Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1670/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 11.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Номер судового провадження: 1081 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" березня 2019 р.                                                                Справа № 922/1670/18  
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В. , суддя  Пелипенко Н.М. 
		за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.
		за участю представників сторін:
		представника позивача - адвоката Гурєва А.А. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2064 від 18.01.2017, довіреність № б/н від 17.12.2018, ордер серії ХВ № 000014 від 06.02.2019)
		представника відповідача - Василенко Н.К. (довіреність № 2544 від 08.10.2018)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, Харківська область, смт. Манченки (вх. № 1081 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 по справі № 922/1670/18 (суддя Ольшанченко В.І.; повне рішення складено 26.10.2018)
		за позовом Закритого акціонерного товариства «Аероплан», Російська Федерація, м. Москва 
		до Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, Харківська обл.,  смт. Манченки 
		про стягнення 81906,00 грн.,-
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		21.06.2018 Закрите акціонерне товариство «Аероплан» звернулося до Господарського  суду Харківської області із позовом Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 23954 від 20.08.2018; протокольною ухвалою від 17.09.2018 прийнята судом до розгляду) просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 74460,00 грн. Крім того, позивач просив  стягнути з відповідача штраф у розмірі 7446,00 грн. до Державного бюджету України, що становить 10% (десять відсотків) суми, яка підлягає стягненню на користь ЗАТ «Аероплан».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності здійснив розповсюдження товарів із зображенням персонажів, які (зображення) є самостійною складовою аудіовізуального твору - анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1», чим порушив вимоги статті 426 Цивільного кодексу  України, статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та виключні майнові авторські права позивача, оскільки він ніколи не отримував жодних дозволів від позивача, тобто не укладав відповідно до вимог статей 31, 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та розділу 75 Цивільного кодексу України авторський або ліцензійний договір на право розповсюдження товарів із використанням об'єктів авторського права, що належать позивачу.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 по справі № 922/1670/18 в позові відмовлено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни на користь Закритого акціонерного товариства «Аероплан» суму компенсації за порушення авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 74460,00 грн., та судовий збір у сумі 1762,00 грн.
		Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статей 11, 418, 426, 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 11, 15, 31-33, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»  мотивовано тим, що позивачу належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_7», які є складовою частиною аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права. 
		Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, місцевий господарський суд зазначив, що: факт продажу товару із зображенням малюнків персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5», було зафіксовано неодноразово; відповідач не вчинив дій, спрямованих на припинення правопорушення, що, враховуючи періодичність проведення закупки товарів представниками позивача (11.06.2018 та 02.07.2018), свідчить про умисний та  систематичний характер правопорушення; кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і є підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожне окреме порушення. Поряд із цим суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафу до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, присудженої до стягнення, посилаючись на ч. 3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», якою передбачено право суду на стягнення відповідного штрафу, а не обов'язок, навіть у разі якщо позивачем заявлено таку вимогу. 
		Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги про скасування ухваленого у даній справі рішення обґрунтовані відповідачем сукупністю грубих  порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано: факт відсутності у Гурєва А.А. - особи, що подала позов та приймала участь у судових засіданнях, відповідних повноважень на здійснення представництва інтересів ЗАТ «Аероплан»; відсутність у позивача повноважень на захист прав автора твору та непоширення на спірні правовідносини дії Бернської конвенції та вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки позов пред'явлено не автором твору, а суб'єктом авторського права, через що стягнення з відповідача компенсації та штрафу на підставі п. «г» ч. 1 ст. 52 вказаного Закону є неправомірним;   право на відшкодування будь-яких збитків, отримання компенсацій, тощо, позивачу не передавалося та наразі належить автору твору ОСОБА_4; факт порушення  відповідачем авторських прав позивач не довів. Крім того, відповідач посилається на  неналежне повідомлення позивача - ЗАТ «Аероплан» про розгляд даної справи у Господарському суді Харківської області та ігнорування судом першої інстанції заявленого відповідачем відводу, що також є свідченням грубого порушення норм процесуального права.
		Відповідно до пункту 7 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, що подала апеляційну скаргу.
