапити до квартири, але відповідачі не впускають його, оскільки вважають, що квартира приватизована ним незаконно. Вказані підстави не можуть бути перешкодою у користуванні та володінні власністю, яка йому належить. 10 березня 2015 року шляхом складення довіреності він уповноважив ОСОБА_10 розпоряджатися, управляти та мати вільний доступ до належної йому частки у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		Із урахуванням наведеного, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди йому, ОСОБА_10 та іншим членам його сім'ї у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ключів від замків, та допустити до квартири для належного володіння, користування та розпорядження, а також стягнути із відповідачів на його користь судові витрати.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні 40/100 частини квартири,  розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання йому ключів від замків цієї квартири. Вселено ОСОБА_4 у квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.  
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником 40/100 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачі неправомірно чинять перешкоди у користуванні позивачем вказаним майном. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині зобов'язання не чинити перешкоди ОСОБА_10 та іншим членам сім'ї у користуванні належного позивачу майна, суд першої інстанції виходив із того, що вказані особи не є сторонами у справі, а також не підтверджено їхнє право на користування квартирою.  
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази та встановивши всі обставини, ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.  
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та доводи інших учасників справи 
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно відмовив ОСОБА_5 у прийнятті зустрічного позову, а також незаконно стягнув із неї судовий збір, оскільки вона є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС і відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. ОСОБА_5 мала переважне право на придбання кімнати, оскільки вона тривалий час її орендувала, що підтверджується показаннями свідків. 
		 
		У грудні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що він є законним власником належної йому кімнати, а відповідачі незаконно та безпідставно здійснюють йому перешкоди у користуванні належним йому майном. Крім того, відповідачі зловживають своїми процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Встановлені судами обставини 
		 
		Судами встановлено, що 03 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі-продажу частини квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н. М., відповідно до умов якого ОСОБА_8 передала йому у власність 40/100 частини (кімнату) комунальної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Квартира має загальну площу 58,30 кв. м. і складається з трьох кімнат житловою площею 43,20 кв.м. 
		 
		Право власності на 40/100 частини (кімнату) комунальної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 листопада 2013 року № 12744935.  
		 
		Право власності на 60/100 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14 листопада 2014 року.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до приписів статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно з частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		 
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Встановивши, що позивач є власником 40/100 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачі неправомірно чинять йому перешкоди у користуванні вказаним майном, що не заперечується самими відповідачами, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: зобов'язання відповідачів не чинити перешкод позивачу у користуванні 40/100 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання йому ключів від замків, а також вселення позивача у зазначену квартиру. 
		Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що вона мала переважне право на придбання кімнати, оскільки вона тривалий час її орендувала, є безпідставними з огляду на таке. 
		 
		Статтею 811 ЦК України встановлено, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
		 
		Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		 
		У порушення наведених норм законодавства відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.     
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив ОСОБА_5 у прийнятті зустрічного позову, є необґрунтованими з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до положень статті 123 ЦПК України 2004 року відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. 
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у задоволенні клопотання представника відповідача про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви відмовлено. 
		 
		Судом встановлено, що предметом первісного позову є усунення перешкод у користуванні власністю, а предметом зустрічного позову є визнання договору купівлі-продажу недійсним та надання переважного права купівлі орендованого майна. 
		 
		Отже, розгляд первісного і зустрічного позову є недоцільним, оскільки це істотно розширює предмет доказування, призводить до необхідності залучення нових учасників процесу та затягування розгляду справи. 
		 
		Разом з цим ОСОБА_5 не позбавлена права звернутися із позовом до суду у загальному порядку. 
		Посилання заявника на те, що суд першої інстанції незаконно стягнув із неї судовий збір, оскільки вона є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС і відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, заслуговують на увагу, проте Верховний Суд зазначає, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. При цьому ОСОБА_5 не зазначала про вказані обставини у апеляційній скарзі та не була позбавлена права звернутися до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, що передбачено статтею 220 ЦПК України 2004 року.   
		 
		Таким чином, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. В. Ступак   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...