Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/5225/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 11.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2019.
Дата набрання законної сили: 08.04.2019
Номер судового провадження: 2/473/171/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                       
		                                                                        Справа № 473/5225/18
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		"06" березня 2019 р. м. Вознесенськ
		Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
		головуючого - судді Висоцькій Г.А.,
		при секретарі - Радєвій Н.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 473/5225/18 за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору відділ у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29.12.2018 року ОСОБА_4 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 03.05.2006 року серія НОМЕР_3. 
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мама ОСОБА_5, після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з грошового внеску, 2-х майнових паїв та земельної ділянки площею 4,55 га, що розташована на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Щербанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області 04.03.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №303. Вказана земельна ділянка з складалася з чотирьох ділянок: ділянка НОМЕР_14 площею 1,90 га., ділянкаНОМЕР_5 площею 2,25 га., ділянка НОМЕР_6 площею 0,15 га., ділянка НОМЕР_7 площею 0,25 га.
		На випадок смерті померла заповіт не залишила, тому спадкоємцями за законом першої черги є позивач та її брат, ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_5 Чорноморською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №174/2004. 
		       Право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 4,55 га., що розташована на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, визнано за братом ОСОБА_2 на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.11.2005 року, оскільки втрачений правовстановлюючий документ на землю.
		При зверненні у вересні 2018 року позивача до Чорноморської міської державної нотаріальної контори з приводу оформлення права на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_5, їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу, а саме Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 та рекомендовано звернутися до суду. 
		01.11.2005р. на підставі рішення Вознесенського міськрайсуду Миколаївської області ОСОБА_2, отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_8) площею 2,25 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. 
		Вказаний Державний акт видано 03.05.2006р. Вознесенською райдержадміністрацією Миколаївської області, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних акті на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601100056,з якого вбачається з вказаного Державного акту на землю ОСОБА_2 належить земельна ділянка 2,25 га та згідно плану меж земельної ділянки остання відповідає належній померлій ОСОБА_5 ділянці 2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Щербанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області 04.03.2002р. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_9.
		Тобто ОСОБА_2 не виділяючи в кожній із чотирьох успадкованих земельних ділянок після смерті ОСОБА_5 свою Ѕ частку, отримав на підставі Державного акту на право власності на землю на одну із них цілу земельну ділянку НОМЕР_10 площею 2,25 га., присвоївши їй кадастровий номер, тоді як на виділ брату окремої земельної позивач згоди не давала.
		З урахуванням викладеного вказує, що позивач позбавлена можливості в подальшому отримати належну їй частку спадщини в натурі. 
		Враховуючи неможливість приведення правовстановлюючого документа у відповідність до вимог закону в адміністративному порядку і відповідно можливості в повному обсязі використовувати свої права власника, зокрема право на розпорядження земельною ділянкою, просить позов задовольнити.
		Ухвалою суду від 15.01.2019 року провадження по справі відкрито, справу призначено до підготовчого засідання на 11.02.2019 року.
		01.02.2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому позов визнає повністю, просив про розгляд справи у його відсутність.
		04.03.2019 року від представника відповідача Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області надійшла заява, в якій зазначає, що проти задоволення позову не заперечує, просив про розгляд справи у його відсутність.
		Позивач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, суду останньою надано заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити. 
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надав відзив про визнання позовних вимог та про розгляд справи без його участі. 
		       Представник відповідача - Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, проти позову не заперечував, просив про розгляд справи у його відсутність.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору відділ у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надіслано заяву, проти задоволення позовних вимог не заперечує, просив про розгляд справи без його участі. 
		Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, суд вважав можливим розглянути справу без особистої участі сторін.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки сторони та їх представники не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про необхідність застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб та ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження відповідно до положень ч 3 ст. 200 ЦПК України.
		Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в Овідіопольському районі Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.11.2003 року (а.с.10).
		Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, батьками вказані: ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (а.с.20).
		В судовому засіданні встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 від 04.03.2002 року ОСОБА_5 на підставі рішення Щербанівської сільської ради народних депутатів від 01.12.2001 року № 11 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,55 га., яка розташована на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №303 (а.с.14).
		Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 23.05.2007 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 розірвано 23.05.2007 року. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки -«ОСОБА_1», актовий запис №138 (а.с.21).
		Згідно довідки про склад сім'ї Чорноморської міської ради від 27.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 до складу зареєстрованих осіб входять: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована з 19.03.1971 року по дату видачу довідки та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 11.06.2008 року по дату видачі довідки (а.с.22).
		Відповідно до висновку про ринкову (оціночну) вартість земельної ділянки від 22.12.2018 року земельна ділянка площею 4,55 га. яка належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4 від 04.03.2002 р. за реєстровим № 303, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва станом на 22.12.2018 року складає 72 800 грн.(а.с.25).
		Згідно інформації по спадковій справі наданої на виконання ухвали суду від 15.01.2019 року Чорноморська міська Державна нотаріальна контора Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області надала наступну інформацію: 20.04.2004 року було відкрито спадкову справу за №174/2004 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 за заявою про прийняття спадщини №271 від сина померлої ОСОБА_2; 27.04.2004 року із заявою №291 про прийняття спадщини звернулася донька померлої ОСОБА_1. Інші спадкоємці не звертались. (а.с.57).
		Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.12.2004 року державним нотаріусом Іллічівської міської державної нотаріальної контори Бурлаченко І.К., після смерті ОСОБА_5, право власності на Ѕ частку спадкового майна отримав її син - ОСОБА_2. Вказана частка спадкового майна складається з: грошового внеску, що зберігається в ВАТ Державному ощадному банку України відділення №8126 м. Іллічівська на рахунку НОМЕР_15, у сумі повністю з належними процентами, та на спец рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, який належав померлій на підставі ощадної книжки виданої ощадним банком № НОМЕР_11 м. Іллічівська; майнового паю у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» с. Шевченко Вознесенського району Миколаївської області у розмірі - 4278 грн., або 0,217 відсотків, що належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_12, виданого Щербанівською сільською радою 22.08.2003 року (а.с.11).
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.11.2005 року визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 4,55 га., що становить 2,25 га. розташованої на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.15-16).
		Згідно відповіді на запит адвоката Відділ Держгеокадастру у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.12.2018 року повідомляє, що Державний Акт НОМЕР_4, виданий 04.03.2002 року на ім'я ОСОБА_5 було видано на підставі Рішення 18 сесії 23 скликання Щербанівської сільської ради 01.12.2001 року №1; Державний Акт НОМЕР_8, виданий 03.05.2006 року на ім'я ОСОБА_2, було видано на підставі Рішення Вознесенського міськрайсуду від 01.11.2005 року №2-2273/05; технічна документація була розроблена на підставі заяви ОСОБА_2 від 02.12.2005 року № 339 проектною організацією ПП «Земля», також вона була погоджена громадянкою ОСОБА_2, про що свідчить підпис на зробленому кадастровому плані в технічній документації (а.с.24).
		Відповідно до ч. 1 ст.87 ЗК України (в редакції 2001 року із змінами на час смерті спадкодавця) однією з підстав виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку є прийняття спадщини на земельну ділянку двома або більше особами. 
		Судом встановлено що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 в позивача та відповідача виникло право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 4,55 га в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка складалася з чотирьох ділянок: ділянка НОМЕР_14 площею 1,90 га, ділянка НОМЕР_10 площею 2,25 га, ділянка НОМЕР_6 площею 0,15 га, ділянка НОМЕР_7 площею 0,25 га.
		Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. 
		Частиною 2 ст.88 ЗК України передбачено, що договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. 
		Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації (ч.3 ст.88 ЗК України) та учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (ч.4 ст.88 ЗК України).
		В разі виділу кожен із сторін відповідно до належної нам частки в земельних ділянках мав би отримати її Ѕ частину, а саме від земельної ділянкиНОМЕР_13 площею 1,90 га - 0,95 га, ділянка НОМЕР_10 площею 2,25 га - 1,125, ділянки НОМЕР_6 площею 0,15 га - 0,075, ділянки НОМЕР_7 площею 0,25 га - 0,125.