		Користуючись наданим правом, відповідач заявив наступні клопотання та заяви:
		1) про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 1182 від 16.11.2018) на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати;
		2) про долучення до матеріалів справи заяв свідків (вх. № 1184 від 16.11.2018), які підтверджують факт ймовірної заміни ковпачків у магазині, оскільки ці обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору по суті, але відповідне клопотання про їх залучення було безпідставно відхилено судом першої інстанції. У зв'язку з цим, відповідач просить суд апеляційної інстанції ці докази долучити та прийняти їх до уваги під час апеляційного розгляду справи;
		3) про призначення комплексної судової мистецтвознавчої експертизи та експертизи об'єктів інтелектуальної власності (вх. № 1183 від 16.11.2018). 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Медуниці О.Є., судді Пелипенко Н.М. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху із наданням скаржнику відповідного строку на усунення недоліків шляхом надання суду доказів надсилання копії скарги на належні поштові реквізити позивача (адресу для листування) листом з описом вкладення.
		При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено те, що:
		- позивач - ЗАТ «Аероплан» (Російська Федерація, м. Москва) уповноважив, зокрема, Гурєва Андрія Альбертовича представляти свої інтереси в усіх без винятку судових органах України з усіх питань, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, що належать ЗАТ «Аероплан», що підтверджується оригіналом довіреності із нотаріально посвідченим перекладом на українську мову;
		- уповноваженим представником позивача - Гурєвим А.А. у позовній заяві   повідомлялося про поштові реквізити (адресу для листування)  із ЗАТ «Аероплан», а саме: пров. Театральний, буд. 11/13, к. 225, м. Харків, 61057;
		- всі відповідні судові процесуальні документи надсилалися господарським судом згідно з поштовими реквізитами (адресою для листування) позивача, повідомленими суду ще під час подачі позовної заяви. Саме за цією адресою позивач отримував через свого представника усі судові документи. Інших відомостей щодо зміни поштових реквізитів позивача матеріали справи не містять.
		28.11.2018 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни надійшла заява про усунення недоліків поданої апеляційної скарги (вх. № 1679), до якої відповідач надав докази надсилання копії скарги на поштові реквізити (адресу для листування) із ЗАТ «Аероплан», а саме: пров. Театральний, буд. 11/13, к. 225, м. Харків, 61057, яка була зазначена  представником позивача - Гурєвим А.А. у позовній заяві.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 відкрито  апеляційне провадження у справі № 922/1670/18, а позивачу надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень або заперечень щодо поданих відповідачем разом із апеляційною скаргою заяв та клопотань.
		Згідно пункту 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право надавати суду пояснення, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		17.12.2018 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2454), в якому  позивач вважає доводи скаржника безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі матеріалами, оскільки факт наявності у представника ЗАТ «Аероплан» Гурєва А.А., тобто особи, що подала позов та приймала участь у судових засіданнях, повноважень на здійснення представництва інтересів ЗАТ «Аероплан», підтверджується оригіналом наявної у справі довіреності, а отже й відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Позивач наголошує, що протягом усього строку підготовчого провадження відповідач не скористався своїми процесуальними правами і лише під час розгляду справи по суті надав клопотання про призначення експертизи та про приєднання до справи нових доказів (заяв свідків), без надання заяви про поновлення процесуального строку та  без  наведення аргументів про поважність причин пропуску ним строку на їх подання, а тому на думку позивача, клопотання відповідача про призначення експертизи та приєднання нових доказів не можуть братися судом до уваги. Поряд із цим позивач зазначив, що про авторські права ЗАТ «Аероплан» та безумовно про актуальність анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» свідчить велика кількість ліцензійних виробів, фотокопії примірників обгорток яких позивач додав до цих пояснень. На всіх ліцензійних виробах із зображенням персонажів анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1», незалежно від часу та місця їх виготовлення та введення у цивільний обіг, зазначається інформація, яка ідентифікує позивача як правовласника: «Виготовлено за ліцензією ЗАТ «Аероплан». Усі права захищені. © ЗАТ «Аероплан» 2005 -2018». Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору. Позивач заявляє про належність йому авторських прав на малюнки персонажів анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки ані презумпція авторства ОСОБА_4, ані дійсність Авторського договору № А0906 від 01.09.2009 не спростовані у встановленому чинним законодавством порядку. Таким чином, позивач стверджує, що ЗАТ «Аероплан» правомірно належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_7», які є складовою частиною аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права. Факт належності позивачу авторських прав встановлені численними рішеннями судів у господарських справах, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №922/3930/16, від 23.05.2018 у справі №922/2464/17. Доводи відповідача про відсутність авторських прав у ЗАТ «Аероплан», у тому числі з посиланням на Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх творів 1971 року,  позивач вважає   необґрунтованими та не підкріпленими жодними доказами. Факт порушення авторських прав (розповсюдження; продаж) відповідачем товару (контрафактної продукції), на якій містяться зображення персонажів анімаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», позивач вважає доведеним та достеменно встановленим судом під час ухвалення оскаржуваного рішення. 
