Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/843/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 березня 2019 року 
		Київ
		справа №802/843/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/38160/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 (суддя - Вільчинський О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді: Гонтарук В.М., Курко О.П.) у справі №802/843/17-а за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське» до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нападівське»  звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2017 №0003701401. 
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів складених за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин»  та підписаних посадовою особою, яку обвинувальним вироком визнано винним у фіктивному підприємництві, не можуть свідчити про реальне вчинення правочинів та не дають позивачу право на їх відображення у даних податкової звітності, оскільки такі операції є незаконними та  несумісними з легальною господарською діяльністю. 
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нападівське» звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі №802/843/17-а, прийняти нове рішення про задоволення позову.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 55 Конституції України, частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, частини четвертої статті 72, статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		Доводи Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське»  зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено докази та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених операцій підтверджується рух активів Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське», зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суб'єкт господарювання стверджує, що вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4704/16-к, яким керівника Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшин» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України не є доказовим аргументом щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин», адже, на думку позивача, обставини щодо діяння особи (засновника чи директора підприємства) встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї особи, неможна вважати обов'язковим при оцінці правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом недійсності укладених в подальшому угод (за участі іншої посадової особи) або безтоварності господарських операцій з таким контрагентом. Також позивач звертає увагу, що вказаний вирок не містить висновків щодо господарських відносин позивача з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» (підписання договорів, первинних документів, ведення перемовин тощо) та не вказує яким саме чином ці обставини перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між сторонами. Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно стверджується про залежність юридичної відповідальності особи від настання в майбутньому обставин, які на момент вчинення господарських правовідносин з належним контрагентом, не могли та не мали передбачатися добросовісним учасником господарських відносин, яким є Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нападівське», та жодним чином не залежали від його дій та волі (тобто знаходилася поза межами його впливу), що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Крім того, позивач наголосив, що висновки судів ґрунтуються виключно на припущеннях та суперечать один одному, а тому, на думку суб'єкта господарювання, підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.  
		 
		Натомість Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Відповідач зазначає, що вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4704/16-к, яким засновника та керівника Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшин» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого, як фіктивне підприємництво, має преюдиційне  значення у даній адміністративній справі та силу доказовості щодо фіктивності проведених операцій між позивачем та вказаною юридичною особою. Податковий орган зазначає, що в силу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, всі первинні бухгалтерські документи складені за результатом господарських відносин позивача з  Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для подальшого бухгалтерського та податкового обліку з подальшим декларуванням податкових показників. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише відображено в первинних документах. А тому, орган доходів і зборів просить відмовити Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Нападівське» у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське».
		 
		З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №802/843/17-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
		 
		За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями  Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 01.03.2019 прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи №802/843/17-а, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд даної справи на 05.03.2019.
		 
		Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги заявника на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		 
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» за період з 01.02.2016 по 31.03.2016.
		 
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 198.1,  198.3, 198.6  статті 198, пунктів 200.1, 200.4  статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по рядку 19 декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування) за березень 2016 року на суму 106727,00грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по рядку 21 декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування) за березень 2016 року на суму 106727,00грн.
		 
		За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24.04.2017 №315/1401/20105221 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2017 №0003701401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 106727,00грн.
		 
		Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкової звітності за взаємовідносинами з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. На думку органу доходів і зборів, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
		 
		Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. 
		 
		Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		 
		Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		 
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		 
		Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). 
		 
		З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання. 
		 
		При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. 
		 
		Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
		 
		Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. 
		 
		З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. 
		 
		Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
		 
		Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
		 
		В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшин» товару (шрот соняшниковий, пивна дробина суха), дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, невідповідність (юридична дефектність) первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність належних доказів фактичного надання договірних послуг; ненадання документів на підтвердження факту придбання товару з метою та в цілях господарської діяльності; недоведеність економічної доцільності операцій. 
		 
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом спірних взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшн» не підтверджують реальне виконання такого роду операцій.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано взято до уваги вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.04.2016 у кримінальній справі №201/4704/16-к, який набрав законної сили 23.05.2016, в якому особу - ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва (придбання та реєстрація Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшн» без мети здійснення підприємницької діяльності).  Зокрема, судом встановлено, що у квітні 2014 року громадянин ОСОБА_4 вступив у попередню злочинну змову з невстановленим досудовим розслідуванням особами, з метою створення за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшн» на своє ім'я, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактично здійснювати підприємницьку діяльність. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі.
		Отже, за встановлених у вироку обставин вбачається, що контрагент позивача зареєстрований на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати фактичну господарську діяльність від імені Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшн». Свої повноваження, як керівника даного підприємтва, громадянин ОСОБА_4 не реалізовував.
		 
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшн» ОСОБА_4, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами. 
		 
		Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		 
		Судами вірно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Євро Агро Дістріб'юшн» не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили. 
		 
		Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
		 
		Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту є сукупність таких умов, як: реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат на їх придбання.
		 
		Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.    Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.                    
		 
		Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
		 
		Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт фіктивної діяльності Приватного підприємства «Євро Агро Дістріб'юшн». Дана обставина є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю, і первинні документи, які стали підставою для формування Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нападівське» податкового кредиту по спірним операціям з контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, а є лише формально складеними, і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.
		 
		Зважаючи на викладене та за встановлених обставин, висновок судів першої та  апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2017 №0003701401 є правильним. 
		 
		Враховуючи те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нападівське» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі №802/843/17-а залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...