		Відповідно до положень ч.4 ст. 364 ЦК України договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		Відповідач ОСОБА_2, виділяючи належну йому частку в спадковому майні, нотаріальний договір про такий виділ своєї частки зі мною не укладав, тому отримати в користування успадковані частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної позивачу частки вона не може, зважаючи на отримання відповідачем Державного акту на цілу земельну ділянку 2 площею 2,25 га, тобто своє право на отримання Ѕ частки в кожній ділянці він не реалізував, а отримав в одній ділянці свою частку в загальному розмірі 2,25 га. з присвоєнням окремого кадастрового номеру новій земельній ділянці.
		Частиною 1 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Так одним із способів формування земельної ділянки здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч.2 ст.79-1 ЗК України).
		Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України)..
		Ч. 9 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		Ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
		Ст. 16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
		Пунктом 8 ст. 24 зазначеного Закону визначено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
		Ст. 2 та 3 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено також, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб також при регулюванні земельних відносин та обов'язковістю внесення інформації до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти. 
		Відповідно до положень ч.1 ст.126 ЗК України ( в редакції на час видачі брату ОСОБА_2 Державного акту на право приватної власності на землю) право власності на земельну ділянку посвідчувалося державним актом.
		Та державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. 
		Відповідно до ч. 1ст. 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
		Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
		Судом встановлено, що розробником технічної документації ОСОБА_2 без укладення з позивачем нотаріально посвідченого договору про виділ такої частки, була виділена на його частки та сформована нова земельна ділянка, яка не відповідає його загальній частці в кожній із ділянок, з послідуючою видачею Вознесенською РДА першому, Державного акту на землю, що позбавило позивача права отримати свою частку нерухомого майна в порядку спадкування, і оскільки приведення його у відповідність з вимогами закону в адміністративному порядку неможливе, вимога ОСОБА_1 щодо недійсності Державного акту на землю підлягають задоволенню.
		Щодо другої вимоги, то з урахуванням втрати правовстановлюючого документа і відмови нотаріуса позивачу в оформленні спадкових прав, визнання прав спадкоємця ОСОБА_2 в судовому порядку, то суд наголошує на наступному. 
		     Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
		Статтею 1218 ЦК України встановлено, щодо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто майнові права можуть бути предметом спадкування.
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч.3ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, у встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р., справа N 1-7/99 - регламентовано, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		       Положеннями ст. 125 Земельного Кодексу України (в редакції 2001 року з наступними змінами - на час отримання мамою Державного акту на землю) передбачено право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. 
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, одним з яких є спадкування.
		Згідно ч 1 ст. 1225 ЦК України спадкування цє перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч.1 ст.1225 ЦК України).
		Оскільки до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, ввійшло належне їй право власності на земельну ділянку площею 4,55 га, що розташована на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то це право перейшло обом спадкоємцям за законом - відповідачу і позивачу в рівних частках, тому позов в цій частині належить задовольнити.
		Враховуючи наведені обставини, виходячи з того, що оспорюваний державний акт порушує право позивача, зокрема позбавляє її можливості оформлення належним чином прав на земельну ділянку, приведення його у відповідність з вимогами закону в адміністративному порядку неможливе, крім того відсутність оригіналу правовстановлюючого документа і відповідно відмова нотаріуса в оформленні спадкових прав, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 4-5, 11-13, 78- 83, 258260, 263-265, 268 ЦПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку - задовільнити.
		Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 03.05.2006 року, виданий на ім'я «Сіденко Віктора Захаровича» Вознесенською райдержадміністрацією Миколаївської області на земельну ділянку (серія НОМЕР_8) площею 2,25 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області - визнати недійсним.
		Визнати за ОСОБА_1  право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею загальною площею 4,55 га., що розташована на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з чотирьох ділянок: ділянкаНОМЕР_14 площею 1,90 га., ділянка НОМЕР_10 площею 2,25 га., ділянка НОМЕР_6 площею 0,15 га., ділянка НОМЕР_7 площею 0,25 га., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в Овідіопольському районі, Одеської область. 
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.
		Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації : АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2.
		Відповідач: Вознесенська районна державна адміністрація Миколаївської області: місце реєстрації: пл. Центральна 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 04056641.
		 
		 
		Суддя: Висоцька Г.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...