		Ухвалами Східного апеляційного господарського суду в задоволенні клопотань  Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни про призначення комплексної судової мистецтвознавчої експертизи та експертизи об'єктів інтелектуальної власності (вх. № 1183 від 16.11.2018), про долучення до матеріалів справи заяв свідків (вх. № 1184 від 16.11.2018) та про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 1182 від 16.11.2018) - відмовлено. Справу призначено до апеляційного розгляду по суті на 15.01.2019 о 12:00 год. 
		14.01.2019 уповноваженим представником ФОП Амеліної-Денчик О.А. - адвокатом Назаренком І.С. надано клопотання (вх. № 366) про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість прийняти участь у судовому засіданні 15.01.2019 через зайнятість адвоката, який здійснює юридичний супровід даної справи, в іншому судовому процесі у місті Києві. На підтвердження обставин, що викладені в даному клопотанні, представником відповідача надано відповідні докази.
		Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду  від 15.01.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/1670/18 у зв'язку з перебуванням судді Медуниці О.Є. на лікарняному.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 для розгляду справи № 922/1670/18  сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Зубченко І.В., судді Пелипенко Н.М. 
		Відповідно до пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у  разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
		Представники сторін у судове засідання 15.01.2019 не з'явилися.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 клопотання представника відповідача від 14.01.2019 вх. № 366 про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 05.02.2019 о 16:00 год. Участь сторін у судовому засіданні визнано необов'язковою. 
		04.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни надійшла заява (вх. № 1178), яка підписана представником відповідача - Василенко Наталею Костянтинівною, про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Барбашової С.В. та Пелипенко Н.М. від розгляду справи № 922/1670/18. Поряд із заявою про відвід відповідачем повторно заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 1179 від 04.02.2019) із посиланням на відсутність повноважень у особи, що підписала позовну заяву у даній справі.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 вирішено визнати необґрунтованою заяву представника  Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, Харківська обл., смт. Манченки - Василенко Наталі Костянтинівни про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Барбашової С.В. та Пелипенко Н.М. від розгляду справи № 922/1670/18 за позовом Закритого акціонерного товариства «Аероплан», Російська Федерація, м. Москва до Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, Харківська обл.,  смт. Манченки про стягнення 81906,00 грн. Зупинено апеляційне провадження у справі № 922/1670/18 до вирішення питання про відвід судді  Барбашової С.В. та судді Пелипенко Н.М. Справу № 922/1670/18 передано для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Східного апеляційного господарського суду - Медуницю О.Є.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2019 задоволено заяву судді Медуниці О.Є. про самовідвід у справі № 922/1670/18.
		Матеріали справи № 922/1670/18 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Східного апеляційного господарського суду - Попкова Д.О. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, смт.Манченки Харківської області про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Барбашової С.В. та Пелипенко Н.М. у справі №922/1670/18 відмовлено, а справа № 922/1670/18 передана колегії суддів у складі: головуючого судді  Барбашової С.В., судді Зубченко І.В. та судді Пелипенко Н.М. подальшого для розгляду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 поновлено апеляційне  провадження у справі № 922/1670/18. Розгляд справи призначено на 05.03.2019. 
		04.03.2019 позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 2352) про повернення без розгляду заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду зважаючи на те, що питання про залишення позовної заяви без розгляду вже вирішено судом апеляційної інстанції, адже повноваження представника ЗАТ «Аероплан» Гурєва А.А. достеменно підтверджуються матеріалами справи. 
