Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/2613/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 березня 2019 року 
		м. Київ
		справа №810/2613/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/2840/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 (суддя - Головенко О.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 (судді - Грищенко Т.М., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		ФОП ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просила: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 21.12.2012 № 0001211701, № 0001251701 та № 0001291701, якими підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб " на 146`420,59 грн, за платежем "податок на додану вартість" (далі - ПДВ) на 216`848,73 грн та за платежем "єдиний податок" - 1200,00 грн.
		Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що порушено процедура проведення перевірки, перевірка була проведена за її відсутності, висновки перевірки зроблені без дослідження первинних документів, а встановлені у ході перевірки факти і дані щодо порушення нею податкового законодавства не відповідають дійсності. Зазначає, що, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків такої перевірки, подала до контролюючого органу вищого рівня скаргу. Проте контролюючий орган з порушенням граничного терміну надіслав рішення про розгляд скарги, тому відповідач, з посиланням на положення пункту 56.9 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважає, що скарга про скасування податкових повідомлень-рішень вважається повністю задоволеною.
		Суди встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті за результатами проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 05.12.2012, які викладені у акті від 12.12.2012 № 2180/17-2/НОМЕР_4. У ході перевірки встановлено, що у 2010 році підприємець перевищила граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (500`000,00 грн) та використовувала працю найманого працівника без укладення трудової угоди, облік доходів і витрат вівся неналежним чином, зокрема, до ДПІ не подано декларацію про доходи за 2009, 2010, 2011 роки та декларації з податку на додану вартість за 2011, 2012 роки, в результаті чого у період, охоплений перевіркою, порушено норми пунктів 1, 2 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємства " від 03.07.1998 № 727/98 (далі - Указ № 727/98), пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пунктів 177.2, 177.5, 177.10 статті 177, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.15 статті 201 ПК України, статті 13, пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (далі - Декрет КМУ № 13-92) та занижено оподаткований дохід у 2009 році на суму 31`823,92 грн, у 2010 році на суму 46`621,43 грн, у 2011 році на суму 459`137,31 грн, у 2012 році на суму 181`718,86 грн, занижено ПДВ за 2011-2012 роки на загальну суму 170`894,98 грн.
		Акт підписаний позивачем без заперечень та зауважень.
		Суди також встановили, що позивач з 01.10.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.03.2011 перебував на загальній системі оподаткування, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.04.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 23.07.2012 - на спрощеній системі оподаткування.
		Київський окружний адміністративний суд постановою від 02.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014, позов ФОП ОСОБА_2 задовольнив частково: скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 21.12.2012 № 0001211701 в частині збільшення суми основного платежу в розмірі 301,79 та штрафних санкцій 75,45 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.
		Відмовляючи частково у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку, що вказані порушення знайшли своє підтвердження, а позивач не надав доказів на підтвердження доводів, наведених у позові.
		Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на порушення контролюючим органом положень статті 56 ПК України під час процедури розгляду скарги на податкові повідомлення - рішення. При цьому обставини, встановлені у ході податкової перевірки та підтверджені у судовому процесі, щодо встановлених порушень не спростовує.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.06.2014 № К/800/26826/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.
		Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
		Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
		Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд ухвалою від 18.02.2019 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та визнати за можливе проведення попереднього розгляду справи, а ухвалою від 19.02.2019 відповідно до частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України призначив справу до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи). 
		За змістом частин четвертої, п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. 
		У цій справі суди надали оцінку обставинам, встановленим у ході податкової перевірки щодо допущених порушень платником податків.
		Водночас доводи позивача, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі, щодо оскарження ним податкових повідомлень - рішень в апеляційному порядку та порушення ДПІ під час розгляду скарги позивача положень статті 56 ПК України, зокрема щодо термінів розгляду скарги, суди залишили без правової оцінки.
		Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. 
		Згідно з пунктом 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. 
		Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3 статті 56 ПК України). 
		Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. 
		Згідно з пунктом 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. 
		Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. 
		Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. 
		Питання щодо повідомлення позивача про рішення щодо продовження строку розгляду скарги суди залишили без належної правової оцінки.
		Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною 1 статті 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).
		Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...