		Також позивачем заявлено клопотання (вх. № 2353 від 04.03.2019) про визнання дій представника відповідача - Василенко Н.К. зловживанням процесуальним правом, постановлення відносно цього представника окремої ухвали та застосування відносно Василенко Н.К. заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в доход  Державного бюджету штрафу у сумі від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Дане клопотання обґрунтовано тим, що представником відповідача Василенко Н.К. з метою затягування часу вже втретє подається необґрунтоване клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке залишено судоми першої та апеляційної інстанції без задоволення; подана представником відповідача Василенко Н.К. заява про відвід суддів носить завідомо безпідставний характер;  направлена представником відповідача Василенко Н.К. до Вищої ради правосуддя скарга про дисциплінарний проступок суддів є нічим іншим, як відвертий тиск на суд та створення реальних перешкод для неупередженого, справедливого та своєчасного вирішення господарського спору, адже підписана не адвокатом і тому в силу ч.1 ст. 170 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апріорі не може бути прийнята до розгляду. Позивач вважає, що вчинення представником відповідача ряду зазначених дій містить ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні пункту 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, та є перешкоджанням у реалізації державою функцій судової влади.
		У судовому засіданні 05.03.2019 представник відповідача Василенко Н.К. просила суд апеляційної інстанції не розглядати повторно заявлене відповідачем  клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 1179 від 04.02.2019).
		Враховуючи зазначене та те, що питання щодо повноважень представника ЗАТ «Аероплан» Гурєва А.А. вже з'ясовані судом апеляційної інстанції, клопотання  відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 1179 від 04.02.2019) судом не розглядається. До того ж, у судовому засіданні 05.03.2019 судовою колегією було оглянуто оригінали документів, наданих представником позивача, на підставі  встановлено, що Гурєв А.А. має право та відповідний обсяг повноважень на представництво інтересів ЗАТ «Аероплан», зокрема у господарських судах України усіх інстанцій. 
		Уповноважений представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлене ним клопотання про визнання дій представника відповідача - Василенко Н.К. зловживанням процесуальним правом, постановлення відносно цього представника окремої ухвали та застосування відносно Василенко Н.К. заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.
		Розглянувши вказане клопотання позивача (вх. № 2353 від 04.03.2019) колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в межах даної справи   не вбачає в діях представника відповідача Василенко Н.К. зловживання процесуальними правами та не знаходить правових підстав для застосування до цього представника заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету  штрафу або винесення відносно цієї особи окремої ухвали, оскільки подання представником ФОП Амеліної-Денчик О.А. - Василенко Н.К. відповідних клопотань та заяв є процесуальним правом відповідача.
		У відповідності до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
		За частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу  України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом   порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням 
		Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		За приписами пункту «а» частини першої статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями  15,   17,   27,   39-41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
		Передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. 
		Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 Цивільного кодексу України та статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.
		Позивач наполягає на порушенні його майнового авторського права відповідачем, що стало підставою для звернення до суду за їх захистом.
		Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 74460 грн., у зв'язку із порушенням останньою виключних авторських прав ЗАТ «Аероплан» шляхом розповсюдженням (продажу) контрафактних товарів, на яких незаконно (без відповідного дозволу) розміщено зображення персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» з аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», як частини цього твору, а також стягнення з відповідача в доход Державного бюджету штрафу в розмірі 7446,00 грн. 
		Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Предметом доведення у даній справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
		Розглядаючи даний спір та застосовуючи норми матеріального і  процесуального права судом першої інстанції встановлено як наявність авторських прав позивача, так і факт порушення авторських прав позивача відповідачем, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
		Відповідно до частин першої та другої статті 418 Цивільного кодексу  України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього   Кодексу   та іншого закону (частини друга - четверта статті 426 Цивільного кодексу України).
		Згідно із статтею 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.   Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України   використанням твору є його  опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад;  переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;  публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.  Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		Положеннями статті 435 Цивільного кодексу України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого   автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Статтею 443 Цивільного кодексу України   встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		За приписами статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. 
		Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		Згідно частин першої-третьої статті  32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»   автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених   статтями 21-25   цього Закону.  Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
		Частиною першою   статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»   встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		У вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог   Цивільного кодексу України   і   Закону України «Про авторське право і суміжні права»   при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. 
		Як свідчать матеріали справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, Закрите акціонерне товариство «Аероплан» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Російської Федерації, якій належать виключні майнові авторські права на твори образотворчого мистецтва - малюнки персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_7» (далі - Твори), які використовуються для створення аудіовізуального твору - анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Так, Твори «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_7» були створені одноособово творчою працею ОСОБА_4 (далі - Автор) у період з 01.09.2009 по 20.11.2009 на замовлення позивача в порядку і на умовах, передбачених Авторським договором №А0906 від 01.09.2009 (далі - договір).
		Відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»  договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій  формі. Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору,  способу  використання  твору, території,  на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди,  а також інших умов,  щодо яких  за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди. За  авторським  договором  замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов  цього  договору  і передати  його  замовникові. Усі майнові права на використання твору,  які  передаються за  авторським  договором,  мають бути у ньому визначені.  Майнові права,  не зазначені в авторському договорі як передані  суб'єктом авторського   права,   вважаються   такими,   що  не  передані,  і зберігаються за ним.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частини перша, друга статті 207 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Авторський договір №А0906 від 01.09.2009 є чинним, недійсним не визнавався і такі докази у справі відсутні. 
		У пункті 2.1 Договору позивач доручає, а автор зобов'язується виконати роботи щодо розробки творів, створення ескізів та фонів для фільму, і передати результати робіт позивачу за актом приймання - передачі (далі - акт). Одночасно з переданням результатів роботи автор зобов'язується передати позивачу виключні майнові авторські права на твори, у тому числі для створення фільму.
		Відповідно до пункту 1.2 Договору автор відчужує позивачеві виключні майнові авторські права на твори, що означає право позивача на власний розсуд протягом всього строку дії авторських прав на території всього світу використовувати, дозволяти або забороняти будь-яке використання третім особам творів, зокрема шляхом відтворення у будь-якій матеріальній формі та їх розповсюдження (продажу або іншого відчуження).
		Згідно з пунктом 3.2.5 Договору автор одночасно з передачею результатів робіт передає позивачу виключні майнові авторські права на результати робіт на території всього світу на весь строк дії авторського права. 
		25.11.2009 між позивачем та автором відповідно до вимог договору було складено акт, яким засвідчується, що робота автора по створенню творів, ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані позивачу. Зображення творів містяться у додатку №1 до акту.
		За змістом статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори (стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
		Статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		Отже, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.
		Елементами літературного художнього твору, які охороняються авторським правом, є елементи його форми: внутрішньої (композиція твору, його структура, художні образи); зовнішньої (мова, словарний склад, стиль мовлення тощо).
		Твір складається із багатьох елементів, як юридично байдужих (які не охороняються авторським правом), так і юридично значущих (на які поширюється авторсько-правова охорона).
		Аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об'єктом авторського права. Назва твору, образи персонажів твору - анімаційного телесеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_7» є персонажами, можуть бути використані самостійно, є найбільш впізнаними елементами твору для широкої публіки, тому є юридично значущими, розглядаються судом як твір та отримують таку ж правову охорону.
		Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що позивачу належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_7», які є складовою частиною аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у ЗАТ «Аероплан» виключних майнових прав на аудіовізуальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду із даним позовом.
		Крім того, факт належності ЗАТ «Аероплан» авторських прав встановлений рішеннями судів у господарських справах, зокрема у постановах Верховного суду від 30.03.2018 у справі № 922/3930/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73194414), та від 23.05.2018 у справі №  922/2464/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74346114), на що обґрунтовано звертає увагу суду позивач.
		Поряд із цим, за приписами частин першої, другої та третьої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. 
		Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
		Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:
		-латинська літера «c», обведена колом, 
		-ім'я особи, яка має авторське право;
		-рік першої публікації твору.
		Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
		Згідно зі статтею 3 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, яка набула чинності для України 17.01.1994, будь-яка Договірна Держава, за  внутрішнім  законодавством якої неодмінною умовою  охорони  авторського  права  є  дотримання формальностей,  як-от: депонування  примірників,   реєстрація, застереження  про  збереження авторського права, нотаріальні посвідчення,  сплата  зборів,  виготовлення  або  випуск у світ примірників твору на території цієї  Держави,  -  має  вважати  ці вимоги виконаними щодо всіх творів, які охороняються  на  підставі цієї Конвенції, і які вперше випущені в світ поза територією  цієї Держави і автори яких не  є  її  громадянами,  якщо,  починаючи  з першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з дозволу автора або будь-якого  іншого  власника  його  прав, носитимуть  знак  «С» із  зазначенням  імені власника авторського права  і  року першого видання, цей знак, ім`я і рік випуску мають бути  розташовані  таким  чином  і  на  такому  місці,  які б ясно показували, що авторське право зберігається.
		В спростування доводів відповідача позивач обґрунтовано посилається на те, що про авторські права ЗАТ «Аероплан» та актуальність анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» свідчить велика кількість ліцензійних різноманітних виробів. На всіх ліцензійних виробах із зображенням персонажів анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1», зазначається інформація, яка ідентифікує позивача як правовласника: «Виготовлено за ліцензією ЗАТ «Аероплан». Усі права захищені. © ЗАТ «Аероплан» 2005-2018», наприклад на тих, що додані до пояснень позивача у суді апеляційної інстанції.
		Жодних  обґрунтованих заперечень щодо факту набуття позивачем виключних прав на образи персонажів аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідач не надав.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведеності авторських прав позивача, є безпідставними, а тому колегією суддів апеляційної  інстанції відхиляються.
		Згідно приписів статті 2 Закону України «Про авторське право і суміжні права» законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.
		Правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються, зокрема,   нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України,  спеціальними законами і підзаконними нормативними актами. 
		Зокрема, частиною четвертою статті 13 Конституції передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. 
		Частиною першою статті 41 Конституції передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
		Згідно статті 54 Конституції громадянам гарантуються свобода літературної, художньої, наукової творчості та захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
		Згідно статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»   автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: 
		- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 
		- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
		- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави. 
		Згідно статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
		Відповідно до статті 37 Закону України «Про міжнародне приватне право» до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
		26 квітня 1970 року Україна (УРСР) приєдналася до Всесвітньої організації інтелектуальної власності і в нинішній час є учасницею Міжнародного (Паризького) союзу з охорони промислової власності та Міжнародного (Бернського) союзу з охорони літературних і художніх творів. Україна прийняла ряд спеціальних законів, якими врегульовано правовідносини у сфері інтелектуальної власності, зокрема Закон від 23 грудня 1993 р. № 3792ХІІ «Про авторське право і суміжні права», а також підписано угоди про приєднання до відповідних міжнародних конвенцій та договорів.
		Одним із найважливіших міжнародних договорів, що діє у рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності, є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів   від 9 вересня 1886 р., якою передбачено правову охорону авторських прав на кожний літературний, науковий чи художній твір незалежно від форми його вираження. Україна 31 травня 1995 р. приєдналася до Паризького акта від 24 липня 1971 р. (зі змінами від 2 жовтня 1979 р.), який є новою редакцією Бернської конвенції.
		У статті 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори.
		Стаття 5 вказаної Конвенції встановлює, що відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.
		Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції про можливість позивача використовувати матеріальне і процесуальне право України для судового захисту своїх авторських прав, а доводи відповідача ці висновки суду не спростовують.
		Поряд із цим, розглядаючи дану справу суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт порушення відповідачем виключних майнових прав позивача на твори образотворчого мистецтва, а саме образів персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які отримують правову охорону нарівні з твором, за відсутністю у відповідача правової підстави на використання твору та його окремих частин, оскільки у справі містяться належні та допустимі докази незаконного використання відповідачем об'єктів авторського права, які належать позивачу.
		З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
		Так, матеріалами справи підтверджено, що 11.06.2018 представником позивача у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, було придбано дитячий паперовий ковпачок, на якому містилися зображення персонажів анімаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1» - «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Факт розповсюдження (продажу) відповідачем зазначеного товару підтверджується копією товарного чеку №8 від 11.06.2018.
		З метою фіксації факту розповсюдження після придбання товару та отримання чеку представником позивача був складений акт закупки №01/06/18 від 18.06.2018.
		Процес закупки товару, отримання чеку, відповідність придбаного товару артикулу у чеку та наявність на товару зображень персонажів анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» зафіксовано за допомогою відеозйомки, яка здійснювалась за допомогою мобільного телефону S-TELL, P790 IMEI 869076023982317, 869076023982325 та карти пам'яті Team Micro SD 16 GB TM70-180104004. Копія відеозапису на диску DVD-R з накладеним електронним цифровим підписом додана позивачем до позовної заяви та досліджена судом.
		02.07.2018 представником позивача у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, було повторно придбано дитячий ковпачок, на якому містилися зображення персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» анімаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Факт розповсюдження (продажу) відповідачем зазначеного товару підтверджується товарним чеком №2 від 02.07.2018. 
		З метою фіксації факту розповсюдження після придбання товару та отримання чеку представником позивача був складений акт закупки №01/07/18 від 02.07.2018.
		Процес закупки товару, отримання чеку, відповідність придбаного товару артикулу у чеку та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» зафіксовано за допомогою відеозйомки, яка здійснювалась за допомогою мобільного телефону SamsungGalaxyA8 2018, SM-A530F 355624098693359/01, 355625098693356 та карти пам'яті Samsung Micro SD 128 GB. Копія відеозапису на диску DVD-R з накладеним електронним цифровим підписом додана позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог та досліджена судом.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що відповідач своїми неправомірними діями шляхом розповсюдження (реалізації, продажу) контрафактної продукції із зображенням персонажів аудіовізуального твору - анімаційного телесеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_1»: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4» порушив виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, на частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно. 
		Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену   Цивільним кодексом України, законом чи договором (стаття 431 Цивільного кодексу України).
		За змістом пункту «г» частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, чинній на момент вчинення відповідачем порушення прав позивача, та на момент звернення позивача із даним позовом до суду) при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови, зокрема, про виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат. 
		Водночас, розмір компенсації позивач обґрунтував кількістю зафіксованих фактів продажу товару, а суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, зазначив, що факт продажу товару із зображенням малюнків персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5», було зафіксовано неодноразово і відповідач не вчинив дій, спрямованих на припинення правопорушення, що, враховуючи періодичність проведення закупки товарів представниками позивача (11.06.2018 та 02.07.2018), свідчить про умисний та  систематичний характер правопорушення відповідачем. 
		За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і є підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожне окреме порушення.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на дату подання позовної заяви становив 3723,00 грн. 
		Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 74460,00 грн. (10 х 3723,00 грн. х 2 факти розповсюдження контрафактного примірника твору), суд першої інстанції визнав обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
		Однак колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вважає, що суд не встановив обставини, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, а також належним чином не дослідив зібрані у справі докази та не в повному обсязі надав їм юридичну оцінку.
		Так, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що з боку відповідача має місце декілька самостійних порушень майнових авторських прав позивача на зображення персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4» аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», адже на переконання колегії суддів кількість порушень з боку відповідача прав позивача не може залежати лише від кількості фіксацій фактів придбання окремих примірників відповідного товару. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про вчинення відповідачем єдиного триваючого порушення прав позивача на персонажі «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4»   аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1». Придбання представником позивача товарів із використаним зображенням цих персонажів 11.06.2018 та 02.07.2018 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_8», де здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, знаходилося у межах такого єдиного триваючого порушення. Кількість фіксацій єдиного триваючого порушення позивачем не впливає на кількість порушень відповідачем, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього. Кількість товарних чеків фіксацій фактів порушення товару залежить виключно від волі самого позивача і не є свідченням наявності відповідної кількості порушень з боку відповідача, у період між здійсненням фіксацій фактів порушення (неодноразовим придбанням товарів за окремими чеками). При цьому позивач не звертався до відповідача з приводу припинення порушення його прав між здійсненням фіксацій порушення шляхом придбання товару (з попередженням або претензією), а одразу звернувся до господарського суду із даним позовом.    
		Необхідність врахування кожного окремого факту продажу окремого примірника товару із протиправним використанням об'єктів авторського права позивачем не доведена, але суд першої інстанції не дав цій обставині належної правової оцінки.
		Більше того, обставини даної справи дають підстави колегії суддів вважати, що  відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (продаж) товару, виробленого іншою особою (що відповідачем визнається), а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару, а отже у відповідача не було заінтересованості саме в порушенні прав позивача та відсутній умисний характер дій шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів. 
		Крім того, колегія суддів вважає, що даному випадку має місце неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме незастосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774 від 06.12.2016 (в редакції від 15.12.2017, яка діяла на час вчинення правопорушення і звернення до суду із даним позовом) (далі - Закон № 1774), який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до невірного визначення розміру компенсації за порушення авторських прав.
		За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. Розповсюдження ж контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях).
		Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, чинній на момент вчинення відповідачем порушення прав позивача, та на момент звернення позивача із даним позовом до суду), за яке пунктом «г» частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
		У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Поряд із цим, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.
		Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у Законі № 1774, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України «Про авторське право і суміжні права» на час ухвалення оскаржуваного рішення, не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 27.03.2018 у справі №910/8915/17, від 13.02.2018 у справі №921/113/17-г/17.
		Зазначеним спростовуються твердження позивача та визнаються необґрунтованими висновки суду першої інстанції  про наявність підстав для застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини у визначенні суми компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача.
		Положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права» не ставлять розмір компенсації в пряму залежність від кількості використаних творів або їх складових частин, а лише встановлюють право на стягнення компенсації виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Обставини ж порушення впливають на загальний розмір компенсації, у визначених законодавцем межах.
		Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції у визначенні розміру компенсації, беручи до уваги встановлені обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав ЗАТ «Аероплан», зокрема на аудіовізуальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його  самостійні складові частини, які належать ЗАТ «Аероплан» на підставі Авторського договору №А0906 від 01.09.2009 (є чинним і недійсним не визнавався), тоді як з боку ФОП Амеліної-Денчик О.А. мало місце використання зображень персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» шляхом продажу відповідного товару за відсутності необхідного дозволу позивача, з урахуванням можливості відновлення попереднього стану та необхідності для цього незначних зусиль тощо, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права та керуючись визначеними статтею 3 Цивільного кодексу  України принципами справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України «Про авторське право і суміжні права» на час прийняття рішення у справі, не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, застосовує розрахункову величину в розмірі 1600,00 грн. та доходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає компенсація за порушення майнових авторських прав в розмірі 16000,00 грн.
		Доводи ж відповідача про те, що виявлена продукція не має схожості з наведеними персонажами анімаційного твору явно суперечить наданим позивачем доказам, про які зазначено вище і з яких вбачається така схожість. Дослідження схожості об'єктів з точки зору звичайного споживача не потребує спеціальних знань.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до частин першої - п'ятої статті   236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		Сукупність вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що рішення суду першої інстанції  ухвалене  з    порушенням норм статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а також наведених норм матеріального права.
		Частиною першою   статті 277 Господарського процесуального кодексу  України   встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1)неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
		2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).
		Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, але колегією суддів під час апеляційного розгляду справи встановлені правові підстави для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 по справі № 922/1670/18 частковому скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, за яким стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума компенсації за порушення авторських прав в розмірі 16000,00 грн.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 по справі № 922/1670/18 щодо відмови в задоволенні позову про стягнення суми штрафу в розмірі 7446,00 грн. до Державного бюджету України сторонами не оскаржене, прийнято судом із правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а тому правові підстави для його скасування в означеній частині відсутні.
		Судові витрати розподіляються у відповідності до приписів   статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни, Харківська область, смт. Манченки задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 по справі № 922/1670/18 скасувати частково.
		Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни (АДРЕСА_1. код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Аероплан» (Російська федерація, 109147, м. Москва, вул. Марксистська, 20-5. ОДРН 1057746600559, ІПН/КПП 7709602495/770901001 в МІФПС №46 у м. Москва) суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 16000,00 грн.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни (АДРЕСА_1. код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Аероплан» (Російська федерація, 109147, м. Москва, вул. Марксистська, 20-5. ОДРН 1057746600559, ІПН/КПП 7709602495/770901001 в МІФПС №46 у м. Москва) судовий збір в сумі 240,00 грн. за подачу позовної заяви.
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 по справі № 922/1670/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу в розмірі 7446,00 грн. залишити без змін. 
		Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аероплан» (Російська федерація, 109147, м. Москва, вул. Марксистська, 20-5. ОДРН 1057746600559, ІПН/КПП 7709602495/770901001 в МІФПС №46 у м. Москва) на користь Фізичної особи-підприємця Амеліної-Денчик Олени Анатоліївни (АДРЕСА_1. код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір в сумі 360,00 грн. за подачу апеляційної скарги. 
		Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 11.03.2019 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    С.В. Барбашова
		 
		 
		Суддя                                                                                           І.В. Зубченко  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.М. Пелипенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...